Презумпція безкарності

Конституційний суд скасував статтю Кримінального кодексу про незаконне збагачення посадовців. Чи буде нова?..

Півкроку вперед, два назад. Приблизно так можна охарактеризувати боротьбу з корупцією в Україні. Згадаймо, з яким скрипом у нас запускалася система е-декларацій, і як потім законотворці змусили запов­нювати їх й громадських активістів, що займаються антикорупційною діяльністю. Скільки скандалів вже виникло навколо створених нових антикорупційних органів. Скільки років влада гальмувала створення спеціалізованого суду для корупціонерів. І от зараз ми вже чекаємо на завершення конкурсу на посади в антикорупційному суді, чекаємо на початок його роботи найближчими місяцями, але відбувається черговий відкат в антикорупційній реформі загалом.
Цього тижня, 26 лютого, Конституційний суд (КС), розглянувши подання від 59 народних депутатів, визнав неконституційною статтю Кримінального кодексу України (ККУ), що передбачає покарання для чиновників за незаконне збагачення (ст. №368-2). Рішення КС є обов’язковим, остаточним і оскарженню не підлягає. Серед парламентських “героїв”, що звернулися до КС (конституційне подання скерували ще в грудні 2017-го), 23 нардепи із фракції “Народний фронт”, по 11 – із БПП та депгрупи “Відродження”, 10 із “Опозиційного блоку”, троє із депгрупи “Воля народу”, один із Радикальної партії.
Серед тих, хто вимагав і добився рішення про скасування цієї статті ККУ є особи, які фігурують у справах про незаконне збагачення.
Загалом, як повідомляють у Національному антикорупційному бюро України (НАБУ), їхні детективи розслідують факти незаконного збагачення на суму понад півмільярда гривень в межах 65 кримінальних проваджень. Серед підозрюваних осіб – судді, прокурори, народні депутати, колишні та чинні керівники органів державної влади. Всі кримінальні провадження в частині, що стосується незаконного збагачення цих осіб, будуть закриті. Так само як і справи, які вже слухаються в суді.

Амністія від суду

Скасована нашим справедливим Конституційним судом ст. №368-2 ККУ передбачала: “1. Набуття особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у власність активів у значному розмірі, законність підстав набуття яких не підтверджено доказами, а так само передача нею таких активів будь-якій іншій особі – караються позбавленням волі на строк до двох років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна. 2. Ті самі діяння, вчинені службовою особою, яка займає відповідальне становище, – караються  позбавленням волі на строк від двох до п’яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна. 3. Діяння, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище, – караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна”.
КС вирішив, що це “не відповідає вимогам чіткості, точності й однозначності, а тому суперечить юридичній визначеності як складовій принципу верховенства права, закріпленого у статті 8 Конституції України”.
“Конституційний Суд України зауважує, що положення статті 368-2 Кодексу сформульовані так, що сумніви стосовно законності підстав набуття особою у власність активів у значному розмірі можуть тлумачитися не на користь цієї особи та можуть розглядатися як підтвердження її незаконного збагачення, хоча відповідно до частини третьої статті 62 Конституції України “усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь”. Законодавче визначення незаконного збагачення як злочину за умови, якщо сторона обвинувачення не виконує свого обов’язку збирати докази законності підстав набуття особою у власність активів у значному розмірі, уможливлює перекладення цього обов’язку зі сторони обвинувачення (держави) на сторону захисту (підозрюваного або обвинуваченого), що є неприпустимим з огляду на конституційний принцип презумпції невинуватості”, – зокрема так пояснили своє рішення у КС.
І ще одне цікаве формулювання від Конституційного суду: “В рішенні Суду зазначається, що суттєвим недоліком законодавчого визначення незаконного збагачення як злочину є також те, що в його основу покладено непідтвердження доказами законності підстав набуття у власність активів у значному розмірі. Така вразлива законодавча конструкція статті 368-2 Кодексу уможливлює притягнення до кримінальної відповідальності за незаконне збагачення особи, яка на законних підставах набула активи у власність, але не має підтвердження законності підстав такого набуття”.
Рішення КС ухвалив на закритій частині засідання, а за інформацією від нардепа Мустафи Найєма, тільки чотири із 18 членів суду проголосували проти скасування кримінальної статті щодо незаконного збагачення. Водночас, 27 лютого, разом із рішенням КС було опубліковано розбіжну думку тільки судді КС Сергія Головатого.

