Бюро на чотирьох

Хто з фіналістів антикорупційного конкурсу готовий задовольнятися невеликою зарплатою, хто хоче розслідувати узурпацію влади, а хто скорочуватиме штат. “Пошта” згадує ключові ідеї чотирьох потенційних директорів Національного антикорупційного бюро та пояснює, чому ці плани можуть не реалізуватися

фото: antac.org.ua
Тиждень тому конкурсна комісія, що займається відбором кандидатів на посаду директора Національного антикорупційного бюро України (НАБУ), визначилася із чотирма фіналістами.
Їх відправили на спеціальну перевірку, що проводитиметься згідно Закону “Про очищення влади”. У самій комісії поки не знають, коли завершиться ця перевірка і чи не доведетьcя після неї проводити ще й третій тур.
“За законом, ми маємо подати двох або трьох кандидатів на вибір Президенту, аби він вибрав із них одну кандидатуру. На спецперевірку послали чотирьох. Якщо вони усі пройдуть цю перевірку, то ми будемо відбирати із них двох або трьох. Тобто у нас буде третій тур. Але коли завершиться спецперевірка, мені зараз важко сказати. Тим більше, що почали відбуватися достатньо неприємні речі”, – розповідає “Пошті” правозахисник, один із членів конкурсної комісії Євген Захаров.

Почнемо спочатку

Неприємні речі – це проект закону, що був зареєстрований депутатами від “Блоку Петра Порошенка” та “Народного фронту” ще п’ятого березня. Цей документ передбачає скасування вікового обмеження для осіб, які хочуть очолити НАБУ (зараз ценз встановлений на рівні 65 років).
Зі слів Євгена Захарова, конкурсна комісія отримала документи від одного кандидата, якому було 67 років. “Але крім нього старших 64 років до нас навіть не подавалися. Але те, що змінюють вік, лише один момент. У прикінцевих положеннях цього законопроекту є норма про те, що люди, які здобули право брати участь у конкурсі, можуть взяти учать у будь-якій стадії конкурсу, який ще триває. А це означає, якщо цей закон ухвалять, що хоч ми уже закінчуємо конкурс, у нас з’являться нові кандидати, старші 65 років, і ми будемо змушені наново їх розглядати”, – пояснює правозахисник.
Ситуація має й позитивний момент: спроби змінити закон про НАБУ ще до завершення відбору означають, що конкурс вдався – ніхто із чотирьох відібраних комісією кандидатів не буде залежним від Президента. Принаймні так вважає голова правління Центру протидії корупції Віталій Шабунін.
Те, що такий законопроект з’явився, означає, що ці четверо кандидатів, які зараз проходять спецперевірку, не влаштовують Адміністрацію Президента
“Уся ця ситуація, що відбувається із наміром зірвати конкурс, є свідченням, що ці кандидати є достатньо незалежними і професійними. Конкурс вдався. Тому Президент із прем’єром зараз пробують зірвати його результати через законопроект у парламенті. І саме через те, що немає жодної кандидатури, яка є залежною від Президента, яка б влаштовувала його, – конкурс вдався”, – розповідає “Пошті” експерт.
У пояснювальній записці до законопроекту його ав­то­ри (О. Грановський, М. Хміль та О. Мушак) зазначають, що “перебування особи на посаді має залежати не від її віку, а від її спроможності за своїми особистими, діловими та моральними якостями, освітнім і професійним рівнем та станом здоров’я ефективно виконувати відповідні службові обов’язки”. Із цим важко сперечатися, та ще важче зрозуміти нагальну необхідність змінювати умови конкурсу, який от-от завершиться.
“Я вважаю, що такого не можна робити – не можна змінювати правила конкурсу під час його проведення. Це можна зробити під майбутній конкурс. Думаю, парламент не погодиться із цим законопроектом, бо це виглядатиме вже надто супе­речливим здоровому глузду. Але те, що такий законопроект з’явився, означає, що ці четверо кандидатів, які зараз проходять спецперевірку, не влаштовують Адміністрацію Президента – може, я помиляюся, але як його по-іншому сприйняти?” – пояснює Захаров.
Якщо цей закон ухвалять, що хоч ми уже закінчуємо конкурс, у нас з’являться нові кандидати, старші 65 років, і ми будемо змушені наново їх розглядати
За інформацією Віталія Шабуніна, у ВР отримали розпорядження з Адміністрації Президента провести цей законопроект максимально швидко. “Зараз проводиться спецперевірка, яку можуть затягнути на тижні. Якщо Президент хоче зірвати результати конкурсу, він затягне спецперевірку, парламент на наступному тижні може прийняти проект у першому читанні і в цілому. А сам закон зобов’яже конкурсну комісію ще два тижні приймати документи від усіх, хто подасться. Фактично, це буде стартом нового конкурсу”, – впевнений Шабунін.
Він зауважує, що прийняття цього законопроекту може поставити під загрозу й отримання фінансової допомоги від МВФ – саме вони наполягали на створенні максимально незалежного Антикорупційного бюро. “Тому зараз все залежить від суспільного тиску. Чи піде Президент на таке очевидне нівелювання результатів конкурсу, що переможе – страх незалежності органу, чи страх не отримати гроші від міжнародних донорів?” – додає експерт.

