Московське роздоріжжя Януковича

Візит керманича України Віктора Януковича до Москви свідчить про відсутність будь-якої чіткої зовнішньополітичної  позиції української влади. Наш гарант з одного боку пообіцяв тет-а-тет Владіміру Путіну глибше інтегруватись у простір “русского міра”, а з іншого – відмовився від головування в СНД, віддавши перевагу ОБСЄ.

Візит керманича України Віктора Януковича до Москви свідчить про відсутність будь-якої чіткої зовнішньополітичної  позиції української влади. Наш гарант з одного боку пообіцяв тет-а-тет Владіміру Путіну глибше інтегруватись у простір “русского міра”, а з іншого – відмовився від головування в СНД, віддавши перевагу ОБСЄ.

Непрог­нозованість українського президента простежується на всіх рівнях і у більшості проведених ним переговорів.
Відбув до Москви Віктор Янукович із двома чіткими позиціями: поговорити про газ і заручитись вірністю Москви на фоні краху інших зовнішньополітичних потуг нинішньої влади. Зустрівся український президент із Путіним ще до запланованого неформального саміту глав держав СНД. Із російським колегою Янукович обговорював основні напрями двосторонньої взаємодії з метою активізації подальшого співробітництва. 
Проте, яким саме буде це співробітництво, досі залишається під великим знаком запитання. З однієї сторони, Янукович заявив, що вже найближчим часом стосунки України із Росією повинні суттєво покращитися. Для цього, на думку глави держави, скоро буде усунено єдину перешкоду на шляху до міцного партнерства двох режимів. 
“Якщо взяти ось ці два останні роки, в нас практично ніяких спірних питань не було, крім одного – газового. Я дивлюся з надією на те, що ми найближчим часом вирішимо й цю проблему. Знайдемо підходи взаємовигідні, які задовольнятимуть і Україну, і Росію”, – заявив Янукович. 
Утім, самі переговори ніякого відчутного успіху поки що не мали. Єдине, чим “потішив” президент – заява про незмінні бажання нинішньої влади створити тристоронній газовий консорціум за участю України, Росії та Європи.
 “Ми вважаємо, що ми не в змозі модернізувати цю систему ГТС самостійно”, – сказав Янукович. Про причини такої неспроможності президент не говорив. 
Найболючіше українське питання ціни на російський газ так і залишилось не розкритою таємницею перемовин, а, отже, може вважатися таким, що не мало успіху. 
Іншим аспектом своїх перемовин Янукович традиційно намагався догодити імперським прагненням сусідньої держави. Так необґрунтовано президент пообіцяв російському колезі, що вже найближчим часом ВРУ ратифікує угоду про зону вільної торгівлі в рамках СНД і проаналізує можливість вступу до Митного союзу. 
Російський президент схвалив заяву Януковича, зазначивши, що очікує ще більшої інтеграції України в російський простір. “Щодо інших напрямів, для того щоб нам бути сильнішими за іншими напрямами, я думаю, що ви знаєте мою позицію для того, щоб домагатися більшого ступеня інтеграції... Ну, зрозуміло, це суверенний вибір кожного з наших партнерів”, – сказав він. 
Тим не менше, не такий послідовний у своїх діях і заявах український гарант. Поступливо заявляючи про основну роль Росії, як “газового” та економічного партнера, Янукович зазначив, що Україна веде переговори з іншими країнами про диверсифікацію поставок енергоносіїв. 
Про багатосторонність й неоднозначність українських позицій засвідчила також заява Януковича про відмову головування наступного року України в СНД. “Україна в 2013-му має головувати в СНД, і я звертаюся до вас, моїх колег, із розумінням поставитися. Оскільки Україна в 2013-му головує ще й в ОБСЄ, прошу, щоб наступна у черзі держава в 2013-му головувала, а в 2014-му ми готові виконати цю почесну місію”, – сказав Янукович. 
Загалом пріоритети, які ставить перед собою український президент, виглядають біполярними і неконкретними. Висловлюючи бажання інтегруватись у Європу, Янукович також заявляє про необхідність тісної співпраці у контексті Митного союзу. Заявляючи про пріоритетність стабільних відносин перш за все із східними сусідами, президент тим не менше продовжує робити дипломатичні піруети, демонстративно дивлячись на Захід. 
Така тактика лише підтверджує загальну стратегію теперішньої зовнішньої політики України, яка залишилася без козирів у рукавах і намагається банально блефувати, виторговуючи поступки у обох сторін. Можливо, це і створює в української влади ілюзію потрібності з обох сторін, проте тактика “балансування по-українськи” все більше проявляє свою нежиттєздатність: блокада зі сторони Європи і відсутність здорової співпраці із східними партнерами.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
8.0741 / 4.1MB / SQL:{query_count}