Ніч яка місячна...

Людство знову хоче повернутися на Місяць

Ніл Армстронг на Місяці (16 липня 1969 року), фото: АР
У липні весь цивілізований світ святкував видатну для людства подію – 50-річчя першої висадки людини на Місяць. 16 липня 1969 року американський космічний корабель “Аполлон-11” стартував із мису Канаверал до Місяця. 20 липня він здійснив посадку в південно-західній частині Моря Спокою. Вперше людина втілила свою мрію і зробила крок на іншому небесному тілі. Командир екіпажу Ніл Армстронг (пульс тоді зріс до 160 ударів на хвилину), ступивши на поверхню Місяця, сказав історичні слова: “Це невеликий крок для людини, але величезний стрибок для людства!”.
Телетрансляцію висадки людини на Місяці вели майже усі країни (окрім, звісно, СРСР і Китаю). Радянський Союз, доклавши максимум зусиль, щоб обігнати Америку з висадкою людини на Місяці, не міг дозволити своїм громадянам дивитись на тріумф ідеологічного ворога. До цього саме СРСР тримало пальму першості в космічній гонці. Перша людина в космосі, перший вихід у відкритий космос, перший обліт Місяця, перші фото, перша м’яка посадка, перші місяцеходи. Тричі радянські автомати зуміли привезти на Землю місячний ґрунт – всього 330 грамів. А 21 липня 1969 року черговий радянський автомат “Луна-15” після аварії впав на Місяць. Це стало першим кроком назад у радянській космічній гонці. І мета, висадка людини, так і не відбулася. Гігантська радянська ракета Н1 не зуміла злетіти. Чотири випробування на Байконурі – чотири аварії. Космонавти готувалися до польоту. Командиром першого екіпажу повинен був стати Олексій Леонов, перша людина, яка вийшла у відкритий космос. Але висадка на Місяць так і не відбулась.
Саме тому навіть радянські політики були змушені визнати, що місія “Аполлона” – це успіх всього людства. Місячна програма США стартувала 12 квітня 1961 року відразу після польоту Юрія Гагаріна. Назву місячній програмі дав інженер NASA Ейб Сілверстайн. Пізніше він розповідав, що вигадав її, сидячи вдома і думаючи про бога Аполлона, який своєю колісницею летить до Сонця. А до 1972 року до Місяця стартувало сім екіпажів, лише один не зумів виконати посадку.
Сьогодні, через 50 років, американці відновлюють програму з освоєння Місяця, охрестивши її ім’ям богині Місяця Артеміди (сестри бога сонця Аполлона). Цього разу амбіції США сягнули набагато далі висадки на місячну поверхню і проб ґрунту. Планується не тільки повернути астронавтів на супутник Землі, а й висадитися в декількох його частинах, зокрема там, де ще жодного разу не ступала нога людини – на Південному полюсі.
Завдяки “Артеміді” NASA планує до 2024 року забезпечити стійку присутність людини на Місяці для нових досліджень і відкриттів, закласти міцний фундамент для побудови місячної економіки за допомогою приватних компаній. Кінцевою ж метою, за заявою директора NASA Джима Бранденстайна, є створення на Місяці космічної бази, яка в майбутньому стане стартовим майданчиком для польотів на Марс. Спочатку проєкт планували на 10 років, але Дональд Трамп поставив завдання скоротити термін удвічі.

Прототип ракетоносія компанії Firefly

Навіщо людству Місяць?

