Її “Відображення…”

У “Зеленій канапі” – батик Анни Атоян

У “Зеленій канапі” – батик Анни Атоян

“Усі ці героїні – це я… Або майже я…” – зізналася “Пошті” львівська художниця Анна Атоян під час відкриття її чергової персональної виставки живопису на шовку “Відображення вражень” у галереї “Зелена канапа”.

Та, зрештою, у цьому немає нічого дивного. Адже виставка стала підсумком мандрівок художниці за кордон, зокрема до Іспанії. А відправною точкою (до слова, як у її творчій долі бувало й раніше) – перегляд старих чорно-білих  світлин, де на одній – із офіційного банкету – Анна Атоян побачила колоритного чоловіка, цілковито відмінного за своїм вбранням від інших. Побачила його і на наступних світлинах, зроблених уже за іншої нагоди. Але чоловік там був у тій самій маринарці. Художниці уявилося, що ця маринарка мала би бути голубою. І вже фантазуючи у цьому ключі, вона створила цикл робіт, присвячених улюбленим маринаркам. Однак домінуючою гамою як циклу, так і експозиції в цілому стала відправна – сіро-синьо-голуба гама, та, яка, до речі, для цієї художниці є найвідповіднішою.

Розглядаючи героїв робіт, читаючи підписи під картинами, мимоволі тепло і дещо ностальгійно усміхаєшся. Тобто робиш те, на що художниця не націлена штучно, але що, обдарована чудовим почуттям гумору, завжди провокує своїми міні-сюжетами, починаючи від перших своїх творчих публічних представлень.

Хоча видається, у загальному настрої цієї експозиції Анни Атоян стало більше печалі. Пропри те, що ця печаль – світла. Така, як у романах Франсуази Саган. Згадався рядок із улюблених творів цієї авторки: “Того дня, коли засоромитеся того, що любите, ви загинули. Загинули для самого себе…” Аннині герої не соромляться – вони проживають свої історії (а у виконанні цієї художниці це завжди історії, що обов’язково мають свій початок за ме­жами картини і які не тільки можна, а й цікаво домислювати і варіювати, залежно від власного настрою та уяви) відкрито і чесно. А відтак і глядач стає до них більш відкритим і щирішим. І недаремно, адже на це працюють також прекрасний смак та відчуття стилю самої художниці.

Вдумливий глядач може за картинами Анни Атоян розгадати загадкову жіночу душу, – йшлося на відкритті виставки. Як і про те, що ця художниця ніколи не зупиняється, не повторюється, не стає на шлях заробітчанства, а постійно самовдосконалюється, а отже, зростає.

“Для Анни Атоян уся історія буття складається з яскравих кадрів фільму класичного зразка, – підсумовує дійство директор “Зеленої канапи” Олеся Домарадзька. – Будь-який предмет може стати для її творчості культовим. А її твори змушують не тільки усміхатися, а й мислити…”

 

коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.8369 / 1.55MB / SQL:{query_count}