Гарячі пусті голови

Історія з тим, як “повертали” Саакашвілі, вчергове підтвердила, що політики-популісти, хоч і називають себе українськими, але взагалі не думають про державу

фото: AFP
Країна  втратила частину своєї території і вже четвертий рік воює з Росією. Суспільство незадоволене владою і цілком справедливо дорікає їй невиконанням обіцянок. Реформи здебільшого імітуються, боротьба з корупцією поки завершується на гучних заявах. Влада хвалиться “безвізом” і Угодою про асоціацію з ЄС… Це сучасна Україна.
Колишній президент іншої країни (яка, до речі, також постраждала від Росії), який утік звідти через кримінальне переслідування, який отримав наше громадянство, але тепер і його забрали, який через це кричить про беззаконня, і, який мав би насамперед прагнути захистити свої права, сам йде на злочин. Разом із низкою активістів, які хочуть знайти шлях у велику політику, нардепів-популістів, що хочуть лише перейти з опозиції у владу, під охороною приватної армії на чолі із нардепом і майже офіцером із “темним” минулим, просто плює на недоторканність державного кордону… Це також сучасна Україна.
Мер українського міста, в якого величезні президентські амбіції, від яких він, щоправда, відхрещується, який свого часу відмовився від відповідальності роботи в уряді, а у своєму місті ніяк не може навести лад із сміттям і транспортом, при цьому постійно бідкається  переслідуванням з боку центральної влади, вночі у вишиванці перед ратушею зустрічає усіх вище згаданих “нелегалів” із приватною армією. І далі “нелегали”, які до того ж ще суперантикорупціонери, заселяються, навіть без паспорта, в один із найдорожчих готелів міста… Це сучасний Львів.
Хто там працює чи не працює на Росію, кого використовують чи не використовують “в темну”, але Путін може стоячи аплодувати усім цим “героям” прориву західного українського кордону.
А пересічні українці з екранів телевізорів спостерігають за цією ганьбою і роздумують над тим, хто гірший: Президент, який коли хоче дає і коли хоче забирає громадянство чи політики-опозиціонери, які у своїй боротьбі із владою не гребують жодними засобами і незаконно перетинають кордон. І хто з олігархів за ким у цій боротьбі стоїть.

Турне Саакашвілі

Тож екс-президент Грузії, екс-голова Одеської обл­держадміністрації Михеїл Саакашвілі в ніч з 10 на 11 вересня таки повернувся в Україну. Як це було, усі могли побачити, хоч у команді Саакашвілі постійно повторюють, що усі телеканали перебувають у руках Президента Порошенка. Зрештою, кожен українець може дати свою оцінку тому, як повертався Саакашвілі і всім його заявам.
Виглядає так, що сам Саакашвілі був не зовсім готовим до того, що повернутись таки вдасться. Тепер треба складати план наступних дій.
“Я зустрінусь з народом… Я поїду і зберу вимоги народу і разом з народом приїду в Київ пред’являти ці вимоги, віддавати ці вимоги владі України… В мене є конфлікт із системою брехні, крадіжок і порушення прав українців. Тому я буду збирати всі ці факти, ми й так їх знаємо, і разом з людьми приходити і створювати механізми для легальної зміни влади”, – заявив Саакашвілі у Львові 12 вересня.
Зазначимо, що він таки підписав протокол про незаконний перетин кордону, але разом із запереченнями, підготовленими його адвокатами. Судовий розгляд має відбутись 18 вересня у Мостиському райсуді. 13 вересня ЗМІ повідомляли про те, що Саакашвілі виїхав із львівського готелю. Водночас прес-секретар Михеїла Ніколозовича Дарина Чиж розповідала Українській правді, що він ще запланував відвідати Форум видавців у місті Лева, а вже увечері 13 вересня мав бути у Чернівцях.

