Борг, суд, газ

Україна вирішила продовжити суперечку із “Газпромом” у Стокгольмському арбітражі

фото: top.rbc.ru
Учора завершився ще один раунд “газових” переговорів. Позиція Росії – старі контракти, нова знижка й два тижні на погашення боргів. Відповідь України – йдемо до суду.
“Росія готова гарантувати незмінність дії газової знижки для України в сумі 100 доларів за тисячу кубометрів упродовж року доповненим документом до діючого контракту”, – запевнив після завершення переговорів міністр енергетики Росії Олександр Новак. Окрім цього, він додав, що РФ готова перерахувати газовий борг, який уже сягнув 2,3 мільярда доларів, за “новою” ціною. Однак є умова – погасити його треба до 26 червня. Якщо український уряд і далі ігноруватиме борги, то з 16 червня РФ введе режим передоплати: газ постачатимуть лише після того, як за нього заплатять. 
До речі, “нова” ціна від Росії – 385 доларів за тисячу кубометрів (це вже з урахуванням знижки). Нагадаємо, що кількома днями раніше єврокомісар із питань енергетики Гюнтер Еттінгер запевнив, що в результаті перемовин сторони погодять ціну на газ у межах 286 – 485 доларів. Про стодоларову знижку не йшлося…
Очевидно, українську сторону такі умови не влаштовують. “Ми не погоджуємося, якщо хоч якась частина ціни залежатиме від урядового рішення. Ми хочемо змінити весь механізм ціноутворення… Бачимо тут політичний аспект й інші обставини, до прикладу, питання про Чорноморський флот. Але ми вже бачили цей механізм раніше і не приймаємо такої позиції встановлення ціни, такого механізму”, – заявив учора український міністр енергетики Юрій Продан. Він же додав, що зараз залишається єдиний шлях врегулювання газової кризи – розглянути це питання у Стокгольмському арбітражі. Так, Україна продовжує перемовини, але водночас розпочинає судовий процес.
До речі, прецедентів успішного врегулювання суперечки із “Газпромом” чимало. Свіжий приклад – Литва. Через те, що російський монополіст не давав змоги литовцям закуповувати дешевший газ у інших постачальників, “Газпром” оштрафували на 35,7 мільйона євро. Окрім цього, зараз у Стокгольмі розглядають позов уряду Литви щодо дій росіян. 
Інша справа, що такі суди часто тривають кілька років, а європейці прагнуть якомога швидше “помирити” Україну – зима ж на носі. І тут виникає питання: як Росія та Україна поводитимуться на наступних переговорах? Їх дату мають визначити сьогодні-завтра. Але в середу, 11 червня, свою першу серйозну розмову стосовно газу, за наполяганням того ж таки Гюнтера Еттінгера, мали провести Петро Порошенко й Володимир Путін. Ці переговори можуть вплинути не лише на позицію “Газпрому”, а й на перебіг подій на сході України.
Суперечку з “Газпромом” рано чи пізно таки доведеться розглядати в арбітражній інстанції
Михайло Гончар, директор енергетичних програм центру “Номос”, – про справедливу ціну на газ, розслідування діяльності “Газпрому” й те, чому тривалі переговори кращі, ніж швидкі результати
– Чому, на вашу думку, так довго тривають “газові” переговори? Чого добивається Росія?
– Передусім Росія добивається збереження статусу кво, хоче, аби все залишилося таким, яким є зараз. Оскільки її цілком влаштовує контракт від 2009 року із завищеними цінами, вона нічого не хоче змінювати, а це впливає на хід переговорів. Певною мірою цьому сприяє і європейська сторона.
По суті переговорний процес проходить у форматі “2+1”. Європа не може бути їх повноцінним учасником, бо не є стороною контракту. Європейська комісія, яка і є ініціатором цього формату переговорів, зараз, за моїми спостереженнями, дещо дистанціювалася. Вона просто присутня при двосторонніх переговорах, стала, так би мовити, статистом. 
Це відчула й Росія, відтак прийняла ще нахабнішу позицію: почала висувати певні ультиматуми, до того ж не тільки Україні, а і європейській стороні. Зокрема, вона погрожує зменшенням постачання газу до ЄС, якщо з Європи до України здійснюватимуться реверсні постачання палива. Тому спостерігаємо ситуацію, за якої триває вже шостий раунд переговорів. Але результату досі нема. Втім я би не сказав, що це погано для України, тому що швидкий результат на них означав би, що компроміс досягнуто за наш із вами рахунок.
– Зараз точиться багато дискусій щодо ціни на газ. Європейський комісар із питань енергетики Гюнтер Еттінгер каже, що її встановлять у межах 286 – 485 доларів. Враховуючи ціни для ЄС і контракт “Газ­прому” з Китаєм (у ньому передбачена ціна 350 доларів), якою має бути справедлива вартість палива для України?
– Китайський контракт треба розглядати окремо, оскільки він не стосується того газу, що експортується до Європи. Взагалі це “майбутній” газ, він ще не видобутий, навіть інфраструктури досі нема відповідної. 
