Корупціонери беруть гору над антикорупціонерами

Топ-чиновники, яких підозрюють в незаконному збагаченні, залишаються непокараними

У вівторок, 4 грудня, після майже 9-годинного засідання Солом’янський районний суд Києва обрав колишньому виконувачу обов’язків (в.о.) керівника Державної фіскальної служби (ДФС) України Мирославу Продану, якого підозрюють у незаконному збагаченні, запобіжний захід у вигляді взяття на поруки. Поручителями колишнього чиновника погодилися виступити одразу дев’ять народних депутатів та два Героя України, які воювали в зоні проведення АТО. Але найскандальнішим моментом можна вважати те, що під час судового засідання прокурори Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП), за словами нардепа Геннадія Ткачука (який був одним із тих, хто брав Продана на поруки), так і не змогли пред’явити жодного доказу провини екс-керівника ДФС.

Прокурорське фіаско

Наприкінці серпня цього року очільник Генеральної прокуратури України (ГПУ) Юрій Луценко передав до САП частину матеріалів кримінального провадження, що стосувалися Мирослава Продана. В них йшлося, що фігуранта підоз­рюють “у набутті за час роботи на посадах в.о. заступника та голови ДФС із липня 2016 року по червень 2018-го у власність понад 89 млн грн, за які для його особистого користування придбано низку об’єктів нерухомого майна і транспортних засобів”. Як заявили в ГПУ, з метою приховування належності дійсного власника реєстрація права власності здійснювалась на близьку особу фігуранта. Серед придбаних об’єктів: дві квартири у елітній київській новобудові вартістю 6,7 млн грн, два будинки в Туреччині вартістю 78 млн грн, три автомобілі представницького класу загальною вартістю 3,4 млн грн.
Далі почався традиційний український цирк. 5 вересня пан Продан за власним бажанням звільнився з ДФС, але зовсім не через обвинувачення Генпрокурора в незаконному збагаченні, а суто з кар’єрних міркувань: він мав намір взяти участь у конкурсі на повноцінне зайняття посади керівника ДФС, оскільки до цього з липня 2016-го був лише виконувачем обов’язків.
13 листопада Мирослав Продан через Facebook (а як же інакше!) повідомив, що не може приходити на допити до САП, оскільки перебуває в Німеччині на лікуванні, проте вже 26 листопада доволі несподівано повернувся до Києва. Прокурори САП швиденько побігли до суду з клопотанням про обрання для підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави у 89 млн грн (якраз стільки, скільки він, за їхньою версією, вкрав).
Під час засідання прокурори САП зазнали фіаско. “Під час судового засідання прокурори так і не змогли представити жодного доказу провини Продана. Нам показали якусь “переписку” в месенджері, яку слідчі нібито знайшли на флешці, вилученій під час обшуку в одного з водіїв Мирослава Продана. Але все вказує на те, що інформацію залили на електронний носій вже після його вилучення… По-друге, нічим не підтверджено, що Продан має відношення до цього листування, що повідомлення писав безпосередньо він. По-третє, жоден свідок не показав, що Мирослав Продан або члени його сім’ї давали комусь вказівку купувати нерухомість, що він комусь давав кошти на придбання, що він є фактичним власником об’єктів. Нічого цього немає”, – розповів журналістам нардеп Геннадій Ткачук. Що далі збираються робити прокурори САП, які, отримуючи чималенькі зарплати, не здатні підготувати грамотні обвинувачення, наразі незрозуміло.

Застава в 100 мільйонів гривень

Так само незрозумілою залишається перспектива покарання попередника пана Продана на посаді голови ДФС Романа Насірова, якому інкримінують зловживання службовим становищем, що спричинило важкі наслідки. За версією слідства, пан Насіров у 2015 – 2016 роках, діючи в інтересах народного депутата Олександра Онищенка, ініціював необґрунтовані рішення про розстрочення податкового боргу трьом компаніям, що завдало державі збитків на суму майже 2 млрд грн.
У березні 2017-го той самий Солом’янський райсуд Києва обрав Насірову запобіжний захід у вигляді арешту на 60 діб з альтернативою внесення застави в 100 млн грн. “Та звідкіля в мене такі гроші!” – обурювався фігурант. Рівно через тиждень він вийшов на свободу з електронним браслетом, оскільки 100 млн грн звідкілясь знай­шлися в його дружини і тестя.
Нині судовий розгляд триває й кінця-краю йому не видно. Як заявив свого часу директор Національного антикорупційного бюро України (НАБУ) Артем Ситник, справа Романа Насірова “розглядатиметься в суді роками через затягування слухань адвокатами”.

