Ze уряд. Дубль два

Нинішня влада може скільки завгодно змінювати склад уряду, але якщо немає чіткої стратегії розвитку держави, то все постійно буде зводитися лише до нових відставок і порятунку рейтингів президента

фото: president.gov.ua
Президент Володимир Зеленський, який минулого року увірвався в українську політику зі шоу-бізнесу, звик до того, що найкраща «картинка» виходить після багатьох дублів. У політиці теж не все виходить із першого разу, навіть у досвідчених людей (що вже говорити про нашого нинішнього главу держави). Але коли управління державою перетворюється виключно на шоу, то це вже велика проблема для усіх нас.
Зміна уряду, що відбулася цього тижня – це яскравий приклад непослідовності та відсутності стратегії у нинішньої влади. Будьмо відвертими, попередній склад Кабінету Міністрів було сформовано з випадкових людей, які пройшли кастинг у Офісі президента України (ОПУ), який тоді ще очолював Андрій Богдан. Після його звільнення та призначення головою ОПУ Андрія Єрмака, зміна уряду була справою часу. Так все і відбулося. До того ж падіння рівня суспільної довіри до глави держави і абсолютний крах підтримки уряду серед українців, зафіксований соціологами, лише пришвидшили цей процес. Як і передбачали більшість експертів із самого початку, Гончарук став «жертвою» для прикриття провалів президента Зеленського.
Знову кастинг, але вже з новим «продюсером», і знову нашвидкуруч накиданий список урядовців. Піар-проєкт «нові молоді обличчя» закритий, натомість нам демонструють «міцних господарників».

фото: reuters (2)

Не всіх знайшли

Шість місяців і чотири дні – саме стільки пропрацював вже колишній уряд Олексія Гончарука. І за цим показником це антирекорд. 4 березня парламент на позачерговому пленарному засіданні, скликаному на вимогу президента Зеленського, відправив цей наймолодший в нашій історії уряд у відставку (зазначимо, що Гончарук таки написав заяву про відставку) і призначив інший, який очолив львів’янин Денис Шмигаль. Цей Кабінет Міністрів вже не такий молодий, як їхні попередники (серед вік уряду – 47 років, у попереднього – 39), і не такий «новий».
Серед нинішніх міністрів зустрічаємо людей, які працювали на різних державних посадах ще за часів Кучми. Нинішній міністр фінансів Ігор Уманський з 2000-го по 2003-ій обіймав різні посади у Міністерстві економіки в урядах Віктора Ющенка, Анатолія Кінаха та першого уряду Віктора Януковича. Працював і у другому уряді Юлії Тимошенко, після Революції Гідності – в першому уряді Арсенія Яценюка, і з 2016-го по 2019-ий був позаштатним радником п’ятого президента Петра Порошенка.
Є і урядовець часів Януковича. Нинішній міністр охорони здоров’я Ілля Ємець із грудня 2010- го по травень 2011-го обіймав таку ж посаду в уряді Азарова. Треба зауважити, що під люстрацію Ємець не потрапляє, адже тоді був міністром менше року.
Є в новому уряді й «вічний» міністр внутрішніх справ Арсен Аваков, який вже шість років поспіль обіймає свою посаду. Хто зараз нагадає «слугам народу» їхні заяви від серпня минулого року про те, що Аваков в уряді тимчасово, що лише на пів року, що йому, зрештою, знайдуть заміну? Через пів року уряд відправили у відставку, але Авакова залишили. Також зазначимо, окрім очільника МВС, серед міністрів уряду Гончарука, призначених 29 серпня 2019-го, зараз залишилися на посадах віцепрем'єр-міністр, міністр цифрової трансформації України Михайло Федоров, міністр інфраструктури Владислав Криклій, міністр юстиції Денис Малюська. Також залишилися і Дмитро Кулеба з Вадимом Пристайком, але з обміном посадами. Тепер Кулеба став міністром закордонних справ, а Пристайко – віцепрем’єром із питань європейської та євроатлантичної інтеграції.
У новому уряді змінена структура, «слуги народу» спочатку об’єднували міністерства, тепер деякі роз’єднали. Зокрема, замість Міністерства у справах ветеранів, тимчасово окупованих територій та переселенців, яке очолювала Оксана Коляда, тепер Сергій Бесараб став міністром у справах ветеранів, а Сергій Рєзніков – міністром із питань реінтеграції тимчасово окупованих територій. Останній також є і віцепрем’єром. Також було розділене Міністерство культури, молоді та спорту (його очолював Володимир Бородянський). Тепер Вадим Гутцайт став міністром молоді та спорту, а хто відповідатиме за культуру ще залишалося невідомим. Процес формування нового уряду ще не завершений, адже президентська команда не встигла до 4 березня знайти людей, які б очолили, окрім вже згаданого Міністерства культури, також Міністерство освіти і науки, Міністерство енергетики та Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства. Останнє також має бути начебто розділеним. Відомо, що колишній міністр ще об’єднаного міністерства Тимофій Милованов відмовився очолити Міністерство агропромислового комплексу. Він вже і сам підтвердив таке своє рішення, а крім того, різні ЗМІ повідомляли про ще низку відмов як від вже колишніх міністрів, а так і від кандидатів не із попереднього уряду. Це насправді виглядає смішно, коли  президентська команда, маючи монобільшість у парламенті, не може сформувати повноцінний уряд. І ще один показовий факт: перед зміною уряду «слуги народу» розповідали про те, новий Кабмін, на відміну від попереднього, буде «більше займатися економікою», але, як бачимо, 4 березня проголосували за уряд фактично без економічного блоку. Хоч міністра фінансів знайшли…
Президент Зеленський 5 березня під час робочої поїздки на Полтавщину заявив журналістам про те, що в уряді «ще обов’язково буде закрито 5-6 принципових вакансій».

