“Я їм усе, що рухається”

20-річний студент з Івано-Франківська їсть слимаків, жуків, навіть змій і при цьому залишається здоровим. Гастроентеролог застерігає не повторювати “подвиг” хлопця!

фото: особистий архів Мар’яна Саковського
Наш герой – один такий. Його не знайдеш на котромусь із форумів, де прихильники модних кулінарних віянь обмінюються досвідом і рецептами, ні на жодному з молодіжних тусовочних.
Мар’янові Саковському з Івано-Франківська – 20, він молодий і активний, у нього є дівчина. Усі його захоплення пов’язані з екстримом: хлопець полюбляє їздити на гірському велосипеді, впродовж десяти років займається підводним полюванням з гарпуном. 
Проте найцікавішим його захопленням є вживання нестандартних продуктів. Його обіди суттєво відрізняються від наших: якщо ми споживаємо відбивні і котлети з традиційних для Європи телятини-свинини-курятини, то Мар’ян – із змій чи слимаків. 
Для когось такий екстрим – просто ще один виконаний пунктик у списку мрій, а для когось – спосіб життя, як, наприклад, вегетаріанство. Проте таких людей доволі мало, вони не створюють форумів та зібрань однодумців, а просто продовжують експериментувати.

По татових слідах

Захоплення незвичним “м’ясом” – родом з дитинства. 
“Коли мені було п’ять років, батько приніс додому слимаків для приготування, але в такому віці діти не знають, що чекати, тому я просто простягнув до них руки і з’їв. Напевне, тоді й почалась моя пристрасть до нестандартної їжі”, – зізнається кулінар-екстремал Мар’ян.
Другою екстремальною стравою для юнака стали маленькі, чорні, блискучі жучки-короїди. Їх він скуштував також у п’ять років. 
Короїди нагадують смажений арахіс і смакують надзвичайно добре
“Спочатку було гидко взяти до рук неприємного жучка, але, спробувавши один раз, мені сподобалось. Насправді короїди нагадують смажений арахіс і смакують надзвичайно добре. Наступного дня я одразу пішов добувати їх знову”, – розповідає Мар’ян. 
Короїдів спокійно можна називати делікатесом, адже поласувати цими жучками можливо тільки упродовж одного сезону – навесні. Добувати їх потрібно в період, коли цвітуть підсніжники і решта люду, який традиційно харчується, починає добувати березовий сік. 
Саме тоді у коренях старих сухих дерев виростають делікатеси – короїди.

Один такий вродився

Усвідомлено сире “делікатесне м’ясо” Мар’ян вживає з 16 років, наслідуючи батька, котрий дотепер їсть все, що хоче. 
“Мама негативно ставиться до нашого з батьком захоплення, одного разу навіть викинула з холодильника потрухи черепахи, тому так і не вдалось її спробувати”, – сміється Мар’ян. 
Друзі та кохана дівчина хлопця також не поділяють його любові до екстремальної їжі та не дозволяють їсти щось незвичне в їх присутності. Тим не менше, це хлопця не стримує. В компанії голодним не залишається – коли обідає з близькими, вживає і звичайну їжу. 
Отримавши досвід у споживанні екстремальної їжі, зараз хлопець сам вигадує рецепти приготування неординарного харчування. Сирими вживає тільки рибу та короїдів, все решта підлягає приготуванню. Рибу добуває собі сам, оскільки впродовж 10 років займається підводним полюванням з гарпуном.
Навіть сиру рибу не раджу їсти. Вона може бути переносником гельмінтів (глистів), причому невластивих нашому регіону
“Коли виходжу на підводне полювання, можу на місці з’їсти форель, адже завжди знав, що червону рибу можна вживати сирою. Єдине, що роблю перед вживанням, то це відриваю голову”, – ділиться досвідом Мар’ян Саковський.

