Уроки незалежності

За 26 років українці зрозуміли, що недостатньо здобути незалежність, її ще треба захистити

фото: ednist.info
Цього року Україна відзначає 26-річчя незалежності. Українці пережили розпад СРСР, відчули негативні наслідки руйнації радянської псевдоімперії, обрали п’ятьох президентів, вісім разів вибирали склад парламенту і провели одні з найбільших європейських революцій.
За цей час українська нація змужніла, навчилася брати на себе відповідальність і покладатися винятково на власні сили. В нас сформувалося активне громадянське суспільство. Жодні перешкоди не завадять нам розбудовувати свою молоду європейську державу. Щоправда, в історії незалежної України трапилося чимало помилок, які визначили сьогоднішні трагічні події.

Відмова від ядерної зброї

У грудні 1994 року лідери України, Росії, США і Великобританії підписали Будапештський меморандум про гарантії безпеки внаслідок приєднання України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї. Цей документ мав гарантувати повагу незалежності, суверенітету і територіальної цілісності нашої країни, припинення політичного, економічного або військового зазіхання на її територіальну цілісність і політичну незалежність.
Частково необхідність відмови від ядерної зброї закладена ще в Декларації про суверенітет України, у якій міститься положення про те, що Україна – без’ядерна держава. Леонід Кравчук, котрий підписував Будапештський меморандум, зазначав: ядерна зброя на нашій території була фактично російською, адже кнопка її запуску знаходилася в Росії. До того ж, з його слів, експлуатація ядерного озброєння занадто дорого би нам обійшлася. Станом на 1 червня 1996-го в Україні не залишилося жодного ядерного боєзаряду чи боєприпасу.
Найбільшою помилкою влади за часів незалежності є відсутність розбудови української армії та економічні перетворення, що підривають державу і створюють великі ризики
“З точки зору сьогоднішнього дня це виглядає, може, й безглуздо, але політична еліта керувалася тим, що відмова від ядерної зброї полегшить визнання України. Тоді ніхто не знав, як треба створювати нову державу. Це зараз зрозуміло, що підстав не визнавати незалежність України не було, її би визнали рано чи пізно. Драма української політичної верхівки полягає в тому, що вона одразу після проголошення незалежності не змогла чітко визначити курс розвитку на ЄС і НАТО. Якби це зробили в 1991-1992 роках, уже в 1994-ому в обмін на відмову від ядерної зброї можна було би щось просити, торгуватися, скажімо, не за Будапештський меморандум, а за гарантії вступу в НАТО.

Фактично за відмову від ядерної зброї Україна нічого не отримала. Але це дозволило нам спокійно розвиватися без війн і дипломатичного тиску 20 років. До того ж на той час в Україні не існувало громадянського суспільства, і нікому було висловити альтернативну точку зору. Це зараз суспільство здатне не тільки критикувати мінські домовленості, а й пропонувати альтернативний варіант і змушувати прислухатися до нього владу, навіть змінювати позицію міжнародних партнерів. 1994-го для цього навіть передумов не було”, – зазначив у коментарі виданню “Новое время” дипломат, голова правління благодійного фонду “Майдан закордонних справ” Богдан Яременко.
Однак згодом з’ясу­ва­лося, що відмова від ядерного статусу – очевидна помилка української влади, оскільки Будапештський меморандум – декларація, яка насправді не гарантує безпеку Україні.
На ділі це лише паперові гарантії. 2014-го одна з країн-підписантів цього документа – Росія підступно анексувала український Кримський півострів та окупувала частину Донбасу. США і Великобританія заявили про порушення Росією її зобов’язань перед Україною, але наразі самі виконують їх лише на словах, побоюючись війни з Російською Федерацією. Зокрема, Америка вже тривалий час годує нас обіцянками надати летальну зброю, хоча насправді не повинна зволікати з цим рішенням.

“Дружба” з Росією і шлях до НАТО

Апофеозом українсько-російської “дружби”, яка тепер вилазить нам боком, стала підписана 21 квітня 2010-го президентами Януковичем і Медведєвим харківська угода щодо продовження перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України до 2042-го в обмін на знижку на природний газ для нашої країни (згідно з домовленостями від травня 1997-го, російський флот повинен був залишити Севастополь у 2017-ому). Не зважаючи на бурхливі акції протесту і протидію опозиції, Верховна Рада ратифікувала цю угоду, продовживши легалізацію перебування російського війська в Криму. 31 березня 2014-го, після анексії Кримського півострова, Держдума денонсувала її в односторонньому порядку.
Україні потрібно було зберегти і розвинути власну ядерну зброю
Свого часу Україна не врахувала, що незалежність недостатньо вибороти, її ще треба вміти втримати. З моменту створення власних збройних сил влада, перебуваючи на ланцюгу в північного сусіда, не розвивала боєздатність війська, а навпаки – поступово знищувала оборонну міць України. Озброєння йшло на продаж, військові частини ліквідовували, бази даних військкоматів знищували.
Кравчука доволі легко “нагнули” та й Кучма не надто чинив опір
Не було певності на шляху до членства в НАТО, що гарантувало б насамперед реформування сектору безпеки і впровадження натівських стандартів армії. Кучма вів Україну всюди й одразу, Ющенко зосередився на Північноатлантичному Альянсі, але все залишалося на рівні розмов. Надії на отримання Плану дій щодо членства в НАТО (ПДЧ) для України розсіялися на Бухарестському саміті Альянсу 2008-го, коли низка країн не підтримали ПДЧ для нашої країни. А 2010-го Янукович закріпив на законодавчому рівні позаблоковий статус держави. Це все в комплексі призвело до безперешкодного вторгнення на нашу територію Росії, яка тепер намагається довести, що незалежність України – явище тимчасове.
Летальне озброєння, яке нам обіцяють американці, паралізує наступальні можливості російських військових на Донбасі
Воєнні дії на сході змусили владу відновити курс на зближення з НАТО, а українське військо осучаснюватися. Передову роль у цьому процесі відіграють воїни тилу – волонтери і небайдужі благодійники. Сьогодні українські військові – найголовніший гарант національної безпеки України з високим рівнем довіри суспільства, що поступово нарощує потенціал для гідного протистояння агресорові.

