Потужна жіноча підтримка бійців

Світлана Божко, організатор волонтерського руху “Hand made по-львівськи”, – про опору в тилу, жіночий волонтерський батальйон та “кулінарну сотню”

фото: facebook.com/bozhkosvetlana
У Львові при церкві св. Климентія, що на вул. Генерала Чупринки, вже другий місяць працює жіночий волонтерський батальйон. 
Львів’янки плетуть маскувальні сітки, шиють зимові балаклави, теплі рукавиці, устілки для берців, в’яжуть шкарпетки для українських бійців, які воюють на сході. 
Волонтерки об’єднались і у “кулінарну сотню”. Як писала “Пошта”, господині на передову готують борщові набори. Вони фасують продукти для того, щоб бійці в окопах могли готувати домашні страви. Для цього сушать інгредієнти для борщу вдома у спеціальних електричних сушарках, а потім фасують їх. Господині вже мають навіть свій рецепт “львівського борщику”. 
А організувала такий волонтерський рух дизайнер-архітектор львів’янка Світлана Божко. Жінка розповідає, що на таку ідею її наштовхнули київські волонтерки, які плели для військових маскувальні сітки. Досвід перейняла від них, а далі все само собою закрутилось. 
У каплиці, що позаду церкви, щодня збираються з десяток волонтерок. Жінки приходять у вільний час, хтось до роботи, хтось після. Серед волонтерів і пенсіонери, і студенти, навіть матері з дітьми. Волонтерський батальйон при церкві св. Климентія працює щодня з 09.00 до 18.00. 
“Пошта” побувала у гостях у цих волонтерів, познайомилася із організатором руху “Hand made по-львівськи” Світланою Божко та дізналася, чим займаються жінки і чому вирішили долучилися до такої справи.

Все почалося зі створення групи у соцмережі Facebook

– Пані Світлано, розкажіть, будь ласка, чому ви почали займатися волонтерством?
– Усе почалося із соц­мережі Facebook. Випадково натрапила на пост волонтерок із Києва. Дівчата плели сітки і їм бракувало матеріалу – сітки-основи та тканини, обов’язково щоби натуральна була. Одразу перебрала вдома шафу, знайшла матеріал, нарізала тканину смужками і питаю волонтерок, як то їм відправити можна. Вони відповідають, що відправляти не треба, мовляв, у Львові маскувальні сітки також плетуть. 
фото: Андрій Польовий 
З цього все і почалося. Я створила групу у соцмережі, долучила охочих. Не думала, що стільки людей зацікавляться такою роботою! Зрозуміла, що на маскувальних сітках зупинятися не варто. Ми почали шити балаклави, рукавиці…
Живу неподалік церкви св. Климентія. Коли нам знадобилося приміщення для роботи, то знала, якщо за допомогою звернусь до цього храму, то мені не відмовлять. Прийшла до отця Юрія і кажу: “Допоможіть, нам треба приміщення”. Так і вирішили проблему.
– Як довго займаєтеся волонтерством?
– Цієї неділі минув десятий тиждень. Почала “волонтерити” 10 вересня. Відтоді щотижня у Facebook пишу звіти, що зробили, куди відправили. 
– Скільки волонтерів працюють разом із вами?
– Порахувати кількість волонтерів нереально. А ось по роботі скажу, що в середньому по Львову в день шиють 68 балаклав. Це інформація за цей тиждень. Уявляєте, яка кількість людей долучається? Вони працюють удома, нам ще два училища допомагають. Люди самі організовуються, приїжджають до нас, ми їм даємо тканину, згодом вони привозять нам готові вироби. 

Волонтери і зі Львова, і з області 

– Мабуть, не лише львів’яни допомагають, звідки ще вдалось зорганізувати людей? 
– З нами працюють волонтери з Бродів, Самбора – багато з області. Разом реалізовуємо різні ініціативи. Ми шиємо маскхалати, “кікімори”, рукавиці, навіть подушки, розгрузки, складаємо аптечки. Робимо все, що можна пошити своїми руками. В нас немає відходів. До прикладу, з флісу шиємо рукавиці і балаклави, а залишки ріжемо і набиваємо подушки, нічого не викидаємо. 

