Останній хабар

Існує щонайменше чотири проблеми, які роблять Антикорупційне бюро залежним від парламенту і Президента. Депутати зволікають із їх вирішенням, сподіваючись отримати вплив на голову відомства

зображення: nationofchange.org
У вівторок Верховна Рада України зробила крок до створення справді незалежного Антикорупційного органу.
Втім кілька моментів вказують на те, що перший голова Національного антикорупційного бюро може бути залежним або від Президента, або від більшості в парламенті. Тож є ризик, що боротьба з хабарництвом серед високопосадовців насправді може й не початися.
На першому засіданні другої сесії Верховна Рада проголосувала за пакет змін до законодавства, що стосуються роботи Антикорупційного бюро. Закон, зокрема, конкретизує умови щодо проведення конкурсу на заміщення посад у цьому відомстві та надає його працівникам більші повноваження.
До прикладу, документ вводить інститут детективів, які працюватимуть над корупційними справами, однак матимуть право розслідувати й ті кримінальні правопорушення, що хоч і належать до підслідності слідчих інших органів, однак мають стосунок до корупції. Також працівники бюро матимуть змогу  проводити негласний моніторинг банківських рахунків підозрюваних.
Водночас у Антикорупційному бюро заборонять працювати тим, у чиїх деклараціях цифри не відображатимуть реального фінансового стану. Також активісти відстояли норму, що забороняє приймати на роботу в бюро осіб, які впродовж останніх п’яти років працювали у МВС, СБУ або ЗСУ.
інфографіка: Центр протидії корупції 
Що насторожує, то це неспішність, із якою депутати приймають ці нововведення. Конкурс на посаду голови Антикорупційного бюро оголосили кілька тижнів тому, а заявки від охочих очолити відомство припинять приймати рівно через тиждень – 12 лютого. Тобто допрацювати закон краще ще до завершення конкурсу, адже низка його норм стосується процедури призначення голови Антикорупційного бюро.
Та навіть у першому читанні парламентарі не одразу проголосували за ці зміни:  спершу за законопроект проголосували лише 203 депутати. Не підтримали його представники “Народного фронту”, які бояться, що Президент матиме надто багато впливу на роботу бюро. Сам він, нагадаємо, обиратиме голову ключового антикорупційного органу і матиме змогу його звільняти. Фракція “Народного фронту” хоче, аби згоду на призначення голови Антикорупційного бюро надавала Верховна Рада. Після нетривалих консультацій документ поставили на голосування ще раз, і він отримав 283 голоси “за”. 
“Вирішили приймати законопроект у першому читанні. А між першим і другим читаннями необхідно врахувати і зберегти всі баланси, противаги, щоб у цьому напрямі не було ніяких перекосів. До другого читання законопроект буде узгоджений усіма фракціями, тож ми зможемо за нього голосувати”, – пояснив спікер парламенту Володимир Гройсман.
Експерти й активісти, які готували зміни, наполягали на негайному прийнятті закону, оскільки важливим є кожен день. Уже зараз відомо, що очолити бюро хоче більше 50 осіб. Цілком імовірно, що конкурс та інтерв’ю з кожним кандидатом проводитимуть у прямому ефірі. Втім ключове рішення все одно залежатиме від Президента.

