Не сумнівайтеся, що Бог з нами!

Настанови представників львівського духовенства, як у світлі віри прийняти політичні реалії та не затратити за ними пережиття Страсного тижня і Воскресіння Христового

Виборча кампанія, яка добігла кінця, стала великим випробуванням для всіх нас, а її результат став для багатьох великим розчаруванням і причиною неспокою та непевності. Нам важко прийняти вибір більшості, важко змиритися з непевні­стю щодо подальшої долі України. І за цими політичними реаліями ми віддалилися від реалій духовних, адже зближається найбільше свято християн – Великдень, Пасха Го­сподня. Триває Страсний, чи Великий тиждень, а ми, люди слабкі та грішні, не можемо співпереживати Христу і чувати в очікуванні Воскресіння, бо не можемо простити нашим ближнім їхній вибір. Для багатьох християн це стало значною духовною проблемою.
Але Великдень, Воскресіння Христове, до якого прямуємо, завжди, навіть у найтемніші часи був джерелом оптимізму, адже це свято перемоги Добра і Любові. “Христос Воскрес – воскресне Україна!” – так підтримували один одного і передавали віру в щасливе майбутнє наші батьки і діди. І нині попри всі випробування ми певні, що Україна воскресла, вона жива і вона житиме. А як саме – залежить від кожного з нас, від нашої віри у неї, від нашої праці, від нашої небайдужості, від нашого уміння тримати удар і не здаватися. А також від нашої молитви за неї в ці скорботні дні Страсного тижня, у світлий празник Воскресіння і кожного дня нашого життя. Тож нехай ця молитва стане джерелом нашої віри в краще майбутнє.
“Ви знаєте, якщо із запечатаного, закритого каменем і стереженого військом гробу є вихід, то ми маємо надію. І наша надія – у воскреслому Спасителі. Він є нашою надією, яка є такою певною, як те, що після ночі сходить сонце... Христос воскрес, і Він є нашим сонцем, яке дає нам світло життя”, – сказав Блаженніший Святослав у привітанні з Пасхою християн західного обряду, які святкували це свято минулої неділі.
Про те, як у світлі віри прийняти ці політичні реалії, як за ними не відійти від реалій духовних, якими є для християн святі дні Великого тижня та Світлого Воскресіння Христового, “Львівська Пошта” запитала представників львівського духовенства.

“Найважливіше завдання на час Великодня – не говорити про політику!”

Отець Павло Дроздяк,
капелан Львівської міськради:
– Колесо історії обертається. З’являються нові люди, нові думки, нові обставини. Людина, маючи свобідну волю, робить вибір, за який несе відповідальність. Тож маємо це прийняти.
Але маємо й контекст Страсного тижня, в якому перебуваємо, і розуміємо, що керманичів держави ми обираємо з певною періодичністю, а Христос воскрес раз і назавжди, даруючи нам визволення та спасіння! Гадаю, ця думка про воскреслого Христа, який пообіцяв завжди бути з нами, має підтримувати нас і в ці дні, в нинішніх переживаннях. Тож варто було б цей тиждень більше перебувати в молитві, долучатися до богослужінь, які є дуже особливими. Наприклад, у четвер ввечері матимемо Утреню Страстей, коли читатимуть дванадцять страсних Євангелій про те, як Христос страждав, як із Нього знущалися, плювали в обличчя, як Його розіп’яли. Треба налаштуватися, щоб із великим трепетом у Страсну п’ятницю поцілувати святу Плащаницю як символ дорогої ціни, якою ми були визволені та здобули право називатися дітьми Божими, а не рабами гріха. Відтак досвідчити тишу Великої суботи і ввійти у Христове Воскресіння.
Ми не є механізмами, які в одну мить можна переключити на щось інше. Ми всі впродовж довшого часу були “накручені”, переживали стрес, тому, без сумніву, важливо відійти від інформаційного ресурсу і зануритися в особистісні стосунки, подбати, щоб гідно і достойно відсвяткувати Воскресіння Христове!
Найважливіше завдання на час Великодня – не говорити про політику! Бо кожен тримається своєї думки. Але вибори – це вже доконаний факт, який увійшов у наше життя і робить нас розділеними. Це негативно позначається на нас. Тому варто триматися своїх переконань, бути відповідальними за свій вибір, але не переконувати нікого, що мій вибір кращий. Зустрічаємося, говоримо про життя в родині, а не про політику! Я розумію, що ми не уникнемо тих питань, але дуже важливо бути пильними. І коли в нашому серці запалюється гнів, пам’ятати, що в нас є дух Воскресіння, пам’ятати, що ми святкуємо.
Як жити далі? Мусимо зрозуміти, що Христос каже: я є дорога, правда і життя. І коли ми будемо йти тією дорогою, будемо бачити перед собою ціль – Христа, то не будемо мати страху непевності. Власне, дуже важливо позбутися страху непевності, який живиться нашими фантазіями і надумуваннями. Ми говоримо про майбутнє, якого ще нема. А дуже важливо жити сьогодні, тут і тепер, йдучи дорогою Правди, йдучи з Христом, виконуючи його заповіді, які кличуть нас до служіння людини людині. Парадигмою нашого успішного життя є бути Людиною. І коли ми будемо цією Людиною з великої літери, то побачимо, що наше життя – це мандрівка, під час якої відкриваються різні краєвиди та горизонти. Але найважливіше те, що ми йдемо вперед!

