АД 242: з історії війни

Свідчення мужніх “кіборгів” журналісти Радіо Свобода зібрали у книгу, яку презентували у місті Лева

фото: Олег Огородник (3)
Живі легенди України – мужні військові, які обороняли Донецький аеропорт, цього тижня прийшли у Франковий виш на презентацію книги “АД 242. Історія мужності, братерства і самопожертви”. 
“АД 242” – це спроба через розповіді безпосередніх учасників подій відтворити узагальнену картину баталій, що розгорнулися в Донецькому аеропорту. Найголовніше та найцінніше для мене як журналіста – пряма мова людей, які брали участь в обороні Донецького аеропорту, а це – солдати, добровольці, люди, які були мобілізовані й тривалий час воювали в дуже важких умовах”, –  зазначає журналіст Радіо Свобода, автор, упорядник книги Ірина Штогpін.
Понад 100 інтерв’ю, 60 свідчень “кіборгів”, десятки ексклюзивних фото з місця подій допоможуть читачеві краще зрозуміти, чому залізо не витримало, а “кіборги” вистояли! 
Про назву книги і зміст розповідає власний кореспондент Радіо Свобода Галина Терещук (на фото), яка збирала свідчення бійців, що увійшли до цієї збірки і назавжди залишились в історії.  
“Абревіатура АД розшифровується як “Аеропорт Донецьк”. Битва за аеропорт – вирішальний смертельний бій. “Ад чи пекло” – так самі “кіборги” називали аеропорт. 242 дні наші бійці мужньо тримали оборону, захищаючи об’єкт стратегічного значення – Донецький аеропорт. У цій книзі “кіборги” розповідають про свої пекельні дні, про все, що відбувалось в аеропорту. Це живі розповіді, побудовані в хронологічному порядку, де ми зберегли стиль мовлення та усі емоції бійців”, – зазначає “Пошті” Галина Терещук. – Ми просто робили свою роботу, знімали сюжети, спілкувались iз військовими.
Колектив Радіо Свобода зрозумів, що потрібно видавати окрему книгу. Журналісти почали дописувати, збирати та упорядковувати факти”.  “Від прочитаного читач зможе відтворити події в хронологічному порядку, які відбувались в Донецькому аеропорту. Коли це розповідають 20, 30 чи то 50 бійців, можна порівнювати і уявно відновити певний відлік часу історії нашої держави. Як все було! Чому так сталося? Яке було забезпечення, команди, накази – оце все важливо! Читач знайде відповіді на ці питання у книзі “АД 242”, – веде далі співрозмовниця. 
Це живі розповіді, побудовані в хронологічному порядку, де журналісти зберегли стиль мовлення та усі емоції бійців
Серед запрошених на презентацію був і один із мужніх капеланів, який перебував у найбільш гарячих точках АТО, отець Тарас. “Часто доводиться чути про те, чи мають на передовій хлопці віру. Так, мають! І мають її сильною і щирою. А головне, що всі вони вірять у свободу і незалежність нашої держави, яку вони виборюють власною кров’ю а подекуди і життям”, – акцентував отець Тарас. 
“Кіборг” Віктор Царьов розповідає, що був на околицях Донецького аеропорту, де їх рота обороняла ротно-опорний пункт “Зеніт”, прикриваючи східний фланг терміналу ДАПу. “Мрію про те, коли б настав час для планування… Не думаю, що швидко закінчиться війна. Конфлікт можна лише заморозити. Там місцеві мешканці, з якими я спілкувався,  дуже вороже ставились до нас. Це проблема не одного дня. Потрібен час”, – акцентує “Пошті” Віктор Царьов.  

У розмові з “Поштою” “кіборг”, старший сержант Володимир Зеленков (який, до речі, сам із Донецька), зізнається, що непростий це був для нього час.
Ще б пак, воювати у рідних місцях було не так просто. “Приємно, що люди цікавляться історією, написаною нами. Це важливо! Для нас, для нашого з вами майбутнього. Я півроку був на околицях ДАПу. Донецьк – моє рідне місто… Місто, яке зрадило мене, мою сім’ю, Україну… І була можливість не допустити всіх тих кривавих подій. Але місцеві піддались владі, провокаціям. Там мої друзі, однокласники, які воювали проти мене. Нічого у них не вийшло. Ми українські солдати, ми “кіборги” і “укропи”, там усі ми були єдиним братством, тому ми перемогли”, – каже  “Пошті” боєць. 
Відповідаючи на запитання, як змінилось його життя, Володимир відповів: “Розумієте, я цінував життя до цього, але коли пройшов через дуже серйозну боротьбу і повернувся до сім’ї – ще сильніше полюбив життя, адже воно одне у нас”.
Боєць 3-го окремого полку спецпризначення м. Кіровоград Костянтин Боднар із лютого 2015-го утримував разом із товаришами позиції старого терміналу (він нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня) вірить, що боротьба не була даремною. “Якщо потрібно, ми готові повернутись на війну вже сьогодні!”, – наголосив він.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.9757 / 4.39MB / SQL:{query_count}