Придністровський “Шериф”

У сепаратистській республіці біля кордону з Україною може змінитися президент

фото: rosinform.ru
Завтра, 11 грудня, в самопроголошеній Придністровській молдовській республіці обиратимуть нового президента. Кандидатів шестеро, але основними претендентами на перемогу вважаються чинний глава ПМР Євген Шевчук і голова місцевої верховної ради Вадим Красносельський. Причому останній, за данимми соціологів, випереджає свого конкурента майже на 10 відсотків.
Євген Шевчук очолив ПМР у 2011-ому, прийшовши до влади на хвилі протестного голосування. Придністровці втомилися від Ігоря Смирнова, який пробув президентом майже 20 років. Не хотілося їм голосувати і за кандидата, якого посилено нав’язувала Москва, тодішнього голову верховної ради Анатолія Камінського. 
За п’ять років правління Євген Шевчук теж засів придністровцям у печінках. По-перше, так і не зміг виконати свою головну обіцянку – домовитися з Росією про офіційне визнання незалежності ПМР. Другий важливий момент – значні погіршення в економіці: зростання цін, скорочення робочих місць, урізання зарплат бюджетників і пенсійних виплат на 30%.
Потрібно зазначити, що ці проблеми почалися багато в чому через зміну влади в Україні в лютому 2014 року. Київ значно посилив економічний тиск на ПМР, водночас на тлі низьких цін на нафту та міжнародних санкцій Москва вже не могла, як раніше, виділяти Тирасполю величезні дотації.
Окрім народного невдоволення, Євген Шевчук устиг нажити значно серйозніших ворогів – власників холдингу “Шериф”. Останній, по суті, – це і є вся економіка невизнаної республіки. Прямо чи опосередковано “Шерифу” належать найбільші виробництва, єдина торговельна мережа, нафтобази, мережа АЗС і єдиний мобільний оператор. До речі, футбольний клуб “Шериф”, що теж є вланістю холдингу, хоч і дислокується в сепаратистському Тирасполі, але є багаторазовим чемпіоном об’єднаного чемпіонату Молдови. Володіють холдингом місцеві олігархи Віктор Гушан та Ілля Казмали.
За часів Ігоря Смирнова “Шериф” користувався нечуваними пільгами на ввезення товарів у республіку. В результаті, ПМР за 10 років недоотримала до бюджету понад мільярд доларів. Прийшовши до влади, Євген Шевчук запропонував власникам холдингу добровільно компенсувати бюджетні втрати (щоправда, чомусь була озвучена сума в 250 млн). Зрозуміло, що жоден олігарх у світі ніколи добровільно не віддасть “зароблене тяжкою працею”. Власники “Шерифу” вирішили виставити на вибори свого кандитата – голову верховної ради ПМР Вадима Красносельського.У той час як кожен кандидат у придністровські президенти підкреслює свої “близькі стосунки” з Москвою, ніхто з офіційних осіб РФ жодних коментарів з приводу виборів у самопроголошеній республіці не дає. На думку директора російського Інституту глобалізації і соціальних рухів Бориса Кагарлицького, у Кремля взагалі відсутня будь-яка стратегія для Придністров’я. “Стосовно Молдови і Придністров’я потрібна якась цілісна загальна концепція зовнішньої політики. Але у Росії в результаті все зводиться до того, щоб домовитися із місцевими правителями з якихось поточних питань”, – каже експерт. На його думку, для Москви не стільки важливо, хто саме буде при владі в тій чи іншій пострадянській республіці, головне, щоб ця людина була готова йти на певні домовленості по найактуальніших на даний момент позиціях.
Водночас у разі перемоги кандидата від “Шерифа” Вадима Красносельського, в Кремля можуть виникнути проблеми. Фінансові активи холдингу знаходяться, в основному, в Німеччині, експорт компанії орієнтований головним чином на Молдову і Євросоюз. У цьому контексті інтереси нової влади ПМР можуть бути тісніше зав’язані на Захід, чому в Москві навряд чи зрадіють. 

Придністровська молдовська республіка (ПМР)

Населення: 505 тис. осіб. Молдовани становлять 31,9% жителів республіки, росіяни – 30,3%, українці – 28,8%. Столиця – м. Тирасполь (135 тис. осіб). На території ПМР дислокується Оперативна група російських військ. Чисельність особового складу – 1,5 – 1,7 тис. осіб. Підрозділи: два окремі мотострілкові батальйони (посилені танками), батальйон охорони й обслуговування, вертолітний загін, кілька підрозділів забезпечення, 1411-ий артилерійський склад боєприпасів (дислокація – с. Колбасна) – колишній стратегічний арсенал західних військових округів СРСР.

коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.8235 / 1.56MB / SQL:{query_count}