Король біатлону

Якщо запитати у будь-якого вболівальника, хто найкращий біатлоніст світу, - без сумніву, більшість назве одне ім'я - Оле-Ейнар Бьорндален

lyzh.jpg 

Якщо запитати у будь-якого вболівальника, хто найкращий біатлоніст світу, - без сумніву, більшість назве одне ім'я - Оле-Ейнар Бьорндален. "Король біатлону" - так називають у світі цього норвезького спортсмена, який своїми перемогами здобув численну армію як уболівальників, так і тих, хто недолюблює його за ті ж звитяги. "Найціка­віше у спорті - це не перемога. А шлях, який до неї веде. Особливо останній відрізок цього шляху, на якому не можна допустити ані найменшої помилки", - ці слова Бьорндалена відображають суть його спортивного життя. Адже вони змушують будь-якого суперника зі страхом очі­кувати того самого останнього відрізку, на якому їх може обійти славетний норвежець. І важко повірити в те, що Оле-Ейнару цього тижня виповнилося 35 років.

Спорт, спорт, спорт

Народився Оле-Ейнар у місті Драммен 27 січня 1974 року в родині фермерів. Цей простий норвезький хлопець із блакитними очима й чарівною усмішкою провів своє дитинство у селищі Сімостранда, на фермі, основну частину господарства якої становили дев'ять корів.

Норвегія - світова держава зимових видів спорту. Нескінченні снігові простори, обладнані гірські майданчики, безліч стадіонів і спеціалізованих шкіл - усі умови, що потрібні для активного відпочинку й фізичного здоров'я населення. Любов до спорту в Оле почала проявлятися вже у восьмирічному віці, він уже тоді  приділяв якнайменше уваги навчанню у школі і водночас намагався знайти себе у спорті. Чим він тільки не займався! Грав у футбол, ходив на тренування з гандболу, виграв бронзову медаль чемпіонату Норвегії з легкої атлетики з бігу на 3000 метрів. А ще метав спис і брав участь у змаганнях з велоспорту... Незважаючи на таку багатогранність, за словами Бьорндалена, до 16 років для нього існували тільки лижні перегони. І це при тому, що біатлоном займався старший брат Даг. Саме вплив старшого брата змусив Оле-Ейнара теж зацікавитися біатлоном. По-перше, він хотів бути схожим на нього, а по-друге, йому подобалося стріляти. Вперше гвинтівку взяв у руки у вісім років. "Вона як бабахне, я аж злякався", - усміхаючись, згадує Бьорндален.

Зоряний шлях

Перший старт Бьорндалена на етапах Кубка світу відбувся 1993 року, тоді він посів  29-те місце в індивідуальній гонці. В тому ж році про нього вже заговорили як про майбутню зірку біатлону. Оле-Ейнар у блискучому стилі виграв усі три види програми на чемпіонаті світу серед юніорів. У 1994 році Оле-Ейнар уже входив до складу олім­пійської збірної Норвегії і брав участь в іграх у Ліллехамері. Проте дебют на Олімпіаді вийшов не таким, як очікували: у Ліллехамері Оле-Ейнар посів 36 місце в гонці на 20 кілометрів і 28-ме у спринті. Причина - нестабільна стрільба, яку не вдалося компенсувати хорошою швидкістю. Біатлоніст зрозумів, що йому не вистачає психологічної стійкості. Надалі  цю проблему він вирішив за допомогою Ойвінда Хаммера - особистості по-своєму унікальної. Хаммер мало що розуміє як у лижах, так і в стрільбі, проте процвітає у бізнесі: торгує дуже дорогими порохотягами. Одного дня  він продав порохотяг за 3500 доларів і Бьорндалену. А той подумав: якщо цьому панові вдається так успішно переконувати людей купувати дорогі іграшки, отже, він добре знає і  психологію. В 1997 році Хаммер почав працювати з Бьорндаленом, і відтоді результати біатлоніста різко пішли в гору. "Він навів порядок у моїй голові", - говорив Оле-Ейнар про свого психолога.

Проте до цього норвежець у 1995 році вперше ступив на по­діум етапів Кубка світу, а 1996-го святкував перемогу у спринті в Антерсельве. У 1998 році зірка Бьорндалена спалахнула на біатлонному небосхилі. На Олімпій­ських іграх у Нагано Бьорндален завоював своє перше олімпійське "золото" - у спринтерській гонці. Причому за цією медаллю йому довелося бігти двічі: після того, як норвезький біатлоніст фінішував із найкращим часом, через негоду гонку достроково згорнули, а результати анулювали. Але Оле-Ейнара такий поворот подій уже не міг вибити з колії, і наступного дня  він знову не залишив суперникам жодних шансів. До "золота" Бьорндален додав і "срібло" в естафеті, яке  здобув разом зі своїм старшим братом.

 Треба сказати, що Ігри-1998 стали знаковими в долі норвежця. "Там я здобув свою першу велику перемогу в спорті, а також першу більшу перемогу в особистому житті. У Нагано я познайомився з Наталі Сантер (італійською біатлоністкою) - своєю майбутньою дружиною", - розповів спортсмен. Цікаво, що ця пара досить довго зустрічалася і одружилися лише 27 травня 2006 року.

