Відновлення справедливості

Найближчим часом має відбутися об’єднавчий собор, внаслідок якого постане єдина Помісна Автокефальна Українська Православна Церква

Те, про що так довго говорили, нарешті звершилося. Майже. Адже Томоса поки немає. Однак цей документ має увінчати довершений факт об’єднання православних Церков України. А вони у цій справі вийшли на фінішну пряму. У четвер, 11 жовтня, Синод Вселенського патріархату оголосив своє рішення щодо українського питання. Цей документ містить п’ять пунктів. Першим пунктом підтверджено рішення щодо надання автокефалії Церкві України.
Для багатьох незрозумілим є другий пункт про відновлення Ставропігії Вселенського Патріарха в Києві, “одну з його багатьох Ставропігій в Україні, які завжди там існували”. Очевидно йдеться про створення постійного представництва Вселенського Патріархату в Києві, однак функції і повноваження цієї установи поки що невідомі. Експерти передбачають, що це може бути як дорадчий так і дипломатичний орган.

Благодать наявна

Третій пункт приніс довгоочікуване і вимолене рішення щодо апеляції “від Філарета Денисенка, Макарія Малетича та їхніх послідовників, які опинилися у схизмі не з догматичних причин” та канонічне поновлення їх “своєму єпископському або священицькому сані, також було відновлено сопричастя їхніх вірних з Церквою”. Відповідно “до канонічних прерогатив” Константинопольський патріарх може отримувати такі звернення від ієрархів та інших священнослужителів з усіх Автокефальних Церков.
Насправді саме цей пункт є найважливішим для християн не тільки УПЦ КП та УАПЦ, а для всіх християн, адже для всіх чинною є заповідь Христа “щоб усі були одно”. Адже тут йдеться не про загублену вівцю, а ціле стадо. І не так загублене, як відкинене пастирем.
Бо ж головна місія Церкви – вести своїх вірян до спасіння та життя вічного. Саме через Церкву вони отримують Таїнства, а отже, і благодать. Тому для християн найбільша радість від вчорашніх рішень Синоду Вселенської Матері-Церкви у тому, що мільйони українських вірних нарешті позбулися клейма “неканонічних”, “безблагодатних”, “розкольників”… Нарешті віряни Української православної церкви Київського патріархату і Української автокефальної православної церкви долучилися до Повноти Православ’я. Саме у цьому головна новина для християн, адже впродовж 27 років представники РПЦ та її українського відгалуження УПЦ МП неодноразово заперечували наявність благодаті у цих Церквах та стверджували, що спастися в них не можливо. Вселенський Патріархат потвердив дійсність завершуваних у цих Церквах Святих Таїнств. Тож усі хрещення, миропомазання, шлюби, Євхаристії, єрейські свячення,звершені за роки перебування в “ізоляції”, визнані правочинними. Надалі вірні цих церков можуть спільно звершувати Євхаристію та молитися з так званими канонічними православними Церквами, брати участь у все православних соборах та інших заходах.
Саме цей пункт викликав чи не найбільше обурення в Росії, як у церковників, так у політиків та ЗМІ. І саме в контексті цього пункту стає зрозумілим торішнє звернення Патріарха Філарета до Московського патріарха Кирила, щодо перегляду рішень про позбавлення сану та неканонічності завершуваних священнодій, за яке тоді Київському патріархові дісталося і від політиків, і від журналістів. Це було всього лиш дотримання процедури. Лише після звернення до Москви предстоятель УПЦ КП міг звернутися з апеляцією до Вселенського патріарха. Експерти відзначають, що у всіх діях як Києва так і Вселенського патріархату було дотримано усіх канонічних норм та приписів. Це не дасть можливості визнати їх недійсними з огляду на “недотримання процедури”.
Офіційну позицію РПЦ обіцяє невдовзі оголосити. А от офіційний сайт УПЦ (МП) поширив звернення керуючого справами УПЦ (МП) митрополита Бориспільського і Броварського Антонія: “В реальності для нашої Церкви нічого не змінилося. Ми були, є і залишаємося єдиною канонічною Церквою в Україні. Ми не визнаємо ставропігії, створення якої проголосили з Фанару. Прийнявши в спілкування розкольників, Патріарх Варфоломій не робить їх канонічними, а сам стає на шлях розколу. Розкольники залишилися розкольниками. Ніякої автокефалії і Томосу вони не отримали. І схоже на те, що вони втратили навіть ту незалежність, хоч і неканонічну, яку мали і на якій завжди наголошували. Хочемо звернути увагу нашого духовенства та мирян, що розкольники як були безблагодатними, так і залишилися. А відповідно, співслужити й молитися з ними заборонено”.
Четвертий пункт – це ще одне історичне рішення, яке мало б допомогти Україні вийти з орбіти Москви: “Скасувати зобов’язання Синодального листа 1686 року, виданого за обставин того часу, який надавав у порядку ікономії право Патріарху Московському висвячувати Київського митрополита, обраного собором духовенства та вірян його єпархії, який мав згадувати Вселенського Патріарха як свого Першоієрарха за будь-яким богослужінням, проголошуючи та підтверджуючи свою канонічну залежність від Матері-Церкви Константинополя”.
Важливим є і п’ятий пункт, у якому Священний Синод закликав представників “всіх залучених сторін із закликом утримуватися від захоплення церков, монастирів та іншого майна, а також від будь-яких інших насильницьких дій та помсти, щоб перемагали мир і любов Христа”.

