Зберегти сьогодні, щоб не втратити назавжди

Під час карантину жителі області почали більше цікавитись пам’ятками архітектури, які є на Львівщині. Та чи є нині поступ щодо їх збереження та що робить влада, аби врятувати замки від занепаду

В Україні 1 липня відзначатимуть День архітектури. На Львівщині розташовано найбільше архітектурних та культурних пам’яток. Та в якому вони стані? Хто сьогодні допомагає зберегти те, що від них залишилось? Нині об’єкти історичної спадщини потребують негайної допомоги, бо з кожним днем їхній стан погіршується. Експерти зауважують, що місцеві громади активізувались задля порятунку історичних об’єктів, хоча й не завжди роблять це правильно. А обласні посадовці зазначають, що за останні десять років жодних програм держфінансування не існувало, всі реставрації проводили виключно коштом обласного бюджету. Тому кошти обмежені, а пам’яток, які потрібно рятувати, чимало.
Нещодавно, 16 червня, Львівська ОДА передала на баланс Міністерства культури України три замки «Золотої підкови Львівщини» (Олеський, Підгорецький, Золочівський), П’ятничанську вежу, а також монастир капуцинів та костел св. Антонія, що в Олеську. Тепер за їхній благоустрій відповідатиме держава. Та чимало локацій Львівщини надалі потребують уваги. Мовиться і про Поморянський, і про Тартаківський, і про Старосілький, Жовківський та низку інших замків. Деяким із них пощастило: під своє крило їх взяли активісти, концесіонери чи небайдужі громади. Інші продовжують розсипатись просто на очах. Скільки складних об’єктів на Львівщині є сьогодні та як правильно долучитись до збереження історичної архітектури, не нашкодивши їй – далі у тексті.

Скільки у нас пам’яток?

На Львівщині близько 8,5 тис. пам’яток культури, серед яких три тисячі –  пам’ятки архітектури. Чимало з цих об’єктів сьогодні перебувають не у найкращому стані. І ремонтують лише одиниці. 
«Найперше зосередились на протиаварійних роботах, які почали в цьому році в Поморянах. Так само продовжуємо роботи на дерев’яних церквах у Яворівському районі – у селах Морянці та Глиниці. Працюємо над оновленням двох пам’яток ЮНЕСКО – дерев’яної дзвіниці храму Святого Юра у Дрогобичі та дерев’яного храму в селі Потеличі Жовківського району. Готова ПКД на реставрацію храму УГКЦ Стрітення Господнього на вулиці Винниченка, 30-а. Також виготовлено ПКД та проведено відкриті торги щодо реставрації церкви Преображення Господнього в Зарудці (XVII століття). Це наразі ті об’єкти, які включені на цей рік у програму фінансування», – каже «Львівській Пошті» Олена Василько, керівниця департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської ОДА.
Зі слів Юрія Холода, заступника голови ОДА, пам’яток на Львівщині є більше. Нещодавно реєстр поповнив римо-католицький костел у селі Магерів (XVII ст.). Крім того, область подала документи на оновлення реєстру до Міністерства культури – сьогоднішній перелік мають переглянути, додати нові об’єкти та забрати з нього ті, які вже не відновити. Водночас ОДА виділила 21 млн грн  на реставрацію культурних пам’яток у межах Програми капітального будівництва – 2020.

Фінансування: державне чи обласне?

«Фінансувати пам’ятки потрібно з різних джерел: область, держава, громада. Насамперед має бути держпрограма збереження культурної спадщини. Цю ідею я всіляко просуваю, шукаю однодумців. Після реформи децентралізації обласні бюджети будуть малі, тому без такої програми не обійтися, – пояснює заступник голови ОДА. – Долучатись має і громада. Якщо вона не дбає про старі костели чи замки – значить, вони їм не дуже потрібні. Часто люди вважають, що пам’ятки державні, а значить – нічиї. Це не так. Відповідальні ми всі». 
Щодо замків «Золотої підкови Львівщини», то тепер вони належать Львівській національній галереї мистецтв ім. Возницького, яка підпорядковується Мінкульту. Коли замки перебували на балансі ОДА, галерея не могла вкладати у них свої кошти, хоч і була користувачем багато років. Тепер вона зможе прямо опікуватися, реставрувати і розвивати ці пам’ятки. 
«Фактично замки були державними і залишилися ними. Нинішня форма власності просто дозволяє залучати кошти швидше та більше. Чи можна говорити, що така система підійде всім замкам? Ні. Треба дивитися, хто користувач і чи дає він раду з ними. Кожен випадок потрібно розглядати окремо», – додає співрозмовник.
Юрій Холод зазначає, що також область намагається залучати кошти з різних фондів, зокрема міжнародних. Як приклад – реставраційні роботи у Підкамені (Бродівщина), де до кінця літа відреставрують дзвіницю Домініканського монастиря. Крім того, обласна адміністрація планує утворити окреме управління охорони культурної спадщини, яке займатиметься цим питанням, а це значить, що контроль за архітектурними пам’ятками посилять.