“Усе залежить не від обставин, а від нашої постави!”

Отець Михайло Димид,
богослов, доктор східного канонічного права:
– Маємо навчитися сприймати все наше життя з Божої перспективи. У цей Страсний тиждень ми, як християни, переживаємо нашу дорогу до Єрусалима, яку проходимо разом з Ісусом Христом. Цей час очікування Великодня, коли ми йдемо сповідатися, очищаємося від гріхів, дає нам нагоду зробити “ревізію” нашого ставлення до життя, у тому числі поглядів на суспільні реалії. А вони такі, що значна частина українців, які почувалися добре в тій системі координат, що витворилася за останні роки, перестрашилися, що більша частина обрала в особі нового президента невідоме. Є тривога за майбутнє держави, за її курс. Це свідчить, що вся державна система ще не є стійкою, що немає чіткої мети, ідеалу.
Пустелю між Єгиптом і Палестиною можна пройти за кілька днів, а народові Божому потрібно було 40 років. Це те, що спостерігаємо нині. Звільнені з рабства мають усвідомити свою відповідальність за майбутнє. Мойсей є тільки провідником, посередником, координатором, а результат залежить від кожного. Щоб рухатися вперед, має бути спільний ідеал. Громадяни не мусять бути однодумцями, але мета має бути тою самою для всіх. І навіть якщо кожен прямуватиме до неї своєю дорогою, буде поступ. А поки нема одного ідеалу, будуть нарікання, протести. І як результат – завдання, яке з нинішніми можливостями можна виконати швидко, забирає значно більше часу, ресурсів, зусиль, навіть поколінь.
Підготовка до Великодня має допомогти нам поглянути на це з Божої перспективи, нагадати нам, що ми тут тимчасово, що все залежить не від обставин, у яких ми живемо, а від нашого ставлення до них, від нашої постави в житті. Як ми співвідносимо себе з обставинами: чи є пасивними глядачами, а чи творимо їх? Чи дозволяємо злу впливати на нас, а чи беремо ініціативу і черпаємо добро з нашого спілкування з Богом і перетворюємо світ?
Сподіваюся, Великдень допоможе всім українцям подолати розділення, глянути на всіх поглядом Христа, який любить і приймає всіх. А тим, що підтримували Президента Петра Порошенка, допоможе усвідомити, що світ не завалився, а навпаки – вимагає від кожного очищення наших реалій від гріха і більшої праці, щоб наша держава ставала ще кращою.
Щоб осягнути це, маємо жити таїнствами, а не підміняти істинного християнства зовнішньою релігійністю та обрядовістю. Великдень – свято Воскресіння виражається передусім через літургію, через участь в таїнстві. Але багато хто не прийде на цей “весільний бенкет” або стоятиме на ньому осторонь, не приступаючи до Молодого, який перебуває в Євхаристії.
Маємо сфокусуватися передусім на Христі. І якщо досвідчимо це Воскресіння Христове в наших серцях, то отримаємо наснагу виконувати Божі заповіді, зокрема четверту, яка вчить шанувати батька та матір, а отже, й Україну, любити її мову, культуру, її закони і людей, довкілля. Тобто не красти, не смітити, дбати про красу свого подвір’я чи під’їзду.