“Не дуже віриться, що в нас багато фанатичних людей, які за будь-яких умов намагатимуться чесно боротися з великою корупцією”
Олексій Хмара, виконавчий директор Transparency International Україна, – про те, без чого робота Антикорупційного бюро в Україні не матиме результатів і чому це питання блокує парламент
– У чому значення законопроекту, який у вівторок прийняли депутати? Що він змінює в роботі Антикорупційного бюро?
– Це технічний законопроект, який надзвичайно важливий для нормального запуску системи. Можна мати на столі комп’ютер останньої моделі, який міг би виконувати низку завдань, але якщо в нього нема кнопки “Увімкнути” або вона неналежно працює, він стане шматком заліза. Те ж і з  Антикорупційним бюро. Цей технічний законопроект знімає проблеми, які створили самі депутати, коли змінювали закон “Про Антикорупційне бюро”.
– Які проблеми перешкоджають нормальній роботі Антикорупційного бюро?
– Сьогодні є чотири проблеми. По-перше, конкурсна комісія зараз у прямому ефірі працює, відбирає кандидатів. Працює класно, але на фінальній стадії запропонує на вибір Президентові три кандидатури, з яких той обере одного голову Антикорупційного бюро. Насправді в цю трійку завжди можна запхати того, хто потрібен Президентові, а двоє інших будуть просто красивими статистами. І це буде повною відповідністю вимогам і завданням конкурсу. Тому ми, зокрема, експерти і представники громадськості, які були причетні до появи цього законопроекту, кажемо: ні, комісія повинна вибрати одного достойного, а Президент має взяти його на роботу. Інакше який сенс у роботі цієї комісії?
Другий момент: депутати прийняли таку версію закону, в якій передбачено, що керівника Антикорупційного бюро можуть зняти більшістю голосів у Раді за поданням третини від складу парламенту. Подивимося: наприклад, фракція “Блоку Петра Порошенка” має ті 150 голосів, неважко буде загітувати кількох мажоритарників, тому можна сказати, що Петро Порошенко в будь-який момент зможе зняти керівника Антикорупційного бюро як прямо, так і через парламент.
Комісія повинна вибрати одного достойного, а Президент має взяти його на роботу. Інакше який сенс у роботі цієї комісії?
Тож Антикорупційне бюро ніколи не буде розслідувати щось, пов’язане з Порошенком або його оточенням. Це геть неправильно, тому перелік підстав для звільнення керівника Антикорупційного бюро має бути дуже чітким. Верховна Рада не повинна мати можливість легко знімати його, тому ми – за редагування цієї частини.
Третя проблема стосується тих, хто працюватиме в Антикорупційному бюро, бо зараз така змога є, до прикладу, у співробітників правоохоронних органів. Його для того і створювали, бо правоохоронні органи в Україні є наскрізь гнилими та корумпованими. Навіщо нам перетягувати “хворих” у нову організацію, щоб вони там заразили інших? Тому посадовцям, які впродовж останніх п’яти років хоча би рік працювали в системі правоохоронних органів, потрібно заборонити брати участь у роботі Антикорупційного бюро. За п’ять останніх років ми настільки довели правоохоронну систему, що там майже не залишилося чесних людей.
І четвертий момент стосується розміру винагороди. Якщо голова Антикорупційного бюро сьогодні буде отримувати стандартну зарплату, яку, як відомо, суттєво зменшили (до трьох-п’яти тисяч), а працюватиме проти високопосадових корупціонерів, які стільки коштів витрачають в день на обід, то в нього буде дуже мало стимулів працювати чесно. 
Тобто людина мимоволі замислюватиметься, як із цього собі заробити. Тому нам хоча б на першому етапі потрібна якась гарантія, що працівники Антикорупційного бюро будуть більш-менш чесними. Для цього потрібно створити належний рівень оплати праці. Тим паче, що там не так багато буде посадовців.
Депутатам хочеться мати вплив на керівника Антикорупційного бюро. Вони розуміють, що в будь-який день він прийде по них
Через кілька років, коли Антикорупційне бюро запрацює на повну потужність, там буде 700 робітників, а на початках усього 200-300 осіб. Їм потрібно платити більш-менш достойну зарплату. Ми пропонуємо 20 000 гривень для слідчого (людини, що шукає факти) і 50 000 для керівництва. Це хоч і великі гроші для українців, але не такі, з якими доведеться мати справу працівникам органу, коли вони розслідуватимуть корупцію.
Це чотири технічні правки. Але якщо ми хочемо мати чесне Антикорупційне бюро, вони насправді принципові. Без цього все ґрунтуватиметься лише на фанатичній відданості, порядності людини, яку призначить Президент. Не дуже віриться, що в нас багато фанатичних людей, які за будь-яких умов намагатимуться чесно боротися з великою корупцією. Ще більше не віриться, що вони зможуть бути такими довго. Тому технічні спокуси і бар’єри для новоствореного органу треба зняти.
– Складається враження, що роботу Антикорупційного бюро блокують. У першому варіанті бюджету на нього навіть не передбачили коштів, а тепер парламент лише з другої спроби голосує за необхідні правки... Чому так відбувається?