Переваги та недоліки концесії

Концесія – один із варіантів утримання пам’яток у належному стані. Мовиться про те, що об’єкт, який належить державі чи громаді, можуть передати в тимчасове користування третім особам. Це своєрідна довгострокова оренда на 49 років. Концесіонер (орендар) має можливість повністю відчути себе господарем об’єкту, інвестувати в нього ресурси для подальшої реставрації. Проте співрозмовники зауважують, що потрібні ще зміни до законодавства, аби концесіонери в результаті користування пам’ятку архітектури остаточно не знищили. 
«На Львівщині є дві пам’ятки, які передали у концесію. Ця форма співпраці наразі досить проблемна, а концесійні договори далеко не ідеальні. З одного боку, концесіонеру важко стати якісним керівником об’єкту, він не розуміє своїх обов’язків, прав і вигоди. З другого боку, і це головне, потрібні чіткі правила для концесіонера: як можна використовувати пам’ятку, детальний графік інвестування на 5-10 років, які порушення призводять до розірвання угоди або навіть штрафу тощо», – продовжує Юрій Холод.
Тартаківський замок сьогодні перебуває у концесії. Про благоустрій цього, а також Поморянського замку піклується благодійний фонд «Спадщина. UA». Його засновниця Ганна Гаврилів розповіла «Львівській Пошті», що фонд хотів би утримувати обидва замки на умовах концесії та опікуватися ними спільно з локальними громадами.
«Може, благодійні фонди не мають достатніх фінансових ресурсів, але володіють іншим не менш цінним ресурсом – здатні виконувати функції управління об’єктом, розвивати культурно-туристичний потенціал об’єкту та прилеглої території, спільно з локальною громадою «працювати» з об’єктом «на місці». Водночас концесія абсолютно не заперечує та не унеможливлює фінансування з місцевого чи державного бюджетів, адже об’єкт лишається у державній формі власності», – акцентує Ганна Гаврилів.

Реставрації у Поморянах та Тартакові

Упродовж чотирьох років «Спадщина.UA» боролась за збереження та початок реконструкції трьох об’єктів: Тартаківського та Поморянського замків, а також будинку колишнього спортивного товариства «Сокіл» у Бібрці. У найгіршому стані був Поморянський замок. Вважається, що від 2016 року у замку триває реставрація та протиаварійні роботи. Проте коштів на це виділяли надто мало, тому будівля далі руйнувалася. У 2018 році тут навіть обвалилася одна зі стін. 
У лютому цього року Поморянський та Тартаківський замки дочекались початку свого відновлення – у межах Програми капітального будівництва – 2020 обласна влада профінансує реставрацію веж у кожному з них. На вежу Поморянського замку виділили 3 млн грн, Тартаківського – 2,3 млн грн. Тоді Ганна Гаврилів зазначила, що обидва об’єкти потребуватимуть дофінансування розміром 20%, але пообіцяла, що до кінця року дві вежі будуть повністю готові для безпечного відвідування.
«У Поморянах реставраційні роботи вже проводять. Наразі триває демонтаж та укріплення східного крила замку. Ліквідувати аварійний стан там необхідно для безпечної реставрації прилеглої вежі. Загальний бюджет проєкту склав 6,9 мільйона гривень. Тому ми готуємось до старту національної фандрейзингової кампанії #врятуйзамок, аби дозбирати решту суми та уможливити реалізацію проєкту до кінця 2020 року. Реставрація вежі Тартаківського палацу – на стадії погодження проєктної документації. Плануємо старт реставраційних робіт на вересень», – розповіла «Львівській Пошті» Ганна Гаврилів.
Розібрати завали, укріпити фундамент та зробити придатною для огляду та експозицій східну вежу – це перший етап порятунку Поморянського замку. Як зазначав раніше під час виїзної наради Юрій Холод, у другому етапі треба відновити його південне крило. Але ще важливіше обов’язкове завдання – придумати концепцію розвитку пам’ятки, загосподарювати її так, щоб вона ожила і стала справжнім магнітом для регіону.

