100 днів президентського шоу

“У Зеленського” заявили, що досі так і не мали реальних важелів впливу для здійснення реформ, а “найбільші перемоги” треба чекати після 29 серпня, коли відбудеться перше засідання нового скликання парламенту

фото: president.gov.ua
Нові українські політичні реалії: учора, 27 серпня, каденція президента Володимира Зеленського перетнула позначку в 100 днів, а вже завтра, 29 серпня, розпочне свою роботу Верховна Рада України (ВРУ) IХ скликання з монобільшістю президентської партії “Слуга народу”. Власне, перша в нашій новітній історії однопартійна більшість у парламенті – це і є найбільша перемога нинішнього глави держави за ці 100 днів. Перемога саме для нього, маневр Зеленського із дочасними парламентськими виборами вдався. А от щодо того, які переваги від цього може отримати Україна – виникає багато сумнівів і ще більше запитань.
З одного боку, маємо “несистемного” президента з мало чим обмеженими можливостями щодо ухвалення рішень у парламенті, що тотально оновлений людьми також без досвіду у великій політиці. Все у руках цих хлопців і дівчат, вони можуть змінювати країну. З другого боку, Зеленський і його команда вже із перших днів почали діяти методами усіх попередніх влад. Нехтування законами, призначення на важливі посади друзів і бізнес-партнерів, популістські обіцянки – хіба ми такого раніше не спостерігали? І яка різниця: йдеться про “старі політичні еліти” чи про “нові обличчя”?
Недосвідченість нової влади – це величезний виклик для усіх нас, незалежно від того, підтримуємо ми Зеленського і Ко чи ні. Досі ніхто із ЗеКоманди так чітко і не пояснив суспільству стратегію розвитку держави найближчими роками. Були запевнення у продовженні євроатлантичного інтеграційного курсу, були заяви про можливість домовитися із господарем Кремля Путіним, було “зондування” інформпростору щодо можливості надання регіонального статусу російській мові на Донбасі, було багато розмов про діджиталізацію країни. Різні представники Зеленського надавали купу обіцянок і зробили низку небезпечних заяв, але загалом було помітно, що всі ці 100 днів, навіть вже після позачергових парламентських виборів, президентська команда продовжувала перебувати у передвиборчому режимі. Максимум обіцянок – мінімум конкретики. Тож як оцінити перші 100 днів каденції президентства Володимира Зеленського?

