Травневий аудит культурних подій Львова

Днями відбувся традиційний уже аудит культурних подій Львова. Нагадаємо, ініціатором його  проведення тепер є Мистецька рада “Діалог”, а референтами виступають культурні діячі та найбільш авторитетні мистецькі критики міста. Цього разу Наталка Космолінська, Аліна Небельмес, Божена Городницька, Лідія Мельник, Ірина Магдиш, Зеновій Мазурик, Ольга Коцька, Уляна Рай, Оля Телипська, Ірина Клименко визначили знакові події травня у Львові.

Знакові події травня

Міжнародний фестиваль музичного мистецтва “Віртуози” (Львівська обласна філармонія)  –  мабуть, немає у Львові культурної події із такою тривалою традицією (30 років). Цьогорічним проривом можна назвати активну і навіть інноваційну для Львова промоційну роботу організаторів, починаючи від величезного банера на просп. Шевченка із програмою фестивалю і закінчуючи “родзинкою” цьогорічного музичного свята – рекламними музичними флеш-мобами.  Філармонія укотре довела свою динамічність у сенсі “виходу в народ”.

“Флюгери Львова” (Мистецьке об’єднання “Дзиґа”, подвір’я Ратуші) – традиційний дводенний фестиваль із музичною пропозицією на різні смаки – від іронічного фольку до класичного  доброго джазу через  важкуватий рок. Атмосфера домашньої вечірки добрих приятелів. Переважна більшість – це постійні відвідувачі, які мають уже свою історію “себе на “Флюгерах”. Щодо музичного рівня, то там, де не дотягувала музика, свою справу робила енергетика виконавців і їхня театральність.

Мистецька школа (Львівський палац мистецтв) – “ноги” цієї ідеї ростуть ще із тих часів, коли від музеїв і галерей вимагали освітню роботу і майже при кожному були безкоштовні лекторії з історії культури і мистецтв. Львів’яни старшого покоління пам’ятають кілька таких лекторіїв. Потреба у них залишилася, і вона щоразу гостріша, бо за відсутності елементарного курсу історії культури у школах і вищих культурних закладах уже виросло покоління однобоко освічених (а це те саме, що малоосвічених) людей. Лекторій у Львівському палаці мистецтв є однією із нечисленних спроб відродити традицію мистецької просвіти. Вже відбулися лекції Віти Сусак, Наталки Космолінської, Богдана Шумиловича, Андрія Павлишина. Після літніх вакацій запрацює і повноцінний дискусійний  клуб.

Міжнародний день музеїв – створюється враження, що для більшості наших музеїв це “божа кара”, важкий обов’язок, а не нагода закликати до себе більше гостей на якусь цікаву імпрезу. Приємним винятком, як завжди останнім часом, став Музей історії релігії.

Ніч музеїв –лідером креативу стала “Тюрма на Лонцького”. Попри похмурість самого закладу, було цікаво.  Організатори відважилися поєднати в’язничні приміщення із сучасним мистецтвом, театром  та інсталяціями. Таке поєднання спрацювало на саму ідею такого музею краще, ніж усі страшні розповіді про злочини тоталітарних режимів.

“Історія однієї ріки” (виставка Природничого музею у приміщенні Історичного музею) – перша концептуальна виставка, де у співпраці виступили два музеї. Історія Полтви подана з використанням найбільш сучасних із доступних нам тут і зараз виставкових технологій. Виставка триває, але розголосу нема і бути не може, бо реклама відсутня. Як  то в нас – уміли зварити, але не вміли подати.

IV міжнародний фестиваль короткометражних фільмів “Віз-Арт”  (Львівський палац мистецтв) – молода команда запаленців, яка при майже повній відсутності кіноіндустрії намагається на мікрорівні підтримати вітчизняне кіно. Паралельно до конкурсної і позаконкурсної програми відбувається кіношкола, де цього року навчалося понад 70 учасників. Такі спроби гідні подиву і підтримки.

Презентація нового номера театрального журналу “Коза” (Музей Соломії Крушельницької) – знову приємна співпраця двох, на перший погляд, віддалених культурних інституцій. Повністю рукописний журнал “Коза” придумала і випускає група молодих київських театральних художників. Фішка журналу в тому, що він увесь мальований: замість фото – рисунки, а тексти писані вручну.  Видання надзвичайно оригінальне, розраховане на гурманів. Цього разу автори знайшли хороших партнерів у Музеї Соломії Крушельницької, одному із небагатьох активних у Львові. Обіцяли, що партнерство буде тривалим і плідним.

VIII  Міжнародний фестиваль театрів ляльок “Золотий Телесик” (Львівський академічний обласний театр ляльок) –  невтаємничені експерти дружно здивувалися, що це вже восьмий такий фестиваль. Здивуються, мабуть, і читачі аудиту. Захід не став за ці роки подією і включений у перелік подій передовсім за саму ідею, яка у доброму виконанні дуже збагатила б культуру міста.
Антикультурна подія, або “Гірчичник”

1. “Мина Мазайло” (прем’єра у театрі ім. М. Заньковецької) – щоб не вдаватися у подробиці, просто називаємо речі, яких у виставі “Мина Мазайло” нема. Немає режисури, сценографії, декорацій, костюмів. Є примітив, самодіяльність найгіршого штибу, безлад на сцені, дешеве педалювання сучасних політичних реалій.

2. Позиційні війни довкола львівського осередку Спілки письменників – скандал із Ліною Костенко виглядає на їх тлі ще високоінтелектуальною провокацією. Час від часу із наших творчих спілок виносять багато сміття. А може, там, окрім сміття, нічого іншого уже й немає?

3. “Карлсон” (Театр для дітей та юнацтва) – чергова театральна катастрофа. Актори просто присутні на сцені, просто  щось собі говорять, не знаючи для чого, потім  пробують задіяти малолітню публіку, а коли їм це вдається – не знають, що робити із розбуялим глядачем. А потім із тих дітей виростуть або театроненависники, або  прихильники театру ім. М.Заньковецької.

Інші події

Інші події, які були названі як культурні події травня, але не набрали достатньої аргументації для включення у номінації:

1. “Червоний Елвіс”  (театр “Арабески” у приміщенні “Дзиґи”) – початок  українсько-польського турне вистави. Невідповідність приміщення і ціни за квиток (100 грн). 

2. Презентація книжки “Знане і незнане про Антонича” (книгарня “Є”).  Друге, доповнене видання, збагачене розвідками про університетські роки поета і великою кількістю ілюстрацій. Подія зібрала багато шанувальників.

3. “Молода скульптура” (виставка сучасної скульптури у Палаці  мистецтв) – гарне вшанування пам’яті Еммануїла Миська.