Люди і події 2017. Україна

.

Ще один рік війни

Вже четвертий рік завершується на тлі неоголошеної війни із Росією. Впродовж 2017-го кілька разів оголошувалося перемир’я, якого російсько-терористичні сили у жодному із випадків повністю не дотримувалися.

А цього тижня, як і у лютому, відбулося масштабне загострення ситуації на Донбасі. Ворог застосовував “Гради” і стріляв як по позиціях наших військових, так і по населених пунктах із мирними мешканцями. Цього тижня російські офіцери вийшли зі Спільного центру з контролю та координації на Донбасі й такий демарш виглядає як шантаж, чергова спроба змусити Україну вести прямі перемовини із так званими лідерами “ДНР”/”ЛНР”. Водночас, контактна група в Мінську домовилася про чергове перемир’я – з опівночі 23 грудня. Шансів на повне припинення вогню, як завжди, мало.
27 грудня відбулося звільнення 73 українців, які перебували в полоні. Додому повернувся і контрактник з Львівщини Валентин Богдан (потрапив у полон до сепаратистів ще взимку 2016-го). 22-річний боєць родом зі Золочівщини. Служив у 24-й механізованій бригаді. В ОРДЛО залишаються заручниками ще 103 особи.
Фото: Reuters

Рік терору

У березні в Києві було вбито екс-депутата російської Держдуми Дениса Вороненкова, який був свідком у справі Януковича і отримав українське громадянство. Також у березні в Маріуполі від підриву авто загинув полковник контррозвідки СБУ Олександр Хараберюш.

У червні в Києві, знову ж таки від вибуху авто, загинув полковник головного управління розвідки Міноборони Максим Шаповал. У жовтні в столиці відбувся вибух біля каналу “Еспресо”, внаслідок чого загинуло двоє людей і поранення отримали троє, серед них нардеп Ігор Мосійчук і політолог Віталій Бала. А вже через кілька днів поблизу Києва розстріляли Аміну Окуєву, відомого добровольця батальйону “Київ-2”. Виконавцями вбивств Вороненкова й Хараберюша виявилися українці, слідство назвало їх пов’язаними із російськими спецслужбами. Загалом у всіх згаданих випадках було багато заяв про “руку Кремля”.
Фото: EPA

Очікування року

Впродовж року ми чекали рішення від американської влади про постачання летальної оборонної зброї Україні. Найбільше очікувань було на День Незалежності України, коли до нас завітав глава Пентагону Джеймс Меттіс. Але тоді така новина не прозвучала.

Зрештою, в грудні глава Білого дому Дональд Трамп підписав оборонний бюджет США, в якому передбачено 350 млн доларів військово-технічної допомоги Україні. Маємо отримати радіолокаційні засоби протиповітряної оборони та спостереження за надводною ситуацією, військово-морські протимінні засоби, кораблі прибережної дії та берегової охорони. Для цього маємо реформувати наш оборонний сектор. А що ж із розпіареними протитанковими комплексами “Джавелін”? В грудні уряд Канади вніс Україну до переліку країн, до яких дозволено експорт зброї і тамтешній парламентар Джеймс Безан заявляв, що Канада тепер офіційно зможе продавати чи передавати нам “Джавеліни”.
Фото: defense.gov

Прорив року

“Безвіз” між ЄС та Україною запрацював із 11 червня. Наша влада отримала чим хвалитись, а українці ринули оформляти біометричні закордонні паспорти, адже тільки власники таких документів можуть вільніше подорожувати країнами Європи. І ажіотаж впродовж цього року спричиняв затримки з видачею “біометрики”.

Попри це, як повідомляли в Держприкордонслужбі, за півроку понад 355 тисяч українців скористалися перевагами “безвізу”. Станом на кінець листопада було зафіксовано тільки 61 відмова українцям у перетині кордонів європейських держав. “Безвіз” поширюється на 26 країн ЄС, а також Ісландію, Ліхтенштейн, Норвегію та Швейцарію, які належать до Шенгенської зони. Не стосується “безвіз” Британії та Ірландії. У Шенгенській зоні можна перебувати впродовж 90 днів кожних півроку. Для працевлаштування, проживання чи довготривалого навчання потрібні спеціальні візи.
Фото: politico.eu

Ратифікація року

У травні парламент Нідерландів нарешті повторно ратифікував Угоду про асоціацію між ЄС та Україною. В липні Рада ЄС остаточно затвердила документ. З 1 вересня Угода набрала повної правової чинності.

