Війна, але газова

Експерти певні: впливати на Росію можна, однак позиція Євросоюзу не є достатньо жорсткою

Росія веде газову війну не лише з Україною, але й з країнами Європейського Союзу. Північний сусід ніяк не може змиритися з тим, що наша країна підписала контракт про постачання реверсного газу з Європи за нижчою ціною, тому застосовує всі можливі методи впливу, аби перешкодити цій угоді.
Зокрема, учора, 10 вересня, Польща припинила реверсні поставки газу в Україну через скорочення поставок із Росії у цю країну. Про це повідомив голова правління “Укртрансгазу” Ігор Прокопів, інформує “Українська правда”. “Польща припинила реверс газу в Україну, який був у межах 4 мільйонів кубометрів”, – сказав він. За словами Ігоря Прокопіва, причиною обмеження є скорочення поставок газу до Польщі з Російської Федерації. “Поляки заявили (на імпорт) 11 мільйонів кубометрів на добу, а росіяни підтвердили 7 мільйонів кубометрів, тобто мінус 4 мільйони. Це і є наш реверс”, – сказав він. 
Ігор Прокопів додав, що польська сторона спробує віднайти ресурс на внутрішньому ринку. “Поляки попросили два дні технічної перерви для того, щоби знайти ресурс на своєму ринку”, – резюмував голова “Укртрансгазу”. Раніше польська нафтогазова компанія PGNiG заявила про різке скорочення поставок російського газу як через Україну, так і через Білорусь. Згідно з повідомленням польської компанії, 8 вересня розбіжність із номінацією склала 20%, а 9 вересня – 24%. 
У PGNiG поки не знають, які причини такого скорочення: технічні чи комерційні. Відсутні обсяги газу польська компанія компенсувала за рахунок інших джерел. У серпні Україна імпортувала майже 120,85 млн кубометрів природного газу в реверсному режимі через територію Польщі. Зазначимо, що в організації реверсних поставок газу в Україну беруть участь Польща, Угорщина та Словаччина. Керівництво російського “Газпрому” не приховувало, що йому не подобається така поведінка європейських партнерів. 
Україна ж на тлі припинення “Газпромом” поставок російського газу запускає шість нових нафтогазових родовищ у промислову розробку
Зокрема, у червні голова “Газпрому” Олексій Міллер заявив: “Настане момент, коли ми будемо вводити обмеження поставок газу в напрямку тих ГТС, де будуть зафіксовані реверсні поставки, з усіма наслідками цього для європейських компаній”. Проте поляки пообіцяли, що відновлять реверс газу до України за два дні.
Україна ж на тлі припинення “Газпромом” поставок російського газу запускає шість нових нафтогазових родовищ у промислову розробку. Про це йдеться у відповідних наказах Міністерства енергетики та вугільної промисловості України.
Згідно з документами, йдеться про Західно-Старовірівське газоконденсатне родовище, Кобзівське газоконденсатне родовище, Горобцівське газоконденсатне родовище, Євгеніївське газоконденсатне родовище, Дробишівське газоконденсатне родовище та Валюхівське нафтогазоконденсатне родовище.
Усі зазначені родовища розробляє найбільша в Україні газовидобувна компанія “Укргазвидобування”. У документах не вказали прогнозованих обсягів видобутку вуглеводнів на цих родовищах. До слова, добові втрати природного газу держкомпанії “Укргазвидобування” через безперервні військові дії на Донбасі збільшилися на 42% – до 340 тисяч кубометрів.
Згідно з повідомленням “Укргазвидобування”, компанія призупинила роботу родовища в селі Щастя Луганської області, що спричинило добові втрати природного газу в розмірі 100 тисяч кубометрів.
Нині ж Україна закуповує газ через Словаччину за ціною 320-330 доларів за тисячу кубометрів. Але через тиск Росії поставки реверсу під загрозою. Крім того, взимку ціна газу з Європи може бути вищою, адже в опалювальний сезон країни ЄС підписують контракти за новими цінами. Експерти кажуть: президент Росії піде на все, аби не втратити важелів впливу на Україну, адже втрата українського ринку може призвести до банкрутства “Газпрому”. 