фото: Reuters

Ситуативний союз

Чи вийде в Саакашвілі турне Україною, ми це ще побачимо, але тут треба розуміти, що сам по собі, з українським паспортом чи без, його навряд чи можна сприймати як головного опозиціонера, що здатен вивести маси українців на вулиці. Рейтинги його партії “Рух нових сил” до останнього часу були в межах статистичної похибки при соціологічних дослідженнях. Особистий рейтинг Саакашвілі трохи вищий, і цілком ймовірно, що він і його партія ще можуть заручитись більшою підтримкою українців, але до того, щоб стати основними гравцями на українському політичному полі, ще далеко. Це прозвучить смішно, але в нинішній ситуації навіть логічно було б, якби Саакашвілі і його команда їздили по Україні на нерозмитнених авто. Так і побільше прихильників можна підтягти…
Також не основними в цій історії є й купка нардепів із фракції мера Львова “Самопоміч”, низка позафракційних депутатів чи позапарламентські політики, які вирішили зібрати свої “вершки”. Сьогодні кожен, хто хоче “плюнути” в Порошенка, намагається бути поближче до  Саакашвілі. Що від того буде державі, ніхто не думає. Не дивує й участь у політшоу на кордоні єврооптимістів із фракції БПП. Дивує інше, чому, до прикладу, той же нардеп Мустафа Найєм, який постійно нещадно критикує Петра Порошенка, досі не вийшов із президентської фракції…
А от ситуативна допомога Юлії Тимошенко і нардепів від “Батьківщини”, які вирішили повернути Саакашвілі в Україну – це вже набагато цікавіше.
Соратники леді Ю на українських телеканалах, навіть тому, який точно належить Президенту, не приховують, що їм байдужа персона самого Саакашвілі. Мовляв, вони борються насамперед із свавіллям Президента Порошенка, який використовує вибіркове правосуддя, переслідує конкурентів і цілеспрямовано “перекривав” кордон, щоб не пропустити “делегацію українських парламентарів та Михеїла Саакашвілі”.
Ось тут треба розуміти, що Саакашвілі нині Порошенкові не конкурент, на відміну від Тимошенко. Навіть якщо не дивитись на рейтинги, ще раз нагадаємо, що Саакашвілі й з українським паспортом (а важко повірити, що в суді йому вдасться повернути собі українське громадянство після такого “прориву”, і тепер справа вже навіть не в заангажованості нашої Феміди) не міг би брати участі в президентських виборах до осені 2023 року, у парламентських – до осені 2018-го.
Чергові президентські і парламентські вибори в Україні мають відбутись весною і восени 2019-го. Президент Порошенко неодноразово заявляв, що дочасних виборів не допустить, а саме від його рішення і залежатиме, чи оголошувати їх, навіть якщо будуть формальні законні підстави (нагадаємо, що таких підстав може бути три – впродовж 30 днів не сформована парламентська коаліція; впродовж 30 днів однієї чергової сесії парламентські пленарні засідання не можуть розпочатися; впродовж 60 днів після відставки не сформовано новий уряд). Провести в Україні дочасні президентські вибори практично неможливо.
А якнайшвидше провести в Україні дочасні парламентські вибори вигідно Тимошенко. Зараз фактично останній шанс поборотись за дочасні вибори, бо проводити їх через рік, тобто за півроку до чергових виборів, вже матиме небагато сенсу. В набагато меншій мірі позачергові парламентські вибори зараз потрібні “Самопомочі” Садового, який “відкрив” Львів для Саакашвілі.