фото: president.gov.ua

«Львівський» уряд, але до чого тут олігархи?

Тепер трохи зосередимося на персоні нашого 18-го прем’єр-міністра. Денису Шмигалю 44 роки. Він народився у Львові. Тут зазначимо, що у цьому уряді ще двоє львів’ян: вже згаданий Олексій Рєзніков та Олег Немчінов, який став міністром Кабінету Міністрів замість Дмитра Дубілета.
Щодо нового прем’єра, то Денис Шмигаль закінчив Львівську політехніку за спеціальністю менеджмент у виробничій сфері (машинобудування), інженер-економіст. Кандидат економічних наук, захистив дисертацію з регіональної економіки та розміщення продуктивних сил. Із 1995 по 2005 роки працював у бізнесі. З 2009 по 2013 рік працював у Львівській обласній державній адміністрації. Спершу був помічником голови ЛОДА Миколи Кмітя, а згодом очолив Головне управління економіки та інвестицій ЛОДА. З травні по грудень 2014-го був заступником начальника головного управління Міндоходів Львівської області. Із січня 2015-го до січня 2017-го працював у ТзОВ ТВК «Львівхолод» (до його структури входить мережа супермаркетів «Рукавичка»), радником президента, віцепрезидентом, генеральним директором, членом Наглядової ради. Після цього, із січня 2017-го по липень 2019-го, Денис Шмигаль був заступником генерального директора з соціальних питань ПАТ «ДТЕК Західенерго». Був директором Бурштинської ТЕС. Це частина холдингу олігарха Ріната Ахметова. У липні 2019-го Шмигаль очолив Івано-Франківську ОДА. (Зазначимо, що Денис Шмигаль міг очолити Львівську ОДА, але після організованого Зеленським голосування у Facebook президент тоді призначив на цю посаду Маркіяна Мальського). 4 лютого цього року Денис Шмигаль замінив Альону Бабак на посаді міністра розвитку громад і також одразу отримав й посаду віцепрем’єра. Низка експертів тоді зазначала, що Шмигаль, зрештою, може замінити Олексія Гончарука, це і відбулося рівно через місяць. Хоча до призначення Шмигаля головою уряду в інформпросторі були «вкиди» і щодо інших «потенційних прем’єрів», зокрема, ще минулого тижня основним претендентом начебто був Сергій Тігіпко.
Різні ЗМІ пишуть про Шмигаля як про «людину Ахметова», але сам новопризначений прем’єр такі закиди заперечує. «Я з Рінатом Леонідовичем не знайомий особисто. У компанію ДТЕК і, зокрема в Бурштинську ТЕС, керівником якої я був два останні роки, я потрапив за відкритим конкурсом. Я заходив як заступник генерального директора АТ «ДТЕК Західенерго», а потім обійняв посаду керівника Бурштинської ТЕС. Рівень менеджменту, з яким я спілкувався – це керівник «ДТЕК Енерго» Дмитро Сахарук і керівник «ДТЕК» Максим Тімченко. Але навіть із ними я перетинався переважно лише на офіційних нарадах. А акціонера «ДТЕК» я бачив, як і всі, тільки по телевізору», – розповідав Денис Шмигаль в інтерв’ю Укрінформу у січні, після того як профільний парламентський комітет запропонував призначити його віцепрем’єром у попередньому уряді.
