Поки грім не вдарить

На вашу думку, чи стане Львів безпечнішим після трагедії на Левандівці?

Тарас Лисак, директор-розпорядник театру ім. М. Заньковецької
Так, стане. Ця подія набула широкого розголосу всеукраїнського масштабу. Центральні ЗМІ наводили приклади подібної проблеми та схожих трагедій в інших містах держави.

Вірю, що місцева влада та центральні органи виконавчої влади зроблять з цього належні висновки та вживуть відповідні заходи. Суспільство змінюється і вчиться, на жаль, на помилках. Іноді в силу інертності ми чекаємо, доки півень клюне. Він вже клюнув… Відповідальність за скоєне несуть керівники підприємств чи керівники відповідних підрозділів цих підприємств-власників каналізаційних люків. Також ЛКП повинні знати оперативний стан благоустрою своєї території. Небайдужими до цього повинні бути всі!
Петро Мацук, екскурсовод
Я живу в районі Майорівки і жодних змін після трагедії на Левандівці не бачив: каналізаційні люки і надалі в неналежному стані.

Людям потрібно зрозуміти, що є речі, за якими необхідно слідкувати. В нас усе впирається в банальне – “немає коштів”. Це означає: немає грошей взагалі і немає грошей, бо треба міняти долари…

У квітні такий же нещасний випадок стався на східній Україні. За збігом обставин, прізвища двох жертв подібні. Мені відомо, що у Львові кожні три місяці працівники комунальних служб перевіряють, у якому стані люки. Виходить, що трагедія сталася через те, що цей люк хтось вкрав. У нас є пункти прийому металобрухту, але не може бути, щоб і далі ці люки зникали безслідно! Страшно подумати, що хтось за такий шмат металу отримав пляшку оковитої, а дитина пішла з життя…

Маємо також і правоохоронні органи, які повинні займатися розслідуванням крадіжок та відповідати за безпеку громадян. Але роблю висновок – ми втрачаємо громадське суспільство. Живемо за принципом “Моя хата скраю…”

Гасне те піднесення, що було на початку 90-х років. Люди самі “деруться” по життю, влада ж бездіяльна, тому й виникає пасивність та байдужість громадян… Я певен, що хтось-таки бачив, що колодязь не був закритий чавунним люком, але…

Щодо відповідальності, то за кордоном таке питання не постало б, адже там – усе регламентовано. Хто відповідає у нас? Невідомо! Куди ж ми котимося?!
Ярослав Іваночко, головний редактор інтернет-видання iPress.ua
У Львові щось роблять лише тоді, коли грім ударить. Потрібно було, щоб загинула дитина, аби мерія та міліція звернули увагу на проблему каналізаційних люків у місті. Чи щось зміниться тепер? Я би дуже хотів у це вірити.

Хотів би також, щоб правоохоронці нарешті позакривали пункти прийому металобрухту. Не буде попиту – не буде пропозиції, і люки будуть на своїх місцях. Хотів би, щоб системи каналізування регулярно перевіряли міські служби, дивилися, чи є там люки, чи нема їх.

Біда в тому, що на такі “дрібниці” чомусь ніхто не зважає. Нема ніякого дотримання законодавства з охорони праці! Нещодавно на вулиці Личаківській кабель на хіднику прокладали. Зірвали нову плитку, роботи не обгородили, люди ходили дорогою або поміж проводами та відбійними молотками біля викопаної траншеї. Потім ті ремонтники абияк ту плитку поставили. І все. Вони своє зробили. А на пішоходів їм наплювати. Хто їх має контролювати?! Хто повинен за ними криво поставлену плитку ставити назад?! Так, це дрібниці. Але з таких дрібниць складається комфорт для людини у нашому місті.
Віктор Гальчинський, прес-секретар ПАТ “Кредобанк”
У Львові на вул. Науковій рівно місяць тому мій робочий день розпочався з падіння у каналізаційний люк дорогою на роботу. Чавунна кришка на ньому була, але не була зачиненою – під дією ваги вона перевернулася і “пропустила” мене вниз.

Особливих травм ця пригода, крім зіпсованого костюма, мені не завдала, але тоді я написав на своїй сторінці у Facebook: “Може, таки варто звертати увагу на міжквартальні проходи? Ну добре, я не зміг повністю провалитись у цей люк в силу комплекції, а якби на моєму місці опинилась дитина?”

До честі міської влади, на інформацію відреагували належно – того ж дня зі мною зв’язалися й уточнили дані, а вже за день проблемний люк “накрила” оновлена та значно важча чавунна кришка, яку вже просто так годі підняти…

Але прикро, жахливо і боляче, що за кілька тижнів це попередження стало реальністю в іншому районі Львова, і ціною цієї реальності стало життя дитини, яка вже ніколи не побачить цього світу. Трагедії могло б не бути, якби ревізію люків з вересня провели не в одному адміністративному районі, а в цілому місті, звернувши першочергову увагу на траси колекторів. Бо ж якщо у “локальних” колодязях ще є шанс на порятунок, то у підземних магістралях подібно до тої, де сталася трагедія, при падінні не виживе і дорослий.

Сподіваюся, слідство дасть цій події максимально можливу за законом оцінку, а комунальні служби врешті-решт системно займуться усіма “підвідомчими” об’єктами, що становлять загрозу. Небайдужі жителі Львова зможуть допомогти їм як дзвінками на гарячу лінію міста, так і розміщенням фото на окремо виділених сторінках у соцмережах. На мою думку, таку сторінку у соцмережах варто відкрити при гарячій лінії міста. Тільки при комплексному підході можна буде говорити про безпечне життя в місті, яке всі ми любимо.
Іванка Войтович, художниця
Львів мав би стати безпечнішим... Звичайно, якщо приймуть хоч якісь заходи... Шкода, що саме такий випадок змусив задуматися усіх про безпеку на вулицях. Мене мій тато з дитинства вчив: ні в якому випадку не ставати на люки. Тож виглядає так, що ця проблема є постійною...