31 серпня 2018 року Джон Кук, колишній учасник програми Space Shuttle і МКС (Міжнародна космічна станція), опублікував статтю, в якій порівняв дослідження космосу з розвідкою західних регіонів Америки у XIX столітті. Кук провів аналогії між тим, як “золота лихоманка” була причиною розвитку економіки США, і як Місяць може стати тією самою “золотою лихоманкою”, але вже в космосі. Він робить основний акцент на ролі Місяця і навколомісячної орбітальної станції як проміжних пунктів у подорожі до Марсу. Найуспішніші світові відкриття нових кордонів зазвичай відбуваються в умовах розумного використання доступних на маршруті ресурсів, наприклад, води.
Є вагомі підстави вважати, що на полюсах Місяця, заховані в тінях кратерів, зосереджені великі поклади водяного льоду. Вода – це як золото в космічній “золотій лихоманці”. З води можна отримати потужне паливо, яке є “валютою” космічних подорожей: розкласти воду на складові компоненти, сформувати з неї молекули водню і кисню, які після скраплення перетворяться на паливо. Можна використовувати воду і для “побутових” потреб – дихання і захисту від радіації.
Але вагомі підстави – це ще не стовідсоткова гарантія, що вода є на Місяці. Власне, метою дослідження Місяця є намір підтвердити наявність цих припущень. Також інвесторам потрібний чіткий план і гарантії, що їхні вкладення окупляться в найкоротші терміни. Поки таким планом може бути реалізація міжпланетної заправної станції на навколомісячній орбіті. Доставкою палива на орбіту можуть зайнятися приватні компанії. Саме дозаправлення може бути реалізоване двома способами: заправлення “на льоту” або заміна порожнього паливного бака на повний. Спочатку паливо буде доставлятися із Землі, але в перспективі, завдяки розвідці поверхні Місяця за допомогою роботів (можливо, керованих із Землі) і місяцеходів, вдасться знайти корисні ресурси, навіть ту ж воду. Вагомим аргументом на користь видобутку палива на Місяці для міжпланетної станції служби є те, що гравітація поблизу Місяця набагато менша ніж біля Землі. А це означає, що потрібно витратити набагато менше ресурсів, щоб доставити його з Місяця на орбіту, ніж із Землі. Тож залишиться більше палива для подорожі у відкритий космос, Марс, наприклад.
Крім видобутку води з льоду на Місяці, є перспектива видобутку ізотопу гелію-3. Цей ізотоп є ключем до безмежної енергії. Як повідомив пресі керівник Індійської організації з космічних досліджень (ISRO) доктор Сіван, запаси ізотопу гелію-3 на Місяці теоретично можуть забезпечити глобальні енергетичні потреби людства щонайменше на 250 років.

“Чандраян-2” на стартовому полі

Маленький крок для України...

Але повернемося до програми “Артеміда”. Вона буде матиме кілька етапів. Перший – “Комерційні доставки корисних вантажів на Місяць” (CLPS – Commercial Lunar Payload Services). У 2018 році NASA відібрала дев’ять аерокосмічних компаній із 50 для доставки науково-технічного обладнання на супутник Землі. Крім гранда Lockheed Martin, до списку увійшли ще вісім перспективних космічних стартапів, серед яких і Firefly Aerospace.
Власником компанії є бізнесмен Макс Поляков, а над створенням її ракетоносіїв працює міжнародний колектив учених та інженерів із США та України. Сьогодні Firefly готова запропонувати на ринку космічних пускових послуг легкий ракетоносій Alpha з корисною вантажопідйомністю до 1 тонни, а в 2020 році планує запустити ракетоносій середнього класу Beta, що піднімає до 4 тонн корисного вантажу.
У червні 2019 року NASA назвало перші три компанії, з якими має намір укласти контракти на доставку вантажів на Місяць. Чотири вантажі доставить Orbit Beyond. До вересня 2020 року компанія повинна посадити свій апарат у Морі Дощів, розташованому на північно-західній стороні Місяця, яку видно зі Землі. Компанія Astrobotic Technologies до липня 2021 року доставить 14 вантажів в Озеро Смерті. Intuitive Machines зобов’язана висадитися в Океані Бур із п’ятьма вантажами на борту. Точний список вантажів буде складено до кінця літа. Очікується, що в нього увійдуть навігаційні прилади, вимірювачі місцевого випромінювання і тестери для проведення різних наукових експериментів.
Це тільки перший етап програми CLPS. Пізніше NASA проведе ще кілька тендерів між учасниками, які виграли відбір, а це означає, що іншим шести компаніям теж знайдеться робота. Intuitive Machines вже зараз планує використовувати для доставки вантажів на Місяць ракетоносій Firefly Beta, коли той пройде всі фінальні випробування. Про це повідомив CEO Firefly Том Маркьюзік.
“У поєднанні з нашим ракетоносієм Beta і партнерством з Intuitive Machines Firefly надасть комплексну пропозицію місячних послуг від стартового майданчика до поверхні Місяця. Для нас велика честь об’єднати зусилля з NASA для розширення знань про космос і натхнення нового покоління космічних підприємців”.
Варто зазначити, що Firefly Aerospace – єдиний міжнародний учасник “Артеміди”. “Раніше Україна входила в топ-5 космічних держав, тому інженерний потенціал залишився на високому технічному рівні. Із 2018 року там повноцінно працює R&D центр Firefly, який проєктує та випробовує окремі компоненти ракет Alpha і Beta, а також прототипи перших супутників компанії”, – зазначає голова компанії Макс Поляков.
За два роки Firefly Макса Полякова вдалося отримати дозвіл на запуски з космодрому ВПС США “Ванденберг” у Каліфорнії, підписати угоди з декількома компаніями на надання пускових послуг, зокрема з британським виробником супутників SSTL. Все це не залишилося поза увагою NASA і дозволило Firefly взяти участь в програмі “Артеміда”. Макс Поляков зазначив, що відродження місячної програми важливе.
“У грудні Firefly готується до запуску легкої ракети Alpha, яка виведе на низьку навколоземну орбіту – до 200 кілометрів – шість супутників Airbus. На черзі середня ракета Beta і пілотований космічний корабель Gamma. Крім того, ми плануємо будувати власні супутники дистанційного моніторингу та свій місяцехід. Тому “Артеміда” – це одна з планових, але дуже важливих програм, де будуть залучені наші ресурси. Той маленький крок, який зробив Ніл Армстронг, став проривним для всього людства. Настав час не просто повернутися і повторити успіх, а зробити новий крок і прокласти дорогу до освоєння Марса та інших горизонтів”, – прокоментував Макс Поляков.
Крім Firefly Макса Полякова і Lockheed, за право доставки вантажів на місячну поверхню поборються Deep Space Systems, Draper, Masten Space Systems і Moon Express. Всього на цей етап NASA планує витратити 4,2 млрд USD. Причому спочатку ця цифра була на 1,6 млрд менше. Але амбітний Дональд Трамп збільшив фінансування, сподіваючись прискорити процеси освоєння Місяця і у такий спосіб зміцнити гегемонію США в космосі.
У наступних етапах “Артеміди” заплановані підготовчі роботи зі забезпечення безпеки астронавтів, які висадяться на Місяць. Це будуть один чоловік і одна жінка. Астронавтів планують висадити в 2024 році на Південному полюсі Місяця. Операція буде тривати за допомогою місячної станції “Ворота” (Gateway), яку планують побудувати на орбіті супутника. Ця ж станція в майбутньому повинна стати стартовим майданчиком для експедиції на Марс. Оскільки присутність на Місяці планується всерйоз і надовго, один із напрямків, що реалізуються в межах “Артеміди” – проєкти, спрямовані на захист здоров’я астронавтів. 30 квітня 2019 року NASA відібрало 12 компаній, готових надати комплексні рішення з питань вивчення здоров’я і працездатності астронавтів під час майбутніх тривалих місій за межами низької навколоземної орбіти. До них належать вплив стресу і порушення сну в космосі на функцію мозку. Програма допоможе підготувати астронавтів до випробувань, із якими їм доведеться зіткнутися під час місячних місій і майбутніх польотів на Марс.