Проте багато експертів, коментуючи зміну уряду, зауважують, що відбувся «договірняк» олігархів. Українська правда з посиланням на неназваного співрозмовника, наближеного до звільненого Олексія Гончарука, писала про те, що однією з найголовніших причин його відставки стало рішення про заміну керівництва компанії «Центренерго», яка входить до кола інтересів Ігоря Коломойського. І ЗМІ повідомляли, що таке рішення дуже не сподобалося Коломойському.
«В Україні за бажанням Коломойського у відставку відправляється прем’єр-міністр, який спробував забрати олігарха з державної компанії. Це чітко показує, хто в країні головний. Показує всім, що означає йти проти Коломойського. І президент мовчки йде на заклання, зокрема підставляючи під удар програму МВФ. І тепер незрозуміло, він раніше говорив, що відданий реформам просто як хороший актор або так думав. Але тепер це і не важливо. Тепер він не ухвалює рішення. До Кабміну кличуть перевірених слуг олігархів, міцних господарників. Яких вигнав Майдан. Але іноді вони повертаються. Їх приводять олігархи, тому що знають, що можуть покластися на їхні цінності. І потрібні олігархам якості.
Комунікація Слуг народу говорить про те, що уряд поганий, тому що слідує інтересам кредиторів, а не народу. Тут є одне уточнення. Немає якихось міфічних інтересів кредиторів. А ось є інтереси олігархів. І кредитори вже п’ять років змушують один за одним українські уряди обмежувати інтереси олігархів. У цьому суть програми МВФ. І олігархам це набридло. І тепер вони беруть владу до своїх рук», – писав 4 березня на своїй сторінці у Facebook інвестиційний банкір Сергій Фурса.
Водночас простежується й посилення позицій вже згаданого Ріната Ахметова. На це звертала увагу і західна преса. «44-річний Денис Шмигаль має досвід роботи в бізнесі і два роки працював керівником в ДТЕК, енергетичному холдингу, яким володіє Рінат Ахметов, найбагатший мільярдер України. Однак зв’язки нового прем’єра з Ахметовим можуть викликати питання про те, чи виконує Зеленський зобов’язання своєї передвиборчої кампанії з витіснення олігархів з політики», – йшлося у матеріалі The Washington Post. А видання The Financial Times звертало увагу на те, що телевізійні канали, якими володіє Ахметов, останніми тижнями почали позитивно повідомляти про діяльність президента.
«Що все це означає? Один із висновків полягає в тому, що українське вікно реформ при Зеленському давно зникло, і, можливо, це було фантазією зі самого початку. Цю теорію нелегко заперечувати як основну. Сьогодні картина в Києві виглядає дуже похмурою. Інший варіант – Зеленський хоче об’єднатися з усіма олігархами, щоб зчепитися з  Ігорем Коломойським. Удачі, що тут скажеш», – а про це вже писала заступниця директора з Центру Євразії Американського аналітичного центру Atlantic Council Мелінда Герінг на сайті цієї організації.

фото: slovoidilo.ua

Виклики для кого?

