Два “золота” для України

Колишня росіянка увійшла в історію вітчизняного біатлону

фото: IBU
Минулого тижня в словацькому містечку Брезно-Осрблі завершився юніорський чемпіонат світу з біатлону. Загалом він вийшов дуже сенсаційним за результатами. Чого варті перемоги китаянки Мень Фанкі в індивідуальній гонці у юніорок та представниці Гренландії Укалек Астрі Слеттемарк в тій же дисципліні, але в старшій віковій групі. А ось українська команда в перший тиждень змагань нічим позитивним не запам’яталася і думка про те, що цьогорічні невдачі головної команди перекинулися і на юніорів, не залишала голови вітчизняних вболівальників. Однак останні гонки чемпіонату суттєво підсолодили гірку пілюлю. Богдан Цимбал в спринті фінішував четвертим, Анна Кривонос –  десятою. Але головною ньюзмейкеркою двох останніх днів світової першості стала Катерина Бех.
20-річна біатлоністка спершу виграла золото в спринтерській гонці, а потім успішно оформила золотий дубль, фінішувавши першою в гонці переслідування. Портал SportArena занурився в біографію цієї спортсменки, в якій чимало цікавого. Адже новоспечена українська чемпіонка лише в серпні минулого року опинилася в Україні, а в грудні отримала право змагатися за країну. 
Катерина Бех – одна з трьох росіянок, які в серпні 2018 року поповнили склад жіночої української збірної. Вона приїхала в Україну разом з Анастасією Рассказовою та Оксаною Москаленко, а також з тренером Іллею Лопуховим. Перехід російського тріо (і тренера) в Україну був одним з найгарячіших новин в біатлонне міжсезоння. Особливо на тлі того, що жіночу збірну очолив інший росіянин, Андрій Прокунін.
Що цікаво, але виступ за Україну не був пріоритетом для Іллі Лопухова та його біатлоністок. Спершу вони разом хотіли переїхати в Білорусь – там тренером працює батько Іллі. Але не склалося: білоруси не захотіли брати усіх дівчат, а для Лопухова це було найважливішим фактором. Аж потім вони почали рухатися далі, доїхали до України.
“У Білорусі не захотіли брати команду повністю. Там не готові були зробити пропозицію мені як тренеру і тим спортсменкам, яким потрібно було сидіти карантин через зміну громадянства. Десь в липні, коли стало зрозуміло, що позиція білорусів нас не задовольняє, згадали, що у всіх дівчат по батьківській лінії є українське коріння”.
По суті, тренер Ілля Лопухов навіть не приховує – ніхто не прагнув їхати саме в Україну. Вони просто хотіли виїхати з Росії та виступати в повному складі, а на такі умови пішли лише в Україні. Та й Володимир Бринзак, президент Федерації біатлону України, теж це розумів. За його словами, Україна підібрала дівчат, яким нікуди було піти.
“Ситуація була наступна: їдеш по дорозі, дивишся – три дівчини сидять на валізах і плачуть – грошей нема, куди їхати і не знають, що робити. Довелося пригальмувати, “підібрати” і допомогти дітям займатися улюбленою справою”.
Карантину щодо Оксани Москаленко не було, карантин Катерини Бех завершився 15 грудня 2018-го (минуло два роки з моменту останнього старту за російську команду), а Анастасія Рассказова досі чекає на документи: росіяни дозволили їй виступати (відпустили без карантину), але поки що перехід не підтвердили в IBU.
І, звичайно, в українських вболівальників виникло питання: а потрібні нам такі спортсменки. Так, в різні часи за українську збірну виступало чимало росіян, які вирішили змінити спортивне громадянство, але сказати, що чимось особливим вони запам’яталися, важко. Що стосується цих трьох дівчат, то у минулому сезоні в склад юніорської збірної Росії входила лише Анастасія Рассказова – Катерина Бех не проходила, аналогічно й Оксана Москаленко.
Президент Союзу біатлоністів Росії Володимир Драчов досить різко висловлювався про перехід трьох біатлоністок: “Лише одна з них, Рассказова, була в списку збірної. По факту, ми їх не бачили і не знаємо”.
Ілля Лопухов, тренер дівчат, пояснював рішення поїхати з Росії слабкою підготовкою: “Основною причиною можна назвати “рвану” підготовку моїх підопічних в Росії. Виходило так, що одна спортсменка потрапляла в збірну, а інша, в кращому випадку, їхала “причепом” за рахунок регіону. Або ж якщо грошей не було, готувалася зі мною. Потім ситуація змінювалася дзеркально: друга їхала в збірну, а перша готувалася зі мною. Ці організаційно-методичні гойдалки не дуже добре впливали на результати. Спортсменки почали тупцювати на місці, причому самі це відчували”.
