Шанс на якісні зміни

Діти з інвалідністю від чотирьох до 18 років, які мають труднощі з моторикою, комунікацією, контролем поведінки, самообслуговуванням та іншими сферами функціонування, можуть пройти комплексну реабілітацію в НРЦ «Джерело»

За 28 років діяльності у Навчально-реабілітаційному центрі «Джерело» понад 7500 дітей, молоді та їхніх родин отримали різноманітні послуги та фаховий супровід. А вже приблизно рік серед іншого тут пропонують курс комплексної реабілітації для дітей, які мають статус інвалідності, від чотирьох до 18 років. Послугу надають на постійній основі, тобто звернутися можна будь-коли, і для жителів Львівської МТГ вона абсолютно безкоштовна! Тривалість курсу – два тижні, тобто до 10 робочих днів (субота і неділя – вихідні). Батьки можуть скористатися нею двічі на рік.
«Ця послуга комплексної реабілітації передусім для дітей, які мають різнопланові порушення як у моторній сфері, тобто з рухом, так і в психологічній чи соціальній, зокрема, при такому діагнозі, як розлади спектра аутизму, труднощі із самообслуговуванням, контролем своєї поведінки та інші порушення функціонування упродовж дня в різних сферах», – розповідає «Львівській Пошті» дитяча лікарка-неврологиня Тетяна Міщук, керівниця Центру медико-соціальної реабілітації комунальної реабілітаційної установи змішаного типу «Львівський міський центр реабілітації «Джерело».

Індивідуальний підхід

Із дітьми та їхніми батьками працює команда різнопланових фахівців, серед яких лікар фізичної та реабілітаційної медицини, фізичні терапевти, психологи, ерготерапевти, логопеди та фахівець із соціальної роботи. За потреби долучаються дитячі лікарі, наприклад, невролог чи ортопед. Із кожною дитиною працює щонайменше два фахівці. Які саме, залежить від того, з вирішенням яких конкретних проблем батьки просять допомоги.
«Тепер послугами комплексної реабілітації можна скористатися в різних структурах – як державних, так і приватних. Проте в Україні часто існує традиція надавати цю послугу так, що комплекс є наперед визначений. Наприклад, масаж, лікувальна фізкультура, велотренажер і масаж ротової порожнини, якщо дитина має труднощі з мовленням. Тобто з так званим індивідуальним підходом за загальноприйнятим планом. Натомість ми стараємося використовувати справді реальний індивідуальний підхід. Тому перше, що робимо, коли до нас звертаються батьки, запитуємо в них, а також у дітей, якщо їхній рівень розвитку дає їм змогу відповісти, що саме вони хотіли б покращити у щоденному функціонуванні. Це стосується дуже «простих» речей, бо прості вони тільки для нас, а насправді можуть дуже утруднювати життя», – розповідає Тетяна Міщук.

Яким проблемам тут можуть зарадити

Труднощі з рухом або триманням положення тіла, себто труднощі, пов’язані з великою моторикою: дитині важко ходити, сидіти, а інколи навіть голову тримати… 
Передусім тут з’ясують, наскільки, з погляду батьків, фахівці можуть допомогти, що можна зробити, аби навчити дитину, якщо це можливо або якщо вона, на жаль, не може цього навчитися через важку форму рухової неповносправності, яке обладнання може стати в пригоді, щоби дитина все-таки могла тримати голову, сидіти, стояти, рухатися. «Навіть якщо дитина може дуже мало, все одно дуже важливо максимально покращити її руховий режим, дати змогу сидіти, стояти, отримувати задоволення від того, що вона може робити сама», – пояснює лікарка.
Так само запити батьків можуть стосуватися дрібної моторики, задіяння рук. Мовить про дуже практичні речі: можливо, є труднощі з застібанням ґудзиків чи замків-блискавок, шнурування взуття чи про навички, потрібні для шкільного життя, як-от тримання олівця, ручки, обведення, малювання чи користування ножицями, якщо із цим у дитини виникають труднощі.
Ще один важливий пункт, якому, зі слів співрозмовниці, зазвичай приділяють мало уваги в інших реабілітаційних курсах: чи є труднощі зі споживанням їжі та питтям, бо зазвичай думають, що якось воно та й відбувається. Але дуже важливо розпитати батьків і дати їм зрозуміти, що з цим можна працювати, покращувати. «Залучаємо різних фахівців: фізичних терапевтів, логопедів, ерготерапевтів, психологів, інколи лікарів, щоби з’ясувати, як можна покращити процес годування, аби він був максимально безпечним і самостійним для дитини. В якому кріслі це краще робити, за яким столиком, на якому рівні, якою ложкою і з якої тарілки чи горнятка, якої консистенції має бути їжа», – каже вона.