фото: facebook.com/bozhkosvetlana

От дівчата зі Страдча шиють маскувальні костюми. Очолює цей домашній цех Христина Вдович. Дівчата збираються разом по сім-вісім осіб двічі на тиждень. Вони відкладають свої домашні справи і шиють… до ранку! Вони шиють, доки діти сплять. Ставлять собі завдання – за ніч пошити 10 штук. Відіспатись потім, як розумієте, їм не вдається, адже більшість – молоді  мами! Хтось кроїть, хтось шиє, вся робота злагоджена. Якщо є охочі долучитись – пишіть, адже разом і швидше, і веселіше.
Коли я запитала в Христини, де вона бере сили (у жінки річна дитина – “Пошта”.), то вона відповіла: “Сили додає думка про наших хлопців, те, що вони жертвують там в окопах, набагато більше за недосипання. Ми їм будемо винні до кінця життя! Вірю, що добро переможе!” 
– Прошу сказати, з якими волонтерськими рухами співпрацюєте?
– Найтісніше співпрацюємо з “Допоможи фронту”. Вони допомагали нам розповсюдити інформацію, аби долучити більше людей до нашої роботи. 
– Окрім пошиття балаклав, рукавиць, плетіння маскувальних сіток, займаєтеся й кулінарією? Як виникла ідея створити “кулінарну сотню”?
– Знову ж таки ідею нам підкинув Facebook. Дівчата вичитали, що у Дніпропетровську сушать овочі для борщу. Ми списалися з волонтерами, розпитали, як вони сушать овочі, рецепт борщу. Тоді почали самі мудрувати, додавали щось нове, якісь прянощі. Назвали такий борщ львівським.
До прикладу, сушені овочі та приправи фасуємо порціями у пакети. В одному такому пакеті є морква, капуста, буряки, цибуля, перець, а також зелень та приправи. Овочі сушать господині вдома, а в церкву приносять їх для фасування: хтось сушить, хтось пакує… Щоб висушити овочі, на кожен інгредієнт потрібно витратити майже добу. А щоб бійці не розгубились – у пакет вкладаємо інструкцію, в якій детально розписано, як приготувати смачний борщ. Кожен пакет щільно закриваємо.
Ще на схід відправляємо солодощі, енергетичні батончики з медом, курагою, родзинками. Все домашнього виробництва, корисне та поживне. 

