Звідси так близько до Бога…

У середу, 26 червня, під час всеукраїнської прощі до Страдча Глава УГКЦ офіційно проголосить блаженного Володимира Прийму покровителем мирян УГКЦ

Село Страдч, що неподалік Львова, здавна відоме як відпустове місце. Сюди засвідчити свою віру щороку приходять тисячі вірян.

Страдч – від слова “страждати”

Ще в середині ХІ століття тут викопали печерний монастир. Але татаро-монгольські загарбники знищили його в другій половині ХІІІ століття. З того часу село називають Страдч (від слова “страждати”). За переказом, коли вже орда поверталася на схід, то натрапила на це село, яке тоді називалося Стрілецьке. Селяни попросили прихистку в підземному монастирі. За переказом, хтось  із них випустив стрілу в нападників і, хоч не влучив, зрадив місце сховку. Чужинці наказали всім вийти з печер, а що ніхто не послухався, то розпалили велике багаття при вході до них
Однак ніхто не вийшов. Ченці молилися за порятунок селян і благали татар змилосердитися над невинними. Хан відповів, що від неминучої смерті схованих у печерах може порятувати лише кров монахів. Усі ченці загинули мученицькою смертю, а в печерах місцеві селяни, задихаючись від диму, молилися і благали про порятунок. Страшний крик, зойки страждань здійнялися до неба. Тоді об’явилася Матір Божа, стала з піднятими руками перед татарами й мовила: “Не руш! Стіна!”. 
Відтоді гору цю називають Страдецькою, колишнє село Стрілецьке – Страдчем, а ікона “Нерушима Стіна” стала заступницею села і всіх, хто з вірою приходить сюди помолитися. Під час археологічних розкопок тут знайшли багато кісток людей різного віку і статі. Їх перепоховали у лав¬рі. А печеру, в якій вони знайшли вічний спочинок, 1939 року освятили, як і церковцю Матері Божої Нерушимої Стіни. В печерах також є стіна, на якій по камені стікають краплі води. Віруючі вважають, що це  сльози Богородиці, яка й досі оплакує своїх невинно згублених дітей.

Новочасні мученики

А коли вже у ХХ столітті на схід втікала “червона орда”, село Страдч сподобилося дати ще двох мучеників за віру. 26 червня 1941 року отець Микола Конрад – відомий богослов, викладач Львівської богословської академії, звершивши літургію, повинен був вирушити на прохання рідних до важко хворої жінки, аби її висповідати та запричащати. А що дорога була неблизька, попри гостинець, яким втікали радянські війська, то супроводжувати його визвався дяк Володимир Прийма.
Священик не хотів, аби він ішов з ним, мовляв, шлях небезпечний, а в дяка родина, четверо дітей (найстаршому синові на той час виповнилося 9 років,  а найменшій донечці – півтора). Однак Володимир Прийма наполіг на своєму, бо самому отцеві також іти небезпечно.
 Володимир Прийма Микола Конрад
Коли вже поверталися від важко хворої, їх наздогнали вояки НКВС на конях і погнали дорогою. Страшна звістка облетіла село. Зі спогадів селян, рідний брат дяка пішов на гору і там у траві знайшов фелон та чашу. Якийсь час усі жили в тривожному невіданні. Шукали отця й дяка навіть у львівських в’язницях… А знайшли тіла мучеників біля села, в сосновому ліску. 
Переповідають, що коли Микола Конрад віз сім’ю на плебанію, то старенька мати його дружини бідкалася: дорога така далека, а гора ой яка ж висока. “Люнечку, а куди ж ти мене привіз?” – мовила перелякано. “Але ж дивіться, мамо, звідси так близько до Бога”, – заспокоїв він стареньку. Для нього Страдецька гора справді стала дорогою до неба – 11 років тому блаженний Папа Іван Павло ІІ, перебуваючи в Україні, серед 28 мучеників УГКЦ проголосив блаженними отця Миколу Конрада і дяка Володимира Прийму.