І хоч на тимчасовій основі більшість пунктів Угоди діяли ще із листопада 2014-го, а Зона вільної торгівлі з ЄС – з січня 2016-го, офіційне завершення епопеї із ратифікацією є важливим для нашої держави. Формально, саме через відмову Януковича підписувати Угоду про асоціацію з ЄС у 2013-ому і розпочався Євромайдан, що переріс в Революцію Гідності. Угода не дає нам гарантії на вступ до ЄС, але поглиблює політичні та економічні взаємовідносини з країнами об’єднаної Європи. Маємо проводити реформи, адаптувати своє законодавство до європейського. Від графіку імплементації Угоди ми відстаємо, тому виправлення цієї ситуації є одним із найважливіших завдань на наступний рік.
Фото: AFP

Блокада року

Торгівельна блокада ОРДЛО активістами, ветеранами АТО і низкою нардепів, зокрема від фракції “Самопоміч”, розпочалася наприкінці минулого року. Однією з найважливіших їхніх вимог було звільнення полонених, яких утримували російські бойовики.

Звільнити полонених блокада не допомогла, а натомість кремлівські маріонетки вирішили “віджати” підприємства, які залишалися під українською юрисдикцією. Зрештою, наша влада в середині березня ухвалила офіційне рішення про тимчасову повну зупинку транспортного сполучення з окупованими територіями. Але суперечки між прихильниками й противниками блокади продовжувались. Перші наголошували, що більшість “націоналізованих” бойовиками підприємств належали одіозному олігархові Рінату Ахметову. В уряді відповідали, що ці підприємства платили податки в Україні. В НБУ втрати нашої економіки за цей рік від блокади оцінили у 1,8 млрд доларів.
Фото: сitynews.net.ua

Ковдра року

У березні відбувалося реаліті-шоу із обранням запобіжного заходу головному фіскалу країни Роману Насірову (уряд швидко відсторонив його від посади). 

Йому інкримінують ухвалення незаконних рішень про розстрочення сум платежів із рентної плати за користування надрами для компаній задіяних у так званій “газовій схемі Онищенка”, що завдало державі збитків на 2,019 млрд грн. Спочатку він намагався сховатися від детективів НАБУ в клініці “Феофанія”, а коли його таки вдалося доправити до суду, то Насіров накривався вже знаменитою картатою ковдрою. Суд ухвалив рішення про арешт Насірова з альтернативою застави у 100 млн грн. І хоч він заявляв, що таких грошей не має, дуже швидко вони знайшлися у його дружини й тестя. Після внесення застави Насіров перебував під домашнім арештом і носив електронний браслет. Суд вже почав розгляд справи по суті, але наразі в судовому процесі перерва до 19 січня.
Фото: EPA

Процес року

В Україні нарешті розпочався заочний суд над екс-диктатором-втікачем Віктором Януковичем у справі про держзраду. Це з великою натяжкою можна назвати судовим процесом року, але треба розуміти його важливість.

Звинувачень проти Януковича багато, відкрито низку кримінальних проваджень, але без доведення його вини у суді це все так і залишиться лише словами. Із травня в Оболонському райсуді Києва підготовчі засідання затягувалися і лише наприкінці червня розпочався розгляд справи по суті. Янукович ховається в Росії, він відмовлявся від адвокатів, кілька разів змінювалися його державні захисники. Зрозуміло, що процес буде довгим. Восени Генпрокуратура також нарешті звернулася до Печерського райсуду Києва з клопотанням про надання згоди на заочне досудове розслідування щодо Януковича у справі про розстріли майданівців. Відомо, що в грудні суд відклав на невизначений термін розгляд цієї справи.
Фото: gp.gov.ua

Протистояння року

Боротьба між старими силовиками і новими антикорупціонерами лише загострюється. Новий публічний виток цього протистояння ми побачили, коли наприкінці листопада СБУ затримала детектива НАБУ під прикриттям.

