Великдень: дбаймо про душу, а не про шлунок!

“Пошта” дізналася, як не перетворити найбільше християнське свято на звичайне застілля

З усіх релігійних свят року Воскресіння Христове, або Великдень є найбільшим і найвеличнішим. Слово “пасха” означає “перехід” і “ягня”. Для християн Пасха – символічний дворазовий перехід Ісуса Христа від життя до смерті та від смерті до життя вічного.
Більшість із нас задовго починають готувалися до приходу цього свята: прибирають помешкання, купують новий одяг і взуття, “аби було в чому іти святити паску”, думають, що покласти у великодній кошик, складають святкове меню, “аби незгірш, як у людей”. Проте за всією тією суєтою забуваємо справжню суть свята Воскресіння Христового…
Тож “Пошта” запитала етнолога Лесю Горошко-Погорецьку про великодні традиції, а священика Андрія Корчагіна, – що насправді є важливим у святкуванні Пасхи Господньої, а що другорядним.

Домашня паска смачніша

Паску, без якої не обходиться жодна великодня трапеза, тепер можна купити всюди: і в супермаркеті, і на ринку, і в найближчому магазині. Однак більшість господинь все одно воліють пекти її самі. Роблять це зазвичай у суботу, наприкінці Страсного тижня, а ось раніше паски починали пекти від середи-четверга, кажуть етнографи.
Їхні записи свідчать, що до цього ритуалу господиня одягала чисту сорочку. Готувала тісто здебільшого опарним способом. І коли воно підходило двічі, господиня, промовивши: “Господи, благослови Своїм Духом Святим”, виробляла паски, зверху з двох смужок тіста викладала хрест і колоски.
Зміст Великодня полягає не в тому, щоб освятити пасхальний кошик та досхочу наїстися свяченим. Потрібно побувати на святковій літургії і лише потім, прийшовши додому, сідати до великодньої трапези
Пасок пекли багато – не лише для членів родини, а й для вбогих. А оскільки було це лише раз на рік, то кожна господиня намагалася зробити свою паску щонайсмачнішою. Паски несли разом з іншими наїдками на богослужіння в ніч із суботи на неділю, а після Служби Божої обмінювалися ними з близькими та друзями.
Те, що саме клали у великодні кошики українські господині, залежало від часу, регіону або того, що велося у господарстві. “В давнину до святкового кошика входили ті ж продукти, що й тепер, проте дещо відрізнялося розуміння їх символічного значення. А проте головними і важливими символами Великодня були паска і яйце. Всього іншого могло й не бути, – розповідає етнолог, науковий співробітник Інституту народознавства НАНУ Леся Горошко-Погорецька. – Кошики ці традиційно прикрашали зеленню, і ця традиція збереглася дотепер. Хоча цю зелень не споживають, вона засвідчує прихід весни”.
Нині до пасхальних кошиків, окрім традиційних святкових наїдків – м’ясних страв, солі, масла, сиру, господині можуть покласти ще й шоколадні вироби, гроші, навіть спиртне. Але це неприпустимо!

фото: Ольга Попова

Пасхальна трапеза

Однак зміст Великодня полягає не в тому, щоб освятити пасхальний кошик та досхочу наїстися свяченим. Насамперед потрібно побувати на святковій літургії і лише потім, прийшовши додому, сідати до великодньої трапези.
“У нас будь-яке велике свято перетворюється на гостину. Але це нормальне явище, бо це – об’єднання всього роду, коли за столом збирається кілька поколінь, часто хтось із родичів спеціально приїздить здалеку. Звісно, під час застілля ми повинні більше вшановувати не сам момент споживання, а власне трапезу як таку, – веде далі етнолог. – Крім цього, будь-яке застілля є, в принципі, своєрідним відгомоном жертвоприношень. Але не в сенсі самого жертвоприношення: мається на увазі те, що господарі жертвують на все, що є на столі, заради людей, які завітали до них на трапезу. А ті, своєю чергою, розділяють з ними радість Воскресіння Христового”.
У давнину, як і тепер, для наших предків важливими були певні ритуали. Приміром, під час великоднього сніданку спочатку брали свячене яйце і розподіляли його між усіма членами родини, а вже потім куштували інші страви.
Дуже важливо, зі слів Лесі Горошко-Погорецької, аби при будь-якій святковій трапезі ми не забували залишати тарілку з наїдками для померлих родичів, а ще в ці святкові дні відвідали їхні могили.

“Великдень – це свято християнської душі, а не світське торжество!”