Як покращити комунікацію та позбутися небажаної поведінки – ось ще один запит від батьків. «Комунікація – це наше вікно у світ, і якщо з нею виникають труднощі, то дитині важко повідомити зрозумілим способом інших про свої потреби, вподобання, а також, що світ хоче сказати. Наслідком цього можуть бути прояви небажаної поведінки. Тобто якщо мене не розуміють, то я маю зробити щось таке, аби на мене звернули увагу. Це може бути кусання, щипання, перевертання меблів, істерики…
«Роботу щодо покращення комунікаційних навичок вважаю однією із сильних сторін нашого Центру. Маємо фахівців, які справді можуть допомогти в цій сфері, зокрема, якщо дитина має проблеми з комунікацією через моторні труднощі, наприклад, через погане володіння м’язами унаслідок дитячого церебрального паралічу важкої форми, або через психологічні – як-от розлади спектра аутизму, для якого часто характерні порушення розвитку експресивного мовлення, як також розуміння зверненого мовлення. Після обстеження фахівці порадять, що варто зробити, чи потрібно задіювати способи допоміжної або альтернативної комунікації у вигляді жестів, фотографій, певних символічних предметів чи малюнків. Стараємося підібрати максимально комфортний для дитини і для батьків метод комунікації. Звичайно, розуміємо, що найкращий метод комунікації – мовлення, але якщо дитина в чотири чи більше років ще не говорить або говорить так, що її розуміє тільки мама, то не варто чекати, коли вона скаже на два-три слова більше, бо жити треба тут і тепер. Чотирирічний вік – це час комунікації в садочку, на майданчику, час розвитку соціальних навичок, першої дружби, першого з’ясування стосунків. І коли ще немає цього всього, а батьки ще чекають, що дитина заговорить (проте, на жаль, є діагнози, при яких дитина так і не розвине зрозуміле для оточення мовлення), то наслідком непродуманої й непідібраної комунікації може бути небажана поведінка. Наші психологи і логопеди постараються допомогти, однак зрозуміло, що «чарівної палички» тут немає. Якщо дитина вже виробила стиль поведінки і знає, що істерика – це те, на що оточення реагує, то за два тижні (саме стільки триває курс), очевидно, важко буде надати абсолютно новий взірець поведінки, бажаної поведінки. Але це чимало для аналізу небажаної поведінки, пробування бажаних взірців поведінки батьків та інших людей, що оточують дитину, які допомогли б їй зрозуміти, що, окрім істерик та інших проявів небажаної поведінки, є чимало ефективніших способів повідомити про свої потреби і бажання. Отже, це шанс стати на початок шляху зміни небажаної поведінки на бажану. І якщо батьки після нашого курсу змінять свою поведінку, практикуватимуть нову стратегію поведінки з дитиною, то ці шанси переростуть в успіх!» – наголошує Тетяна Міщук.

Брак навичок самообслуговування є також доволі поширеною проблемою серед дітей з інвалідністю. Окрім уже згаданих навиків харчування, важливо, аби дитина могла самостійно одягатися і роздягатися, це допоможе їй бути самостійнішою та соціалізуватися в садочку чи школі. Особливо прикрим може стати невміння користуватися туалетом. Труднощі можуть бути як через проблеми з моторикою, так і через інтелектуальний розвиток, коли дитина не «зчитує» сигнали свого тіла або ж батьки не знають, як «розпочати шлях» до туалету. Тут із дитиною та батьками можуть працювати як ерготерапевти, так і психологи чи логопеди, щоби навчити сигналізувати про свої потреби.
Придумати рухову гру або навчити дитину кататися на велосипеді для батьків дітей з інвалідністю також виклик, подолати який допоможуть спеціалісти «Джерела».
«Здорові діти завжди знайдуть її самі, бо, перебуваючи серед інших здорових дітей, мають нагоду втягуватися в ігри. Натомість дитина з інвалідністю через труднощі комунікації, руху, самостійності часто зробити цього не в змозі. Це також потребує прицільної уваги фахівців, як продумати гру, аби дитина отримала задоволення, заряд бадьорості для тіла та користь для серцево-судинної та легеневої систем. До речі, батьки часто думають, що ми не є доречним місцем, аби навчити, наприклад дитину з аутизмом, кататися на велосипеді чи на роликах. Але ж інколи й здорову дитину не просто цього навчити. А якщо дитина має труднощі з комунікацією, сенсорні труднощі, то це дається їй значно складніше. Тож наші фахівці виробляють різні стратегії, щоби допомогти дитині це осилити. Бо дитина з аутизмом точно має здорове тіло, яке потребує руху, але через психологічні й сенсорні обмеження її рух часто буває стереотипним. А такі заняття можуть внести різноманіття в її рухове життя, в руховий та емоційний досвід», – зазначає лікарка.