У 2000 році Оле-Ейнар Бьорндален увійшов і в збірну Норвегії з лиж. Головний тренер команди Пол-Гуннар Міккельсплас зустрів його радо, оскільки ковзанярський хід - ахіллесова п'ята норвежців, а Бьорндален спеціалізується саме в цьому виді лижної програми.

У 2002 році на Олімпіаді в Солт-Лейк-Ситі в лижній програмі Бьорндален посів шосте місце вільним ходом, планував виступити й у естафеті. Тоді він, безсумнівно, став би першим спортсменом в історії зимових Ігор, якому вдалося б завоювати "золото" у різних дисциплінах на одній Олімпіаді. На жаль, такої можливості йому не дали. Однак біатлоніст не надто переживав із цього приводу. "Що ж, отже, я не був для естафети досить хороший. Я не розчарований", - спокійно сказав він журналістам. Тим паче, що 2006 року  Бьорндален святкував успіх на етапі Кубка світу з лижних перегонів і став  другим спортсменом, якому вдавалося виграти як у біатлоні, так і в лижних перегонах. А 2002 року, можливо, саме цілковитою психологічною розкутістю можна пояснити його феноменально точну стрільбу у всіх чотирьох перегонах американської Олімпіади. Напевно, допомогли щоденні телефонні розмови із психологом: останній не поїхав у Солт-Лейк-Ситі, тому що не може ані на хвилину залишити свій бізнес.

Далі була фатальна невдача на чемпіонатах світу - з 1995 року жодної золотої медалі. Проте сезон 2002 - 2003 виправив і цю прикрість у кар'єрі Бьорндалена. Ханти-Мансійськ приніс йому не одне (таке довгоочікуване), а відразу два "золота". Під час гонок російські телекоментатори допустили низку некоректних висловлювань на адресу норвежця. Розповіли, що він астматик і в разі потреби використовує препарати, які, можливо, позитивно впливають на його результати. Астма - поширена хвороба в Норвегії, це пов'язано із кліматичними умовами. Тому Оле-Ейнар щороку  обстежується - є в нього астма чи ні. Тести показують, що норвезький біатлоніст ніколи не хворів на цю недугу.

Із 2002-го по 2005 рік якість його стрільби помітно поліпшилася. Тепер він, крім звання "найкращий бігун", завоював також право називатися "одним із найкращих стрільців". У період лютий-березень 2005 року він мав серію з 53 (!!!) пострілів без промахів на етапах Кубка світу і, як наслідок, серію зі семи перемог поспіль.

Тому такою дивною є метаморфоза, що сталася в олім­пій­ському Турині (2006 рік). Олімпіада виявилася менш вдалою, ніж попередня. Виникли проблеми зі стрільбою, які не дозволили норвежцю поборотися за "золото".  Однак виступи Оле після Олімпіади показали, що норвежець, як і раніше,  може перемогти усіх, навіть не показавши найвдалішу стрілянину. У сезоні 2005/06 з восьми стартів після головної події чотириліття Бьорндален переміг у шести, що принесло йому вже четвертий Кришталевий глобус. 

Наступні два роки Оле-Ейнар розривався між лижними перемогами та біатлоном. Проте 2008 року він таки зосередився саме на біатлоні і виграв уже п'ятий Кубок світу. Цього сезону головна мета норвежця - чемпіонат світу.

Божественне втілення

Норвежці з покоління в покоління передають легенду про Улле - одного із дванадцяти головних богів. Улле швидко бігає на лижах і влучно стріляє з лука. У Норвегії вважають, що Бьорн­дален - живе втілення самого Улле... Навіть встановили біатлоністові бронзовий пам'ятник у його рідному містечку Сімостранда. Сам Бьорндален спочатку нічого не хотів чути про це, але потім погодився: "Спершу я не сприйняв цю ідею. У моїй свідомості просто не вкладалося: який ще пам'ятник? Я ж іще не вмер! І навіть кар'єру не завершив! Але мене переконали, що виступ у Солт-Лейк-Ситі - достатня підстава для того, щоб увіковічити момент тріумфу для величезного числа вболівальників. До речі, мені було дуже цікаво працювати зі скульптором. Це видатний професіонал, норвежка, яка нині мешкає у США. Вона багато років стежила за моїми виступами, їздила на перегони, щоб зрозуміти природу рухів біатлоніста, потім ми неодноразово працювали у неї в студії, я позував, вносив якісь корективи у роботу. І, треба сказати, залишився дуже задоволений результатом. Адже це не так просто - передати в застиглій скульптурі рух, експресію, погляд".

Нині йому 35, і більшість уже чекає, коли  ж він піде на "пенсію", але норвежець ще має спортивні мрії. Він хоче випробувати власні сили на Олімпіаді в Сочі,  і Бьорндалена зовсім не турбує, що йому тоді буде 40: "У цьому віці цілком можна показувати високі результати, якщо правильно до себе ставитися". Ще одна мета - побити, здавалось би, вічний рекорд шведського гірськолижника Інгемара Стенмарка, який з 1974-го по 1989-й вигравав 86 етапів Кубка світу. 19 січня 2009 року Бьорндален здобув 84-ту перемогу, і йому залишилося зовсім мало, аби оновити світове досягнення.

коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
5.0809 / 4.18MB / SQL:{query_count}