(Не) правові “розбірки”

Нагадаємо, що ст. 368-2 ККУ в тій редакції, в якій її скасував КС, з’явилася у 2015-ому після того, як парламент проголосував за закон “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення діяльності Національного антикорупційного бюро та Національного агентства з питань запобігання корупції”. Тоді ця стаття була потрібна, щоб виконати вимоги МВФ щодо кредиту Україні і ЄС щодо запуску е-декларування як умови надання безвізового режиму.
Але насправді вже довго точилися дискусії між експертами щодо конституційності такої редакції кримінальної статті про незаконне збагачення. Заради справедливості варто зазначити, що жодного судового вироку за цією статтею ще не було. Але із вже згаданих 65 кримінальних проваджень, справи щодо чотирьох осіб передали у суд. І потім було довге затягування часу. “Це була така послідовна позиція САП, хоча й неформальна, що поки не буде рішення КС щодо конституційності, вони не хочуть ризикувати: бо якщо буде рішення і буде винесений вирок – це буде велика репутаційна втрата”, – зазначає юрист групи “Поліція під контролем” Євген Крапивін, інформує Радіо Свобода.
Позицію критиків такої редакції статті про незаконне збагачення можна зрозуміти із пояснень КС: порушується презумпція невинуватості. Але от 11 українських  громадських організацій вбачають в цьому маніпуляцію поняттями.
“Твердження щодо того, що злочин незаконного збагачення начебто змушує особу доводити свою невинуватість, не відповідає дійсності. Тягар доведення злочину незаконного збагачення лежить на стороні обвинувачення. Так, для кваліфікації діяння за статтею 368-2 ККУ прокуратура повинна буде довести наявність усіх елементів відповідного складу злочину. Більше того, усі сумніви щодо доведеності стороною обвинуваченням вини особи мають тлумачитись на користь особи. Водночас, навіть якби положення статті 368-2 Кримінального кодексу України обмежувало дію принципу презумпції невинуватості, це не повинно було б перешкоджати криміналізації незаконного збагачення та притягненню до кримінальної відповідальності осіб, які збагатилися незаконно. Практика Європейського суду з прав людини (рішення у справі “Салабіаку проти Франції”) доводить, що у випадку, якщо йдеться про важливі суспільні інтереси, а право особи на захист є забезпеченим, кримінальне право допускає розумне та пропорційне припущення щодо певного факту чи права. Варто нагадати, що редакція статті 368-2 Кримінального кодексу щодо відповідальності за незаконне збагачення відповідає Конвенції ООН проти корупції, яку Україна ратифікувала у 2006 році”, – йдеться у спільній заяві “Трансперенсі Інтернешнл Україна”, Центру протидії корупції, Центру політику правових-реформ, Фундації DEJURE та ще низки організацій.
“Наприклад, у якогось чиновника знаходять майно, походження якого він не може пояснити. Цього недостатньо. Тобто воно не працює так, якщо ти не можеш просто пояснити, то тоді ми тебе засуджуємо, ти винен. Ні. Прокурор має довести, що ці статки незаконно здобули. Тобто все одно презумпція невинуватості залишається”, – пояснює, зокрема, виконавчий директор “Трансперенсі Інтернешнл Україна” Андрій Боровик.
Громадські активісти зазначають, що рішення КС руйнує всю концепцію е-декларування посадовців, може призвести до припинення співпраці МВФ з Україною. Також вже починаються розмови про небезпеку втрати Україною безвізового режиму із ЄС. Подібні прогнози не є безпідставними, віце-президент Єврокомісії Валдіс Домбровскіс вже заявив, що в ЄС стурбовані рішенням нашого КС, але треба розуміти, що Захід ще вивчатиме це і слідкуватиме за подальшими діями української влади.
“З конкретного формулювання злочину незаконного збагачення в Україні та судової практики ЄСПЛ і конституційних судів інших держав випливає, що стаття 368-2 ККУ не передбачає будь-якого перекладання тягаря доведення і, таким чином, не порушує презумпцію невинуватості”, – йдеться у висновку антикорупційної ініціативи EUACI – найбільшої програми технічної допомоги ЄС в боротьбі з корупцією в Україні, інформує Європейська правда.
Своєю чергою нинішня українська влада обіцяє ситуацію виправити. Хоч тут дуже дивує позиція Генпрокурора Юрія Луценка, який зараз заявляє, що ст. 368-2 ККУ була “мертвою” і її неможливо було застосувати на практиці, але от у 2015-ому, коли він був головою фракції БПП у парламенті, то був серед ініціаторів відповідного законопроекту і заявляв про виконання вимог Майдану.