фото: president.gоv.ua

Собору бути!

“Тепер ми, архієреї трьох Церков, є законними, канонічними, благодатними і можемо об’єднатися в єдину УПЦ, яка потім буде визнана Вселенським Патріархом і всім православним світом”, зазначив під час брифінгу з нагоди оголошення рішення Вселенського Синоду Патріарх Філарет.
Він також наголосив, що об’єднання в Українську Церкву буде швидким.
“Ми домовимося, коли відбудеться Собор. Я планую його скликати найближчим часом і це буде Архиєрейський Собор. Там візьмуть участь архиєреї Київського Патріархату, архиєреї УАПЦ на чолі з митрополитом Макарієм і архиєреї Московського Патріархату, які захочуть об’єднуватися. Ми оберемо свого Предстоятеля, а далі, після цього, ми отримаємо Томос про автокефалію УПЦ”, – заявив Патріарх Філарет.
Київський Патріархат в офіційній заяві свого прес-центру закликав єрархів УАПЦ та УПЦ (МП) приступити до створення Помісної Церкви, оскільки історичні рішення Синоду Вселенського Патріархату усунули усі перешкоди для євхаристійного спілкування з Повнотою Православ’я.
“Київський Патріархат закликає єрархів УАПЦ та залучених до процесу єднання єрархів Московського Патріархату в Україні приступити до підготовки Надзвичайного Об’єднавчого Собору. Завданням цього Собору є затвердити рішення про церковну єдність, обрати Предстоятеля єдиної Помісної Автокефальної УПЦ, який від її імені одержить Патріарший і Синодальний Томос про автокефалію УПЦ”, - йдеться у документі.
“Ми очікуємо того, що беручи до уваги всі обставини – давність історії, плідну діяльність, велике число єпископату, духовенства і вірних, монастирів та духовних шкіл, інші фактори – Патріаршим і Синодальним Томосом також буде всеправославно затверджене достоїнство Патріарха за Предстоятелями помісної УПЦ”, - зазначають автори Звернення.
В УПЦ КП також поділяють заклик Вселенського Патріархату утримуватися від захоплення церков, монастирів та іншого майна, а також від будь-яких інших насильницьких дій та помсти.
“Процес об’єднання українського православ’я повинен відбуватися добровільно, мирно та без примусу, кожен член Церкви, як і кожна громада мирян чи ченців матимуть право вільно обрати центр свого церковного підпорядкування – належати до Української чи до Російської Церкви.
Ті єрархи, духовенство і миряни, які бажатимуть, попри всі обставини, надалі підпорядковуватися Московському Патріархату, мають право на це. Російська Православна Церква в Україні буде рівноправно співіснувати з усіма іншими Цервами і релігійними організаціями, як це гарантовано Конституцією та законами нашої держави і міжнародним правом”, - наголошують у Київському Патріархаті.
Дехто з особливо оптимістичних експертів пропонує під час цього собору, зробити остаточний крок у напрямку від Москви, актуалізувавши церковний календар.  Йдеться про те, аби перейти на новоюліанський календар і разом з Константинополем та усім світом святкувати Різдво 25 грудня, а також усі свята так, якби це мало бути.

