Від “порятунку” до “пакращєння”

Наша прив’язаність до Росії, на вашу думку, – економічна чи ментальна, і як її подолати?

Наша прив’язаність до Росії, на вашу думку, – економічна чи ментальна, і як її подолати?

Завтра, 18 січня, виповниться 359 років Переяславської ради, яка, без сумніву, стала історичною не тільки для України, а для всієї Східної Європи. Саме завдяки їй, на думку багатьох сучасних істориків, Росія стала впливовим політичним гравцем і з нею почали рахуватися у Європі. Саме тоді Україна, здобувши низку важливих перемог, стояла на геополітичному роздоріжжі і вирішувалa, куди і з ким їй рухатися.  

І, напевне, найвлучнішою історичною оцінкою її стали слова самого Тараса Шевченка “Стоїть в селі Суботові домовина України…”, а твори, де він згадує Богдана Хмельницького, радянська цензура вилучала із “Кобзаря”.

Звичайно, тоді ніхто не міг передбачити, чим обернеться для України та Переяславськa радa: закріпачення, етно- і геноциди, масові депортації… Йшлося про “порятунок”, сьогодні ж інша ПР говорить про “пакращення”. І чергові угоди, стратегічні партнерства, митні союзи… 

Попри те, що нещодавно в Держдумі Росії депутат від правлячої партії на повному серйозі пропонував після вступу України до Mитного союзу переселити сім мільйонів українців у Сибір, аби відгородитися від експансії китайців на російські території. 

А наше МЗС прокоментувало, що реагувати на державному рівні на такі заяви не варто… Чи історія нас так нічого і не навчила? Чи ми настільки залежні від північного сусіда, що мовчки готові проковтнути такі заяви? Ми навіть своє духовне життя узгоджуємо з ним, адже як і Росія, святкуємо за юліанським церковним календарем. І щоразу озираємося…

Сьогодні “Пошта” запитує своїх співрозмовників, наша прив’язаність до Росії, на їхню думку, –  економічна чи ментальна, і як її подолати? 

Ярослав Грицак, історик:

Володимир Ар'єв, народний депутат України:

- Я не можу назвати жодної галузі українського культурного, політичного, економічного життя, де б не було цієї прив'язки. Вона виникла не сьогодні, а є частиною нашої історії. І поєднує нас не стільки із російською історією, скільки із так званою православною цивілізацією. Тому долати цю прив'язку є неймовірно складно, адже йдеться не тільки про долання того, що сталося в останні 50 чи навіть 100 років, а й того, що відбувалося упродовж декількох століть. Очевидно єдиний спосіб розв'язатися - це європеїзуватися, переключити Україну в інший регістр, інший простір. Це те, що пробують робити українські політики, українська інтелігенція щонайменше в останні сто років. Символом цього є такі різні особистості як Іван Франко та Дмитро Донцов. Головна різниця між Україною та Росією полягає не у мові (вона дуже схожа) чи в культурі (це культура східнохристиянська із внутрішніми відмінностями). Ключова різниця не в цьому, а радше в політичних традиціях, різних способах організації суспільства, стосунках між державою та особистістю. Просто кажучи, Україна має більшу тенденцію до демократії, часом із анархічними проявами. Скажімо, поява в українській історії таких фігур, як Путін, Петро I, Сталін є виключеною, неможливою. Тому й режим Януковича я вважаю тимчасовим. Зараз єдиний спосіб відірватися від Росії - це змінювати політичну систему. Чим далі ми йдемо у бік тоталітаризму, тим більше посилюємо столітні зв'язки. Чим далі від нього відходитимемо, тим більше відкриватимемо шлях на європейське майбутнє України. - Швидше ментальна. Незалежно від регіону України. П'яних біля генделів на свята вистачає і у Львові, і у Курську. Новий рік біля телевізора, принизливе для жінок 8 березня тощо. А ще прагнення одвічного задурно або "шари", яка і призводить до сподівань та віри у неможливе "пакращення" згори. Чекати, щоб депутат приніс гроші чи з барського плеча відірвав одну мільйонну вкраденого на дитячий майданчик, а потім радіти цьому і голосувати за такого можуть тільки ментальні "совки".Поки ми самі не розірвемо ментальний зв'язок у своїй голові - годі чекати змін. Згори, як незалежність, вони не впадуть. І хоча позитивні зрушення у бік європейського мислення вже сталися у багатьох, прорадянського баласту нам вистачить ще на покоління. Якщо і далі байдуже проходитимемо повз прояви чужої Україні ментальності. А економічно ми вже давно могли бути далеко попереду, якби не ще одна ментальна прив'язка до Росії - злодійство, крадіжки та корупція незалежно від рівня посади та відповідальності - від вахтера до президента.