– Депутатам хочеться мати вплив на керівника Антикорупційного бюро. Вони розуміють, що в будь-який день він прийде по них, тому їм зручніше мати систему, в якій вони зможуть впливати на роботу відомства, а не працювати в умовах максимальної його незалежності. Тому законопроект і не ухвалили одразу, хоча ми наполягали, аби його прийняли в першому читанні і в цілому. 
Його прийняли лише в першому читанні, до того ж із другої спроби. Тому зараз є ризики, що до другого читання законопроект не покращать, а навпаки погіршать, вихолостять із тексту здорові норми так, що в питанні залежності Антикорупційного бюро від парламенту матимемо проблеми. 
Подібним шляхом пішли деякі країни. До прикладу, в Македонії створили таке ж відомство, але дуже швидко парламентарі зняли його керівника – він почав реально боротися з корупцією. Маємо чимало прикладів інших країн, які показують, що треба діяти на випередження, одразу не давати людям можливості корумпувати систему.
– У такій ситуації іноземець на посаді керівника Антикорупційного бюро матиме змогу краще працювати, бути менш залежним?
– Проведемо паралель. До прикладу, регіональна газета в основному працює для своєї аудиторії. Якби прийшов американський редактор, то в редакції з’явилися б інші підходи до роботи, можливо, вона стала б цікавішою, динамічнішою, але це не факт. Ба більше, якщо ця людина не знає специфіки регіону, то газета може стати менш цікавою для місцевої публіки – втратиться зв’язок із аудиторією. 
З іншого боку, будь-який іноземець на посаді керівника мав би нові ідеї та  підходи і головне – безшабашність дій і динаміку. Тому на це питання немає простої відповіді, добре це буде чи погано. Це залежить від того, які ми цілі ставимо перед керівником Антикорупційного бюро. А тут є два дуже конкретні моменти. Перший – це реальне притягнення до відповідальності корупціонерів, другий – створення системи, яка працюватиме надійно за будь-якого керівника. 
Керівник Антикорупційного бюро повинен вміти працювати у складних умовах, бути готовим до понаднормових навантажень, постійного тиску і бажання його вбити
Для мене не принципово, чи це буде іноземець, чи українець. Важливо, щоб людина могла впоратися з цими завданнями та відповідала кільком якостям. По-перше, щоб  мала досвід у правоохоронній сфері. Якщо в нас працюватиме не фахівець, а відомий президент або політик, користі від цього буде дуже мало. Весь його напрацьований авторитет розіб’ється об бюрократію процесу.
Друга риса, необхідна керівникові відомства: він має бути хорошим менеджером. Якщо ця особа здатна організувати колектив із 700 людей, то нема значення, хто вона і звідки. І третє — людина повинна вміти працювати у складних умовах, бути готовою до понаднормових навантажень, постійного тиску і бажання її вбити. Мені здається, що походження цієї особи менш важливе, ніж відповідність цим трьом пунктам.
– Оскільки конкурс на заміщення посади голови Антикорупційного бюро вже почався, а правки, що стосуються його роботи, прийняли тільки в першому читанні, то може вийти так, що ми отримаємо першого голову відомства ще до покращення цього закону?
– Це найбільша проблема. Саме тому ми закликали прийняти цей закон одразу в цілому. Будь-який результат Ради після завершення конкурсу вже не допоможе і дуже мало вплине на ситуацію. Його треба приймати дуже швидко. 
Текст був готовий настільки, що його можна було приймати одразу, тим паче, що це дозволяють і поправки в регламент Верховної Ради, і профільний комітет, який рекомендував законопроект до голосування загалом. Але, на жаль, Рада пішла іншим шляхом. Потім нам пояснюватимуть, що нічого не вдалося, хоча хотіли все зробити добре. Куди спішити, якщо це таке важливе питання? 
Чесно кажучи, мене дратує, коли депутати голосують за все без розбору, якщо в тексті згадані воїни чи АТО. Але коли є слова “корупція” і “високопосадовці”, то тексти таких проектів максимально розмазують. Величезна проблема є саме з парламентом. Якщо люди будуть і далі гальмувати запуск роботи Антикорупційного бюро, то вони просто просплять момент, коли оберуть зручну беззубу людину, яка, можливо,  матиме хорошу репутацію, але не зможе нічого зробити.
Розмовляв Назарій Тузяк
06.02.2015 7:37
Василь Магулій

Дуже велика проблема у тому, що законопроекти про боротьбу з корупцією та питання призначення посадових осіб у підрозділи по боротьбі з корупцією приймають корумповані політики та чиновники. А це приводить до того, що вони підлаштовують все під себе. Особи які хочуть і можуть боротися з корупцією за результатами постійних реорганізацій та перепризначень відсіваються. Залишаються тільки ті, які погоджуються працювати у корупційній схемі керованій київським керівником. І так сам підрозділ по боротьбі з корупцією стає корумпованим і зверху до низу. Залишаються тільки керівний склад, який може брати хабарі та щомісячно возити їх до керівника підрозділу. Якщо розірвати це замкнуте коло тоді реально почнеться боротьба з корупцією.


Для того щоб залишити коментар необхідно
0.8528 / 4.6MB / SQL:{query_count}