“Український газ дешевший за російський удесятеро” 
Михайло Гончар, позаштатний експерт із питань енергетики Центру імені Разумкова, президент Центру глобалістики “Стратегія ХХІ”, – про те, скільки в нашій країні видобувають газу, чому його не вистачає для потреб населення і хто змушує Україну сідати за стіл переговорів із Росією

Україні не вистачає власного газу через приватні компанії

– Пане Михайле, скажіть, скільки газу ми витрачаємо для того, щоби забезпечити потреби населення, а скільки видобуваємо?
– Побутові споживачі у рік споживають приблизно 18 мільярдів кубометрів газу, а видобуваємо ми більше 20 мільярдів...
– Отже, Україні вистачає газу власного видобутку?
– Не весь газ, який видобувають в Україні, є продуктом державної компанії. Учора, 10 вересня, виповнилося 90 років, відколи державна компанія “Укргазвидобування” почала добувати блакитне паливо. Щороку вона видобуває приблизно 16 мільярдів кубометрів. Це газ, який може йти на потреби українського населення. Решту палива видобувають приватні компанії. 
Хоча “Укрнафта” вважається державною компанією, вона функціонує як приватна, відтак забезпечує газом приватного інвестора. Це паливо він, своєю чергою, використовує на власні потреби. Також в Україні є кілька малих газовидобувників, які щороку вироблять близько двох мільярдів кубів газу. Тому в кінцевому результаті виходить, що для потреб населення власного газу нам трохи не вистачає… 
– Прошу сказати, звідки ми беремо газ для побутового користування?
– Як і електрику, газ беремо з Єдиної газової системи. У наших трубах, як і в газотранспортній системі України, змішані три види газу: внутрішнього видобутку, імпортований з Росії, а також транзитний. Він не йде окремо. Усе йде до однієї труби. Може використовувати також узбецький газ, адже його транспортують до Росії, а вона продає Європі. Але це не принциповий момент. Важливо, щоби газ був...
– Тож який дефіцит блакитного палива можливий цієї зими?
– За нормальних погодних умов, дефіцит газу буде на рівні чотирьох мільярдів кубометрів. Якщо зима буде холодною, то, можливо, не вистачатиме семи мільярдів. Однак ці показники дефіциту не є критичними, тобто ми не замерзнемо.

Найбільше газу видобувають на Харківщині 

– Пане Михайле, розкажіть, будь ласка, де в Україні видобувають газ? 
– Є три основні газовидобувні басейни: східний – це Дніпровсько-Донецька западина (регіон Харківщини та Полтавщини), західний, або львівський – почав працювати першим у Радянському Союзі, але зараз виснажений, третій – південний – розташований на півдні України (Одеська область і шельфова зона Чорного моря). Львівський газоносний басейн виснажений, південний – малорозвіданий і малорозроблений, тому основним є східний. Саме там видобувають 81 відсоток газу від загальноукраїнського газовидобутку. 
– А яка частка видобутку припадає на Західну Україну?
– На Львівщині та Івано-Франківщині разом видобувають 7 відсотків газу із загальноукраїнського видобутку. Це небагато. Тому найбільша перспектива за східним регіоном. Полтавщина дає 35 відсотків, Харківщина – 46 відсотків. 
Не випадково іноземні компанії, які приходять у наш газовидобуток, хочуть інвестувати саме в ці регіони, проводити там георозвідку. Там газ міститься на великих глибинах. Аби його дістати, потрібне глибоке буріння – приблизно на глибину 3 кілометрів або навіть 5-6. Крім того, там є основні поклади нетрадиційного газу, або газу щільних пісковиків. Натомість на Галичині, зокрема на Львівщині, є поклади сланцевого газу, але його видобування – це неблизька перспектива – розвідувальні роботи (георозвідку) треба проводити майже 5 років. 

