“Зелена Рада”

Наступне парламентське скликання буде насправді новим – 342 людини отримають мандати нардепів уперше. Хтось цьому радіє, а хтось таки думає про перспективи якісної законотворчої роботи. Та головне питання досі залишається відкритим: де стратегія розвитку держави від президентської команди, що зараз зосереджує усю владу в своїх руках?

фото: Іван Печений
Попри те, що офіційні процедури зі встановлення результатів волевиявлення українців на позачергових парламентських виборах 21 липня ще тривають, загальний розклад сил у наступному 9-ому скликанні Верховної Ради України (ВРУ) відомий. Після опрацювання 99,9% електронних протоколів партія нинішнього президента Володимира Зеленського набирала 43,16% голосів. Це 124 мандати за партійними списками. Ще 130 місць у наступному скликанні ВРУ “слуги народу” забирали за результатами виборів у мажоритарних округах. Тобто загалом 254 мандати, вперше в історії українського парламенту монобільшість.
Прокремлівські реваншисти з “Опозиційної платформи – За життя” набирали 13,04% голосів за партійними списками. Це 37 мандатів, ще плюс шість мажоритарників. Партія Юлії Тимошенко “Батьківщина” здобувала 8,18% голосів. Це 24 мандати за партійними списками. Із “мажоритарки” ця політсила добирала ще два мандати. Партія п’ятого президента України Петра Порошенка “Європейська солідарність” показувала результат 8,1% голосів. Це 23 мандати і ще плюс два по “мажоритарці”. Партія співака Святослава Вакарчука “Голос” замикала п’ятірку політсил, що змогли подолати прохідний бар’єр. Із результатом 5,82% голосів ця партія здобувала 17 мандатів за списком. Ще троє кандидатів від “Голосу” ставали переможцями у мажоритарних округах.
Окрім цього, треба зазначити, що на мажоритарних округах здобували перемоги також шість представників “Опозиційного блоку”, і по одному висуванцю від партій “Самопоміч”, “Свобода”, “Єдиний центр” та “Біла Церква разом”. До ВРУ 9-го скликання також ще проходили 46 мажоритарників-самовисуванців.
До ЦВК із регіонів продовжують надходити протоколи з мокрими печатками. Щоб встановити офіційні результати виборів в загальнодержавному окрузі та у мажоритарних округах, Центрвиборчком загалом має час до 5 серпня (включно). Максимум до 10 серпня (включно) всі результати цих виборів мають бути опубліковані в газетах “Голос України” та “Урядовий кур’єр”.

фото: kiev.informator.ua

Самі собі коаліція