Андрій Корчагін, настоятель Церкви святих мучениць Віри, Надії, Любові та їхньої матері Софії, капелан Львівської облдержадміністрації та облради, – про істинні цінності Великодня, як правильно поводитися в останні дні Великого посту та що можна, а чого не варто класти у великодній кошик

– З кожним роком великодні традиції втрачаються. Ми заклопотані прибиранням осель, прагнемо відсвяткувати Пасху багатше, красивіше, але забуваємо про істинні цінності. Скажіть, отче, в чому полягає суть Великодня і як правильно його святкувати?
– Зараз великою проблемою є те, що в суспільстві багато християн, які себе лише так декларують. Для них християнство зводиться до того, щоб посвятити лозу, зібрати великодній кошик, принести покропити паску, в кращому випадку відвідати могили померлих – і все…
Проте мусимо розуміти, що це лише зов­нішні, видимі ознаки великодніх свят. Для Бога важливішим є те, аби був великдень наших безсмертних душ, щоб кожна християнська душа в часі Великого посту щиро і правдиво пережила цей час – час покаяння, примирення, час навернення і наближення до Бога. Якщо людина все це проживе, то Великдень стане для неї справді важливою датою.
Великдень – це великий день для кожного з нас, бо ми живемо надією на наше воскресіння. Ісус казав: “Я – воскресіння і життя. Той, хто в мене вірує, навіть коли помре, житиме”. Отож, кожна людина, яка щиро вірить в Ісуса Христа, визнає його своїм Богом і Спасителем та живе згідно з наукою Божого Сина, однозначно буде разом з ним у вічності.
Якщо людина себе “розпинала” впродовж земного життя, постійно вбивала свої амбіції, егоїзм чи гордість, а ще працювала над своїм духовним зростанням, вона житиме надією, що Господь оцінить все це і у воскресінні подарує їй вічне життя.
Тому для християн Великдень повинен бути чимось більшим, аніж просто приготуванням пасхального кошика. Апостол Павло писав: “Якщо Христос не воскрес, то даремна віра наша, даремна проповідь наша”.
Кожна людина повинна усвідомлювати те, що ми віримо в Бога живих, а не мертвих, що справді існує життя після смерті, що це життя нас чекає, і ми повинні жити так, аби Великдень був великоднем всіх чистих і освячених душ, які очистилися постом, молитвою і доброю сповіддю.
– Спільна трапеза завжди присутня в українців під час будь-якого святкування, в тому числі й Великодня. Яких цінностей ми повинні дотримуватися, аби це велике і світле християнське свято не перетворилося та звичайне застілля?
– Великдень – це свято християнської душі, а не світське торжество! Ісус переміг смертю смерть, правда перемогла брехню, добро перемогло зло. Для справжніх християн це означає, що все закінчиться щасливо.
Якщо говорити про застілля, то це друга частина святкувань. Саме по собі воно не несе нічого поганого, бо коли маємо якесь святкування – чи день народження, чи весілля, застілля є наслідком урочистості. Так і святковий великодній сніданок – дуже важлива подія.
Але маємо розуміти, що спочатку християни повинні помолитися і прославити воскреслого Христа. Співати “Христос Воскрес!” треба тоді, коли в часі Великого посту ви брали участь в Хресній дорозі, приступили до Святої сповіді, постили. Тільки тоді це свято стане великою радістю. Тільки тоді ми радітимемо разом із воскреслим Ісусом!
– Отче, як правильно поводитися в останні дні Великого посту і як нам, християнам, варто святкувати Великдень, аби він наповнився справжнім змістом?
– Найперше – в останні дні посту брати участь у великопістних богослужіннях у храмах. Зокрема, нині, у Великий четвер, ввечері служитимуть Утреню Страстей Господніх, коли лиш один раз у році читають дванадцять Страсних Євангелій – розважання над страстями і муками Ісуса.
Великодня п’ятниця має стати не просто походом до плащаниці, вистоюванням у черзі, щоби її поцілувати. Якщо людина має можливість, то повинна піти на все богослужіння, на обхід довкола церкви з Плащаницею, щоби побути разом з Ісусом на його похороні, пережити це все в глибині свого серця.
– Кажуть, що коли людина цілий рік не сповідалася, то хоча б перед Великоднем повинна це зробити. Чому так важливо в цей час сповідатися і чи може той, хто цього не зробив, наприклад, їсти свячене за столом?
– Звичайно, їсти свячене така людина може, бо Господь ніколи нікого не відкидає! Маємо розуміти, що Великдень – це найбільше християнське свято, бо Ісус воскрес і знищив усякий страх апостолів, знищив смерть і зло, яке йшло від диявола.
Річ у тім, що Господь прагне, аби кожна християнська душа примирилася з Ним у добрій, а не формальній сповіді раз на рік. Так би мовити, відбув її – і все. Лише в доб­рій і приготовленій сповіді людина може примиритися з Богом, з ближнім, з тим, з ким гнівалася чи мала якісь непорозуміння. Але якщо є певні обставини, то Церква справді закликає, аби людина хоч перед Великоднем обов’язково очистилася і примирилася з Богом.
– І наостанок, отче, прошу сказати, що варто класти у великодній кошик, а чого не рекомендовано?
– У кошик потрібно поставити найперше паску, яйця, у тому числі крашанки, а також масло, хрін, сіль і м’ясні страви. А от спиртних напоїв не можна!
Розмовляла Ольга Шведа
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
1.1439 / 4.45MB / SQL:{query_count}