“За результатами недавніх подій варто говорити про формування антипорошенківської коаліції з частини парламентської і непарламентської опозиції. Причому коаліція ця – радше ситуативна. Єдине, що їх об’єднує – це боротьба проти Порошенка. Навіть у питанні дострокових виборів, я б сказав, що у них різні інтереси: наприклад, “Самопоміч” не дуже в цьому зацікавлена. Але події навколо Саакашвілі їх об’єднали. Швидше за все, їх сценарій полягає в тому, щоб акцію, що відбулася на кордоні, спробувати перенести до Києва. Тобто організувати осередок опору і протидії Порошенку в Києві. Умовно кажучи, організувати новий Майдан. Вийде це у них чи ні, залежить від ступеня масової підтримки дій Саакашвілі, Тимошенко та інших учасників цієї коаліції”, – зазначає в колонці на сайті “Новое время” політолог, голова правління Центру прикладних політичних досліджень “Пента” Володимир Фесенко. І додає: “Сценарій влади – прямо протилежний: спробувати нейтралізувати ці ризики і локальними, точковими і досить гнучкими діями спробувати роздрібнити цю коаліцію. А за сприятливих умов, ще й покарати окремих активних учасників подій на переході “Шегині”. Тому що, як мінімум, формально порушення закону відбулося і, на мій погляд, досить грубе. Головний ризик цієї ситуації в тому, що проявляється анархічна тенденція. Справа не в опорі влади, а в тому, як саме він відбувається, в яких формах. Якщо він відбувається у формі руйнування державних правил і інститутів, то це – ризик руйнування самої держави. Це дуже небезпечна тенденція. Проявилася вона під час торгової блокади Донбасу і зараз розвивається. Тому справа не в тому, хто і за що зараз бореться, а в тому, що ризики виникають для держави, як такої. Особливо в умовах протидії російській агресії. Так що поки буде йти така боротьба, ця нова антипорошенківська коаліція намагатиметься організувати антипорошенківський Майдан або якусь масову акцію проти Президента, а влада буде намагатися нейтралізувати цю потенційну кризу, тому що поки є тільки ризики кризи. Але і звичайно, ризикує сам Саакашвілі. Його можуть затримати і екстрадувати до Грузії. У цьому питанні теж можуть бути різні сценарії. Не думаю, що влада спробує зробити це відразу. Швидше за все, будуть діяти по ситуації. Їм потрібно дочекатися, поки сплеск емоцій осяде, потрібно, щоб це все затягнулося і розсмокталося…”.
Загалом більшість експертів сходяться на думці про те, що насамперед Тимошенко використовує Саакашвілі у своїй боротьбі з Порошенком. І що ситуативний союз Тимошенко, Садового і Саакашвілі протриває недовго.
Також нагадаємо, що ще перед поверненням Саакашвілі Українська правда повідомляла про те, що він 7 вересня зустрічався у Женеві з бізнесменом, екс-головою Дніпропетровської ОДА Ігорем Коломойським. Зрештою, в оточені Саакашвілі спростували інформацію про цю зустріч.
Нагадувати про стосунки Саакашвілі і Коломойського, мабуть, не варто. Президент Порошенко активно використовував Саакашвілі (коли вони ще були друзями, а про це не варто забувати) у боротьбі проти Коломойського. Тож навряд чи тепер друзями могли б стати Коломойський та Саакашвілі. Але екс-президент Грузії вигідний українському бізнесмену в Україні принаймні для того, щоб розхитувати позиції Порошенка і мститись за “наїзд” на свій бізнес.
І ще один момент: якщо олігархи ще не зробили ставки на майбутнього президента України, то дуже скоро це робитимуть. І знову ж таки йдеться не про Саакашвілі, а про найбільш ймовірного основного конкурента Порошенка. Саакашвілі просто гратиме роль такого собі “тарана”, навіть якщо сам цього і не хотітиме.