Коні не винні

Не надто потерпів від порушення проти нього карної справи й уже згаданий Олександр Онищенко. В березні 2016-го НАБУ заявило про початок досудового розслідування у кримінальному провадженні проти нього. За версією слідства, пан Онищенко був засновником і керівником злочинної організації, учасники якої в період із січня 2013 року по червень 2016-го протиправно заволоділи понад 1,6 млрд грн від реалізації природного газу. “Внаслідок таких дій “Укргазвидобування” (100 % акцій належать державному “Нафтогазу України”) спричинено збитки в сумі більш ніж 740 млн грн”, – йшлося в повідомленні НАБУ.
Далі – той самий цирк. ГПУ знадобилось кілька місяців, щоб лише в червні 2016-го підготувати подання до Верховної Ради (ВРУ) про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності, затримання й арешт Олександра Онищенка. Через місяць парламент дав таку згоду, але вже наступного дня підозрюваний зник – транзитом через Мінськ вилетів до Москви, після чого опинився в Лондоні, а ще пізніше облаштувався в Німеччині.
Шикарний маєток “Айнгаус” на околиці селища Герцлаке пан Онищенко придбав ще за кілька років перед початком кримінального переслідування. Після втечі з України він на цілком офіційних підставах зареєстрував у селищі своє місце проживання. Крім того, як повідомляла Німецька хвиля, він оформився тут на роботу: виконавчим директором власної фірми Gut Einhaus Liegenschafts GmbH.
Головна “фішка” маєтку “Айнгаус” – ексклюзивний кінний завод, в який нардеп-утікач вклав мільйони євро. Варто нагадати, що пан Онищенко свого часу був президентом Федерації кінного спорту України, брав участь у змаганнях національного та міжнародного рівня. Зокрема, особисто виступав за збірну України з кінного спорту (конкур) на Олімпійських іграх 2008-го в Китаї та 2012 року в Лондоні.
Плани були вкрай амбітні. Новий мешканець селища Герцлаке пообіцяв 2018 рік провести у новому місці проживання одразу два престижних міжнародних турніри з кінного спорту. Однак жоден з них не відбувся, причину скасування організатори не оприлюднили.
Не виключено, що це пов’язано з тим, що у серпні цього року суд в Іспанії, де на той момент перебував пан Онищенко, ухвалив рішення про його екстрадицію в Україну. Однак справа досі не вирішена остаточно. За словами самого українського втікача, останнє слово за іспанським урядом: “У судовому рішенні є застереження, що останнє слово за Кабінетом міністрів Іспанії, який розглядає моє прохання про надання мені політичного притулку”.
P. S. Підсумовуючи, можемо констатувати, що претензії Заходу до керівництва України щодо недостатнього рівня боротьби з корупцією є виправдані. Навіть існування нових антикорупційних установ, таких як НАБУ та САП, дає можливість українським чиновникам, яких підозрюють в корупції, уникати покарання. Можливо, щось змінить створення та початок реальної роботи давно очікуваного Вищого антикорупційного суду, процес відбору кандидатів до якого під контролем міжнародних експертів уже розпочався.

Служба безпеки України (СБУ) спільно з НАБУ розслідують розтрату 13,6 млн грн посадовими особами державного підприємства (ДП) “Львівський державний авіаційно-ремонтний завод”, що входить до складу Державного концерну “Укроборонпром”. Про це йдеться в судових матеріалах, повідомляє Depo.ua з посиланням на проект “Марлін”. Слідством встановлено, що впродовж 2017 – 2018 років посадовці заводу внесли неправдиві відомості до актів прийому-передачі авіаційного обладнання від приватної фірми “Грандавіатайм”, яка пізніше чомусь змінила назву на “Таймсервісторг”. Виявилося, що фірма перепродала державному заводу обладнання, яке сама нібито закупила у підприємств, які, за даними ДФС, маніпулюють номенклатурою купівлі-продажу товарів, не мають необхідних виробничих активів, робочої сили і взагалі не здійснюють реальної господарської діяльності. Слідство триває за статтями Кримінального кодексу України “Службове підроблення” та “Розтрата майна шляхом зловживання службовим становищем”.
Нагадаємо, що це вже не перший корупційний скандал у Львові в умовах неоголошеної війни, пов’язаний з оборонним підприємством. У липні цього року САП скерувала до суду обвинувальний акт у справі за фактом розтрати коштів під час закупівлі танкових двигунів для потреб Збройних сил України (ЗСУ). “Зібраними доказами встановлено достатні підстави для розгляду судом обвинувачення щодо директора та заступника директора ДП “Львівський бронетанковий завод”, начальника Центрального бронетанкового управління (ЦБТУ) ЗСУ, начальника відділу в управлінні ЦБТУ ЗСУ та засновника ТОВ “Булет Лайн”, – йшлося в повідомленні прес-служби САП.
За версією слідства, Львівський бронетанковий завод виграв конкурсні торги щодо поставки бронетанковому управлінню ЗСУ нових двигунів В-46-6. Згідно з документами, завод придбав у ТОВ “Булет Лайн” і поставив ЗСУ 40 двигунів. Водночас докази свідчать, що двигуни ці були аж ніяк не нові, а такі, що перебували у вжитку. До того ж, за версією правоохоронців, ці самі двигуни у 2008 – 2009 роках вже були реалізовані на внутрішньому ринку як надлишкове майно Міністерства оборони. За роки зберігання вони поіржавіли, забилися брудом і пилом, але це не завадило державним коштом знову придбати їх у приватної фірми як нові.
Фігурантам загрожує до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Судовий розгляд триває.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.7915 / 4.45MB / SQL:{query_count}