Війна за Місяць

Але місячна програма існує не лише у американців. Якщо раніше космічні перегони відбувалися між США і СРСР, то нині головний конкурент Сполучених Штатів Америки – Китай.
Китайське національне космічне управління (CNSA) протягом декількох десятиліть з питань освоєння космосу перебувала на периферії. Але в 2003 році ситуація почала змінюватися, коли Китай запустив свого першого “тайконавта” – китайський еквівалент американського астронавта і російського космонавта. На цей момент Китай кілька разів відправляв у космос пілотовані кораблі, провів виходи у відкритий космос, побудував і запустив космічну міністанцію. Країна також здійснила чотири польоти автоматичних апаратів на Місяць, найбільш вражаючий із яких був здійснений на початку цього року, коли на зворотному боці Місяця здійснили посадку базова станція “Чан’є-4” і місяцехід.
Пекін недвозначно висловився про плани країни щодо створення на Південному полюсі Місяця своєї бази. CNSA офіційно не повідомляє, чи буде на базі перебувати екіпаж, чи це буде автоматичний апарат, але у 2017 році офіційне державне інформаційне агентство “Сіньхуа”, посилаючись на слова першого тайконавта країни Янг Лівея, повідомило, що Китай дійсно “будує плани щодо здійснення пілотованого польоту з висадкою на Місяці”. Для Китаю Янг є такою ж фігурою, як Ніл Армстронг для США і Юрій Гагарін для СРСР. Тому його заяви можна сприймати серйозно, адже Пекін, звичайно ж, не дозволив би настільки впливовій людині говорити слова, які не мають підґрунтя.
Але деякі спостерігачі на Заході налаштовані скептично. “Коли йдеться про китайську космічну програму, єдине, чому ми можемо довіряти, це періодичним офіційним інформаційним документам і доповідям на партійних з’їздах, – зазначає Дін Чен, фахівець з питань китайської політики і безпеки, старший науковий співробітник вашингтонського стратегічного дослідницького центру “Ерітейдж Фаундейшн”. – У їхньому останньому інформаційному документі, який вийшов у 2016 році, про програму пілотованих польотів на Місяць нічого не мовилось”.
Китай нічого не говорить і про свої космічні витрати, або нічого такого, чому можна було повірити хоча б частково. Сума річного бюджету CNSA, яку найчастіше називають в пресі, становить 8 млрд USD, або близько 40% від 20 млрд USD, запланованих для NASA. Але більшість експертів не сприймають цю цифру всерйоз, вважаючи її заниженою. “Космічна програма Китаю закладена в його оборонний бюджет, – зазначає Чен. – Зазвичай називають суму оборонного бюджету, що становить приблизно 250 мільярдів доларів. Це зручна брехня, яка всіх влаштовує”.
Китай, ймовірно, витрачає набагато більше на оборону і космос, і свідченням цього є інфраструктура: “Якщо вони в змозі мати в користуванні чотири різні стартові майданчики і дві державні корпорації, пов’язані з космосом, на яких працюють 90 тисяч осіб, і якщо вони витрачають на це вісім мільярдів доларів, то вони генії”, – додає Чан.

