Вічний революціонер

Андрій Парубій, парламентар, комендант столичного Євромайдану, – про настрої мітингувальників, політику і те, чим відрізняються два українські Майдани

фото: facebook.com/andriy.parubiy
В Україні вже третій тиждень – Єврореволюція. Незважаючи на перешкоди, погоду, страх, люди налаштовані рішуче – стояти до кінця. 
Андрій Парубій, парламентар, комендант столичного Євромайдану, один із польових командирів Помаранчевої революції, розповів учора “Пошті”, що на Євромайдані відчувається напружена ситуація. Пересторога і страх через можливу атаку “Беркуту” створюють атмосферу зосередженості. Якщо говорити про настрій людей на Майдані, то це і є найбільша відмінність між Євромайданом і Помаранчевою революцією”, – зазначив він. 
Андрій Парубій певен, що нині дуже відповідальні й історично важливі дні для України, тож головне триматися разом! Мітингувальники не прагнуть створити культ політиків, але не проти того, аби знайти людину, яка вирішить конкретні й чіткі завдання, поставлені українським народом.
– Пане Андрію, ви були одним із польових командирів Помаранчевої революції і одним із перших вийшли на Євромайдан у Києві. На вашу думку, чим відрізняються ці два українські Майдани?
– Дуже багато подібних, я б сказав, однакових ознак – самоорганізація, відданість людей. Ті, що стоять на Майдані, ставляться один до одного з повагою. Загальна ввічливість – одна з подіб­них ознак.
Відмінність, на мою думку, полягає у тому, що на теперішньому Майдані відчувається більше напруження. Поясню чому: в 2004-ому, на майдані не було сутичок, а нині загони “Беркуту” періодично атакують мітингувальників. Це стосується не лише побиття студентів на світанку першого грудня. Адже й до того були постійні сутички між мітингувальниками і правоохоронними органами. Тому на столичному Євромайдані витає відчуття можливого нападу. Пересторога і страх через можливу атаку “Беркуту” створюють атмосферу  зосередженості. Якщо говорити про настрій людей, то це і є найбільша відмінність між Євромайданом та Помаранчевою революцією. 

facebook.com/andriy.parubiy
– Багатьох українців непокоїть те, що нема лідера…
– Люди, які вирушають на акції протесту нині і йшли у 2004-ому, боролися за цінності, за Україну. Тому не думаю, що один лідер на Майдані є обов’язковим. Атмосфера Євромайдану показує: люди виходять відстоювати цінності і своє майбутнє. 
– Раніше студенти і деякі громадські діячі закликали відмовитись від партійної символіки – “Євромайдан без політики!”. Яка ваша думка з цього приводу?
– Дискусія на цю тему була не надто продуктивною. Нині дуже відповідальні дні, тому не можна ділити суспільство на будь-які категорії. Не можна казати, що окремо студенти, громадські діячі, представники партій, робітники. 
Адже суть Євромайдану – підняти й об’єднати усіх. Українці відстоюють інтереси своєї держави і свого майбутнього в ній. Як свідчить досвід, акції протесту, на які виходили самі студенти, так звані “антитабачники”, підприємці, які виступали проти нового Податкового кодексу, чи літні люди – проти пенсійних реформ, не надто успішні. Висновок – треба об’єднуватись! 
Прогнозувати події на Майдані – справа невдячна. Треба готуватись до будь-якого сценарію. Лиш тоді зможемо вистояти і втримати оборону
Не можна розділяти учасників протесту за будь-якою ознакою, у тому числі й за політичною. Це неправильно і непродуктивно! Стояти треба усім разом, адже цілі однакові. Тож не має значення наявність чи відсутність партійного прапора на подібних акціях протесту. Головне, щоб усі зійшлися докупи.
– Ви майже втратили голос, кашляєте...
– (Кашляє) Так, перепрошую (знову кашляє)... Під час бійок мені газом спалили голосові зв’язки. 
– Крім того, у вас, як я знаю, були зламані пальці…
– У мене була закрита черепно-мозкова травма і струс мозку. День пролежав у лікарні. І так сталося, що в ніч, коли я там був, на майдані Незалежності “Беркут” розігнав і побив студентів. Після цього я повернувся на майдан і щоночі чергував там до ранку. Не дай Боже, атака повториться… Маю бути поруч із людьми. 

фото: facebook.com/andriy.parubiy
– Ви на варті Майдану?
– Не тільки... Займаюся ще й загальним управлінням. На Євромайдані з перших хвилин, кожен день, особливо ввечері й уночі. 
–  Пане Андрію, не секрет, що під час Помаранчевої революції було добре фінансування. Люди мали їжу, одяг. А як на Євромайдані? Чого не вистачає мітингувальникам?
– Ані під час Помаранчевої революції, ані тепер не орієнтуюсь, що там із фінансами. Сотня самооборони Майдану подала запит до господарського відділу, і вже третій день чекаємо теплих курток і черевиків. Пригадую, під час Помаранчевої революції ці питання вирішували по-іншому...
– Швидше?
– Не те щоб швидше, але напевно було більше таких речей, необхідних наборів для нічних чергувань, кращою була й організація побуту. Тут є різниця. Але є та сама кількість добровольців і людей, які приїжджають і допомагають Майдану. Сказати, що десь краще, а десь гірше, було б нечесно і неправильно. На обох Майданах – високий рівень самоорганізації.
– Скільки ще люди стоятимуть на Майдані? Що далі?
– Чесно, не знаю... Важко передбачити, чим усе закінчиться. Ми маємо вимоги, розширюємо простір майдану. В неділю це відбулося. Стоятимемо, доки не доб’ємось виконання наших вимог. А стосовно того, які можуть бути дії влади, не знаю... 
– Агресивні, провокаційні...
– Цілком ймовірно... Говорю з вами, а мене повідомляють, що підрозділи “Беркуту” підтягуються до майдану Незалежності з боку Хрещатика і Бессарабки. У будь-який момент може трапитись непередбачуване. Прогнозувати події на Майдані – справа невдячна. Треба готуватись до будь-якого сценарію. Лиш тоді зможемо вистояти і втримати оборону. 
– Є інформація, що в столиці працюють російські спецслужби.
– Не знаю. Думаю, це перебільшення…  
Розмовляла Наталія Пиртик
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
11.3035 / 4.12MB / SQL:{query_count}