Генератори ідей

Що ж до самих кандидатів, то проведені конкурсною комісією співбесіди дозволяють достатньо добре уявити, які в них пріоритети і якими будуть перші кроки на посаді керівника НАБУ (звісно, якщо когось із них таки призначать на цю посаду).
Отож, адвокат Артем Ситник обіцяє підбирати собі команду за допомогою конкурсної комісії, до якої мають долучитися представники громадськості. “Як такої команди у мене на цей час немає, оскільки слово “команда”, якщо воно застосовується до політичної чи правоохоронної діяльності, у мене як громадянина викликає негатив”, – пояснював він під час співбесіди з конкурсною комісією.
До роботи у Бюро Ситник має намір брати людей із досвідом роботи на слідчих та оперативних посадах – часу для виховання таких кадрів зараз немає, відтак слід брати готових. Втім, не допускатимуться до конкурсу особи, які займали керівні посади в обласних управліннях СБУ, МВС, ГПУ та вищих ешелонах влади. Сам Ситник переконаний, що чиновник не повинен бути багатою людиною. А робота в Бюро, якщо її чесно виконувати, не принесе грошей – “її треба любити і розуміти, що мільйонером ти ніколи не будеш”. Першочергове завдання – зламати у громадян стереотип, начебто отримання високої посади автоматично приносить значне матеріальне збагачення.
Як такої команди у мене на цей час немає, оскільки слово “команда”, якщо воно застосовується до політичної чи правоохоронної діяльності, у мене як громадянина викликає негатив
Також Ситник виступає за скорочення територіальних представництв Антикорупційного бюро – більшість клієнтів все одно ж у Києві. А ще, що цікаво, він єдиний з фіналістів, який погоджується, що з часом повноваження директора НАБУ слід обме­жити – широкі можливості потрібні лише тимчасово, на першому етапі діяльності.
Інший фіналіст – адвокат Яків Варічев – визнає, що не ідеально підходить на посаду директора Антикорупційного бюро, бо має недостатні здібності до офіційних промов. Втім, якщо його призначать, то розбирати корупційні схеми він почне з енергетики. Але до того, на думку Варічева, слід зафіксувати факт початку встановлення корупційних схем у нашій державі. “Національних особливостей корупція не має, єдина наша особливість полягає у тому, що ми мали владу, яка створила низку корупційних схем, які зараз треба побороти і все стане на свої місця”, – поясню Варічев. Він упевнений, що посада директора НАБУ залежить від послідовності політики керівництва держави і якщо ця політика повернеться у протилежний бік – “у мене залишиться адвокатська практика”.
Про залежність Антикорупційного бюро від політики у державі говорив й інший фіналіст конкурсу – юрист Микола Сірий. Він поки не бачить урядової стратегії, яку можна було б втілювати на посаді директора Бюро, втім обіцяє щороку покращувати позиції у міжнародному рейтингу сприйняття корупції: “На моє переконання, 142 місце, яке виділене Transparency International для України, дещо завищене. Воно показує, що соціальний феномен корупції в Україні викривлений. За рахунок по­єднання кримінально-правової та соціальної роботи можна досягнути успіху. Тому на п’ять-сім пунктів у рік можна покращувати позиції”.
Я не відділяю боротьбу з корупцією і боротьбу за право і порядок в нашій країні
Сірий також обіцяє у перший рік роботи щонайменше половину зусиль спрямувати на контакти з громадянським суспільством, а частину заступників обрати серед людей із досвідом публічної роботи. Якщо функціонально Бюро зможе стати на ноги до кінця року – це був би хороший результат, впевнений Сірий. Акцент у роботі він робитиме на тому, аби пояснити, що ж таке корупція – де та межа, коли корупція є злочином, а де вона є формою соціальної поведінки, яка потребує корекції. “Я не відділяю боротьбу з корупцією і боротьбу за право і порядок в нашій країні”, – підсумовує Сірий.
І ще один фіналіст, який на попередньому етапі набрав найбільшу кількість голосів членів конкурсної комісії, – народний депутат Віктор Чумак. Він упевнений, що одне з головних завдань директора Бюро – захищати працівників від зовнішнього тиску. “У більшості наших політиків є одне слабке місце – бізнес. На щастя ні я, ні моя родина не мають бізнесу, тому можливість тиску я не передбачаю”.
Найслабша риса Чумака – вік (так він сам вважає), найсильніші – вміння вчитися і створювати команду: “Якщо говорити про найсильнішу рису, то я вмію будувати команду з нуля. Якщо все вдасться, то це буде мій четвертий стартап”.
У перший рік роботи, на думку Чумака, Бюро лише налагоджуватиме діяльність. “Це означає, що є відкриті кримінальні справи, є заарештовані кошти. І при цьому має бути інституційна спроможність діяльності Бюро – набраний персонал”, – каже депутат. За його словами, немає необхідності одразу набирати усіх 700 осіб: на початках достатньо буде й 250-350 людей, які створять ядро НАБУ.
Андрій Марусов, член правління Transparency international України
У нас немає фактів, що свідчили б про те, що в цих чотирьох фіналістів є якесь сумнівне чи тим більше корупційне минуле.