фото: EPA-EFE

Без виграшних сценаріїв

Уже зрозуміло, що для держави Україна історія із поверненням Саакашвілі не має нічого хорошого. Так само, як і для влади, яка часто забуває про державницькі позиції, нині немає позитивних сценаріїв розвитку ситуації. Зрештою, Президент Порошенко сам себе загнав у таку ситуацію.
Те, яким чином він забрав громадянство у Саакашвілі – це помилка. Але в історії з наданням громадянства екс-президенту Грузії також багато питань. Безсумнівно, наш гарант просто грається з українськими паспортами, а про закон згадує тільки тоді, коли це вигідно.
Адже про те, що проти Саакашвілі були відкриті кримінальні провадження у Грузії було відомо зі самого початку.
І от зараз є якесь чергове за ліком звернення від грузинської прокуратури щодо видачі Саакашвілі. І різні месиджі від представників влади: то може бути екстрадиція Саакашвілі, то не може.
“Саакашвілі є одним із найкращих у сучасному світі кризових менеджерів. І цю партію він розіграв. А Порошенко потрапив у ситуацію, коли для нього не було доброго сценарію, він сам заліз у пастку. Як би зараз не діяв Порошенко, то цю партію він програв. Чи він екстрадує Саакашвілі, чи посадить, чи депортує якимось дивним чином, то все одно він не має добрих ходів. Він нам зараз не потрібен. Відразу його посадити не вдасться, оскільки згідно з міжнародною практикою, президентів так просто не садять. Їх садять щонайменше після вердикту суду. Тим більше, що його прикриватимуть і з Сенату, і з Конгресу США, а також із Європарламенту. А Саакашвілі на вулицях Тбілісі за два місяці до виборів – це велика проблема для грузинської влади. Наша влада зробила велику помилку, коли влізла у цю історію”, – зазначає грузинський політичний експерт Ґіоргі Хухашвілі, повідомляє Радіо Свобода.
До речі, багато експертів у контексті друзів Саакашвілі на Заході звертають увагу на те, як він легко подорожував по світу з анульованим паспортом і як легко він перетнув наш кордон з польського боку.
До речі, сам Саакашвілі розмістив на своїй сторінці відео із заявою спецпредставника Держдепу США з питань України Курта Волкера. “Будь-хто, зокрема, експрезидент Саакашвілі, має право на слухання справи в українському суді. Я сподіваюся, що припиниться ескалація політичної драми, і всі зосередяться на правовому врегулюванні. Для   України це не менш важливо, ніж боротьба з корупцією та економічні реформи”, – зазначив Волкер.
Наша влада, вочевидь, не була готовою до Саакашвілі в Україні. І це добре видно з того, що є багато заяв про те, що  організатори  акції на кордоні порушили закон, поліція відкрила кримінальне провадження за ч. 1 ст. 332 Кримінального кодексу України (Незаконне переправлення осіб через державний кордон України), ч. 2 ст. 342 (Опір представникові влади, працівникові правоохоронного органа), ч. 4 ст. 345 (Погроза або насильство щодо працівника правоохоронного органа) та ст. 293 (Групове порушення громадського порядку), 13 вересня додали ч. 3 ст. 296 (Хуліганство), але Саакашвілі, принаймні станом на день 13 вересня так і не затримали. Напередодні в МВС заявляли, що затримали п’ятьох учасників незаконного перетину кордону, але підстав для затримання Са­акашвілі немає. Ось так обережно почала поводитись влада щодо самого Саакашвілі.
А це виглядає дуже дивним: учасників акції затримують (і скільки б у “Русі нових сил” не заявляли про репресії, але їм не можна забувати про те, що вони вивели людей на акцію, яка переросла у порушення кордону, фактично підставили цих людей), а Саакашвілі – ні.
“Наприклад, влада боїться за­арештувати пана Саакашвілі, тому що буде суспільно-політичний резонанс. Тоді напрошується просте питання, якщо, порушивши стільки статей Кримінального кодексу, Михеїл Саакашвілі захоче зробити промотур по різних областях України, про що він, до речі, вже заявив, то як будуть себе вести правоохоронні органи? Заїжджаючи кожен раз в інший регіон, легітимність державної влади України буде все нижче і нижче! Далі – ще цікавіше. Україна щойно отримала безвізовий режим з країнами ЄС. Я не буду говорити, якою “кров’ю і потом” це нам дісталося. Але вся ця історія для наших партнерів з Америки чи Європи виглядяє взагалі шокуючою. Вони не знають і не хочуть розбиратися в тому, що зараз відбувається. Вони логічно запитують про “перший хід” – чому таким екстравагантним способом Саакашвілі позбавили українського громадянства? Про всі подальші кроки вони просто або не знають, або не хочуть засмічувати собі голову... Ті, що стежать за подіями в нашій країні з-за кордону, дивились по телебаченню, як група людей вільно проходить крізь державний кордон України, калічачи на своєму шляху прикордонників і поліцейських, а ті мовчки споглядали, отримуючи травми! І нічого не робили. Жодних пострілів навіть у повітря! До речі, прикордонники, теж порушили свої правила та інструкції реагуючи так в цій ситуації! Щоб в Європі не виникло питання, чи потрібний цей “безвіз” Україні?.. Я маю надію, що у влади знайдуться радники, які не тільки тактично, але і стратегічно зроблять правильні кроки в цій ситуації. Я мало вірю в дострокові вибори – як президентські так і парламентські (немає політичної волі), але роздмухування ситуації я бачу серйозне. І послаблення (після таких кроків) Української держави ми теж бачимо.
Також ми розуміємо, кому ця ситуація вигідна, навіть якщо не буде виборів... Тому потрібно якось боротися з цією імпотенцією, тому що всі вже починають здогадуватись що вона є... (особливо загадуючи про бурштин, “діамантових прокурорів”, “вишки Бойка”, “діло Пашинського”, рахунки Януковича, корупцію тощо)”, – пише у блозі на Українській правді політтехнолог Денис Богуш.