Ми ж – частина європейського газового ринку, тому потрібно звернути увагу на інше. По-перше, середня експортна ціна в так зване далеке зарубіжжя на 2014 рік для “газпромівського” газу визначена на рівні 372 доларів за тисячу кубічних метрів. Тобто якщо “Газпром” готовий зробити знижку на 100 доларів і після цього ціна становитиме 385 доларів, то українська сторона з цим не погоджується. І правильно робить! Бо якщо визначено, що середня експортна ціна становить 372 долари, то 385 для України ніяк не може бути! Ми живемо на півтори тисячі кілометрів ближче до Росії, аніж інші європейські клієнти “Газпрому”. Відтак ціну в 372 долари нам встановлювати не можуть – вона має бути нижчою щонайменше на 30 доларів.
Другий показник – ціна 268,5 долара, так звана пільгова ціна, яку було визначено за Януковича. Але насправді вона не є пільговою, адже ця сума сьогодні є навіть вищою за ціни на спотовому ринку газу в Європі (буквально на днях вони досягли рівня у 224 долари).
Тому якщо поглянемо на ринкові реалії, візьмемо ті ж 268 і 372 долари та визначимо середню ціну, то вона становитиме 320 – 330 доларів за тисячу кубометрів максимум. Це той ціновий коридор, який міг би бути, аби ми отримували газ по ціні, що відповідає ринковим реаліям у Європі. З іншого боку – для нас залишилися б рентабельними постачання реверсного газу, ціна на який значною мірою базується на цінах спотового ринку.
– Але яким би не було зниження ціни, воно ніяк не стосуватиметься цін для населення, так? Чи можемо порівняти собівартість газу, який Україна сама видобуває, із тим, який імпортує?.. 
–  Так, населення не користується імпортним газом. Звичайні громадяни користуються газом внутрішнього видобутку. Його ціна в доларовому еквіваленті буде близькою до 80 з гаком доларів. А “Газпрому”, як вони ж самі наполягають, ми маємо платити 485 доларів. І навіть якщо брати 268 доларів, все одно бачимо відчутну різницю. Як і раніше, населення споживатиме газ внутрішнього видобутку, а промислові споживачі, теплокомуненерго, бюджетна сфера споживатимуть газ імпортований.
– Тривалий час Україна погрожувала звернутися до суду, аби там продовжити “газову” суперечку. Чи не краще би було замість того, щоб іти на переговори, таки почати розгляд справи в арбітражі?
–  По-перше, така можливість абсолютно не втрачена. До суду можна звернутися будь-коли. Але зараз сторони домовилися цього не робити. Такою була пропозиція європейської сторони: доки тривають переговори, учасники не звертатимуться до арбітражного розгляду. Інша справа, що розгляд у арбітражному суді може тривати не один місяць, а роки… Зрештою, ніхто не знає, скільки саме часу це займе.
Зрозуміло, що якщо ми подамо позов, росіяни подадуть свій. Тоді ми можемо подати ще один позов (уже щодо транзиту газу), і це переросте в тривалий розгляд. Європейській комісії важливо, аби сторони домовилися бодай на рік наперед, аби не було газової війни. Тому зараз чергова пауза, і, звичайно, бачимо зіткнення різних підходів, аргументів щодо того, краще домовлятися чи таки йти до арбітражу. Усе ж домовлятися з росіянами, як показує досвід… Словом, потім така домовленість коштуватиме нам дуже дорого. Рано чи пізно, я думаю, доведеться звернутися до арбітражної інстанції.
До того ж це не означає, що процес буде доведено до кінця. Історія позовів європейських компаній до “Газ­прому” показує, що лише в одному чи у двох випадках розгляд доводили до кінця. Частіше “Газпром” ішов на поступки вже під час самого процесу, оскільки там розуміли, що шанси виграти ту чи іншу справу дуже примарні. Вони чудово знають, що зловживали певними речами. Я думаю, що в нашому випадку остаточного рішення щодо позову ще не прийнято. Це лише пауза на час, доки тривають переговори у тристоронньому форматі.
– А чи можуть вплинути на цю ситуацію результати розслідування діяльності “Газпрому” Єврокомісією?
– Досі не зрозуміло, якими є результати цього розслідування. Його завершили ще наприкінці минулого року, а тривало воно два роки. Обіцяли, що вердикт Європейської комісії оприлюднять максимум навесні 2014-ого. Бачимо, що вже літо 2014-ого, але досі нічого нема.
Тут виникає багато питань стосовно того, що ж відбувається всередині самої Європейської комісії, чому вона в цій ситуації не застосовує свій важіль впливу. А це дуже серйозний аргумент! Адже “Газпрому” загрожували штрафні санкції на 10 – 15 мільярдів доларів. 
Натомість бачимо, що “Газпром” почуває себе дуже вільно, висуває ультиматуми європейцям та українцям. Тут складно сказати… З одного боку, не хочеться вірити в якісь корупційні складові, а з іншого – розуміємо, що справа тут нелегка, оскільки задіяно майже десять директоратів. Тому, можливо, це потребує значно більше часу. 
Але дійсно виникає багато питань, і я думаю, що “Газпром” докладає чималих зусиль. Нинішній склад Європейської комісії завершує свою роботу – восени Європейський Союз матиме новий склад Єврокомісії. Саме тому росіянам важливо витримати паузу. Вони розраховують, що з новим єврокомісаром, із новим складом Єврокомісії вдасться все почати з чистої сторінки і домовитися так, як вони цього хочуть. Хоча це, звичайно, ілюзія.
Розмовляв Назарій Тузяк
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.8114 / 4.18MB / SQL:{query_count}