Акцент на роботі з батьками

Зі слів Тетяни Міщук, функціональна реабілітація полягає у тому, що після її курсу дитина повертається додому і щось змінюється в її функціонуванні, покращується, полегшується щоденне життя дитини та її батьків.
«Починався цей досвід із роботи з дітьми з ДЦП чи руховими порушеннями, проте зараз ми точно не є структурою, що займається виключно цими проблемами, як багато хто вважає. Наші фахівці мають хороший досвід роботи з усіма діагнозами, які впливають на щоденне функціонування дитини, емоційний розвиток, самообслуговування та соціальну взаємодію. Тобто якщо дитина з будь-яким діагнозом має труднощі в будь-якій із цих сфер, наша команда має досвід, ресурс і знання, як працювати з батьками і справді допомогти», – каже співрозмовниця.
Заняття відбуваються як у стінах Центру, в кабінеті, так і (з урахуванням запиту батьків) на майданчику. Стараємося узгодити час занять, щоби було зручно і дітям, і батькам. Однак інколи доводиться шукати компромісні варіанти, щоби максимально допомогти всім підопічним. Інколи, якщо є така потреба, може бути спланований домашній візит, якщо батьки дитини з моторними порушеннями просять допомогти облаштувати помешкання, аби дитині було максимально зручно: кімнату, туалет, душ. Чи, можливо, комусь потрібно обладнати приміщення підйомниками для дитини, яка вже підросла, але не може рухатися, щоб мама могла доправити її у ванну чи туалет, не надриваючись.
«Маємо й доволі унікальний досвід роботи в транспортному засобі, наприклад, якщо батьки кажуть, що дитина з аутизмом не може зайти у трамвай, а така потреба є. Це нелегко організувати, однак успішні результати того варті», – пояснює Тетяна Міщук.
Після завершення курсу батьки отримують як його продовження вже апробовані стратегії, націлені на позитивні зміни в житті дитини. Другим етапом може стати планування наступного курсу, де буде повернення до вже пройденого етапу, а також поступ. Окрім того, в перід між курсами батьки за потреби і на бажання можуть консультуватися з фахівцями Центру в телефонному режимі, у деяких випадках може бути організована очна зустріч.
«Ще одна особливість нашого курсу – залучення батьків у цей процес. Адже яким би хорошим не був фахівець у своїй сфері, яких би успіхів не досягав під час зустрічей з дитиною, він є лише тимчасовою людиною в її житті, а батьки постійно поруч. Тому наше завдання зробити все, щоби, коли закінчиться курс, батьки точно стали більш компетентними, бо саме їм доведеться допомагати дитині в усіх рутинних ситуаціях, над якими працювали фахівці, і саме від них залежатиме, чи успіх буде довготривалим. Тому при зверненні ми попереджаємо батьків, що очікуємо від них активної участі. Це дуже важливо і в момент діагностики, аби довідатися, які методики вони вже використовують, на що можна спиратися, щоби надбудувати і спробувати щось інше, використовуючи вже звичні для дитини речі. Наші фахівці можуть поділитися з батьками своїми знаннями і досвідом, допомогти їм стати компетентнішими, щоби ті могли краще допомагати своїм дітям», – каже Тетяна Міщук.

Як скористатися послугою

Для отримання послуги треба зібрати необхідний пакет документів і подати його в районний відділ соціального захисту населення або через ЦНАП. Перелік документів розміщений на сайті НРЦ «Джерело» https://dzherelocentre.org.ua/reabilitatsijni-poslugy/#
Батьки можуть записатися на програму самостійно або за скеруванням лікаря, психолога, логопеда. Для запису на першу зустріч варто зателефонувати на номери: (032) 227 36 00; 067 820 59 50; (098) 98 111 21 або звернутися за адресою: м. Львів, просп. Червоної Калини, 86А (e-mail: dzherelocentre@gmail.com;
сторінка у FB –https://www.facebook.com/Dzherelo;
Instagram –
@dzherelo.centre).
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.2839 / 4.11MB / SQL:{query_count}