Легше було купити, ніж видобувати

– Якщо в Україні є поклади газу, то чому витрачаємо гроші на те, щоб купувати газ у Росії, а не інвестуємо у власне видобування? 
– Це бюлюче питання. У 70-ті роки відкрили величезне Сибірське газове родовище та прийняли рішення всі інвестиції Радянського Союзу спрямовувати на його розвиток, тобто у Західний Сибір. У той час на території України основними регіонами, де видобували газ, були Львівщина та Івано-Франківщина. А Харківщина і Полтавщина були додатковими. Їх мало фінансували. Отож розвитку наших покладів не було.
– У 70-тих роках газовидобуток в Україні був досить потужним...
– Так, у 1975 році видобуток українського газу сягнув пікової позначки: 68,5 мільярда кубометрів за рік. Але потім почався спад. Напевно, це об’єктивно, адже родовища досягли піку видобувної потужності. Далі рівень видобування почав знижуватись, і в 90-ті роки ми видобували 15-16 мільярдів кубомертів на рік. Після того, як Україна стала незалежною, ми почали інвестувати в газовидобування, і обсяг вдалося збільшити до 18-19 мільярдів. Тепер ми видобуваємо 21 мільярд.
– Чи можемо в Україні видобувати більше блакитного палива?
– Із нашим інвестиційним потенціалом, який стрімко падає, є перспектива досягти рівня 23-24 мільярдів кубометрів на рік, використовуючи діючі родовища.
– То чому не інвестуємо у власне видобування?
– У 90-тих легше було купити газ у Центральній Азії і Туркменістані по 50 доларів за тисячу кубометрів або трохи дорожчий російський газ. Тоді собівартість українського видобутку дорівнювала ціні імпортованого газу, відтак обрали саме такий шлях. Інвестувати у власний видобуток – це марна трата часу, а на початках і низький економічний ефект. Легше було купити... 
Якщо зима буде холодною, то, можливо, не вистачатиме семи мільярдів. Однак ці показники дефіциту не є критичними, тобто ми не замерзнемо
Але зараз, коли Росія застосовує проти України газову зброю, усі зрозуміли, що треба інвестувати й розвивати власний газовидобуток. Тим паче, що поклади газу в нас є! Однак зараз це обійдеться значно дорожче, адже потрібне глибоке буріння, а у випадку з нетрадиційним газом і нові технології. 
– Чи є перспектива?
– Звісно, є. Насамперед вона пов’язана з шельфом Чорного моря, але через анексію Криму проекти, які почали там розвивати, призупинили. Через невизначеність інвестори не ризикують там працювати. 

Запаси українського газу можна відстежувати в інтернеті 

– Навесні Україна відкрила відомості про запаси й обсяги заповнення підземних сховищ газу. Як ви це оцінюєте? Адже донедавна ця інформація була засекреченою...
– Це дійсно була корпоративна інформація, закрита для широкого кола. Але це не була державна таємниця. Нині державною таємницею є запаси держрезерву пального. 
Те, що Україна розсекретила цю інформацію, оцінюю позитивно. Це європейська практика. Інформація про всі газосховища країн Європейського Союзу є доступною. Те, що ми приєдналися до цієї ініціативи, ще раз засвідчило: ми діємо прозоро, згідно з європейськими стандартами. Ба більше, “Укртрансгаз” на своєму сайті оприлюднив кількість газу на вході та виході з наших ГТС (однак знайти цю інформацію нелегко – “Пошта”).
– Тобто в онлайн-режимі можна побачити, скільки газу ми отримуємо з Росії та скільки надходить Європі? Умовно кажучи, можна відстежити, у яку трубу і скільки потрапляє палива?
– Так! Крім цього, у яких напрямках він рухається, через які газовимірювальні станції проходить. Доступна не лише загальна інформація про газосховища, а й про кожне конкретно. Це індикатор того, що ми діємо прозоро та відкрито. Це дуже важливо з точки зору подолання стереотипу про Україну як закриту державу, де все – під грифом “Секретно”. 
Недавно чеського міністра економіки піймали на гарячому, коли він звинувачував Україну в закритості щодо Євросоюзу. Мовляв, незрозуміло, що відбувається в газовому секторі України, тому треба відправити туди групу експертів із ЄС, щоби вони розібралися, що є в наших газосховищах, і лише опісля цю інформацію можна буде побачити в онлайн-режимі. Це підвищує рівень довіри до нас!..

