Мінський процес: від надій до надій

У білоруській столиці знову не вдалось домовитись щодо ключових питань. Переговірники зберуться 22 грудня

Те, що мінські угоди не будуть виконані до кінця цього року (як, власне, у них і прописано), було відомо вже давно. Багато розмов було про те, що на наступний рік перенесеться політична частина домовленостей, зокрема, щодо виборів на нині окупованих територіях. Власне, тут треба розуміти, що за нинішньої ситуації там ніякі вибори неможливі. Щодо конституційних змін в Україні і такого дратівливого питання, як “статус Донбасу”, то наші західні партнери неодноразово заявляли, що свою частину умов Україна має виконати, аби продемонструвати світові, що порушником є тільки РФ і її бойовики. Однак така позиція потребує уточнень, чого тільки варта ситуація із виступом американського віце-президента Джо Байдена, коли той начебто говорив про децентралізацію і повноваження областей, а низка нардепів почули слово “автономія”. Складнощі перекладу це одне, але те, чого від України чекають у США чи Європі, справді викликає безліч запитань. Як нині можна збільшувати повноваження окупованих територій і домовлятись про проведення там виборів, якщо там залишаються російські війська і українська влада взагалі не має жодного впливу? Домовитись і вірити, що кремлівські бойовики пустять на вибори українських кандидатів і журналістів?!
Поки що українська влада взяла паузу в цих політичних питаннях. Вочевидь, розгляду у другому читанні конституційних змін щодо децентралізації (в перехідних положеннях яких є посилання на закон про особливості самоврядування в окремих районах Донбасу) до кінця року не буде. Так само нескоро український парламент розглядатиме якийсь закон про вибори на Донбасі. Загалом у Мінську про правила виборів переговірники не можуть домовитись і дуже багато питань щодо того, а коли ж зможуть і чи взагалі до цього дійде. 
Поки нам навіть про пов­не перемир’я не доводиться говорити. В ОБСЄ заявляють про зменшення інтенсивності конфлікту на Донбасі в останні дні. Але тут не можна забувати, що у грудні вже було і зниження кількості обстрілів від бойовиків, і збільшення (навіть використання “Градів”), і знову зменшення. При цьому наші військові продовжують гинути і отримувати поранення. 
На такому тлі за два тижні до завершення 2015-го року відбулось чергове засідання тристоронньої контактної групи у Мінську. Про що домовились? Прес-секретар екс-президента України Леоніда Кучми, який представляє нашу державу на перемовинах, Дарка Оліфер на своїй сторінці у Facebook повідомила, що підгрупа з безпеки домовилась про розмінування 12 ділянок, яких саме не уточняється (раніше була домовленість про п’ять ділянок на лінії розмежування). От, власне, і всі домовленості цього тижня. 
За словами Оліфер, українська сторона також наголосила на допуску міжнародних гуманітарних організацій у непідконтрольні українській владі території Луганської та Донецької областей. Також вона повідомила, що Міжнародний комітет Червоного Хреста готовий взяти участь у пошуках зниклих безвісти, і найближчим часом цій організації мають надати списки людей, яких шукають рідні. 
Основним завданням гуманітарної підгрупи було питання звільнення полонених. І щодо цього знову домовитись не вдалось. Дарка Оліфер висловила надію, що під час наступної зустрічі 22 грудня може бути досягнутий прогрес. Нагадаємо, що за останньою інформацією в полоні бойовиків залишаються понад 130 українців – як військових, так і цивільних. Президент Петро Порошенко заявляв, що усіх їх треба звільнити до нового року.
Цього тижня великого галасу наробила інформація про начебто домовленість щодо амністії для бойовиків. Про це повідомляли російські ЗМІ із посиланням на слова ОБСЄ Мартіна Сайдіка про нібито узгоджений неофіційний робочий документ про амністію. Зрештою, сам Сайдік заявив, що жодного документа ще ніхто не ухвалював. “Координатор підготував неофіційний робочий документ із питань амністії на основі письмових пропозицій сторін. Це питання будуть обговорювати у січні наступного року”, – сказав він, повідомляє BBC-Україна.
“Групи вивчають досвід проведення амністій в інших країнах, наприклад, у Хорватії амністія тривала 12 років. Так, ми регулярно вислуховуємо шантаж бойовиків і їхні істеричні вимоги терміново прийняти амністію (розуміють, що з їх бекграундом їм скоро і в РФ заборонять в’їзд), але ніяких конкретних і предметних документів не напрацьовувалося”, – також написала на своїй сторінці у Facebook представниця України у мінській гуманітарній підгрупі Ірина Геращенко.
Але наступного місяця буде дуже цікаво побачити, що це за документ, який напрацювали в ОБСЄ. Зрозуміло, що Росія та бойовики наполягають саме на амністії і на тому, з чого ми починали. “Амністія, узгодження законодавства про вибори, внесення змін у Конституцію і так далі. Без цього виконання “Мінська-2” неможливо. Тобто хід за Вашингтоном і Києвом”, – заявив заступник голови МЗС РФ Сергій Рябков, передають РИА Новости.
Зрозуміло, що українська сторона наполягає на тому, що без повного завершення бойових дій політичні питання не вирішуватимуться. Тут зазначимо, що офіційний представник МЗС РФ Марія Захарова заявила, що контактна група у Мінську цього тижня домовилась про повне припинення вогню в період новорічних свят і Різдва. Щодо цього тільки одне питання: а скільки ще під час “перемир’я” можна домовлятись про нове “перемир’я” на якийсь короткий час і при цьому ще й обговорювати, виконуються чи ні мінські угоди?
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
2.0112 / 4.11MB / SQL:{query_count}