джерело: slovoidilo.ua

Знайшли виправдання

Одразу зауважимо, що ЗеКоманда не перестала обіцяти українцям “золоті гори” ні після президентських, ні після парламентських виборів, проте дуже швидко почала знаходити і “відмазки” – чому не все можливо виконати, принаймні швидко.
“Із приводу 100 днів Володимира Зеленського, то я глибоко переконаний, що всі найбільші перемоги ми зможемо побачити після 29-го числа, тому що місяць не призначалась інавгурація, потім два місяці не було можливості впливу нашої політичної сили на законодавчу та виконавчу владу. Я думаю, це лише початок, хоча перемоги вже є”, – заявив 27 серпня представник Зеленського у ВРУ Руслан Стефанчук (ймовірний майбутній перший віце-спікер парламенту), інформує Українська правда.
Можна знайти лукавство в цій заяві. По-перше, дата інавгурації Зеленського була призначена в законодавчо передбачений термін, до того ж, хоч і з сумнівною, але можливістю дочасного розпуску цієї Ради. Зеленський таким шансом скористався, Конституційний суд йому “підіграв”.
По-друге, Зеленський одразу на своїй інавгурації “спалив мости” із цією Радою, заявивши про її розпуск і дочасні парламентські вибори. А у “розпущену” Раду вносив такі законопроєкти, низка яких була просто президентським піаром або навіть порушенням передвиборчих обіцянок самого Зеленського. Так, згадаймо, що він просив нардепів затвердити пропорційну систему із закритими списками на позачергові парламентські вибори, хоч обіцяв запровадження відкритих партійних списків. Зеленський вносив до парламенту обіцяний законопроєкт про імпічмент президенту, в якому були просто переписані норми Конституції, але ніякою реальною процедурою усунення з поста глави держави і “не пахло”. Водночас президент Зеленський так і не підписав ухвалений нардепами 6 червня закон “Про тимчасові слідчі комісії і тимчасові спеціальні комісії Верховної Ради України”, в якому передбачені положення щодо процедури імпічменту президента (щоправда, в цьому випадку також не можна говорити про реалістичність самої процедури, тут потрібні зміни до Конституції). В інформпросторі з’являлися повідомлення про те, що Зеленський ветував цей документ, але офіційних роз’яснень так і не було. 22 серпня Українська правда повідомила про те, що Офіс президента України (ОПУ) на їхній запит, чому глава держави впродовж більш ніж двох місяців не підписує закон про парламентські слідчі комісії, не відповів. В ОПУ лише зазначили, що згідно з законом, президент має право вето щодо законів, ухвалених ВРУ з наступним поверненням їх на повторний розгляд парламенту. Також Зеленський, зокрема, просив ще у цієї “розпущеної” Ради ухвалити рішення про відтермінування нових штрафів для водіїв “євроблях” за порушення митних правил. Але відповідну законодавчу ініціативу вніс вже після останнього пленарного засідання ВРУ VIII скликання. Просив зібратися на позачергове засідання, але для чого тоді достроково розпустив парламент, якщо мав намір із ним ще працювати? Виглядало це все як відвертий піар на темі “євроблях”. До речі, тепер “у Зеленського” обіцяють вирішити питання штрафів за порушення митних правил вже на першому засіданні ВРУ IX скликання.
По-третє, щодо начебто неможливості співпраці зі ще чинним урядом. Насправді прем’єр Володимир Гройсман демонстрував, що готовий дуже швидко “перефарбуватися” у кольори нової влади.  Кабмін погоджував запропоновані президентом кандидатури голів обласних державних адміністрацій всупереч передбаченій законодавством процедурі та обіцянкам самого Зеленського про відкриті конкурси на такі посади. І взагалі-то голови місцевих державних адміністрацій призначаються на посаду президентом України за поданням Кабінету Міністрів України на термін повноважень президента України. Це передбачає Закон України “Про місцеві державні адміністрації”. Формальністю ця норма стала ще до Зеленського, було зрозуміло, що все вирішує президент, а нинішній глава держави показово скористався такими “правилами гри”. Також керівник ОПУ Андрій Богдан просив уряд підготувати подання на звільнення київського міського голови Віталія Кличка з посади голови Київської міської державної адміністрації (тут зазначимо, що ще в грудні 2003-го Конституційний суд визначив, що КМДА має очолювати лише особа, обрана київським міським головою). Ще чинний уряд Гройсмана вирішив не розглядати це питання.
Тому загалом проблема не в тому, що парламент та уряд не хотіли співпрацювати з президентом Зеленським. Просто для владної ЗеКоманди пріоритетом була саме заміна парламенту та уряду на своїх, до того ж отримання повного контролю за регіонами і столицею. Хоч і не все вдалося (розуміємо, яка боротьба ще попереду), загалом президентська команда вже дуже вдало для себе попрацювала над створенням власної владної вертикалі. Ось на такому тлі представники Зеленського і роздавали обіцянки про зміни у різних сферах життя країни і бідкалися на те, що по-справжньому працювати їм ще заважає стара система.