Реверсний газ – не панацея

– Ми купуємо ревесний газ у Європі, але відомо, що ситуація з його поставками напружена, адже Росія робить усе, аби завадити цьому. Крім того, є ще питання його ціни взимку. Тож чи вигідне для України таке паливо?
– Ціна ревесного газу прив’язана до цін на спотовому ринку Європи, а там вартість змінюється залежно від сезону. Тобто влітку ціни надзвичайно низькі. До прикладу, цього літа тисячу кубометрів продавали по 190 доларів у той час, коли ціни за довгостроковими контрактами “Газпрому” були на рівні 410 доларів за тисячу кубів. Це вдвічі дорожче! Але специфіка спотового ринку така, що чим ближче до опалювального сезону, тим ціни на газ вищі. Тому цей ринок дуже важко спрогнозувати. Невідомо, чи буде на ньому достатня кількість газу, а якщо буде, то скільки він коштуватиме. 
– Напевно, не дорожче за російський газ?..
– Не факт. Іноді ціна ревесного палива може бути вищою ніж за довгостроковими контрактами. Тоді газ купувати буде невигідно – він може виявитися дорожчим за російський. Але це песимістичний варіант. Наприклад, минулої зими вартість ревесного газу була для нас доступною. Але зараз у нас війна, нам не до цього. Цієї зими треба бути готовими до того, що реверсні постачання або можуть призупитинити, коли настане пік споживання блакитного палива у Європі, або вони будуть можливі, та за цінами будуть для нас непривабливі. 
– Будь ласка, порівняйте вартість українського, російського та реверсного газу!
– Компанія “Украгазвидобування” за тисячу кубометрів газу власного видобутку отримує від “Нафтогазу” (за нинішнім курсом долара – “Пошта”) 35 доларів. “Газпром” від нас вимагає 485 доларів за тисячу кубів, але ми не готові платити такі гроші, тому він нібито поступається до 385 доларів. Але зауважте: різниця ціни між українським і російським газом десятикратна! Тобто своєму видобувникові ми платимо мізер, а “Газпрому” готові (чи змушені!) платити вдесятеро більше. 
Побутові споживачі за рік споживають приблизно 18 мільярдів кубометрів газу, а видобуваємо більше 20 мільярдів
Щоро ревесного газу, то він дешевший за російський. Але нема фіксованої ціни: на кожен обсяг контрактом встановлюють нову вартість. Усе залежить від цін на спотовому ринку. Але бізнес є бізнесом. Європейці встановлюють рівень ціни вищий, ніж на спотовому ринку, але нижчий, ніж той, що пропонує “Газпром”. Бо якщо Росія зі знижкою хоче 385 доларів, то вартість реверсного газу – 350-360 доларів за тисячу кубів. Тобто ревесний газ вигідний і для нас, і для європейських компаній: для них – бізнес, ля нас – дешевша ціна. 
– Ми купуємо ревесний газ із 2012-ого. Як показав досвід, його поставки призупиняли взимку, і тоді ми брали дороге російське паливо. Що буде цієї зими, якщо сценарій повториться?
– Не маю відповіді на це питання... Обходитимемося тим, що маємо. Єдине, що можу сказати: у майбутньому купувати більше газу треба в літній період, закачувати його до газосховищ, а взимку використовувати. 