Кремль погрожує кровопролиттям

На жаль, в РФ почали хапатися за звичний дрючок: погрози та обіцянки провокацій. Ще в квітні цього року після появи звернення Президента України до Вселенського патріарха із проханням видати Томос, глава відділу зовнішніх церковних зв’язків МП митрополит Волоколамський Іларіон заявив, що надання Українській Православній Церкві автокефалії “може призвести до кровопролиття”. Тоді ж Дмитро Пєсков, прес-секретар президента РФ, зазначив, що “створення автокефальної помісної Церкви в Україні викличе церковний розкол, що не може бути підтримано Російською православною церквою на чолі з патріархом Кирилом”.
Свого часу цікаву версію в ефірі телеканалу “112 Україна” озвучив Дмитро Гордон, засновник інтернет-видання Гордон. Посилаючись на інформацію від своїх інсайдерів, він заявив, що підтримка щодо надання Томосу надійшла звідти, звідки ніхто її не чекав: “Знаю, хто його лобіює, через кого, й які сили стоять за тим, щоб, незважаючи на опір Росії, здобути Томос. Хто лобіює? Зокрема, як не дивно, президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган, на чиїй території перебуває Варфоломій, а той, зі свого боку, пов’язаний із дуже великими дядьками світового масштабу, які його поважають і просять надати Томос”.
Тим паче, що частина впливових священнослужителів УПЦ МП нібито зовсім не проти створення Української Автокефальної Православної Церкви. “Перші єпископи, котрі підпадають під “підозру”, що вони відносяться до так званого проукраїнського крила УПЦ МП, це, зокрема, митрополит Черкаський і Канівський Софроній (Дмитрук) і митрополит Олександр (Драбинко)”, – писало свого часу інтернет-видання Главред.
Також не варто забувати, що РПЦ давно перетворилася на зовнішньополітичний інструмент Кремля, який він не гребує використовувати в гібридній війні проти України. На жаль, йдеться і про війну реальну. Можливо, це збіг, але учора Президент України Петро Порошенко ввів у дію рішення Ради національної безпеки та оборони (РНБО) від 12 жовтня “Про невідкладні заходи щодо захисту національних інтересів на Півдні та Сході України, у Чорному та Азовському морях і Керченській протоці”.
Насамкінець додамо, що вчора, 12 жовтня, прес-секретар Путіна Пєсков заявив, що Росія “захищатиме інтереси православних, як захищає інтереси російськомовних”.
Це схоже на відверту прогрозу, адже насправді в Україні ніхто не пригноблює ні російськомовних людей, ні прихожан московського патріархату. Водночас українці як ніхто знають, що Кремль будь-який привід для “захисту” кого б там не було, використовує для розширення своєї агресії.