Допомога власними руками 

– У кожної волонтерки, мабуть, своя причина долучитися до такої справи?
– Так, у кожної своя історія. В однієї чоловік в АТО воює, в іншої – син, у когось – коханий чи брат. До роботи долучилися й активісти-переселенці із ГО “Кримська хвиля”. У кожного доля пов’язана з війною.  
Жінки розуміють, що щось треба робити і допомагати! Грошима допомогти не кожен може. І коли ми зрозуміли, що кожен із нас щось може зробити своїми руками, в нас такий рух почався! Словами не передати реакцію жінок, коли впізнають пошиту своїми руками балаклаву або плетені сітки вже на військовому. Дух піднімає нам лиш думка, що користь приносимо. Проте розуміємо, наш вклад у забезпечення військових не настільки великий. 
– Звідки берете кошти, аби купити матеріали для пошиття, чи ту ж таки сітку для плетіння?
– Спершу між собою збирали гроші, друзі, знайомі давали. А коли львів’яни почали нам довіряти, побачивши що ми робимо, то й до церкви пожертви почали приносити. Хтось на карточку перераховує, навіть інколи не знаю хто. Все базується на довірі. А щоб про нас дізналося більше людей, то у неділю у центрі ставимо дерев’яну опору і плетемо маскувальну сітку. І це працює: львів’яни повз не проходять, питаються, що ми робимо, буває, долучаються до роботи.
Співпрацюємо із Кулінарним клубом. Кожної неділі вони біля пам’ятника королю Данилу у середмісті якусь страву в казані готують. За порцію просимо доброчинний внесок. Потім за ті гроші купуємо матеріали.
фото: Андрій Польовий 
– Чого зараз найбільше бракує?
– У нас уже такі об’єми виробництва, що нам потрібно на виробників виходити, а не купувати тканину у магазині, то вже надто дорого. Ідеальний варіант, якби ми знайшли того, хто б нам дарував тканини чи сітки. До прикладу, робимо “кікімори” з мішковини, для цього достатньо і мішків чи обрізків. Певна: завжди десь лежить та припадає пилюкою саме те, що нам стане в пригоді. 
Маскувальну сітку робимо на основі рибальської. У вільному продажу її немає, тому зверталися до рибалок, аби ті при можливості принесли нам сітку. Та даремно. Потім до Держрибнагляду, мовляв, маєте конфісковані сітки, вони ж і так лежать у вас без діла. Годували обіцянками… 
Один рулон такої сітки має 20 кг і цього нам вистачає на тиждень. А коштує він 2 200-2 300 грн. Це немалі гроші і їх нам треба зібрати за сім днів. У день плетемо чотири маскувальні сітки 3 на 6 метрів. Це стандартний розмір. Зараз робимо великі сітки, бо хлопці казали, що самі розрізатимуть. 
– А свої вироби на замовлення робите? Звідки знаєте, що саме і у якій кількості потрібно військовим? 
– Ми спілкуємося з бійцями, а також їх рідні розповідають, чого бракує на фронті. Пакунки переважно відправляємо поштою, телефонуємо до хлопців, вони під’їжджають і забирають передачі. Так я спокійна, знаю, що за два дні посилку отримають. 
Є у нас і зворотний зв’язок. Нещодавно відправляли передачу саперам, та ми їм не сказали, скільки пакунків надіслали. Вони знали, що там будуть балаклави і рукавиці.
Якщо є охочі долучитись – пишіть на сторінку спільноти у соцмережі Facebook, бо разом і швидше, і веселіше 
Окрім того, ми запакували ще сто пар устілок, маскувальні сітки, теплі речі. Спакували й львівську смакоту: “енергетичні батончики”, лікувальну суміш і “львівський борщик” з тушкованкою, печиво, сушені яблука, мед з горіхами, арахісове масло, смалець, крупи, каву, чай, цукор, сухарики, цукерки... В кожну балаклаву заховали дитячий малюнок або лист до бійця. Загалом вийшло 22 мішки! 
Приїхали військові за передачею легковиком, адже такої посилки не очікували. Телефонували, дякували, були приємно вражені.
– Скажіть, будь ласка, скільки посилок уже надіслали в АТО? 
– Майже щодня комусь щось віддаємо. А великі посилки раз на тиждень. Ось на цьому тижні вже дві відправили – одну отець Юрій забрав, бо їхав на схід, ще одну надіслали поштою для бійців бригади швидкого реагування. Хлопці просили тільки сітки маскувальні. Але ж ми, львів’яни, без сюрпризів не можемо. Спакували ще й смаколиків різних, сухих борщів, супів, каш і консерви… і як же ж без сала! А ще загорнули в сітки устілки та в’язані шкарпетки! А тепер чекаємо дзвінка.
 – Скільки часу присвячуєте волонтерству? 
– Скажу так – у вільний від волонтерства час я працюю. Майже цілий день зайнята, тож працюю ночами. Я дизайнер-архітектор. Звісно, важко все встигати, але нашим хлопцям на сході ще важче. Ми тут хоч ще в теплі, нагодовані. А вони… Тому допомагаємо і будемо це робити й надалі! 
Розмовляла Тетяна Оліярчик
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.8099 / 1.65MB / SQL:{query_count}