 Нова стаття без старих фігурантів

А тепер про можливе виправлення ситуації. Тут насправді все дуже непросто. Зараз в президентській команді і, власне, сам глава держави заявляють про новий законопроект, що поверне кримінальну відповідальність за незаконне збагачення чиновників. “Хочу всіх заспокоїти. Щойно рішення КС буде оприлюднене, я дам доручення вивчити його і підготувати законопроект нової редакції статті, який буде виписаний так, що комар носа не підточить”, – заявив Петро Порошенко 27 лютого на засіданні ради регіонального розвитку у Запорізькій області.
Вже наступного дня на сторінці Петра Порошенка у Twitter з’явилося повідомлення про те, що він підписав і дав доручення зареєструвати у парламенті як невідкладний законопроект про передбачення покарання для чиновників за незаконне збагачення, в якому враховані усі зауваження КС.
Робити щось потрібно, особливо коли така ситуація виникла за місяць до президентських виборів. Адже в суспільстві відповідальність за скасування відповідної кримінальної статті покладається на главу держави, до того ж політичні конкуренти Порошенка не пропустили шансу скористатися нинішньої ситуацією з рішенням КС. Це на папері судова система окремо, Президент окремо, але хто в це повірить в Україні.
“Саме Президент як автор закону про Конституційний суд мав передбачити формування КС через незалежний конкурс, проте він цього не зробив. Більше того, Порошенко, на відміну від Верховної Ради, не відкликав суддів, призначених за квотою президента ще за часів Віктора Януковича. 18 конституційних суддів порівну призначають президент, ВР та з’їзд суддів України. Завдяки голові держави досі вершать правосуддя призначені Януковичем заступник голови Конституційного суду Олександр Тупицький та суддя Олександр Касмінін. Останній, згідно з розслідуванням журналістів, незаконно привласнив собі службове житло вартістю близько 5 мільйонів гривень. У свою чергу депутати, всупереч Конституції, запровадили порядок номінування суддів КС винятково за поданням парламентських фракцій. Тобто і Президент, і народні депутати зробили все, щоб Конституційний суд залишався під політичним впливом”, – йдеться у матеріалі Центру протидії корупції, опублікованому на Українській правді.
І не усі вірять в те, що нова стаття врятує ситуацію. “Ознайомився з рішенням Конституційного Суду щодо незаконного збагачення. Якщо коротко – то все, феніта ля комедіа… Конституційний суд чітко визначився щодо правової позиції. Новим законом це не поправити.
Згідно з Конституцією України, рішення Конституційного Суду України є обов’язковими та остаточними, тому після їх опублікування, викладені в них юридичні позиції Конституційного Суду України, перебуваючи у нормативній єдності з витлумаченими в цих рішеннях положеннями Конституції України, стають безпосередніми регуляторами суспільних відносин, зокрема визначають зміст та обсяг конституційних прав і свобод.
Простіше кажучи, це означає, що будь-який новий закон, який ухвалить Верховна Рада, і якщо він буде суперечити рішенню КС, буде в найкоротші терміни визнано неконституційним. Єдиний спосіб, це міняти Конституцію, але то вже інша історія”, – зазначає на своїй Facebook-сторінці нардеп від “Народного фронту”, перший заступник голови парламентського комітету з питань правової політики та правосуддя Леонід Ємець.
Після усіх заяв про нову статтю щодо незаконного збагачення виникає одне питання: якщо претензії до конституційності статті відомі давно, то чому її одразу не можна було прописати так, “щоб комар носа не підточив” або змінити її редакцію, щоб питання більше не виникали? Чи можна було не доводити ситуацію до конституційного подання нардепів і такого рішення КС? Питання і до Президента, і до парламенту.
І навіть якщо вдасться повернути у Кримінальний кодекс відповідну статтю і питання щодо конституційності не підніматимуться, то все одно потрібно розуміти, що часу назад вже не повернеш. “Поновити розслідування стосовно фігурантів всіх 65 кримінальних проваджень, а також підозрюваних та обвинувачених за вже викритими фактами незаконного збагачення (в разі повернення відповідної статті до ККУ) буде неможливим, адже закон не має зворотної сили. Тому набуте майно за замовчуванням вважатиметься законним, безвідносно до джерел його походження”, – повідомили в НАБУ.
Отже, бачимо, як в Україні безкарність топ-чиновників, політиків та суддів прикривається презумпцією невинуватості. Вони не повинні нічого нікому пояснювати, бо закон для усіх один, але такий, який вони захочуть…
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
2.3025 / 4.5MB / SQL:{query_count}