фото: independentpeople.net, glavcom.ua, facebook.com Said Ismagilov, apostrophe.ua, politeka.net, na.mil.gov.ua

Олександр Палій, політолог:
– Насамперед Україні потрібно було зберегти і розвинути власну ядерну зброю. Тоді атака російського агресора на українські території була б малоймовірною. Після розвалу СРСР Росія панічно боялася, що наша держава візьме курс на Захід, зокрема, на членство в НАТО. Якби це сталося, Російська Федерація зрозуміла б, що за Крим доведеться вступити у серйозну боротьбу. А так наш північний сусід без проблем анексував півострів. Невизначеність щодо вступу до Північноатлантичного Альянсу – очевидна помилка керівництва України, що відверто провалило всі шанси для реалізації такого кроку. Воно ховало голови в пісок, розповідаючи людям казки про дружбу з Росією і замовчуючи реальні речі. Фактично ми отримали зрадництво політиків, котрі не думали про інтереси країни, не вирішували завдання національної ваги, а користали з наївності суспільства. Раніше українці не мислили категоріями воєнного часу, не думали заздалегідь, не ставили перед собою запитання, що буде, якщо, тому й не дивно, що підтримка членства в НАТО була низькою. Те, що Будапештським меморандумом не передбачені чіткі шляхи гарантії національної безпеки і цілісності кордонів України, як, наприклад, в угоді про членство в НАТО, коли в разі військової загрози вступають у дію війська провідних країн, призвело до того, що ми опинилися віч-на-віч з ворогом. Це проблема української дипломатії. В першій половині 1990-их керівники нашої держави були пасивними, не диктували свої умови і не демонстрували, що Україна вигідна Заходу, натомість пішли на поводу в Росії. Кравчука доволі легко “нагнули” та й Кучма не надто чинив опір. У перші роки незалежності державний механізм України був ослаблений, розхитаний, а політики некваліфіковані. Було багато розмов, не підтверджених ані серйозним політичним курсом, ані відповідальністю можновладців. Америка сьогодні не пасивна щодо підтвердження гарантій безпеки України, а найімовірніше, обережна, адже не хоче ядерної війни з Росією. Сполучені Штати поступово посилюють підтримку нашої держави, що, зокрема, засвідчує візит міністра оборони США Джеймса Меттіса до Києва цього тижня. Летальне озброєння, яке нам обіцяють американці, паралізує наступальні можливості російських військових на Донбасі. Треба серйозно сподіватися на співпрацю з Америкою, розвиваючи відносини з європейськими партнерами, але водночас пам’ятати, що питання нашої безпеки насамперед залежить від нас.
Олександр Солонтай, політолог, експерт Інституту політичної освіти:
– За роки незалежності України в діяльності нашої влади траплялися величезні помилки, які так збурювали суспільство, що мільйони людей виходили на вулиці. Фальсифікації за часів Кучми зумовили Помаранчеву революцію, відмова Януковича підписувати Угоду про асоціацію з ЄС – Революцію Гідності. За президентства диктатора-втікача було продовжене перебування Чорноморського флоту РФ, а фактично російських військових у Криму, що призвело до окупації півострова. Часто кажуть, що відмова від ядерного статусу – визначальна помилка керівництва України. Але, на мою думку, це не так, адже наявність ядерної зброї жодним чином не врятувала б нас 2014-го від початку війни чи окупації території. Понад те, це могло погіршити ситуацію, адже російські війська мали би привід захопити бази озброєння. Будапештський меморандум ні на що серйозно не впливав. Найбільшою помилкою нашої влади за часів незалежності є відсутність розбудови української армії та економічні перетворення, що підривають державу і створюють великі ризики. Цим скористався північний сусід-агресор. Міжнародні партнери підтримують Україну в процесі захисту власної територіальної цілісності. Американці тиснуть на Росію санкціями, потрібно ще, щоб європейські лідери активніше діяли в цьому напрямку. Це збільшило б економічні збитки РФ, відповідно змусивши її зупинитися і думати про повернення анексованих територій.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.9314 / 4.47MB / SQL:{query_count}