Як морально не з’їсти одне одного у горах

Чому виникають конфлікти в походах, як їх уникати та які психологічні портрети особистостей у мандрівках

Прийнято вважати, що конфлікт – це негативне явище, та мусимо визнати, що без них не обходиться наше життя. Конфлікти виникають як на роботі з начальником, так і вдома з рідними людьми. Однак якщо у буденному житті конфлікти зазвичай закінчуються образою, а потім примиренням, то в походах у гори конфліктів краще уникати, бо наслідки можуть бути фатальними...
Про періодику виникнення конфліктів у походах, типи конфліктів та механізми їх вирішення, а також про психологічні портрети учасників походу розповів майстер спорту зі спортивного туризму, засновник і керівник туристичного клубу “Манівці”, організатор фестивалю “Небу-Хай” Тарас Білошицький (на фото) на лекції “Психологія у походах”, яка відбулась у одному із спортивних магазинів Gorgany.

“Конфлікт у горах – це всього лиш театралізоване дійство”

У походах в гори конфлікти виникають через те, що очікування мандрівників не збігаються з реальністю, розповідає Тарас Білошицький.
“Людям здається, що у походах вищої категорії складності усі учасники – професіонали, а тому там ні проблем, ні конфліктів не виникає. Насправді це не так. По-перше, таких професіоналів в Україні не так багато, і вони живуть у різних куточках держави, що вже може стати причиною для конфлікту. По-друге, це люди, які уже мають певні досягнення, досвід. Тобто серед лідерів, які зібрались у похід вищої категорії складності, точно виникне не один конфлікт. Зокрема, важко буде визначити керівника, його заступника тощо. До слова, походи першої категорії складності теж без проблем не обходяться. Оскільки саме у таких походах трапляються так звані випадкові люди, які більше нізащо в гори не підуть. Тобто найбільші конфлікти трапляються у найскладніших і найпростіших походах”, – наголошує Тарас Білошицький.
Похід першої категорії складності триває шість днів і включає не менше 130 кілометрів пішого походу та 150 кілометрів водного походу. Похід другої категорії складності триває десять днів і включає ще додатково по 20 кілометрів у пішому та водному походах. У походах третьої-четвертої складності додається ще по два дні, також збільшується кілометраж на 20 кілометрів. Найскладнішими є походи п’ятої категорії складності, які тривають від 14 днів і включають понад 200 кілометрів пішого походу та понад 220 кілометрів водного походу.
Орієнтовно третій-п’ятий день називають конфліктним у туристичній мандрівці
“Загалом здорова людина цілком нормально може піти у похід другої-третьої категорії складності. Тобто не обов’язково ходити у прості походи лише задля категорії. Тим паче, що у походах другого-третього рівня складності виникає значно менше конфліктів. Загалом конфлікт у горах – це всього лиш театралізоване дійство, відноситись до нього потрібно спокійно. Уникнути їх часто не вдається, та й не потрібно намагатись цього зробити. Важливо навчитись керувати конфліктом, не допускати негативних наслідків. З позиції керівника або учасника походу потрібно сприймати конфлікт як механізм для досягнення наступної мети у поході. Мабуть, кожен погодиться, що вирішення конфліктних ситуацій робить сильнішими стосунки між чоловіком і жінкою. Так само і в походах”, – каже Тарас Білошицький.

Типи керівників у походах

Є кілька типів керівництва, зокрема авторитарний, демократичний, змішаний тощо, розповідає Тарас Білошицький.
“Керівник походів, який керується авторитарними принципами, зазвичай придушує конфлікти, а не вирішує їх. Що ж стосується демократичного типу керівництва, то й такий у походах далеко не найкращий. Для розуміння розповім приклад зі свого пластунського минулого, коли з хлопцями пливли на катамарані, а буквально перед нами з річки виступав камінь. Питаємо у керівника, в який бік звертати, а той каже, що можна і праворуч, і ліворуч. Вирішили з хлопцями звернути ліворуч, а потім передумали. Запитали керівника, чи можемо змінити напрям праворуч, той не заперечив. Зрештою, усі дружно перевернулись. Тобто демократичний тип керівництва також не підходить. Також буває змішаний стиль керівництва, що теж не підходить, бо учасники походу не знатимуть якої поведінки чекати від свого наставника у критичних ситуаціях”, – каже Тарас Білошицький.
З його слів, найкращим є договірний спосіб керівництва. Тобто перед походом керівник мусить попередити усіх учасників походу, що коли справа стосуватиметься їхньої безпеки, то він ставатиме тираном, і усі повинні його слухати, а у всіх інших випадках кожен може самостійно вирішувати.