Покровитель мирян

Пам’ятаючи подвиг страдецьких новомучеників, УГКЦ 26 червня організовує всеукраїнську прощу до відпустового центру в селі Страдч. Очолить її Патріарх УГКЦ Святослав Шевчук. Очікується, що під час прощі він офіційно проголосить блаженного Володимира Прийму покровителем мирян та закладе камінь під забудову унікального відпустового центру. В часі Божественної літургії мощі дяка урочисто виставлять на вівтар. Про це йшлося під час прес-конференції, присвяченій цій події.
Зі слів організаторів, проща ставить мету привернути увагу до служіння мирян у Церкві та поширити культ мирян-мучеників. “Вже багато років поспіль після візиту в Україну Папи Римського Івана Павла II у Львівській архиєпархії УГКЦ відзначають День мирянина. Саме тоді було проголошено 28 блаженних новомучеників УГКЦ, серед яких і страдчанський парох Микола Конрад і дяк Володимир Прийма”, – зазначив отець Василь Білаш, голова Комісії УГКЦ у справах мирян, наголосивши, що саме цей дяк був єдиним новомучеником-мирянином.

Освячувати світ

Священик пояснив і значення мирян в житті Церкви. Слово “мирянин” походить не від слова “мирні”, а від старослов’янського “мир” в сенсі “світ”. Це основне тіло Церкви, бо духівництво становить меншість. “Саме таким був задуманий світ Господом, щоби він став Божим людом, Його Церквою. Тому миряни мають місію – освячувати цей світ, який повинен прославляти Бога”, – пояснив він.
Як повідомив отець Іван Колтун, парох храму Успіння Пресвятої Богородиці в Страдчі, вперше цього року паломництво відбудеться на всеукраїнському рівні. Він розповів про програму паломництва та ідею розвитку і розбудови паломницького центру Львівської архиєпархії на території Страдча. Зі слів священика, нині щойно розробляють його концепцію: планують звести церкву, готель для паломників, харчовий блок. Яворівська влада вже видала акт на землю, а духівництво розробляє статут майбутнього центру і збирає кошти на реалізацію цього проекту. 
На думку Зенона Боровця, активного мирянина, доцента Національного університету “Львівська політехніка”, катехита львівського храму Вознесіння Господнього, Страдч – це унікальна археологічна, історична, духовна і культурна пам’ятка, адже тут – єдиний у Західній Україні печерний монастир.
“Людина потребує Бога. Найвищий сенс її життя – пізнати Творця  вже тут, на землі, навчитися Його чути і спілкуватися з Ним. Проте і Бог потребує людини та повсякчас чекає на неї. Тож такі прочанські святині є доброю нагодою для віднайдення і налагодження особистісних стосунків людини і Творця. Крім цього, значення Страдча для сучасного та всіх прийдешніх поколінь збільшується з обставинами мученицької смерті священика Миколи Конрада та мирянина, дяка Володимира Прийми. Воно полягає в усвідомленні вірними Церкви важливості єдності духівництва та мирян як єдиного нерозривного цілого, яким є Церква Христова”, – сказав він. 
Відпустовий центр у Страдчі – особливе місце для всіх греко-католиків. Як уже мовилося, в Страдчі є єдиний у Західній Україні печерний монастир, який зберіг автентику ХІ – ХІІ століть, а також чимала збірка ще не досліджених ікон.
“Страдч унікальний  і тим, що в 1936 році Папа Пій ХІ надав цьому прочанському місцю повний відпуст на кожен день у році. Грушів, до прикладу, має кілька відпустових днів на рік, Глиняни –  5-6 днів на рік, у Зарваниці, знаємо, відпуст починається на Юрія і завершується на Покрову”, – наголосив активний мирянин УГКЦ.
Програма прощі:
8.30 – з’їзд прочан у с. Ямельна на місці мученицької смерті блаженних отця Миколи Конрада і дяка Володимира Прийми;
9.00 – молебень до блаженних;
10.00 –  піша хода до площі біля Страдецької гори;
11.00 – Архиєрейська Свята літургія за участі Патріарха Святослава; проголошення блаженного Володимира Прийми покровителем мирян УГКЦ;
13.00 – освячення каменя під забудову Відпустового центру Львівської Архиєпархії УГКЦ; присяга відречення від алкоголю; молитва на освячення всякої речі; похід до церкви та молитва до блаженних; Хресна дорога.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
1.1034 / 4.42MB / SQL:{query_count}