Якою буде коаліція в наступній Раді? Однопартійна більшість вже є. Майбутня парламентська фракція партії “Слуга народу” отримає права коаліції, так це передбачено в Конституції. Зауважимо, що і фракція “Слуга народу”, й решта фракцій вже у Раді можуть поповнитися ще самовисуванцями, зрештою, й невеликою когортою “мажоритарників” із позапарламентських фракцій. Суто теоретично, президентська фракція може отримати навіть конституційну більшість (300 голосів) без участі інших фракцій у наступній ВРУ, але для цього потрібно дуже добре попрацювати на політичному “трансферному ринку”. З огляду на політичні зв’язки частини самовисуванців, а також начебто принцип “Слуги народу” не брати до себе людей, які вже були нардепами, скажемо так: гіпотетично такий сценарій існує, але подивимося, як буде насправді.
Щодо формування коаліції з якимось іншими фракціями для отримання понад 300 голосів, то все залежатиме від бажань президентської команди і кадрових “апетитів” можливих союзників, серед яких експерти найчастіше називають “Голос” та “Батьківщину”. Лише однієї з цих двох майбутніх фракцій без самовисуванців для конституційної більшості не вистачить. Плюс дві ці майбутні фракції без самовисуванців – це також варіант на межі.
“Спокуса сформувати однопартійну більшість у “Слуги народу” є великою, адже ситуація унікальна і може дозволити отримати вагомі політичні дивіденди. Проте стратегічно більш правильним виглядає формування коаліції з іншими політичними силами, які подолали прохідний бар’єр. Тим паче, що лідер “Батьківщини” Юлія Тимошенко готова на входження до неї практично без попередніх умов. Умови висуває Святослав Вакарчук, лідер партії “Голос”, яка набрала трохи більше 6% голосів виборців, ставши єдиною парламентською силою, яку підтримали менше мільйона виборців. Але ситуація не є критичною, і я дозволю собі прогнозувати щонайменше імітацію переговорів про формування коаліції”, – зазначає у Facebook політолог, виконавчий директор Інституту світової політики Євген Магда.
У будь-якому випадку потрібно розуміти: для призначення прем’єр-міністра потрібно 226 голосів, також як і для призначення решти складу уряду. Президентська сила без проблем самостійно проголосує за майбутній Кабмін. Також як із за будь-який закон, за винятком конституційних змін. Вже для останнього конституційну більшість можна буде ситуативно “знаходити” залежно від, так би мовити, “ідеологічного” виміру питання, що буде на порядку денному.
Вся повнота влади, а разом із цим і вся відповідальність за розвиток держави, лягають насправді не на майбутній парламент, і навіть не на майбутній уряд, а особисто на президента. Так в Україні було завжди, що вже говорити про нинішню ситуацію, коли глава держави отримує фактично повну владу в державі. Українці не розбиратимуться, чи це рішення парламенту, чи уряду, що думає недосвідчений глава держави особисто, що придумують в Офісі президента України? Люди проголосували і на президентських, і на парламентських виборах проти “старих політиків” і за Зеленського, але як за персонажа із телесеріалу “Слуга народу”. Українці обрали ілюзію.