Китайська базова станція “Чан’є-4”

Місячний транспорт із Індії

Раптово в місячні перегони втрутилася ще й Індія. Минулого тижня відбувся запуск космічного апарату місії “Чандраян-2”, вартість якої склала 145 млн USD. Цей апарат вперше в історії здійснить посадку біля Південного полюса Місяця. Ракетоносій виведе станцію на орбіту Землі, де вона буде перебувати 23 дні, після чого переміститься на місячну орбіту. Якщо все піде за планом, Індія стане четвертою державою після СРСР, США і Китаю, якій вдалося здійснити м’яку посадку космічного апарату на Місяць.
Це найскладніша місія, за яку бралася Індійська організація космічних досліджень. “Це початок історичного шляху Індії до Місяця”, – заявив глава організації До Сіван, коментуючи успішний запуск. Спочатку планували, що ракета з космічною станцією стартує 15 липня, але запуск був перерваний за 56 хвилин до початку через технічні проблеми.
Перша місія на Місяць “Чандраян-1” (“Місячний транспорт”) була здійснена в 2008 році. Вона не мала на меті спуск на поверхню супутника Землі, обмежившись пошуком води на Місяці за допомогою радарів. “Чандраян-2” займеться вивченням місячної поверхні, буде шукати воду і мінерали та реєструвати місяцетруси.
Запуск – це лише початок подорожі протяжністю 384 тис. км. Планується, що місячний модуль здійснить посадку 6 або 7 вересня, як і планувалося спочатку – до перенесення старту на тиждень. Загалом шлях триватиме шість тижнів, що набагато перевищує чотириденний політ “Аполлона-11”, який доставив перших людей на супутник Землі 50 років тому.
Щоб заощадити паливо, Індія вирішила використовувати силу тяжіння Землі для відправки апарату до Місяця, інакше кажучи, гравітаційний маневр, який застосовують для розгону міжпланетних станцій.
У Індії немає потужних ракет-носіїв, які б дозволили скерувати станцію на Місяць прямою траєкторією. Ракета “Сатурн-5”, яку використовували в американській програмі “Аполлон”, ще досі вважається найбільшою і найпотужнішою в історії космонавтики.
Підбиваючи підсумки, варто зазначити, що, на жаль, людство досі не може розділити важливі цілі і політику, аби вирішити складне завдання, яке полягає у тому, щоб зробити людей тими, ким вони були хоча б пів століття тому: представниками двох небесних тіл. Майкл Коллінз, астронавт, який пілотував командний модуль “Аполлона-11”, згадує, що був особливо вражений зауваженнями, що він постійно чув, коли вони з іншими членами екіпажу їздили після польоту різними країнами. “Я думав, що коли ми кудись приїдемо, нам скажуть: “Ну, вітаємо. Ви, американці, нарешті, зробили це”. Але замість цього, всі як один говорили: “Ми це зробили. Ми, люди, нарешті покинули цю планету”.
Підготував Дмитро Сирота.
У тексті використані матеріали видань
“Time”, “Голос”, “Новое Время”, “Фокус

коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.8691 / 4.53MB / SQL:{query_count}