Кумулятивна втома, неповноцінний сон, життєві негаразди – які ще причини конфліктів

“Орієнтовно третій-п’ятий день називають конфліктним у туристичній мандрівці, бо саме в цей час мандрівники уже адаптувались до навколишнього стану, і у цей момент починає з’ясовуватись, що у кожного учасника походу свої таргани в голові. На сьомий день походу один і той самий краєвид, завдання, люди починають набридати, а тому і конфліктів у такі моменти теж не уникнути. Ці дні важливо знати керівникові, щоб спланувати, так би мовити, сценарій походу. Тобто керівник мусить розуміти, що на третій, п’ятий, сьомий день потрібно вжити певних заходів, щоб уникнути конфліктів”, – наголошує Тарас Білошицький.
З його слів, конфліктну ситуацію краще взагалі не розвивати, але якщо така ситуація уже виникла і доходить до рівня некерованості, то її потрібно негайно вирішувати.
“Буває, що керівник походу й сам стає джерелом конфліктів. Це пов’язано із емоційним вигоранням керівника. Рік-два йому все подобається, він із задоволенням водив групи у гори. Далі певні життєві негаразди, одноманітність у житті йому набридла, і увесь цей баласт невирішених проблем та питань людина тягне з собою у гори. Таким чином людина намагається втекти від самої себе. Також причиною конфліктів у походах являється кумулятивна втома. Ця втома залежить від фізичних навантажень, психічного та емоційного стану тощо. Серед ознак кумулятивної втоми – дратівливість з будь-яких причин”, – каже Тарас Білошицький.
З його слів, важливо забезпечити усім учасникам походу хороший, повноцінний сон, бо як мандрівник проведе ніч, так він проведе і наступний день.

Ролі учасників у походах

Серед основних ролей учасників походу є керівник походу та його замісник. Цікаво, що досвід у замісника повинен бути не меншим, аніж у керівника походу. Щоправда, тут виникає біда, бо кожен хороший замісник прагне стати керівником походу, розповідає Тарас Білошицький.
“Коли говоримо про походи п’ятої категорії складності, то у таких походах обов’язково повинен бути досвідчений замісник. У походах такого рівня можуть статись різні непередбачені ситуації, зокрема з керівником. Тож повинна бути людина, яка зуміє вивести групу. Також серед основних учасників походу виділяють роль кухаря, технаря, тобто людини, яка готує спорядження, а також фотографа. Усі решта учасники походу – звичайні мандрівники, кожен з яких також займає певну роль у поході”, – каже Тарас Білошицький.
З його слів, серед фактичних ролей у поході виділяють лідера, антилідера, старійшину тощо. Іноді ці ролі поєднуються з вищевказаними ролями.
“Добре, коли роль лідера у поході займає керівник. Та бувають ситуації, коли так не стається, тоді й виникають конфлікти. Також чимало конфліктів виникає між керівником походу та антилідером. Погана ситуація, коли замісник керівника стає антилідером. Що ж стосується старійшини, то цю людину у поході потрібно берегти і поважати. Старійшина – це учасник походу, який подекуди має більше досвіду, аніж сам керівник. Ця людина не претендує на роль керівника, але тим не менш завжди допоможе знайти вихід із складної ситуації. Також серед ролей учасників походу виділяють аутсайдера, який завдає чимало проблем. Скажімо, обпектись холодним чаєм він також зможе”, – жартує Тарас Білошицький.
Аутсайдер є не лише джерелом проблем, а й першим претендентом на нещасний випадок, тому його потрібно завжди страхувати, каже він.
“Серед інших учасників у походах трапляється комік-сатир – людина, яка насміхається над всіма, але тільки не над собою. Особливо небезпечно, коли комік-сатир обере собі за жертву аутсайдера. Доведеться стримувати обох, щоб не сталось біди. Також трапляється клоун-комік, який насміхається лише сам над собою. Як правило, така людина просто не може по-іншому себе виразити. Тобто клоун-комік – це латентний аутсайдер, який намагається привернути увагу. Також трапляється у походах й справжній комік, який використовує різні моделі гумору. Це хороша людина, яку в групі потрібно берегти”, – наголошує Тарас Білошицький.
З його слів, знаючи усі можливі ролі учасників походу у гори, керівнику потрібно вміло поєднати ці ролі в пари. Добре здружити антилідера з аутсайдером, старійшину з антилідером, коміка-сатира з антилідером або коміка-клоуна з аутсайдером.

Методи вирішення конфліктів у походах

Люди йдуть у похід, очікуючи побачити сонечко, веселку, красиві краєвиди і бажано легенький дощик, коли стане спекотно. Потрібно розуміти, що рідко очікування збігаються з реаліями, а тому потрібно ще до початку походу уточнити усі подробиці, домовитись, як діяти у непередбачуваних ситуаціях, наголошує Тарас Білошицький.
“Важливо, щоб керівник походу кожного вечора розповідав учасникам, що їх чекає наступного дня. Також потрібно аналізувати кожен попередній день. Потрібно спілкуватись з кожним учасником походу, тоді конфліктів буде в рази менше. Люди конфліктують, коли з ними не розмовляють. Ще важливо вказувати учасникам походу на їхні помилки, але робити це потрібно правильно. Треба спершу тричі людину похвалити за різні досягнення, а тоді вказати на те, що вона погано зробила. Наголошу, що важливо починати з похвали”, – розповідає Тарас Білошицький.
Одним з методів вирішення конфліктів є блокнот, який кожен учасник заводить ще на початку, та записує туди усі свої емоції, каже він.
“У цьому блокноті учасник походу записує все, що думає про кожного учасника. Але важливо, що під час походу ніхто цього не озвучує, а просто записує. Далі, в останній день походу, кожен з учасників має право висловити все, що записав у блокноті. З досвіду скажу, що більшу частину написаного учасники не озвучуватимуть. Бо у останній день, коли уже все позаду і все було добре, то людині просто не буде що сказати. А якщо хтось щось і скаже, то в останній день це вже не буде так важливо, бо на безпеку групи це ніяк не вплине”, – наголошує Тарас Білошицький.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
7.1442 / 4.19MB / SQL:{query_count}