Чи є життя після інтернату?

Під час круглого столу «На порозі дорослого самостійного життя» представники благодійних організацій обговорювали питання адаптації сиріт до соціуму

Щороку до дитячих будинків та інтернатів потрапляють десятки дітей. З них у доросле життя йде молодь, вихована державою. Ці діти знають, що таке біль, образа, почуття самотності. Проте не мають жодного уявлення, як самому приготувати їжу, куди звернутися у випадку хвороби, як розпорядитися грішми… 
Коли сироти закінчують училище або університет, складних ситуацій у їхньому житті виникає ще більше. Багато хто з них не має власного житла, можливості винайняти помешкання, тож опиняється на вулиці. Під час круглого столу “На порозі дорослого самостійного життя”, проведеного за ініціативи Фонду св. Володимира в рамках спільного проекту Всеукраїнської громадської організації “Асоціація – Моя родина”, що була організатором заходу, та представництва Швейцарії “Ведмідь і Лев”, обговорювали нагальні проблеми вихованців дитячих будинків та інтернатів.
Представники різноманітних благодійних організацій та фондів радилися, як допомогти таким дітям успішно перейти від державної опіки до дорослого самостійного життя. Проект охоплює два заклади Івано-Франківської області та два Львівської.

Проблеми вихованців інтернатів

Здавалося б, чого бракує дитині, яка перебуває в інтернаті?! Має де спати, що їсти, у що вдягнутися, де вчитися… Проте дуже часто такі хлопці і дівчата відстають у розумовому розвитку, у фізичних можливостях від однолітків. Вони не адаптовані до життя у суспільстві. За статистикою, у Львівській області налічується близько трьох тисяч сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Вони виховуються у дитячих будинках, соціальних гуртожитках, інтернатах. Загалом 40% неповнолітніх злочинців – із неповних сімей, 5% – сироти. 
“Дуже часто діти потрапляють у злочинний світ через те, що не мають куди подітися, до чого взятися. Тому свідомо йдуть красти, аби потрапити до в’язниці – там все-таки є де спати і що їсти. Але потрібно зважити на те, що 3% цих дітей після інтернату накладають на себе руки, бо просто не знають, як мають жити, спілкуватися з оточенням”, – розповідає одна з доповідачок круглого столу Софія Ставкова. 
Тож дуже важливо розробити спеціальні програми, які допомагали б майбутнім випускникам інтернатів і дитячих будинків адаптуватися до дорослого життя. Потрібно навчити цих дітей бути корисними суспільству.

Як допомогти 

Із сиротами найперше потрібно спілкуватися! Не відвідувати їх раз чи два на рік – напередодні дня Святого Миколая чи на Великдень, а хоча б раз на місяць. “Я вже довший час працюю з цими дітьми у львівських інтернатах. Звичайно, робота дуже важка – до кожної дитини потрібно знайти підхід, зрозуміти її, правильно скерувати. Часто доводиться розповідати про елементарні речі, як-от правила гігієни”, – каже соціальний працівник служби соціального захисту Львова Наталя Панкевич. 
З її слів, ще одна проблема інтернатів у тому, що не всі їх працівники хочуть допомагати сиротам чи дітям, позбавленим батьківського піклування. А хлопцям і дівчатам іноді потрібно вказати правильний шлях… 
“Однією з проблем, з якими стикаються вихованці інтернатів, є вибір професії. Не секрет, що найчастіше вони навчаються у технікумах і коледжах. Та варто було б залучити працівників із центру зайнятості, аби вони зорієнтували цю молодь у виборі фаху. Наприклад, могли б влаштувати ярмарки, на яких розповідали б про різноманітні затребувані на ринку праці професії чи влаштовували екскурсії на фабрики, підприємства”, – радить соціальний працівник. 

Спорт як панацея

Одним із вдалих проектів, який діє у Івано-Франківську, є залучення дітей з інтернатів до флорболу. Своїм досвідом у цьому питанні під час круглого столу поділився голова ГО “Івано-Франківська обласна федерація флорболу” Володимир Барилюк. 
“Свою роботу я розпочав торік у вересні. Зараз 15 дітей з інтернатів регулярно займаються флорболом. Їм це дуже подобається, адже то своєрідна альтернатива шкідливим звичкам. Я постійно думав над тим, як далеко можу піти. Для порівняння: треную ще одну команду дітей, які мають батьків, котрі можуть оплатити своїм синам чи донькам виїзди, купити форму, інвентар. Натомість для вихованців інтернатів доводиться самотужки шукати гроші, аби повезти їх на змагання, придбати обладнання. Та це того варте, бо ці діти вміють віддячити!” – наголошує Володимир Барилюк.
Коли говориш із вихованцями інтернатів про шкідливість куріння, спиртного, наркотиків, вони запитують: “А яку альтернативу можете запропонувати цьому всьому ви?”
Він певен, що в кожній дитині, яка виховується у інтернаті, закладений великий потенціал. Головне його знайти і скерувати в правильне русло. Не вирішувати за нього проблем, а вчити долати їх самотужки!
“Коли говориш із вихованцями інтернатів про шкідливість куріння, спиртного, наркотиків, вони ставлять одне просте запитання: “А яку альтернативу можете запропонувати цьому всьому ви?”. Тому не потрібно бути голослівним. Наша організація запропонувала заняття спортом, і це дало позитивні результати, – веде далі тренер. – Тричі на тиждень проводимо тренування. Коли є можливість, організовуємо виїзди. Під час змагань ці діти позбавляються багатьох комплексів, радіють, коли вдається забити м’яча. В такі моменти вони забувають про те, що є сиротами, стають такими, як усі”.
Після року заняття кілька випускників івано-франківських інтернатів захотіли втупити до Львівського інституту фізкультури та спорту, аби стати тренерами. Двох дівчат уже сьогодні викликають до національної збірної України з флорболу. Отож, учасники круглого столу вирішили, що для соціальної адаптації дітей-сиріт у чотирьох інтернатах варто проводити заняття з цього виду спорту.

Підсумки 

Цей круглий стіл став платформою подальшої співпраці активних, молодих, відданих своїй справі людей з великим люблячим серцем. 
Окрім спорту, вихованці інтернатів матимуть змогу проявити свій творчий потенціал завдяки створенню мультфільмів, які показуватимуть у інтернеті та на місцевому телебаченні. Мар’яна Циганин, голова ГО “Віолла”, презентувала мультфільм “Життя”, який зробила сама за кілька годин у хатніх умовах. Дівчина каже, що таку анімаційну стрічку може створити кожен без особливих труднощів і складної техніки. 
Ділилися своїм досвідом й інші організації, активісти, котрі проводять біблійні уроки, влаштовують розважальні тренінги для дітей, організовують кулінарні та комп’ютерні курси, профорієнтаційні заходи, тренінги. Ще однією сферою діяльності, якою займеться Наталія Ярош, голова ВГО “Асоціації – Моя родина” спільно з правознавцями, є юридична допомога дітям щодо повернення втраченого житла.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.7666 / 4.42MB / SQL:{query_count}