«А ми не знали, що це пам'ятка…»

Останнім часом у мережі з’являється немало повідомлень про те, що громада того чи того села або міста, долучившись до збереження пам’ятки, шкодить їй. Прикладом невдалої реконструкції є 200-річний будинок Созанського психоневрологічного інтернату, що в Старому Самборі. Після зовнішнього утеплення фасаду, яке цього року зробили, про історичне минуле будівлі вже нічого не нагадує.
Хвилю обурення спричинила ситуація в оброшинському Палаці архієпископів (Пустомитівщина), де без дозволів від Львівської ОДА та Міністерства культури замінили дерев’яні вікна 1730-го року на металопластикові. 
«У 2018 році цей палац перекрили черепицею без жодних дозволів. А цього року міняють вікна. За словами Андрія Мерцала, голови сільської ради, надалі в керівництва інституту є бажання встановити в будівлі опалення. Та наразі всі бажання доведеться відкласти. Я розумію, що і перекриття, і заміну вікон з господарської точки зору вони робили, аби врятувати від затікання приміщення. Але така логіка призводить до зумисного знищення пам’яток і грубого порушення закону», – відреагував тоді Юрій Холод на своїй сторінці у фейсбуці.
Такі дії стали причиною дискусії. Люди не розуміли: чому, коли вони хочуть зробити щось добре власними силами, то їм у цьому не допомагають, а навпаки забороняють так чинити. Та важливо не лише хотіти щось змінити, а й робити це правильно.
Отже, якщо у вашому населеному пункті є історична пам’ятка і ви хочете долучитись до її змін, варто діяти послідовно. Насамперед довідайтеся, чи є будівля історично важливою пам’яткою. Зробити це можна на сайті Львівської ОДА у підрозділі «Державний реєстр нерухомих пам’яток» . Цей перелік складений і затверджений кілька років тому, але він – найповніший. Зараз область чекає на погодження оновленого списку від Мінкульту. Також можна безпосередньо уточнити інформацію у районного архітектора або у департаменті архітектури та містобудування Львівської ОДА на їхній фейсбук-сторінці чи за номером телефону: (032) 261-49-81.
Там ви дізнаєтесь про юридичний і технічний статус об’єкта: власника, балансоутримувача, пам’яткоохоронний статус, технічний стан. Крім того, можете поцікавитись, чи були проведені щодо об’єкту наукові та натурні дослідження, чи розробляли проєктно-кошторисну документацію. Важливо також вивчити історію будівлі, її власників, історію місцевості, який потенціал об’єкта та як він може в майбутньому функціонувати.
Головне не налаштовуйтесь на хвилю «давайте як-небудь, але врятуємо». Звісно, такий підхід забере у вас менше часу, сил та енергії, але чи буде з нього хоч якась користь? Аби шкоди не було. Тим паче, що область наголошує – активну громаду цінують і готові до конструктивної співпраці.

«Питання збереження культурної спадщини – це питання національної безпеки держави»

Андрій Салюк, голова Львівської обласної організації Українського товариства охорони пам’яток історії та культури, – про стан пам’яток архітектури на Львівщині, чи варто їх передавати у приватну власність та чи цікаві вони туристам