Олексій Гарань, професор Києво-Могилянської академії, науковий директор Фонду “Демократичні ініціативи” імені Ілька Кучеріва:
– Те, що відбулося минулої неділі на західному кордоні України, я оцінюю як результат величезної провокації і дестабілізації. Це погано відгукнеться в нашій країні, і ще більше в світі, адже Україна зарекомендувала себе як країна, яка не може належним чином охороняти власну територію. Політики організували людей для прориву кордону. Мені це нагадало українську революцію 1917-21 років, коли українці воювали один з одним. Зараз ситуація дуже схожа. Якщо політики-опозиціонери далі думатимуть тільки про власні рейтинги або зведення рахунків із Президентом Петром Порошенком (яким би він не був і які помилки не робив), під питанням буде наша державність. Мене не дивує те, що робив Саакашвілі чи Тимошенко, дивуюся позиції Андрія Садового, Анатолія Гриценка, депутатів-єврооптимістів. Абсолютно очевидно, що вони, а також “Опозиційний блок” і Путін хочуть проведення дочасних парламентських виборів. Ці люди свідомо чи несвідомо грають на користь Росії. Це не вирішить проблем, адже новий склад парламенту буде ще більш фрагментований, що загалом призведе до подальшої дестабілізації ситуації в Україні. Не той патріот, хто гучно про себе кричить, а той, хто думає про наслідки. На мою думку, дочасні вибори в нашій країні не відбудуться, оскільки з формальної точки зору остаточне рішення за Президентом, а він у цьому не зацікавлений. Вони можуть відбутися лише за однієї умови – якщо в Києві збереться 100-тисячна демонстрація. Однак таке навряд чи буде – наприклад, торік намагання зіграти на гаслах “тарифного Майдану” зійшли нанівець. Спроби дестабілізації можуть бути в столиці, але сумніваюся, що українці це масово підтримають. Для таких політиків, як Саакашвілі, потрібні скандали і різноманітні телешоу, що можна використати на свою користь. Екс-президент Грузії взагалі живе скандалами. У випадку з перетином кордону чинна українська влада повелася не найкращим чином – замінування пропускного пункту, зупинка потягу. На щастя, не дійшло до силових сутичок і кровопролиття, на що були спрямовані провокації. Ситуація, що склалася, насправді непроста, тому немає однозначних рішень. Але потрібно зважувати, як діяти далі. Найоптимальнішим варіантом вирішення проблеми є екстрадиція Саакашвілі до Грузії. Там він реформував правосуддя, тож нехай їде до реформованих судів і обстоює свою правоту.
Віталій Бала, політолог, директор “Агентства моделювання ситуацій”:
– Незаконний перетин кордону Саакашвілі і його прихильниками – спонтанна акція, провокація. Це спричинено тим, що в нас, на жаль, головним аргументом прийняття рішень є політична доцільність, яка здебільшого нехтує правом. Відповідно те ж саме робить громадська доцільність, фактично одне породжує інше. Кожен думає, як здобути собі найбільше бонусів із того, що сталося. На мою думку, не зовсім адекватні дії чинної української влади відкрили перспективи для Михеїла як політика і його політсили. Час покаже, чи зможуть цим задля втілення власних амбіцій скористатися політики, котрі його підтримують. Якщо всі опоненти чинної влади об’єднаються, владі буде непереливки. Але такого союзу, вочевидь, не буде. Наразі мова йде лише про спільну координацію дій. Щоправда, в українській політиці немає нічого неможливого. Ситуація достатньо