Зазначимо, що нинішній уряд, як і попередній, призначався із порушенням парламентського регламенту, нашвидкуруч. «Потрібно нагадати, що формально кандидатуру на посаду глави уряду пропонує президенту коаліція (зараз йдеться про однопартійну більшість), а глава держави вже вносить до парламенту подання про надання згоди на призначення прем’єр-міністра. Перед голосуванням у сесійному залі кандидат на посаду прем’єра ще має зустрітись зі всіма парламентськими фракціями, має відбутись і комітетське обговорення кандидатури. Але 29 серпня парламентські «слуги народу» швидко приступили до розгляду президентського подання (начебто за пропозицією його фракції) щодо призначення головою уряду Олексія Гончарука, який до цього моменту був заступником керівника Офісу президента Зеленського. Коротке обговорення і все – Гончарук новий прем’єр», – про це «Львівська Пошта» писала після першого засідання нинішнього парламенту, на якому був призначений попередній склад уряду. Що тепер змінилося? Просто змінюємо дату та ім’я новопризначеного прем’єра.
Під час свого представлення в парламенті Денис Шмигаль говорив мало конкретики. Загалом все звелося до того, що цей уряд виступає за все хороше і проти всього поганого. Так само можна було сказати і про попередній Кабмін. Але насправді наївно говорити, що від уряду, склад якого в останній момент писався на чиємусь коліні в Офісі президента (так і не був поки до кінця дописаний), можна очікувати якоїсь швидкої, а головне чіткої програми дій. Тепер питання у тому, а що ж нинішня влада зрештою вирішить оголосити «поганим». Денис Шмигаль 4 березня так і не зміг якось зрозуміло відповісти, чи буде продовження реалізація медичної реформи, другий етап якої має стартувати із 1 квітня. А президент Зеленський заявив: «Потрібно мати сміливість і визнати, що багато хто не готовий до другого етапу медичної реформи 1 квітня. Люди
 
 фото: Михайло Палінчак
бояться закриття лікарень, лікарні бояться звільнень, місцева влада не готова іноді брати на себе повноваження, немає фінансування. Є великі питання до тарифів медичного обладнання та дуже велике питання до кадрів». І призначення на посаду міністра охорони здоров’я Іллі Ємця, який декларує свої консервативні погляди, ставить ще більше запитань щодо того, чи буде зупинена реформа, започаткована ще Уляною Супрун.
«Львівська Пошта» ще неодноразово повертатиметься до аналізу складу цього уряду та роботи окремих міністрів. Але ще раз потрібно повторитися:  нині президент Зеленський хоче контролювати всіх і вся, а уряд використовує лише для перекладання провини за «промахи».
«Ніякого уряду Гончарука та уряду Шмигаля не існує в природі. Є тільки уряд Зеленського. І особиста відповідальність Зеленського за те, що відбувається і буде відбуватися в країні.
Про уряд Гончарука можна було б говорити, якби прем’єр був політиком, чиновником, фахівцем, якого висувала б – як це і повинно бути за Конституцією – більшість депутатів парламенту. Якби міністри цього уряду пропонувалися би депутатами, проходили б співбесіду у профільних комітетах, розповідали б про свої плани і наміри. Але нічого цього не відбувалося зовсім! Кандидатуру прем’єра тримали в секреті від депутатів. За уряд вони голосували списком. Голосували, навіть не знаючи прізвищ багатьох міністрів – яка жахлива ганьба, яке знущання над парламентаризмом і демократією! А відбиралися міністри особисто президентом – при тому, що Зеленський не має жодного професійного розуміння про керівництво виконавчою владою і не приховує цього. Зараз відбулося практично те ж саме. Депутатів просто ознайомили зі списком міністрів, повідомили прізвище нового прем’єра. Ним буде Шмигаль. А міг бути Тігіпко. Або перехожий, який переходив би дорогу перед президентським кортежем, якби сподобався Зеленському. Яка різниця, якщо ніякої процедури професійного відбору кадрів в країні немає, якщо ця процедура замінена інтуїцією колишнього телевізійного актора та інтригами представників його оточення, які – яка несподіванка – теж ніколи не займалися управлінням державою! Саме тому на другий уряд Зеленського чекає така ж доля, як і на перший – його незабаром відправлять у відставку. І призначать третій. Який теж виженуть. Тому що справа не в уряді. Питання не в ньому. Питання в тому, як довго зможе витримувати цей фестиваль дилетантизму українська економіка і з яким зі своїх урядів піде у відставку сам президент», – про це у колонці на сайті Еспресо.TV пише відомий український журналіст, політичний оглядач Віталій Портников.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
2.7718 / 4.25MB / SQL:{query_count}