Культура не на часі?!

583 мільйони гривень від Українського культурного фонду спрямують на потреби Збройних сил України. Тим часом європейські фонди надають підтримку нашим митцям

Війна за Україну і весь цивілізований світ триває на всіх фронтах. І культурний серед них далеко не останній. Тисячі українських митців вступили у нерівний бій з культурними інституціями світу, аби викреслити російську культуру, яка нічим не краща за путіна. Вони відмовляють проєктам, резиденціям, конкурсам, бо не хочуть, що й не дивно, ставати на «шлях примирення» з окупантами. Кожен із них кинув усі сили, гроші, твори на підтримку ЗСУ і переселенців у час війни. Але перед ними зачинили двері, кажучи «все після війни». Це дико, особливо в час, коли світ почав так активно цікавитися нашою культурою, відкривати її для себе і захотів, нарешті, ретранслювати наше.
Про що мовиться? В неділю,13 березня, на сайті Українського культурного фонду, за підтримки якого з 2017 року в нашій країні втілюють чи не всі найзнаковіші культурні проєкти, з’явилася невтішна новина. Відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 10 березня 2022 року №245, кошти у сумі 583 281 млн грн, які були передбачені на реалізацію культурно-мистецьких проєктів у 2022 році, будуть спрямовані на забезпечення потреб Збройних сил України для протидії агресії з боку російської федерації.
Як результат – грантовий сезон у 2022 році призупинений до остаточної перемоги над російськими окупаційними військами. Незабаром ми зв’яжемося з грантоотримувачами, проєкти яких пройшли технічний відбір, а також із експертами, які здійснюють оцінювання проєктів, і роз’яснимо подальші кроки нашої спільної роботи.
«Водночас Український культурний фонд продовжує свою роботу щодо боротьби з російською агресією, підтримкою наших захисників. Тримаємося разом, нікого не кидаємо напризволяще та продовжуємо боронити країну кожен на своєму фронті», – зазначив виконавчий директор УКФ Владислав Берковський.
Реакція наших митців на це рішення дуже різна. На щастя, в Україні свобода слова – не порожній звук. Одні цілком підтримали його, як-от директор Дому Франка Богдан Тихолоз, який вважає: «Спершу перемога, потім уся решта. Культура важлива. Але всі ресурси задля перемоги. Це війна варварів проти цивілізації», другі (як і авторка цього тексту) висловлюють цілковите неприйняття такого рішення. До них належить і композитор, менеджер музичних проєктів Богдан Сегін: «Як у цій ситуації з УКФ не згадати слова Черчілля: «За що ж ми тоді воюємо? Ми воюємо за наші цінності та свою культуру». Дуже багато закордонних організацій тепер масово дають прихисток нашим культурним діячам і митцям. За це їм величезна вдячність! А що ж із тими, що залишилися в Україні? На що їм сподіватися і де шукати підтримки, аби продовжувати свою діяльність для розвитку українського мистецтва тут, у себе вдома?»
Тим часом Європейський культурний фонд, Данський фонд мистецтв, Румунський культурний фонд, Національний культурний фонд Болгарії засуджують збройну агресію російської федерації та висловлюють свою солідарність з Україною.
«Війна путіна проти України – це війна з Європою. Він не повинен досягти успіху. Як європейці ми рішуче солідарні з народом України та всіма, у тому числі в росії, хто протистоїть спробі путіна переписати європейські кордони та європейську історію. Майбутнє Європи формується прямо зараз у нашій відповіді на війну проти України, нашій відповіді на війну путіна проти Європи», – зазначають у своєму зверненні представники Європейського культурного фонду.
І підтримка ця не лише на словах, а й на ділі. Додатково у межах програми «Культурна солідарність» для України Європейський культурний фонд запустив підтримку ініціатив у сферах протидії дезінформації та боротьби з фейками; допомоги митцям, працівникам культури, громадським активістам, які вимушені покинути Україну; розробки мистецьких творів та проєктів, що протидіють жорстоким реаліям війни і підтримують мирне життя в Україні та Європі.
«Враховуючи надзвичайні обставини, ми максимально спростили процес подання заявки. Будь ласка, надішліть короткий опис діяльності та аргументацію із зазначеною сумою на cos@culturalfoundation.eu, – пропонує Європейський культурний фонд. – Ми постійно обробляємо пропозиції, які надходять, і прагнемо повідомити результати впродовж тижня».
А програма Європейського Союзу House of Europe, яка дає можливості для творчого та професійного обміну, вже оприлюднила добірку пропозицій підтримки від Європи.
«Поки ми переорієнтовуємо свою діяльність на допомогу окремим культурним інституціям та гуманітарну допомогу, ми, як і раніше, збиратимемо для вас можливості від країн ЄС. Але зараз це можливості для українців, що постраждали внаслідок війни», – повідомляє House of Europe.
Зокрема, для секторів культури та креативних індустрій є такі пропозиції:
резиденція для українських митців та мисткинь у Берліні; 
стипендії для мистецтвознавців від Bibliotheca Hertziana, Max Planck Institute for Art History; 
працевлаштування для представників креативного сектору, кіноіндустрії, архітекторів з України; 
термінова ініціатива з підтримки української мистецької та культурницької спільноти від Київської бієнале; 
терміновий захист культурної спадщини від Фонду принца Клауса; 
Culture of Solidarity Fund: програма фінансування для представників культурної сфери; 
«Допомога представникам культурної сфери з України»: інформаційний пункт для митців та мисткинь; 
Erasmus for Young Entrepreneurs: фінансова допомога українцям, які виїхали за кордон через війну; 
«Солідарні з Україною»: програма підтримки українців у Польщі від NAWA; 
прихисток для молоді у західних областях і в ЄС (Erasmus Student Network); 
підтримка для українців, що постраждали від війни від EU Neighbourhood East.
Але українські митці та культменеджери пам’ятають, що порятунок потопаючих – справа рук самих потопаючих, тож своїми силами роблять те, що можуть і не можуть. Для прикладу, директорка музею «Територія терору» Ольга Гончар ініціювала й координує Музейний кризовий центр, спрямований на фінансову, організаційну, людську підтримку регіональних музеїв та їхніх команд у кризовий час. «Дуже велике розчарування від всього бюджетного, – каже вона. – Міжнародні донори підтримують музеї, щоб там люди без зарплати з голоду не вмерли. Навіть везуть з-за кордону пакульвані матеріали для фондів, бо в нас нема за що їх придбати».
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.8093 / 1.59MB / SQL:{query_count}