Але коли ми подивилися на їхні майнові декларації, то виявилося, що у трьох із них декларації заповнені з помилками. Йдеться про неточності: одна сума зазначена як загальний дохід, але якщо додати усі вказані джерела доходів, то вийде зовсім інше число. Йдеться про арифметичні помилки, але це є дуже важливим.

Якщо навіть у фіналістів (майже у всіх) є такі помилки, то це означає, що маса державних службовців та депутатів по всій країні все ще не розуміють і не вміють правильно заповнювати майнові декларації. А майнові декларації – це один із головних інструментів, який дозволяє, зокрема громадянському суспільству, перевіряти наскільки доброчесною є та чи інша людина.

Тобто вже навіть зараз ми побачили, що це є величезною проблемою. І насправді Національне агентство з питань запобігання корупції, яке також має бути створене цього року, матиме величезне завдання – гарантувати, аби всі державні службовці та депутати в обов’язковому порядку заповнювали декларації, і щоб ця вся інформація була без помилок.

Що ж до кандидатів на посаду директора Антикорупційного бюро... Якщо б якості, які є в цих чотирьох кандидатів, були в одній особі – це було б чудово.

Якщо брати кандидатуру, яка набрала найбільше голосів – Віктор Чумак – то він розуміється на політичному контексті, він, напевно, знає про корупційні схеми на найвищому рівні, врешті-решт він декілька років був головою антикорупційного комітету Верховної Ради. Тобто це тип особи, який знається на цьому.

Якщо подивитися на Якова Варічева, то його я назвав би антикорупційним зубром. Згідно з його біографією, він почав боротися з корупцією, займатися розслідуваннями ще за часів Радянського Союзу. Більше того, він був причетний до легендарної групи в прокуратурі СРСР, що була створена саме для виявлення тодішньої елітної корупції. Наприкінці 80-их він також був прокурором Єнакієвого і на нього навіть скоювали замах... Тобто тут ми бачимо людину, яка може порівняти і проаналізувати, яким чином вся ця корупція з Радянського Союзу перемістилася до України. А це насправді дуже важливо, оскільки ця людина має розумітися на корінних проблемах, які перетворили корупцію на загрозу національній безпеці.

Якщо дивитися далі, то є практик – це Артем Ситник. Це наймолодша людина з кандидатів. У нього є достатній досвід як слідчого прокуратури у розслідуваннях корупційних зловживань на рівні області, на національному рівні. Тобто він має практичний досвід і знання, яким чином все це розплутувати.

І є науковець, адвокат, який має перспективу міжнародного погляду, більш теоретичну щодо корупції та її причин – Микола Сірий. Якщо поєднати усіх цих людей в одній особі – було б чудово. А так ми маємо чотирьох кандидатів, у кожного з яких є свої плюси, якісь мінуси, бо певних знань не вистачає.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.7927 / 4.49MB / SQL:{query_count}