Трамплін Малиновського

Історія виходу гравця збірної України Руслана Малиновського з бельгійського “Генка” нарешті скінчилася. Він обрав найбільш амбіційний і складний, але й найцікавіший варіант продовження кар’єри – італійську “Аталанту”

Це команда-сенсація трьох останніх сезонів італійського чемпіонату, яка зіграє в Лізі чемпіонів. Саме туди радив перейти Малиновському Андрій Шевченко. За неофіційною інформацією, бергамаскі заплатили “Генку” 13,7 мільйона євро, що стало третьою за дорожнечею покупкою в історії “Аталанти” після двох колумбійських форвардів Мюріеля і Сапати (15 і 14 млн відповідно). Сам Руслан уже взяв у “Аталанті” звичний №18.
Нині вже можна уявити, як може вписатися в гру бергамців українець. Малиновський – досить різнобічний гравець. Він далекий від функцій чистого руйнівника. Кращими якостями Малиновського можна назвати грамотний вибір позиції, точний пас і хороше бачення поля. Бонус – поставлений удар з лівої, в тому числі зі штрафних. У “Генку” Малиновський, як правило, виконував роль центрального півзахисника (як і за збірну України), але минулої весни був час, коли він успішно прописався на місці атакувального півзахисника.
Однак саме специфіка гри Малиновського може бути проблемою для адаптації в клубі. Обидва центральні півзахисники “Аталанти” більше орієнтовані на гру у відборі. Якщо поставити туди Руслана, то “Аталанті” треба буде перебудуватися. Видається, українцеві доведеться змінювати свою манеру гри, де він не плеймейкер, а “роботяга”. Що ж до гри атакувального півзахисника, то витіснити Гомеса – безсумнівного лідера команди – на даний момент нереально.
Так чи інакше, Малиновський додасть “Аталанті” глибини складу напередодні гри на два фронти. Власне про це й говорив Гасперіні, називаючи Руслана хорошим придбанням під Лігу чемпіонів. Лава запасних у минулому сезоні була дуже коротка, і ще один сильний півзахисник команді точно стане в пригоді. До того ж Малиновський уже набув досвіду, в тому числі на міжнародній арені – як за “Генк” у Лізі Європи, так і за збірну України.
Як би там не було, перехід в “Аталанту” – це виклик як для гравця, так і для клубу. Руслан – один із небагатьох українських футболістів, які зуміли розкритися за кордоном, і досвід адаптації в чужій країні буде зараз неоціненний. Вписатися у “Аталанту” буде непросто: українцеві може не вистачити швидкості для футболу Гасперіні. Припустимо, що Руслана частіше використовуватимуть як опорного півзахисника. Він досить сильний фізично, до того ж шульга, на відміну від конкурентів за місце в основі. Тож Гасперіні цілком може придумати особливі функції для новачка і просто зобов’язаний дати йому можливість виконувати штрафні удари.
Уміння розкривати гравців – сильна сторона нинішньої “Аталанти”. Тут прогресували як молоді італійці, так і вікові легіонери. Багато з них пішли на підвищення в сильніші клуби. Руслану 26 років, він вступає у ідеальний вік, коли фізичні дані і техніка підкріплюються досвідом, і при ідеальному розвитку кар’єри “Аталанта” може стати для нього трампліном.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.7041 / 4.09MB / SQL:{query_count}