абсурдна, все дуже заплутано. Чим швидше ми повернемося в правове поле, тим менша вірогідність неконтрольованості і певного хаосу, про який починають говорити, хоч я не бачу для цього серйозних тенденцій. На верховенстві права в конфлікті з главою “Руху нових сил” наголосив також спеціальний представник Державного департаменту США з питань України Курт Волкер. Причетних до незаконного перетину кордону треба покарати в адміністративному порядку, але в жодному разі не вдаватися до кримінальних переслідувань. Саакашвілі має довести в судовому порядку, що його неправомірно позбавили українського громадянства. Якби так було одразу, жодних проблем не з’явилося б.
Євген Магда, політолог, виконавчий директор “Центру суспільних відносин”:
– Саакашвілі – людина, для якої політичні скандали – природний стан, тому Михеїл у такий спосіб шукає шансів повернення в українську політику. Колишній президент Грузії публічно заявляв про прагнення довести в суді, що є громадянином України. Але незаконний перетин українського кордону не допоможе йому у відстоюванні своєї позиції, адже він продемонстрував зневагу до одного з атрибутів держави. Тим паче, навряд чи Саакашвілі зможе захистити людей, котрі допомагали йому повернутися в Україну. Парадокс: Михеїл – український політик, але не факт, що громадянин України. Те, що Саакашвілі почне їздити регіонами, – його право. Він говорить те, що люди хочуть від нього почути. Однак ця стадія швидко пройде. Українці дещо розумніші, ніж про них думають окремі політики. Насправді Михеїл говоритиме з електоратом Тимошенко і виконуватиме роль, яку виконувала Юлія Володимирівна 2004 року для Ющенка. Будь-який кандидат у президенти не може дозволити собі знехтувати такими яскравими союзниками як Саакашвілі. Тимошенко важко переграти на полі популізму, але грузинський екс-президент на це здатен. Щоправда, до осені 2018-го він не матиме права брати участь у жодних виборах у нашій країні. Не хочеться, щоб в Україні виникла політична криза на основі політичної авантюри, адже це свідчитиме про незрілість суспільства. Щоб уникнути такого розвитку подій, чинній українській владі необхідно забезпечити ефективну роботу парламенту й ухвалення необхідних країні законів. Це найкраще щеплення від популізму.
Оксана Дащаківська, політолог:
– “Прорив” через кордон варто розглядати як порушення прикордонного режиму, при чому не лише Михеїла Саакашвілі. В ситуації, що виникла, політики не повинні реагувати емоційно, але завжди діяти в рамках закону, а не з’ясовувати, хто крайній. Вочевидь, це піар-хід, метою якого було утвердження месійності політиків, що відбулося дорогою ціною для України, – зневаженням кордону, черговим розділенням суспільства. Тішить адекватність громадян, які не піддалися на провокації. Щодо опозиції непевна, що її формат вдасться зберегти, дуже багато перших осіб, і навряд чи реваншисти підтримають цю комбінацію. Сьогодні ведеться перегрупування сил, але потенційні партнери Саакашвілі не є партнерами по коаліції. Тому поки що немає підстав для дочасних виборів. В Україні чимало ситуативних союзів, тому говорити про стійкість тріади Саакашвілі – Тимошенко – Садовий у партійних середовищах зарано. Здебільшого союзи укладаються зі спільних питань. І вони не обов’язково мають бути тривалими.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.7530 / 4.63MB / SQL:{query_count}