Джерела: president.gov.ua, facebook.com,
EUObserver, pravda.com.ua, 24tv.ua
Петро Порошенко, Президент України:
– Рішення Вселенського патріарха та Синоду остаточно розвіяло імперські ілюзії і шовіністичні фантазії Москви, не підкріплені жодним церковно-правовим документом – про Україну як нібито канонічну територію Російської Церкви. Те, що так званий “перехід” Київської митрополії у володіння Москви стався “не за приписами канонічних правил”, Вселенський патріархат визнав ще у 1924 році. А сьогодні Синод ще раз підтвердив цю позицію. Питання Томосу та автокефалії виходить далеко за межі церковного життя. Тому до нього долучилася держава. Це є питання нашої незалежності. Це – питання нашої національної безпеки. Це – питання нашої державності. Це – питання всієї світової геополітики. Це – падіння “третього Риму” як найдавнішої концептуальної заявки Москви на світове панування. Томос – фактично ще один Акт проголошення незалежності України. Імперія втрачає один із останніх важелів впливу на свою колишню колонію. Для нас власна Церква – це гарантія нашої духовної свободи. Це – запорука суспільної злагоди. Я гарантую, що держава Україна поважатиме вибір тих, хто вирішить залишитися в тій церковній структурі, яка зберігатиме єдність з Російською православною церквою. Але також гарантую, що держава захистить права тих священиків і мирян УПЦ Московського патріархату, які добровільно вирішать вийти з-під Москви, щоб разом з іншими православними творити Єдину українську православну помісну церкву. Нині я вже можу сказати, що звернення до Вселенського патріарха з проханням надати автокефалію підтримала і група єпископів УПЦ МП. Вони витримали тиск, шантаж, погрози і залякування, але звернулись зі своїми підписами до Вселенського патріарха. І це варто визнання.
Андрій Парубій, спікер парламенту:
– Це віховий день історії України та її православної Церкви! Вітаю усі рішення Синоду Вселенської патріархії. Першим пунктом нинішнього рішення Синоду оголошено про процес надання Українській помісній православній церкві автокефалії. Щиро сподіваюся, що найближчим часом відбудеться Всеукраїнський православний собор у Києві, у якому візьмуть участь всі ієрархи – патріоти України, які проголосять утворення Єдиної помісної української православної церкви. Я переконаний, що після об’єднавчого собору в Києві, Всесвятійший патріарх Варфоломій вручить предстоятелю помісної української православної церкви Томос про автокефалію. Вселенська патріархія ухвалила історичні рішення як визнання УПЦ КП та УАПЦ, ідея відновлення ставропігії Вселенської патріархії у Києві, а головне сьогодні Вселенська патріархія скасувала Синодальний лист 1686 року. Про це сотні років мріяли і зараз вірять у вищу справедливість покоління українців. Українська православна церква – Церква Володимирового хрещення вперше з 1686 року виборола свою довгоочікувану незалежність від Москви.
Курт Волкер, спеціальний представник Держдепу США з питань України:
– З американської точки зору, єдине, що ми можемо сказати, що ми віримо у принцип релігійної свободи. Наша країна ґрунтується на цьому, і тому ми підтримуємо прагнення будь-яких людей сповідувати їхню релігію так, як вони бажають, і мати свободу та визнання, і робити це мирно. Я сподіваюся, що не буде протестів і насильницьких дій, організованих в результаті цього рішення. Адже думаю, що буде трагедією побачити це. Україна зараз більш об’єднана, більш націоналістична і орієнтована на Європу, НАТО і Захід, ніж будь-коли раніше. І це прямий наслідок російського вторгнення в Україну і вбивства українців. Російські лідери відштовхують український народ від історичних відносин з Росією.
Андрій Окара, російський політичний експерт:
– Тут Порошенка (а інколи ще й Верховну Раду України) звинувачують у тому, чого вони, мовляв, полізли в церковне життя і звернулись до Патріарха Варфоломея з проханням про Томос. Мовляв, яке вони відношення мають до церкви? Як посміли? Особливо активно цю тему розвиває колективне “Останкіно”. Світській владі не можна звертатись до патріарха з церковними питаннями. Так вони говорять. Хоча, якби Порошенко звернувся з будь-яким питанням до Патріарха Кирила, ніхто в “Останкіно” навіть би не пискнув! Так от, Порошенко і ВРУ зробили те саме, що 1620 році зробив гетьман Сагайдачний. А саме: той звернувся до Патріарха Єрусалимського Феофана з проханням відновити православну Київську митрополію, знищену в 1596 році після Брестської унії. Що той і зробив. Після цього українське і білоруське православ’я знайшло нове життя. Сьогодні почався аналогічний процес – процес відновлення Київської митрополії Вселенської юрисдикції. Хоча, як уже встановлено, у 1686 році Патріарху Московському передавалося тільки право висвячувати митрополита Київського. А управління більшою частиною українських і білоруських єпархій того часу зосередилось в Кам’янці-Подільському. Самому Петру Порошенку це мало що дасть – якщо говорити про передвиборчі рейтинги (за моїми підрахунками – 1-1,5%). Але це багато дасть Україні, Росії і всьому православному світу. (Росії це дасть вкрай дефіцитний досвід горизонтальних відносин з Україною і взагалі відсутній досвід самовідчуття без квазіімперського фантомного болю. А РПЦ це дасть досвід подвижницької церкви, яка не має преференцій від держави). Дай Боже, щоб в Україні знайшлася достатня кількість мудрих ієрархів, священників, церковних інтелектуалів і грамотних мирян, здатних вдихнути в УПЦ нове життя, роз’яснити логіку церковних перетворень широким масам і здобути благодать Божу. Цей день вже увійшов в історію.
