Серпневі спалахи лемківської ватри

У серпні фестивальні багаття лемківських товариств відпалали у Монастириськах на Тернопіллі та вперше у Перечині на Закарпатті

фото: Зірка Андрусь
Завжди на кінець літа припадають культyрологічно-етнографічні фестивалі у лемків – західної етнографічної гілки українського народу. Вже традиційним став  Всеукраїнський фестиваль лемківської культури “Дзвони Лемківщини” у Монастириськах на Тернопіллі, що постійно має місце у перші вихідні серпня. 
Уже вшосте відбулася “Лемківська ватра” і на матірних землях на Закарпатті. Дотепер гостив ватрян п’ять років поспіль Великоберезнянський район, а цього року вперше ватрову естафету перейняв Перечинський, де найбільше лемків проживає у селі Зарічевe. Останній вікенд серпня віднедавна збирає лемків і гостей на Львівський обласний фестиваль “Гомін Лемківщини” у смт Зимна Вода біля Львова. Відбуваються у нас і локальні фестивалі вихідців із Боська і їх нащадків  у Нагірному біля Самбора.

В дусі праотчих традицій

Досі вважали найбільшим і найвизначнішим фестивалем розкиданих повсюдно у світі лемків започатковану 34 роки тому в Ждині “Лемківську ватру”. За її взірцем організували і “Дзвони Лемківщини” в урочищі Бичова недалеко від Монастириськ на Тернопільщині. Цього року у фестивалі взяло участь понад сто колективів та солістів, а за їх виступами стежили понад 30 тис. глядачів. XVII “Дзвони Лемківщини” позиціонують себе найбільшим лемківським фестивалем у світі. Та суть його полягає не лише у значній кількості учасників і глядачів, а й у чудовій організації.

Фестиваль проходить під гаслом “Цне мі ся за тобом, мій лемківский краю!” Цьогорічні урочистості присвячувались 70 річниці депортації лемків. Кожного року у програму фестивалю входять хід-парад учасників, покладення квітів до пам’ятника Т. Шевченкові, відвідування музею, урочисте відкриття і закриття свята, запалення та гасіння ватри.
Одночасно з концертом народні майстри представляють свої вироби та ремесла. Проводяться конкурси на знання  історії Лемківщини, лемківської бесіди і гумору, презентації книжок лемківських авторів і страв традиційної лемківської кухні. Тут можна придбати часопис “Дзвони Лемківщини”, “Лемківський календар”, тематичну літературу. А в ніч з суботи на неділю – молодіжна забава.
Протягом років, незалежно від погоди, тут звучать лемківські пісні, музика і танці. Вони єднають думки і серця краян.
Щорічно зауважуємо гарні зміни: територія розширена і впорядкована, обладнана нова автостоянка. Та куди поділась дитяча “Ватрочка”? А її, виявляється, поглинуло величезне містечко сучасних розваг! Не лемківська музика лунає територією, а бравурні ритми надто брутально заманюють дітей з батьками аж ніяк не до  сцени, де пульсує джерело свого, лемківського. Не ті акценти, не ті пріоритети нав’язуються. Містечко розваг буде завжди, а враження від “Ват­ри” до наступного року забудуться. Що западе в душі дітям? Чи галасливі атракціони витіснять з їх пам’яті майстер-класи з гончарства чи бісероплетіння?

Закарпатська фестивальна естафета 

Тижнем пізніше відлунням Всеукраїнської ватри  запалала закарпатська –вперше у Перечині відбувся VІ обласний фестиваль народного мистецтва “Лемківська ватра”.  
“Лемківська ватра” – фестиваль, щоб надихати на дослідження, збереження традицій, звичаїв та обрядів лемків, розвиток оригінального народного мистецтва та примноження до лемківської культури усіх охочих,  а головним чином – спадкоємців лемківського етносу. Лемки населяють Срібну землю від ріки Боржава до села Ужок, найпотужніші осередки – на Перечинщині, де колискою лемків вважається село Зарічевe, а також на Великоберезнянщині, де до цього часу проводився цей унікальний фестиваль у селах Забрідь та Кострина.
На свято завітали керівники області та району, депутати різних рівнів, митці та запрошені, почесні гості, представники делегацій лемківських товариств: США, Словаччини, Польщі, делегації з Угорщини, міста Києва, Тернопільської, Львівської та Івано-Франківської областей.
Після офіційного відкриття та запалення ватри на гостей чекала справжня подорож в історичне минуле лемків. У спеціально облаштованих садибах влаштували автентичні дійства: проводили майстер-класи лемківських традиційних ремесел: ткали покрівці, різали ковбиці, готували традиційні страви. А справжньою родзинкою свята стало лемківське весілля, дійство якого було перенесено зі сцени до облаштованої садиби.

 Картини, вишивки, вироби з дерева презентували на етнофесті народні умільці та професійні майстри. Кожен, хто завітав на “Лемківську ватру”, мав можливість побачити й почути, чим жили лемки у недалекому минулому та долучитися до великої справи – збереження традицій етнічних спільнот свого краю.

І для духу, і для душі

У концертній програмі виступили відомі колективи та артисти. Зокрема, Заслужений академічний Закарпатський народний хор, народний фольклорний ансамбль “Руснаки” Мукачівського БК, зразковий ансамбль танцю “Тур’янська долина”, народний фольклорно-етнографічний ансамбль “Ужгород”. Захопили своєю майстерністю хористи народного хору автентичної лемківської пісні “Радоцина” з Пустомит (кер. Л. Грицевич). Усі номери були гарними та такими, що брали за душу. А тим часом лемки щиро частували національними стравами та напоями.

Особливим став заключний навіть не виступ, а цілий концерт народного ансамблю пісні і танцю “Лемковина” зі Львова (кер. Ю. Кондратенко, постановник танців А. Кіяк). Окрім лемківських мелодій у їх виконанні звучали і патріотичні пісні, пісні УСС.
Та вражаючим і надзвичайно високодуховним став останній незабутній акорд – урочиста хода ватрян зі 100-метровим полотнищем національного стягу Хресною дорогою на гору Гурку до хреста на могилі полеглих захисників Kарпатської України. Цей задум голови товариства лемків Срібної землі Василя Мулеси справді став сильною, величною фестивальною кодою. Полум’я свічок, запалених біля хреста, мерехтіло далеким відблиском живого вогню лемківської ватри з долонь і сердець лемків. 
Львів – Монастириська – Перечин – Львів

Найменша кількість лемків на своїх праотчих землях в Україні, яких оминула трагедія тотального виселення  в далекому 1946-ому, котрі Божою ласкою не зазнали жахливих поневірянь, знущань та винищення, становить всього 11 відсотків, а найбільше їх у Польщі та Словаччині, відповідно 48 та 41. Проживають вони тут компактно у Великоберезнянському та Перечинському районах.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
2.2076 / 4.42MB / SQL:{query_count}