Домовитися з Росією неможливо

– Пане Михайле, вам не здається дивним, що зараз, коли Росія воює з нами на сході України, ми ще домовляємося з нею про ціну на газ?
– Я вас добре розумію, але це – ініціатива Єврокомісії. Газові переговори ведуть у тристоронньому форматі. Це відбувається тому, що Європа, з одного боку, не вникає у суть наших проблем і вважає, що все, що відбувається у взаєминах Росії та України, ми повинні налагодити. Також Європа хоче бути убезпечена від перебоїв у постачанні газу з Росії, який іде транзитом через Україну. Вони традиційно кладуть відповідальність на обидві країни, мовляв, і Росія, і Україна винні. 
Вони занепокоєні тим, що транзит газу буде припинено, як це було у 2009-ому, тому постійно наполягають, щоб обидві сторони сіли за стіл переговорів. 
– Найближчі тристоронні перемовини заплановані на 16 вересня у Відні. Як ви думаєте, вдасться домовитись?
– Якщо так, то дефіцит газу Україні компенсують. Тоді зиму переживемо спокійно, без дискомфорту. Але це за умови, що Росія дотримуватиметься бізнес-логіки, тобто газ – це тільки бізнес. Але насправді ми знаємо, що для Росії газ – це зброя та інструмент впливу. Саме тому ми вже три місцяці перебуваємо в газовій блокаді. Сподіватися, що Росія припинить використовувати цей важіль, не варто. 
– Тобто тому, що Росія має газ, впливу на неї не має ніхто?
– Впливати на Росію, звісно, можна, але це можливо, якщо позиція ЄС буде більш жорсткою. Але, на жаль, вона пластилінова. ЄС нібито домовився про санкції нового рівня. Їх ще не ввели, а вже говорять, що їх призупинять. За таких обставин Росія діє нахабно і цинічно, тому на саміті ні про що не домовляться. 
Розмовляла Наталія Пиртик
Віктор Гальчинський, прес-секретар НАК “Нафтогаз України” у 2004 – 2006 роках:
Для України ситуацію з газом могла би вирішити схема закупівлі Європою російського газу. Про це вже неодноразово говорили. Зараз європейські газопостачальні підприємства купують російське паливо в Росії, а не на кордоні Росія – Україна, як би це мало бути.

На західному кордоні України присутні представники “Газпрому”, які цей газ перепродають. Ця схема не є вигідною для України з двох причин. По-перше, це виключає можливість закупівлі газу за заміщенням, тобто якби газ продавався на східному кордоні, ми могли би закуповувати це ж паливо не в Росії, а у Європі за зовсім іншими цінами, відповідно до європейських контрактів. Адже наша транспортна система побудована на заміщення. Газ, який іде на транзит, у зимовий період постачається на підприємства побутовим і промисловим споживачам сходу і центру України. Натомість у Європу постачають газ наших підземних сховищ. Із іншого боку ця схема дала би можливість використовувати і заробляти на наших підземних сховищах, адже в нас комплекс підземних сховищ український, і левова частка їх знаходиться в Західній Україні.

Підземні сховища Галичини є найбільшими в Європі. І для власних потреб їх вистачає. Їх зараз загальна ємність 32 мільярди кубометрів, а в нас 15,5, тобто вони заповнені на половину. І так є завжди буває. Бо нам вистачає цього обсягу 17-18 мільярдів кубометрів плюс поточні надходження – це оптимістично, хоча зараз, можливо, вартує закачати більше. Але це неможливо, адже транзит зменшується.

Щоб взимку не замерзнути Україні, потрібно буде вжити наступні заходи: дотримуватись жорсткої енергетичної дисципліни. Насамперед, має бути 100% оплата, і безумовне дотримання лімітів, які будуть доводитися. Бувало, що в перші місяці зими надмірне споживання газу призводило до падіння тиску в системі. А якщо падають тиски, то газ не може отримати ніхто. Бо система єдина для побутових і промислових споживачів. Тому баланс має бути дотриманий.

З 2005-го року ми купуємо щораз менше російського газу. Тоді була перша радикальна зміна ціни. І на виробництвах і на теплопостачальних підприємствах провели низку енергозберігаючих заходів. І втрати газу були просто шалені, бо була стара радянська система. Зараз за умови, якщо буде висока платіжна дисципліна, з одного боку, і жорстка економія з іншого, плюс уникання ситуації, коли теплоносій гріє траву, через неякісні з’єднання і теплові мережі, можемо цю зиму нормально пережити, використовуючи газ із підземок.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
7.9111 / 4.3MB / SQL:{query_count}