Часу на “розкачку” немає

Але навколо реальний світ. Позаду п’ять президентів, щонайменше двоє з яких також обиралися як великі “чудотворці”, але зрештою розчарували більшість українців. Та ні в кого з них не було своєї однопартійної більшості в парламенті. І також варто сказати, що ще ніколи у ВРУ не було такої кількості “нових облич”. Наступний парламент оновиться на 80%. 342 людини зараз проходять до Ради вперше. Звичайно, виникають сумніви у законотворчій якості такого парламенту. До того ж серед “нових облич” багато відверто випадкових людей для парламентської роботи.
Цікава новина з’явилася 24 липня: Київська школа економіки (KSE) з наступного тижня розпочне навчання для понад двох сотень майбутніх нардепів від “Слуги народу”. Начебто три політсили зверталися щодо такого навчання, але зараз повідомляється саме про програму для представників президентської партії. Зараз йдеться про однотижневий інтенсивний курс.
“Учні” від президентської партії мають отримати особистий портфель із чотирьох документів. Перший – особиста стратегія. Вона полягає в тому – ким я хочу стати як депутат? Через п’ять років, через три роки, через рік. За що я хочу бути відомим? Другий документ – пропозиція політики. Яким чином я буду впроваджувати реальну політику для того, щоби стати відомим? Третій документ – законотворчість чи законодавча ініціатива, яка має впровадити цю політику на законодавчому рівні. Четвертий – план впровадження. Це побудова коаліції, аналіз ситуації, щоби цей законопроєкт не вмер, а був ухвалений”, – розповів в ефірі Громадського президент Київської школи економіки Тимофій Милованов.
Чого там навчаться майбутні обранці, ми дуже швидко побачимо. Перший номер списку “Слуги народу” Дмитро Разумков (він, до речі, політконсультант, тому, очевидно, також буде в майбутньому чомусь навчати своїх колег) прогнозує перше урочисте засідання ВРУ 9-го скликання наприкінці серпня – на початку вересня. Також вже звучали прогнози і щодо символічної дати початку роботи нової Ради – 24 серпня – на День Незалежності України. Побачимо, як буде, але потрібно розуміти: урочисте засідання мине, і далі новому скликанню ВРУ потрібно буде дуже швидко братися до справжньої роботи. І призначати прем’єра, і голосувати за уряд. Зрештою, до 15 вересня уряд вже мав би подати проєкт держбюджету на наступний рік на розгляд парламенту. За логікою, якщо на той момент ще не буде нового Кабміну або щойно сформується його новий склад, все одно проєкт держбюджету-2020 базуватиметься на напрацюваннях нинішнього уряду Гройсмана. Хоча команда Зеленського може і тут придумати якісь свої “фішечки”.
“Не виключено, що Верховна Рада дев’ятого скликання збереться на своє перше засідання на День Незалежності, наче замінивши цією подією скасований президентом військовий парад. На порядку денному буде формування парламентської коаліції та пропозиція главі держави внести кандидатуру прем’єр-міністра, яку готова буде підтримати більшість парламентаріїв. Серед можливих претендентів – заступник виконавчого директора МВФ від України Владислав Рашкован, секретар РНБО Олександр Данилюк, голова правління НАК “Нафтогаз України” Андрій Коболєв та ексміністр економіки Айварас Абромавичус. Володимир Зеленський зауважив, що уряд має очолити економіст без політичного шлейфу, від себе додам – такий, що розуміється на реальній економічній ситуації та спроможний вести діалог з нашими закордонними партнерами. Якщо ухвалення кадрових питань може минути навіть у стані ейфорії, нагадаю, що однопартійної більшості у нашій політичній історії ще не було, тому гасло “Зробимо їх ще раз” можна використовувати навіть під куполом ВР, то вже до кінця 2019 року для парламенту постане низка питань, на які потрібно буде давати відповідь. Це не лише обіцяні президентом законопроєкти про скасування депутатської недоторканості та імпічмент, навколо яких теж буде зламано чимало списів, але і інші рішення, не менш важливі. На часі розгляд проєкту державного бюджету на 2020 рік та визначення стосовно долі закону про особливий порядок місцевого самоврядування у ОРДЛО, який сьогодні не працює. Новій Верховній Раді до кінця поточного року потрібно буде визначитися з його долею, не забуваючи, що зосередження влади в руках президента дає підстави західним партнерами вимагати від нього більш рішучих дій у питанні імплементації Мінських домовленостей. Не виключено, що нове парламентське скликання захоче призначити дочасні місцеві вибори у деяких регіонах, але навіть цей крок не скасує необхідності їх проведення восени 2020-го. Потрібно буде сформувати новий склад делегації у ПАРЄ та інших представницьких органах”, – зазначає у Facebook вже згаданий Євген Магда.
Експерт також додає: “На наших очах і за безпосередньої участі мільйонів виборців відбувся злам наявної політичної системи – далеко не завжди ефективної, проте звичної для багатьох. І гасло “Так буде не завжди” звучить далеко не з позитивною конотацією. Партія “Слуга народу” отримала унікальний карт-бланш на перетворення, проте поки що не намагалася донести до співгромадян стратегічні напрямки своєї діяльності. Певний запас часу у неї є, проте виклики, які стоять перед Україною, неординарні та помітні, імітувати діяльність для їх розв’язання не вийде. Тому політична осінь в нашій державі буде гарячою та насиченою”.

