Жінки, не мовчіть!

Куди жертвам домашнього насильства звертатись за допомогою, чи є управа на кривдників та як вберегти дітей від булінгу

Кожна третя українка бодай один раз ставала жертвою домашнього насильства. У 80% таких випадків очевидцями сімейних драм, або ж і самими жертвами, були ще й діти. На жаль, більшість жінок бояться про це навіть сказати комусь, не те щоб звернутись у відповідні органи. Бо, як говорили ще у недалекому минулому, сміття з хати виносити негоже. Тому чимало українок нині терплять словесні образи, сексуальне насильство, побої і навіть не знають, що можуть отримати безоплатну допомогу.
Тож представники поліції, органів юстиції та виконавчої влади обговорили у прес-центрі Гал-інфо новий Закон України “Про запобігання та протидію домашньому насильству”, а саме європейський підхід до боротьби з цим трагічним явищем.

Вдарив раз, вдарить й вдруге

На жаль, більшість жінок сьогодні мовчать. Вони бояться кому-небудь розповісти, що потерпають від домашнього насильства, бо думають, що не знайдеться управи на агресора, розповів директор Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Львівській області Ігор Микитин.
“На Львівщині маємо дві проблеми – те, що особи, які зазнають насильства в сім’ї, зазвичай не звертаються з цього приводу до поліції, і те, що факт насильства не фіксується відповідними органами. Бо дільничі, які б мали зафіксувати правопорушення, просто не зацікавлені у цьому. Оскільки доказів немає, наша організація не може надати потерпілому безкоштовного адвоката. Так, за 2018 рік до нас звернувся лише 21 мешканець Львівщини. Частина цих людей не мала доказів, а інша частина не потребувала судового вирішення питання. Тому вторинну правову допомогу отримало лише троє осіб”, – зазначив Ігор Микитин.
Важливо попередити насильство. Бо, як кажуть, вдарив один раз – вдарить другий. “Тенденція домашнього насильства така: перший раз агресор ображає жертву словесно, другий раз може вдарити, за третій-четвертий зламати руку, розбити голову, а на п’ятий раз він може навіть вбити жертву. І чому він це зробить? Бо за перший раз не поніс відповідальності, зрозумів, що йому все можна”, – каже Голова асоціації жінок-юристок “ЮрФем” Христина Кіт.

Як поліція бореться із агресорами

“Раніше поліція складала відповідний акт і притягала винного до відповідальності, але через деякий час агресор повертався в сім’ю і продовжував знущання. Іноді навіть ще з більшою силою. Зараз законодавство передбачає тривалі заходи контролю та нагляду за порушником”, – наголосив керівник Головного територіального управління юстиції у Львівській області Тарас Грень.
Відтепер патрульна поліція має право вживати чотири спеціальні заходи з протидії домашньому насильству, зазначила інспектор відділу зв’язків з громадськістю Управління патрульної поліції у Львівській області Віра Проців.
“Зокрема, це терміновий заборонний припис стосовно кривдника, обмежувальний припис, взяття на профілактичний облік та направлення на проходження спеціальної програми для кривдників. Певна, усе це дієве в комплексі. Окрім цього, обмежувальний припис виносить суд, який додатково може скерувати особу на проходження спеціальної програми, яка передбачає те, що кривдник понад три місяці спілкуватиметься з психологами та іншими спеціалістами. Сподіваюсь, що незабаром такі ж програми запрацюють і для тих осіб, які стали жертвами домашнього насильства”, – пояснила Віра Проців.
Окрім цього, з 2019-го на Львівщині почнуть діяти мобільні групи під назвою “ПОЛІНА” (поліція проти насильства), які реагуватимуть виключно на випадки домашнього насильства.
“У 2017-ому в одному з районів Києва, в Одесі і Сєверодонецьку, що на Луганщині, почали діяти експериментальні мобільні групи “ПОЛІНА”, які значно ефективніше реагували на випадки домашнього насильства, ніж звичайні патрульні. Тож в Національній поліції вирішили реалізувати такий проект у всіх містах України, зокрема і у Львові. Отже, з 17 жовтня патрульні та представники Нацполіції розпочнуть спеціальні навчання. Згодом з них сформують мобільні групи, які виїжджатимуть на виклики, пов’язані із домашнім насильством. За потреби працівники “ПОЛІНИ” викликатимуть відповідні соцслужби”, – каже Віра Проців.
З її слів, раніше на всі правопорушення реагувала лише патрульна поліція. “З досвіду скажу, що виклики, які стосуються домашнього насильства, є досить затяжними. Бо ж цим людям необхідно надати повний спектр послуг, інформації, а це займає понад дві години. Патрульні не можуть так довго затримуватись на одному виклику. Тому і вирішили запровадити проект “ПОЛІНА”. Повністю проект запрацює, почнуть виїжджати мобільні групи уже на початку 2019-го”, – зауважила Віра Проців.