Гра на публіку

А сам президент Зеленський роз’їжджав областями і, увімкнувши “режим Лукашенка”, скандалив із представниками “старої влади” на місцях. Це все цікава телевізійна картинка для фан-клубу Зеленського, але не реальні результати роботи нового президента. Ця влада продовжує створювати телешоу, не відповідаючи на важливі питання.
“За великим рахунком, поки що Володимир Олександрович звільняє персонажів, проти звільнення яких ніхто нічого не має, й хамить тим, захищати кого ні в кого не підійметься рука. Регулярні звернення з незначних приводів, не до кінця чітка й зрозуміла кадрова політика, обережне спілкування “на міжнародному рівні”. Поки що президент збирає традиційний урожай післявиборчої постейфорійної любові. Згадайте: п’ять років тому було те саме: президент, якого благословляють на чесну клопітку працю, прем’єр, який літає економ-класом, викликаючи загальне замилування, жодної поблажливості до тих, хто програв, жодного зазирання в майбутнє. Майбутнє тим часом не чекає на нашу увагу – воно рішуче вламується в щоденність, нагадуючи про те, що час загалом має здатність минати швидко й непомітно, і що так чи інакше довго знаходитись у підвішеному стані шкідливо для здоров’я… Насправді ж усі розуміють, що все найцікавіше у нас попереду, що владі так чи інакше доведеться озвучувати якісь речі, пов’язані не лише з президентським тролінгом окремих (переважно провінційних) чиновників, але й із стратегічним розвитком країни. Себто, так чи інакше новим очільникам держави доведеться пояснити суспільству, які саме лінії очільники вважають для себе червоними, за які з них вони збираються заступати, за які заступати вважають неприпустимим. І оскільки суспільство саме по собі є далеко не одностайним у визначенні цих ліній, не важко передбачити, що саме тут і почнуться перші розбіжності, перші розходження в оцінці, перші голосні розлучення.
Що там усе-таки з окупованими територіями? Що там із корупцією й посадками? Що там із тарифами-бюджетами? Не говорячи вже про таку вдячну до рефлексій та народного невдоволення територію гуманітаріїв: мова – історія –пропаганда. Комусь так чи інакше доведеться озвучити не зовсім комфортні для себе речі. А комусь доведеться ці некомфортні для себе речі почути”, – зазначає культовий український письменник Сергій Жадан на сторінках журналу “Новое время”. 

Влада “своїх”