Великої популярності у світі набирає екстремальний туризм – коли люди подорожують та куштують екстремальні страви кухонь світу. 
До прикладу, в Японії є відома риба фугу, яка містить у собі смертельно небезпечну нервово-паралітичну отруту тетродотоксин. Проте шукачі гострих відчуттів спеціально приїжджають до Японії, щоб за будь-які гроші покуштувати цей делікатес.
В індонезійських ресторанах можна спробувати м’ясо кобри, у Таїланді делікатесом вважають мишей, жителі Камбоджі смакують тарантулів, в Австралії полюбляють личинки, в Азії – геніталії тварин, тухла акула “харкарл” ідеально смакує під спиртне в Ісландії, в Мексиці ласують кониками-стрибунцями, в Китаї туристи найбільше бажають скуштувати змій, Балі багатий на бабки, а в італійських ресторанах смакують живий сир, в якому завелись личинки. В Україні таким делікатесом можна вважати хіба що сало.
Зі змій Мар’ян вживає тільки вужів, адже вони єдині неотруйні. Каже, що м’ясо у них біле, як у куріпки. Добуває їх сам, іноді утримує в акваріумі та підгодовує мишами, а потім готує. Найбільша кількість вужів, яку коли-небудь тримав у холодильнику – 30 штук. Не забуває хлопець й про класику французької кухні – легендарних жаб’ячих лапок і равликів. 
Жаб’ячі стегенця за смаком схожі на куряче м’ясо, Мар’ян готує їх за стандартним рецептом, а от щоб поласувати равликами, потрібно трохи часу. До прикладу, французи відварюють равликів двічі та подають приправленими часником, олією та зеленню. А ось Мар’ян має також спеціальний спосіб приготування равликів та жаб’ячих лапок: “Для того, щоб равлики не були гіркими, їх потрібно два тижні тримати в акваріумі з борошном, щоб равлики харчувались виключно нею і очистили шлунки від трави. Опісля їх потрібно намастити маслом та запікати в духовці”, – ділиться Мар’ян кулінарними таємницями.
Серед “стандартних” уподобань Мар’яна Саковського – м’ясо куріпок та диких голубів. І тих, і інших готує як звичайне куряче філе: або запікає в духовці, або готує з нього супи. “М’ясо куріпок та голубів навіть смачніше за куряче, має солодший присмак”, – ділиться Мар’ян. При всіх своїх незвичних гастрономічних уподобаннях хлопець залишається здоровим.
Ольга Бідюк, гастроентеролог
Для здоров’я треба їсти все потроху. Але така “різноманітність”, як у нашого героя – небажана, більше того, нічого корисного у короїдах немає.

Річ у тім, що традиційна їжа, традиційне м’ясо і риба адаптовані до людського організму. Невідомо, які ферменти містять ті ж короїди, як вони себе поведуть з людським організмом.

М’ясо контролюють відповідні органи, тварин належно доглядають, щеплять, санітарні служби досліджують м’ясо на ринках і в магазинах. А короїди існують у природному середовищі, невідомо, яких збудників вони переносять…

Так, звичайно, хлопців з різноманітних спецслужб навчають екстремальному виживанню у природних умовах, вони можуть їсти незвичних тварин, наприклад, дощових черв’яків. Але тут треба розуміти різницю: вони це роблять не весь час, а тільки упродовж певного часу, обмеженого вимушеним перебуванням у несприятливому середовищі.

Людина повинна споживати ті продукти, які є традиційними для місцевості, у якій вона народилася і живе. Тоді продукти приноситимуть користь організму. Навіть у звичайних подорожах можна отримати розлад шлунка від незвичної води, інших харчів в інших місцевостях. Важко навіть уявити, який стрес дістає травний тракт людини, яка їсть короїдів, змій…

Навіть сиру рибу не раджу їсти. Львів – не морське місто, у нас немає власної риби, а та, що є на наших ринках, завезена. Вона може бути переносником гельмінтів (глистів), причому невластивих нашому регіону.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.9022 / 4.42MB / SQL:{query_count}