А діти все бачать…

Важливо, щоб поліція фіксувала не лише факт насильства, але й присутність дітей під час його вчинення, розповідає Христина Кіт.
“В Україні у 95% випадків домашнього насильства постраждалими є жінки. Окрім цього, 80% таких випадків відбувається на очах у дітей. Наголошу, що дитина, яка є свідком домашнього насильства, водночас є і жертвою. Тож завдання поліції – зафіксувати присутність дітей, а також з’ясувати їхній фізичний та емоційний стан”, – каже пані Христина.
З її слів, фіксувати присутність дітей під час вчинення домашнього насильства є неабияк важливо, щоб в подальшому була змога позбавити агресора батьківських прав. 
Цього року 50 дітей на Львівщині стали жертвами домашнього насильства, розповів начальник служби у справах дітей Львівської ОДА Володимир Лис.
“Дані про дітей, які стали жертвами домашнього насильства, вносять у єдину аналітичну систему. Що це дає? На кожну таку дитину заводять індивідуальний план, де чітко прописані завдання для кожного соцпрацівника. Так, поліцейський має відвідувати цю сім’ю, лікар має перевіряти, чи з дитиною все гаразд, вчителі повинні пильнувати дитину у школі тощо”, – каже Володимир Лис.
Дитина, яка є жертвою або свідком насильства, однозначно має психологічну травму, наголошує дитячий психолог Галина Карпук. “У неї можуть виникнути труднощі у міжособистісних стосунках, їй буде важко жити у гармонії з собою. Тож необхідно, щоб з такими дітьми працювали фахівці – психологи та психотерапевти. Важливо, щоб вихователі у садочках, вчителі у школах, керівники гуртків звертали увагу на різку зміну поведінки дитини. Тобто дорослі повинні розуміти, що вкрай важливо допомогти такій дитині. Оскільки сама вона не дасть собі ради”, – каже Галина Карпук.

Місія: зупинити булінг!

“Часто проводимо уроки у школах. Розповідаємо дітям про те, що вони повинні знати свої права. Якщо в сім’ї є якісь проблеми, то потрібно звертатись у поліцію. Однак зауважу, що насильство буває різним. І ті діти, які переживають його у сім’ї, часто самі стають кривдниками, а подорослішавши вчиняють кримінальні правопорушення”, – розповідає Ігор Микитин.
78% людей, які мають проблеми із законом, стикались із насильством у сім’ї, наголосив Тарас Грень. 
“Ці діти не знали і не знають, як ще можна вирішити свої проблеми, окрім того, щоб вдарити. Тобто батьки не сформували в них правильну модель поведінки, яка б виховала дитину активним членом суспільства. Тож маємо розуміти, що ті діти, які сьогодні є жертвами насильства, за кілька років виростуть, і потерпатимемо від них. Маємо це проконтролювати, допомогти цим дітям”, – зазначив Тарас Грень.
Хоч, звісно, не варто усіх стригти під одну гребінку. “Не можна говорити, що усі діти, які є жертвами або очевидцями домашнього насильства, згодом стають кривдниками. Бо ці діти насамперед є жертвами, і потрібно про це пам’ятати. У будь-якому разі травматичний досвід є шкідливим для дитини, і може зруйнувати здорову самооцінку, тож без допомоги фахівців тут не обійтись”, – наголошує Галина Карпук.
Коли хлопчик у школі має якісь непорозуміння, то, розповідаючи про це батькам, ті радять йому постояти за себе, “дати здачу”, розповідає Віра Проців.
“Маємо розуміти, що у нас стандартна відповідь дитині “дай здачу, ти ж не слабак”. І такі “поради” батьків, таке виховання згодом породжує булінг (цькування, залякування“Львівська Пошта”) між дітьми. Тобто батьки мають проаналізувати те, що вони радять дітям і те, як вони їх виховують”, – каже Віра Проців.

Де шукати дах над головою

Нині у Львові діє Центр соціально-психологічної допомоги для осіб та сімей, що опинилися у складних життєвих обставинах. Зокрема, там можуть поселитись особи, які стали жертвами домашнього насильства.
“Там живуть люди, які мають проблеми, і перебувають під захистом держави. У закладі є 15 ліжко-місць, і людина може там жити до 90 днів. Центр працює цілодобово. У разі виникнення складної життєвої ситуації, необхідності потрапити у цей заклад, потрібно зателефонувати у будь-який центр соціальних служб або на гарячу лінію Львова (1580)”, – розповів “Львівській Пошті” директор Львівського обласного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Ярослав Бордіян у матеріалі №52 (2064) “Жінки, не терпіть!” за 5 липня 2018-го.
З його слів, поліція та громадські організації знають про цей центр, і у випадку необхідності скеровують туди людей, які стали жертвами домашнього насильства.
“На початку 2018-го Фонд народонаселення ООН підписав меморандум з департаментом соціального захисту населення Львівської ОДА щодо створення притулку для жертв домашнього насильства на Львівщині”, – зазначила  Христина Кіт.
Тож керівництво Львівщини уже працює над відкриттям ще двох притулків для жертв насильства. “Уже маємо спонсорів, які профінансують ремонт у цих приміщеннях. Згідно з планом ці притулки повинні відкрити уже до кінця цього року у Червонограді та Трускавці”, – розповіла начальник управління з питань праці та сімейної політики департаменту соціального захисту населення Львівської ОДА Уляна Дорош.

Особи, які потерпають від домашнього насильства, повинні без зволікань звертатись у поліцію (102), на урядову “гарячу лінію” (1545), на гарячу лінію з попередження домашнього насильства ГО “Ла Страда” (116 123 або 0 800 500 335) або до інших відповідальних органів.
Кожна льв’янка, яка стала жертвою насильства, може звернутись у центр “Жіночі перспективи” (м. Львів, просп. Червоної Калини, 36 або за тел.: (067) 674-07-70). Там вам нададуть безоплатні юридичні послуги і психологічну допомогу, а також підготують позивну заяву до суду, нададуть підтримку адвокатів.
Юридичну допомогу також можна отримати у центрах вторинної правової допомоги, які нині діють по усій Україні. У Львові такі центри розташовані на вул. Валовій, 31, вул. Генерала Чупринки, 71, офіс 505, а також на вул. Винниченка, 30. Чимало таких діє у області та в інших українських містах (детальніше – https://minjust.gov.ua/news/info/adresi-tsentriv-z-nadannya-bezoplatnoi-pravovoi-dopomogi).


коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
1.0898 / 4.47MB / SQL:{query_count}