Загалом ці перші 100 днів президентства Зеленського принесли дуже мало відповідей суспільству. До президентських виборів ми знали, що у Зеленського немає стратегії розвитку держави. Знаємо це і зараз. Принаймні нова влада не поспішає переконати нас у зворотному. До президентських виборів ми розуміли, що тоді ще неофіційний куратор виборчої кампанії Зеленського і багаторічний юрист бізнесмена Ігоря Коломойського Андрій Богдан може мати великий вплив на ухвалення рішень у країні. Після виборів ми це побачили одразу. 
Зеленський призначив люстрованого Богдана (той працював урядовим уповноваженим з питань антикорупційної політики в Кабміні Азарова) на посаду глави тоді ще Адміністрації президента (АП) всупереч закону про очищення влади. Зрештою, Зеленський реорганізував АП в ОПУ, вивів посаду Богдана з-під дії закону про люстрацію. Але ж хтось обіцяв, що щойно порушить закон, то одразу піде? 
Загалом кадрова політика Зеленського не витримує жодної критики. Той, хто обіцяв, що не буде ніякого кумівства і посади не роздаватиме друзям, призначив заступником голови СБУ (фактичним керівником) свого друга дитинства Івана Баканова. Це тільки один з моментів, а за ці 100 днів були й інші “дрібніші” призначення на посади людей, пов’язаних із Зеленським, студією “Квартал 95” чи Андрієм Богданом.
Зараз ОПУ готується до переїзду з Банкової до Українського дому. Мовляв, атмосфера на Банковій їм не до вподоби. Але подібні кроки чи поки все ще анонси кроків – це частина шоу. Якось же потрібно розважати електорат, поки влада не дійшла до реальної роботи…
Зауважимо, що проєкт переїзду ОПУ в Український дім презентував столичний забудовник Андрій Вавриш, серед іншого відомий також своєю дружбою з Андрієм Богданом. 
Останніми днями в інформпросторі розгорівся скандал щодо гуляння Андрія Богдана на весіллі Андрія Довбенка та Ганни Огренчук, що відбувалося в Сен-Тропе на півдні Франції. Третій день гулянки припав на День Незалежності України, тож Андрія Богдана не було на офіційних заходах в українській столиці разом із президентом Володимиром Зеленським. Тут зазначимо, що власне офіційне святкування Дня Незалежності у Києві команда Зеленського, відмовившись від військового параду, перетворила на суто телевізійне шоу. 
Щодо святкувань в Сен-Тропе, участь в яких взяв керівник ОПУ, то як повідомляють журналісти Bihus.info, Андрію Довбенку приписують вплив на кадрові призначення та “вирішення питань”, зокрема з держреєстраторами, у Державній виконавчій службі та з продажем арештованого майна. А його обраницю, юристку Ганну Огренчук, кілька тижнів тому було призначено до Комісії з питань правової реформи, куди увійшла низка наближених до Андрія Богдана людей. Склад комісії затверджений указом Зеленського, а за його формування, судячи з документу, відповідав Богдан. Крім нього, на весіллі Довбенка був присутній згаданий вище забудовник Андрій Вавриш.
Ось такі реалії. Андрій Богдан на своїй сторінці у Facebook усім критикам відповів: “Парахоботіки узбагойтесь. У вільний від роботи час, куди хочу – туди йду. Хочу на весілля в Сен-Тропе. Хочу на фронт в Піски. Принципово – не красти (але цього Вам не зрозуміти)”. До цього прикріпив пост і фото з поїздку у Піски 26 серпня 2015 року. У публікації йшлося про доставку продуктів і військового екіпірування військовослужбовцям із 93-ї бригади.
Пафосна заява, але питання не тільки в тому, куди зараз їздив Богдан, але і в тому, яку посаду він обіймає і до кого саме їздив? 
І ще одне: кого Богдан назвав “парахоботіками”? Журналістів Bihus.info, які провели не одне розслідування щодо п’ятого президента України Петра Порошенка і його оточення? Журналістів, які перед президентськими виборами реанімували і запустили розслідування щодо ймовірного розкрадання в “Укроборонпромі”? А цей скандал команда Зеленського вдало для себе використовувала під час президентської кампанії, згадував про це і Зеленський на так званих “дебатах” на стадіоні НСК “Олімпійський”. 
Загалом же Богдан вже встиг заявити, що новій владі не потрібні журналісти, і вони можуть спілкуватися із суспільством напряму. Це сталося після того, як власне ОПУ вирішив пошити українських журналістів у дурні, розповсюдивши некоректну інформацію про написання Богданом заяви на звільнення. Після цього ще встиг “відзначитися” новообраний нардеп від “Слуги народу” Максим Бужанський, який назвав журналістку “Нового времени” Ольгу Духнич “тупою вівцею”. Ось такий хамський стиль у команди Зеленського пробують зробити нормою спілкування із представниками медіа.
Владна команда, яка неодноразово заявляла, що працюватиме відкрито, з усіх сил так уникає контролю з боку журналістів. Ще один цікавий нюанс: ще на початку червня прессекретарка президента Юлія Мендель заявляла про те, що Володимир Зеленський планує дати велику пресконференцію “коли буде 100 днів президентства, тому що будуть певні результати напрацьовані”. Подібний анонс на початку серпня зробив і заступник глави ОПУ Кирило Тимошенко. Але ситуація із великою пресконференцією президента так і залишалася незрозумілою. Станом на вечір 27 серпня останнім опублікованим анонсом на офіційному сайті президента ще залишалася його участь 24 серпня в урочистостях з нагоди 28-ї річниці Незалежності України.
Що ж, вже 29 серпня розпочнеться новий етап президентства Володимира Зеленського. Вже зі “своїм” парламентом, який, як обіцяє владна команда, дуже швидко сформує й новий уряд. Виправдань на кшалт “хтось нам заважає працювати” чи “наші перемоги ще попереду” вже не буде...
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
2.4204 / 4.53MB / SQL:{query_count}