Рефат Чубаров, народний депутат України, голова Меджлісу кримськотатарського народу:
– Російська православна церква завжди займала особливе становище в російському суспільстві і в російському політичному житті. Санкт-Петербург в епоху Російської імперії, згодом Москва в сучасній Росії використовували і використовують РПЦ в придушенні поневолених народів, за рахунок територій яких постійно розширювалася Росія. Російська православна церква не тільки благословляла правителів Росії на війну з “іновірцями”, будь то на Кавказі, в Криму, в Казані або в Сибіру, але й завжди виправдовувала “визвольні” походи російських генералів проти народів, які також сповідують православ’я. Православні України нарешті виходять з 300-річного обманом влаштованого їм російського полону. Вітаю!
Олександр Саган, релігієзнавець:
– Фактично, наступний Синод щодо надання автокефалії Українській православній церкві буде технічним, адже до цього в Україні вже повинні відбутися організаційні питання, які пов’язані з інституюванням помісної Церкви. А це робиться швидко, якщо є бажання, а сьогодні ми бачимо, що народ цього потребує, а відповідно буде результат. Бажання об’єднатися в українців є. Це підтверджено зверненнями єпископів до Вселенського патріархату, а також столичною боротьбою українських парафіян за свою автокефалію, адже ця ідея з’явилася не вчора і навіть не в 90-ті роки – це ще початок минулого століття.
Євстратій Зоря, архієпископ Чернігівський і Ніжинський, речник УПЦ КП:
– Водночас як одна частина Московського патріархату, більш наближена до офіціозу, заявляє про необхідність “жорсткої реакції” на рішення Константинополя аж до заяв про “анафему” для Вселенського патріарха, інша частина (як от протодиякон Андрій Кураєв, наприклад) намагається знайти таку інтерпретацію цих рішень, яка була б найменш болісною в цілому для московських інтересів. А інтереси ці полягають в тому, щоби коли вже не можливо зупинити Томос про автокефалію УПЦ, то хоча б у перспективі поставити цю автокефальну УПЦ в фарватер РПЦ. Тож коли читаєте будь-які заяви, коментарі, пропозиції чи конструкції від тих, хто перебуває в Російській Церкві – не забувайте про це. Як і про те, що ще порівняно не так давно ці коментатори заперечували навіть саму можливість і скасування анафем, і надання Томосу. Дякувати Богові, що багато є й тих, хто просто радіє звільненню Української церкви від імперських тягарів минулого – з думкою “За вашу і нашу свободу!”.
Саїд Ісмагілов, муфтій духовного управління мусульман України “Умма”:
– Вітаю українських православних християн з важливими історичними рішеннями, що були прийняті Синодом Вселенського патріархату! Мусульмани України не втручаються у справи інших релігій та конфесій, проте ми вітаємо всі важливі події, які зміцнюють українську державність, незалежність, єдність, підвищують авторитет України у світі, роблять наших співгромадян щасливими. Відновлена історична справедливість, і те, що українські православні християни незабаром отримають автокефалію та матимуть визнану світом Українську помісну православну церкву, є потужним ударом по реваншистській ідеології “русского мира”. Всевишній Господь сказав у Священному Корані: “Воістину, ти переконаєшся, що найближчими до віруючих (мусульман) є ті, що кажуть “Воістину, ми – християни!”. Це через те, що серед них є священики і ченці, і вони не вивищують себе” (Коран 5:82). Християни є релігійною спільнотою, яку Іслам визнає найближчою в духовному плані до мусульман. Тому ми просто приречені товаришувати, разом робити добрі справи, підтримувати один одного і піклуватись про нашу спільну Батьківщину. Ми завжди відкриті до міжрелігійного діалогу, дружби та спільних добрих справ. Маю надію, що вже незабаром ми будемо знову вітати вас всіх, і священство і мирян зі створенням Української помісної православної церкви.
Георгій Коваленко, ректор Відкритого православного університету святої Софії-Премудрості, екс-керівник прес-служби УПЦ МП:
– Навіть якщо Московський патріархат прийме рішення про повний розрив з Константинополем, ми, духовенство і вірні Української православної церкви, цього не приймемо та залишимося в молитовному і євхаристичному єднанні як з Вселенським православ’ям, так і з тим духовенством і вірними МП, які будуть до цього відкриті, а також з ієрархією і вірними майбутньої помісної православної Церкви України, яких визнає Константинопольський патріархат.
Олесь-Август Чумаков, священик УГКЦ:
– В цій радісній для православних братів в Україні ситуації я особливо хочу подякувати Богові і ствердити: я є католиком. Я так вибрав в часи моєї юності. Я так був вихований святим духовним пастирем салезіянином отцем Тадеушем Хоппе. В цій приналежності звершувалось все, що дав мені Господь у цьому житті. В цій приналежності я досвідчив чудотворних благодатей від Бога і Божої Матері та святих. Завдяки цій приналежності я декілька разів зустрічався і розмовляв з великим святим наших днів Іоанном Павлом ІІ. Я – священик Католицької церкви. Саме тому я радію за співвітчизників українського православ’я і з надією простягаю руки їм назустріч: єднаймося, брати, бо так заповідав Господь, який каже: нехай будуть єдино!
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
1.8056 / 4.65MB / SQL:{query_count}