“Благословляйте Україну своїми словами, ділами і життям!”

Отець Юстин Бойко,
єромонах, громадський діяч:
– Після оголошення результатів виборів мені писали і телефонували дуже багато людей, які були шоковані, були в розпачі. Останній місяць був емоційно дуже тяжким, люди сильно перейнялися майбутнім та розділилися на різні табори. Найбільше я побоювався, щоб це не стало сценарієм, за яким нас хочуть розколоти і привести до громадянського протистояння. Богу дякувати, що попри все ми добре склали цей іспит.
Хочу всіх запевнити: Україна була, Україна є і Україна буде! Бо є українці, і нас, як виявилося, багато. Прошу всіх, що вважають себе українцями, патріотами і християнами, полишити всякий плач і розпач та об’єднатися, об’єднувати свої зусилля і разом слідувати шляхом, до якого нас покликав сам Господь!
Колись я думав, що сорок років блукання пустелею – це гарний символ. Тепер знаю, що це реальність. І ми мусимо разом пройти цей шлях. А той, хто хоч раз ішов з прощею, знає, що найважчий шлях посередині. Не сумнівайтеся в найтяжчий момент, що Бог є з нами. Ми не можемо спокушати Бога наріканнями і списувати все на Його волю, бо Він нам дав розум і свободу вибору. Людину, для якої свобода є цінністю, ніколи не зламати.
Маємо подякувати Президентові, який попри помилки (а хто без них?) є мужньою людиною, мужнім провідником і полководцем. Маємо оцінити здобутки: маємо Україну, маємо мову, маємо військо, маємо подружжя, які є між сходом і заходом, і це справді нас єднає. Вміймо поцінувати те, що маємо, що нам дав Бог, аби не втратити це у майбутньому.
Щодо новообраного президента, то маємо бути народом, який себе поважає, тож мусимо визнати, що люди зробили саме такий вибір. Як громадянинові України мені цей вибір не подобається, важко його прийняти, але, шануючи демократію, мусимо це зробити! Знаю про нього, як, очевидно, і більшість наших співгромадян, небагато. Що найбільше непокоїть – не бачу в продукції його компанії цінностей, навколо яких рухається його життя. Але це не означає, що їх немає. Мені важко сприйняти його насмішки з наших цінностей. Якщо він чесна і порядна людина – повинен вибачитися. І не так словами, як діями показати, що він – людина, яка живе цінностями.
Що робити нам? Жити і надалі бути правдивими християнами, правдивими українцями, бути вірними Богові, Україні і тим людям, які пролили і проливають свою кров. Ми не маємо права опускати рук, коли на сході України наші воїни боронять нашу землю. Хтось питає, як Бог так допустив, є багато розчарованих. Згадаймо слова наших духовних провідників, що народ має ту владу, на яку заслуговує. Переконаний у тому, що Бог може змінювати людські серця, але Він хоче, щоб і ми стали його знаряддям. Тому якщо Україна для нас справді важлива, маємо стати до праці та молитви.
Все буде добре! Не сумнівайтеся. З нами Бог! Але пам’ятайте, що добрий патріот – це добрий християнин, а добрий християнин завжди є добрим патріотом. Тому Бог і Україна! Нехай це буде нашим гаслом на наступні п’ять років і нехай воно нас об’єднає. Благословляйте Україну своїми словами, ділами і життям!

коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.7872 / 4.47MB / SQL:{query_count}