джерело: oporaua.org

Можливості й ризики

Звичайно, можна сподіватися на те, що рішення у парламенті із монобільшістю ухвалюватимуться набагато легше і швидше, аніж це відбувалося у попередніх скликаннях ВРУ. Але тут існують ризики щодо того, якими можуть бути нові законодавчі рішення. Представники Зеленського вже заявляли і про якийсь особливий статус російської мови в Україні, що за якоюсь хворою логікою начебто допоможе зупинити війну на сході, і про референдуми щодо всього на світі (тож треба буде ухвалити закон про референдум, якого наразі немає). Також хвилюють ті питання, що потребують змін Конституції.
А “у Зеленського” вже заявляли про можливість запровадження двопалатного парламенту в Україні, що в наших реаліях може призвести до федералізації держави. Загалом представники Зеленського неодноразово заявляли про необхідність масштабних змін нашого Основного закону. Як це все виглядатиме, як на законотворчу діяльність наступної Ради впливатиме бажання Зеленського домовитися з Путіним – це все відкриті питання щодо можливих ризиків. Нові “зелені” депутати можуть навіть не зрозуміти таких ризиків.
Загалом експерти пов’язували висуванців від “Слуги народу” на цих позачергових парламентських виборах із різними групами впливу. Журналісти проєкту “Наші гроші” писали про те, що йдеться, зокрема, і про людей, пов’язаних із одіозним бізнесменом Ігорем Коломойським, колишніх представників партії УКРОП і кандидатів, так чи інакше пов’язаних із скандальним ексчиновником та столичним забудовником Андрієм Вавришем, із народним депутатом-утікачем Олександром Онищенком, ексрегіоналом Григорієм Калетником. Звичайно, не можна говорити, що кожного кандидата від “Слуги народу” хтось контролював. Не можна говорити, що усі вони не зможуть якісно працювати. Але потрібно розуміти, що списки кандидатів від партії президента на парламентські вибори формувалися нашвидкуруч, самої партії насправді навіть зараз ще немає. Це досі ще віртуальний політпроєкт, який на хвилі перемоги Зеленського на президентських виборах здобув монобільшість у ВРУ. Майбутні нардепи від “Слуги народу” – це відображення їхніх виборців, вони є різними за своїми ціннісними орієнтирами. Їх потрібно буде звести до якоїсь цілісної роботи, а недосвідчених кадрів набагато легше “переконувати” і взяти під контроль. Тут йдеться навіть не про вплив президента Зеленського, який також недосвідчений у політиці, а про вплив Офісу президента України на усіх. Навіть вже на перший погляд таку майбутню монобільшість не важко буде перетворити на фракцію “міньйонів”, що голосуватимуть за будь-що.
Впродовж роботи восьмого скликання ВРУ експерти постійно звертали увагу на те, що потрібна реформа власне самого парламенту. Йшлося, зокрема, про подолання так званого “законотворчого спаму”. Нардепи реєстрували тисячі неякісних законопроєктів, абсолютна більшість яких навіть не мала шансів стати законами. Ми вже згадували про ймовірну “якість” наступного скликання, але принаймні можна припустити, що кількість законопроєктів буде меншою ніж в попередньому парламенті.
Водночас нагадаємо, що ще в 2015-ому розробкою рекомендацій для покращення ефективності ВРУ займалася міжнародна місія на чолі із експрезидентом Європарламенту Петом Коксом. І ще березні 2016-го наша ВРУ тоді ще під головуванням Володимира Гройсмана визнала ці 52 рекомендації основою для майбутньої реформи українського парламенту. Наступний спікер Андрій Парубій також не припиняв обіцяти провести парламентську реформу. Але до цього руки не дійшли. Серед рекомендацій, зокрема, було чітке планування законотворчої роботи депутатів. На початку кожної сесії ВРУ треба проводити відбір 20 найважливіших законопроєктів. І саме їхнє ухвалення має стати пріоритетом. Коли один із цих документів проходить повну перевірку, ухвалюється за повною процедурою, тоді інша важлива ініціатива потрапляє до цієї двадцятки. Втілення такого принципу здолає хаос, притаманний нашому парламенту. У нинішній ситуації також можна сподіватися на продуктивну співпрацю парламенту й уряду, відповідно саме урядові законопроєкти могли б ставати пріоритетними.
Окрім цього, у рекомендаціях йшлося про те, що варто обмежити право законодавчої ініціативи для окремого депутата і встановити мінімально необхідні вимоги для реєстрації законопроєкту, до прикладу, фракцією чи принаймні певною кількістю народних обранців. Також йшлося про розділення обговорення і голосування за законопроєкти. Навіть йшлося про можливість відмовитися від необхідності ухвалення усіх рішень абсолютною більшістю від загального складу ВРУ – 226 голосів. Для визначеної категорії важливого законодавства у ВРУ могла б зберегтися необхідність 226 голосів, а для конституційних змін – 300 голосів.
Звичайно, не всі ці пропозиції зараз виглядають актуальними і навіть безпечними у наших реаліях. Але загалом 9-те парламентське скликання має шанс реформувати й оптимізувати власну роботу, якщо зрозуміє суть і важливість такої реформи. І це б пішло на користь усім наступним скликанням ВРУ. У будь-якому випадку слідкуватимемо саме за змістом роботи нардепів, які невдовзі складуть присягу, бо поки видно тільки форму, в яку можна загорнути будь-що…
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
1.1745 / 4.53MB / SQL:{query_count}