Андрій Корнат, керівник фракції НРУ у Львівській облраді:

Володимир Фесенко, політолог, керівник Центру політичних досліджень "Пента":

- Оцінити зараз саме психологічний елемент Переяславської ради дуже важко. Якщо говорити з погляду сьогоднішнього дня, то союз із Московським царством був політичним. Та ми знаємо, яка була критика цього навіть у творчості Тараса Шевченка.Експерти, історики оцінюють рішення союзу із північними сусідами як рішення тактичне, а не стратегічне, яке було зумовлене тодішньою ситуацією в Україні. Якщо так оцінювати цей зв'язок, то, звичайно, що не потрібно говорити про нього в контексті спільних психологічних чи ментальних основ.Щодо моєї особистої позиції, то тодішні події засвідчують, що українська нація окремішня, вона відчувала у собі сили, потуги і потребу бути самостійною і не залежати від будь-яких сусідів. Це виразилось і в подальшій національно-визвольній боротьбі, яку ми бачимо в наступних історичних періодах. 
- Спільні історичні коріння (століттями значна частина українських земель та українського населення перебували або у складі спільних державних утворень або у складі російської держави) обумовили соціокультурну близькість (мовну, релігійну, культурну, побутову тощо) та міцні економічні зв'язки, які є також наслідком географічного сусідства. Це не долати треба (історію і географію не подолаєш), а використовувати вигідні сторони і нейтралізовувати об'єктивні ризики такої ситуації, трансформуючи "пути" залежності" у взаємовигідні зв'язки двох незалежних країн, формуючи новий український соціум, у якому буде і російськомовна складова. Цьому може сприяти вирішальною мірою і європейська інтеграція нашої країни.

Микола Княжицький, народний депутат України:

Ірина Магрицька, доцент Східноукраїнського національного університету ім. Володимира Даля, голова Луганської обласної філії Асоціації дослідників голодоморів в України:

- Я б сказав, що прив'язаність до Росії - ціннісна. А цінності і у нас, і в Росії формувалися царатом і сталінізмом. Але ми, окрім цих жахливих антигуманних цінностей, мали щe спільну історію і з європейцями. Те ж Велике князівство Литовське. А отже маємо нарешті вибрати і про політичні цінності сьогоднішньої Росії забути раз і назавжди. Але не забувати про наші економічні інтереси і велику російську культуру, що для нас має бути виховним доповненням до великої культури української.
- Для більшості населення сходу України ця прив'язаність ментальна. Але ж не забуваймо, що формувалася ця ментальність не природним, а штучним шляхом - згадаймо 75-річну комуністичну пропаганду на цих теренах, геноцид Голодомором, інтелектоцид, лінгвоцид тощо!А для нашого уряду на чолі з Президентом це прив'язаність ще й ментально-економічна. Ментальна - бо той уряд у своїй більшості представлений вихідцями саме зі сходу України, економічна - бо залежність від російського газу за відсутності справжніх реформ перетворюється на зашморг для України як незалежної держави.Наслідки непередбачувані, але, без сумніву, негативні у плані перспективи нашої євроінтеграції. Подолати ж цю прив'язаність можна тільки мудрою державною політикою, на яку спроможні тільки справжні українські елітарії. Але де їх сьогодні взяти?

Володимир Пилипчук, економіст, народний депутат України І-ІІ скликань:

 
- В українців - економічна і долати її слід економічними методами. Імпортозаміщенням і диверсифікацією поставок енергоносіїв, на жаль, робота п'ятої колони поки не дає цього реалізувати. Відв'язати можна лише засобами СБУ (якби воно в нас було. А то ж КГБ РФ в Україні). У хохлів прив'язка - ментальна. Їм ще не доповіли, що Україна - суверенна держава... Тому - роз'яснювати і змушувати до праці на благо України. Змушувати до праці на благо України і роз'яснювати. І переганяти рештки мізків із п'ятої точки в голову...

 

коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
2.7224 / 4.48MB / SQL:{query_count}