Головною зіркою цієї трійки в Росії вважалась Анастасія Рассказова – минулого сезону вона їздила на юніорський Кубок світу (найкращий результат – 16-те місце), а до того змагалася на юніорському чемпіонаті світу. У інших дівчат змагальної практики на міжнародних змаганнях майже не було.
У Росії відреагували на перехід стримано-негативно. Спершу були погрози про повне виконання терміну карантину, але в жовтні місцевий Союз біатлоністів надав дозвіл виступати усім спортсменкам. Паралельно дозволили виступати чотирьом іншим біатлоністам за Білорусь.
Перший турнір для екс-російського тріо в Україні – літній чемпіонат України – був не дуже разючим за результатами. Катерина Бех показала 8-ий (спринт), 4-ий (пасьют) і 5-ий (мас-старт) результати. У Анастасії Рассказової виступи були гіршими – 16-те, 9-те та 12-те місця. Оксана Москаленко, наймолодша з трійки, виступила очікувано гірше – 26-та, 19-та та 8-ма позиції.
Рассказова більше не змагалася у цьому сезоні – вона чекає на документи, що дозволяють офіційно виходити на трасу. А Бех здобула срібло на дорослому чемпіонаті України в спринті, а Москаленко в цій ж гонці фінішувала 7-ю.
До того ж Бех та Москаленко змагалися на двох етапах юніорського Кубка світу – у Бех було два фініші в топ-10, а Москаленко одного разу фінішувала 11-ю. 
І ось на чемпіонаті світу в спринті Бех “вистрілила”. Фаворитом цієї гонки вважалася представниця Польщі Каміла Жук, яка демонструвала протягом всієї першості просто неймовірну швидкість на трасі. Однак на вогневих рубежах польку підводила влучність. Ось і в спринті вона допустила по одному промаху на кожному рубежі, даючи шанс конкуренткам. А скористатися ним зуміла лише Бех. Вона закрила усі десять мішеней, на трасі була досить швидкою, щоб на фініші випередити полячку на 12,1 секунди.
В гонці переслідування вже не було польки, яка не вийшла на старт. І Бех почала гонку переслідування розмірено, практично розгубивши 14-секундну стартову перевагу. До того ж на першому рубежі п’ятий постріл пішов повз ціль, а з ним – і лідерство: Бех перейшла в групу переслідувачів.
Але вже другий рубіж знову перевернув ситуацію в гонці кардинально! Перша п’ятірка спортсменок допускали промахи, чим скористалися суперниці. Катерина Бех відстрілялася чисто і пішла на трасу в ранзі лідера, разом з ще однією українкою Анною Кривонос. Однак в межах 50-ти секунд було ще 13 суперниць, а гонки переслідування в біатлоні починаються тільки стрільбі у положенні стоячи. У юніорському біатлоні – тим паче...
На щастя, це випробування Катерина Бех витримала з честю, лише одну помилку дозволила собі Бех на третьому вогневому рубежі, а коли на четвертому довелося увімкнути самовладання для боротьби за нагороди, то впоралася бездоганно.
На останнє коло наша спортсменка вийшла лідером. І хоча всього в півтори секунди позаду була німкеня Ханна Кебінгер, окрилену українку було не зупинити. Уже до середини кола все стало зрозуміло: перевага Каті тільки збільшувалася, і до фінішу досягло дев’яти секунд.
Тож Катерина Бех, яка менше ніж два місяці тому отримала право виступати за Україну, уже увійшла в історію українського біатлону. 20-річна спортсменка виграла дві золоті медалі на юніорському чемпіонаті світу – таких результатів раніше не показував ніхто. В історії України ще не було дворазових чемпіонок світу серед юніорів.
Якщо ж говорити про золотий дубль (спринт + переслідування), то Бех стала лише п’ятою українкою, якій підкорився такий результат. До неї дві гонки поспіль вигравали Олена Зубрилова, Оксана Яковлева, Олена Підгрушна та Анастасія Меркушина. Яковлева та Меркушина також вигравали в юніорках, але на чемпіонаті Європи.
А юніорська збірна Росії не отримала жодної медалі на цьому чемпіонаті світу.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.9044 / 4.42MB / SQL:{query_count}