А щодо покарання... Я так розумію, що за всі люки, каналізації і відводи відповідає водоканал. Але вони розташовані у межах різних районів, а там за порядками дивляться ЛКП. Тож карати когось одного було б не об’єктивно. На питання “Хто винен і хто має відповідати?” не можна однозначно відповісти. А на майбутнє вартувало би організувати якусь службу чи хоча б гарячу лінію в існуючих. Щоб кожна людина, яка помітила відсутність люка чи ще якусь небезпеку, могла б про це повідомити. Але найголовніше, аби на ці звернення швидко реагували і приймали міри по усуненню таких небезпек.
Оксана Яковець, заступник директора департаменту соціального захисту населення Львівської облдержадміністрації
Думаю, що ні. Доки пункти прийому металобрухту прийматимуть каналізаційні люки, доти Львів безпечним не буде. Людей, які хочуть заробити на вкраденому, ще є дуже багато.

Влада повинна на це якось реагувати, а не тільки ставити на відкриті люки, у кращому випадку, бетонні плити, а в гіршому – фанери. Добре, якби пунктам прийому металобрухту заборонили приймати каналізаційні люки або ж щоб їх працівники, наприклад, повідомляли у відповідні органи про те, хто їм приніс люк.

За викрадені люки однозначно має хтось відповідати. Насамперед треба карати тих, хто за ними мав би пильнувати. Це стосується “господарів” люків і навіть прибиральниць – вони ходять, прибирають територію, тому повинні знати, що відбувається на їхній ділянці. Головне, щоб ніхто не ходив осторонь, а реагував. Інакше ладу не буде.
Михайло Павлів, львів’янин
Трагедії стаються щодня, але вони різні і їх наслідки теж. Щодня чуємо про пасажирів, які випадають із маршруток, людей, на яких чи біля яких падають карнизи будівель, шматки балконів, архітектурна ліпнина тощо. А що вже казати про автомобілі, які не зважають на пішоходів і велосипедистів... А цілі мотки різних кабелів і дротів у під’їздах...

Насамперед треба розуміти, що безпека залежить не лише від осіб, які несуть відповідальність за безпеку того чи іншого об’єкта, бо добре розуміємо, що вони непогано виконують свою роботу за мізерну платню. Крім того, не вистачає коштів на ремонт і забезпечення усіх норм безпеки об’єктів. Проте є й інший бік медалі – хтось краде по трохи, економить на безпеці... А безпека залежить і від жителів Львова. Ми часто помічаємо неполадки на вулиці, і перед тим, як бігти вирішувати свої справи, варто подзвонити у відповідну службу і повідомити про небезпеку, яка виникла чи може виникнути.

Усі трагедії забуваються на певний час. Після випадку на Левандівці зміни відбудуться, але щоб залагодити “шум” і “невдоволення”. Натомість свідомість громадян має завжди бути “увімкненою”.
Володимир Бєглов, радіоведучий
Дуже важко таке коментувати. З одного боку, це справді велика наука для усього міста. А з іншого боку – трагедія. Мені здається, що абсолютно всім (від тих, хто брав безпосередню участь у пошуках, до тих, хто дізнавався про все з преси) дуже болить цей випадок. Безумовно, комунальні служби зроблять свої висновки, вживатимуть якісь заходи. Звичайно, когось звільнили, когось ще звільнять… Думаю, відбудеться якась “кампанія з перевірки каналізаційних люків”.

Але тут важливо, щоб висновки зробили прості громадяни, звичайні перехожі. Ми повинні не тільки помічати недоробки комунальників, ми мусимо звертати на них увагу інших, втручатися, вимагати, простіше кажучи – перейматися.

Перейматися не лише периметром своєї квартири і “коридорчика”, але й тим, що є спільним. Бо, напевно, оця наша відокремленість, “хатоскрайність”, байдужість теж є причиною таких нещасних випадків.
Юля Хомчин, виконавчий директор МО “Дзиґа”
Щоб почуватися щасливими, кожен з нас певною мірою повинен почуватися захищеним, жити у безпеці, просто знати, що тобі, твоїм інтересам, твоїм найдорожчим і близьким у прямому сенсі цього слова нічого не загрожує.

Ціле місто поставив на ноги і привів до тями випадок з дитиною, яка через пряму безвідповідальність відповідних структур упала в каналізаційний люк. Це трагедія. Поки це не стосується кожного безпосередньо і ми лише спостерігачі (знаємо, але, дякувати Богу, не проходили через це), усвідомлення масштабів цієї біди не таке і глибоке. Львів не стане безпечнішим, поки цього не буде. Доки не буде чіткого усвідомлення загрози та відповідальності за це.

А загроза усюди. Це не лише каналізаційні люки, але й ліфти, дитячі майданчики, довгобуди, балкони… Зрештою, навіть частина міського транспорту. Мене дивують новини постфактум на кшталт “У Львові встановлено 50 нових каналізаційних люків”… Ці новини повинні були з’являтися раніше. На встановлення люків, на їх ремонт та заміну у бюджеті закладені кошти. Але, щоб це відбулось у Львові, мала піти з життя дитина. Про яку безпеку можна говорити у місті, “господарка” якого частково тримається на принципі “Поки грім не вдарить, чоловік не перехреститься”?
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.7497 / 4.49MB / SQL:{query_count}