НАБУ розслідувало незаконні схеми в Державній міграційній службі, а СБУ разом із Генпрокуратурою в той же час провели спецоперацію проти самих детективів НАБУ. А на початку грудня коаліційні нардепи навіть спробували просунути в парламенті законопроект, який дозволив би звільняти директора НАБУ без аудиту його діяльності. Лише втручання західних послів зупинило нашу владу. Проте на Заході заявили чітко: Україна може йти назад в антикорупційній реформі, і якщо це відбуватиметься надалі, то припиниться фінансова допомога нашій державі, під питання може бути поставлений і “безвіз”. Не забувають на Заході і про обіцянки нашої влади створити антикорупційний суд.
Фото: Reuters

Недбальство року

В день народження Президента Порошенка, 26 вересня, почалася пожежа і вибухи на 48-ому арсеналі ЗСУ поблизу Калинівки на Вінниччині, за 20 км від обласного центру.

Пожежа охопила 10% від загальної площі арсеналу. Двоє осіб отримали травми, а із зони ймовірного ураження було евакуйовано понад 30 тисяч місцевих мешканців. 28 вересня людям дозволили повертатися додому. Це була вже четверта детонація українських сховищ боєприпасів за два роки. Як і в попередніх випадках основною версією слідства одразу ж стала ворожа диверсія. В листопаді стало відомо, що через службове недбальство покарано керівника режимної служби арсеналу в Калинівці, майора, який дозволив працівникам приватної компанії перемістити легкозаймисті предмети в заборонену зону, де зберігалися боєприпаси до танкових гармат. Його суд оштрафував на… 2465 гривень. Уряд виділив на відновлювальні роботи в регіоні 100 млн гривень.
Фото: Reuters

“Фігаро” року

Прорив через кордон, намети біля парламенту, втеча від працівників СБУ на дах будинку, “визволення” з машини правоохоронців, спроба штурму “Жовтневого палацу” – це все різні серії одного політичного шоу, головним героєм якого став екс-президент Грузії, екс-глава Одеської ОДА, а нині особа без громадянства Михеїл Саакашвілі.

Президент Порошенко сам собі створив ще одного ворога, коли вирішив забрати українське громадянство в Саакашвілі (а питання виникали ще коли Саакашвілі наше громадянство отримав), але те, що зараз виробляє екс-президент Грузії важко назвати “політичною діяльністю” чи правовою боротьбою за свої права і за своє чесне ім’я. Генпрокуратура звинувачує Саакашвілі у співпраці із соратником Януковича олігархом Курченком і навіть оприлюднила начебто записи їхньої телефонної розмови. Далі нас очікує ще довгий судовий процес у цій справі, якщо Саакашвілі залишиться в Україні.
Фото: Reuters

“Бляхи” року

Величезна кількість нерозмитнених авто їздить українськими дорогами вже не перший рік. Але впродовж 2017-го ця проблема ще більше загострилася.

Українці користуються машинами на “євробляхах” не від хорошого життя, однак всі схеми ввезення таких авто є, м’яко кажучи, сірими. Це великий бізнес, що обходить закони і не платить податки. В Литві вже почалося розслідування щодо фірм, на фіктивних працівників яких оформлювалися авто ввезені в Україну. В нас побільшало повідомлень про штрафи через “євробляхи”. У вересні під Верховною Радою пройшли мітинги прихильників “євроблях”. В парламенті заговорили про можливий компроміс: Україна закриє кордони для автівок, які незаконно використовують режим тимчасового ввезення або режим транзиту, а для вже ввезених авто не пізніше 2000-го року випуску перехід на українські номери міг би коштувати 1,2-1,4 тис. євро. Однак поки нічого з цього не вийшло.
Фото: autonews.ua
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
1.0415 / 4.48MB / SQL:{query_count}