– Пане Андрію, чи спостерігаєте ви прогрес щодо збереження пам’яток архітектори нашого краю останніми роками?  
– Я би сказав, що у питанні сфери охорони культурної спадщини є деякий поступ і є речі, які закостеніли та не змінюються роками. Щодо поступу, то спостерігаю величезний прогрес у розумінні громадськості, що таке культурна спадщина, що вона потребує державного захисту. Але коли його нема, то нема й громадського захисту. Якщо ще років 15 тому про культурну спадщину практично ніхто не говорив, то зараз лише лінивий про неї не говорить. Це дуже важливо, що суспільство усвідомило важливість культурної спадщини для себе.   
З точки зору ремонтно-реставраційних чи інших справ, то тут є традиційний штиль, коли чиновники кажуть, що ситуація стабільна зі збереженням пам’яток. Але в охороні культурної спадщини не відбувається практично нічого. Час від часу відбуваються реставрації того чи того об’єкту, але, на жаль, вони є тотально несистемними. Немає реалізації програми охорони та реставрації пам’яток. Ухвалені зміни до закону про охорону культурної спадщини, де передбачено створення органу управління пам’ятками ЮНЕСКО. Не чув, щоб створили такий орган. Що вже говорити про пам’ятки національного чи місцевого значення. Тобто в цій сфері не відбувається нічого значущого. Щось роблять, але це радше винятки з правил. На Львівщині близько семи тисяч пам’яток внесено до реєстру, але їх значно більше – близько дев’яти тисяч. Пригадую, писав листа одному із обласних чиновників (ще за попередньої влади), що в містечку Добромиль є один із найстаріших арсеналів в Україні. Просив, щоби його внесли до реєстру пам’яток, бо почали його перебудовувати. На що мені відповіли, що не мають можливості це зробити. Хочете – робіть, сказали.
– Тобто якщо і є якийсь поступ щодо збереження пам’яток, то це радше завдяки небайдужим громадянам?
– Я справді захоплений, як у деяких містах, середовищах з’являється глибоке розуміння цінності культурної спадщини. Завжди наголошую на тому, що питання збереження культурної спадщини – це питання національної безпеки держави. Національну безпеку підривають або вороги, або невігласи. Коли бачимо, що руйнується якась пам’ятка, то повинні для себе самі визначитись: її руйнують вороги чи невігласи? Багато держав це питання ставлять наріжним каменем усієї гуманітарної політики держави. Зокрема, і зовнішньої політики держави. Ці держави підтримують серйозно пам’ятки архітектури. 
Незабаром у нас відбудуться місцеві вибори. Коли приходитимуть у громади  кандидати в депутати, нехай люди запитують про його ставлення до охорони культурної спадини. Це для них теж повинен бути маркер. Якщо громадськість висуватиме такий запит, то відповідно влада не може не реагувати на ці речі. Якщо зміниться суспільне ставлення до пам’яток, то зміниться і державне ставлення до них. Щодня пам’ятки руйнуються. Тому що швидше змінимо ставлення до культурної спадщини, то більше пам’яток збережемо. Час іде, і не на користь пам’яткам архітектури. 
– Щоб вберегти пам’ятки, чи варто передавати їх у концесію? 
– Не питання, у чиїй власності цей чи інший об’єкт. Питання, як власник оберігатиме саму пам’ятку. На державному рівні повинні це питання відкоригувати. Треба сформувати такі умови, щоби будь-який користувач пам’ятки зобов’язаний був належно нею користуватись. У разі чого нести  кримінальну відповідальність і навіть позбавляти його право власності. У нас віддали в концесію замок в Старому Селі. Що стало краще? Нічого. Має бути налагоджена державна політика щодо охорони пам’ятки та її доступності. Тобто якщо хтось хоче взяти в концесію якийсь об’єкт, але в договорі не прописано, що вона залишатиметься доступною для громадськості і для пам’яткоохоронних органів, то це неприйнятно. Наприклад, знаю, що свого часу Микола Азаров хотів забрати в концесію замок у Свіржі. У цьому випадку це було б якесь мисливське угіддя або ще щось. І ми би з вами не мали туди ніякого доступу. У всьому світі пам’ятки, які є у приватній власності, доступні для громадськості. Попри те держава регулює питання її реставрації.   
– На вашу думку, чи достатньо сьогодні уваги туристів до нашої історичної спадщини?
– Недостатньо! В області ще багато непропрацьованих маршрутів. І над тим часто працюють недержавні структури. Наприклад, знаю, що над популяризацією пам’яток на Львівщині активно працює Асоціація розвитку туризму. Щодо діяльності міста, то вважаю, що тут взагалі провал із туристами. Бо наше місто – перлина Європи, де пам’ятки архітектури внесено до списку ЮНЕСКО. Але місто перетворилось на суцільний гастротур низького рівня. До нас не приїжджають інтелектуали, яким би була цікава історія міста. Якось мене запитали, де музей пива. У відповідь запитав чи були в історичному музеї. На що, кажуть, не знали, що у нас такий є. Ніхто не говорить про виняткові речі, які є у Львові і яких немає по світу. Натомість популяризують «наливайки».
Розмовляла Марія Терендій
Юрій Холод, заступник голови Львівської ОДА
– Ви могли бачити борди навколо Львова. Це соціальна реклама десяти найбільших архітектурних магнітів області: палаців та церков зі списку ЮНЕСКО, зокрема Михайлівська церква у Підберізцях із розписами Сосенка. Незабаром вийде ще ролик про ці об’єкти, ми зняли їх із квадрокоптера. Минулого тижня почався проєкт EVE8. Це серія мистецьких онлайн-акцій. Із різних замків музиканти, переможці музичних шоу, транслюватимуть свої виступи, щоб привабити туристів сюди. Перший такий ефір був у Підгорецькому замку. Я дуже вдячний за це організаторам. Є ще загальноукраїнський проєкт Держагенства туризму – «Мандруй Україною». Мар’яна Олеськів зібрала блогерів, маркетологів, зокрема Андрія Федоріва, і вони взялися також розкручувати цікаві об’єкти по всіх регіонах. На Львівщину завітають вже на початку липня. Ганна Гаврилів, засновниця благодійного фонду «Спадщина.UA»: – Поморянський замок радо чекає вас у гості наприкінці липня. Готуємо екскурсії давнім містом, куштування локальної кухні та дитячу анімацію. Сьогодні робимо толоки задля впорядкування території призамкового парку, будемо раді будь-якій підтримці. А разом із тартаківською громадою готуємо низку «родзинок» для туристів: нічне освітлення фасаду, реставрацію кованої в’їзної брами, а також виготовлення комплекту костюмів початку ХХ століття, які планують використовувати і для театралізованих дійств на території пам’ятки, і для переодягання відвідувачів, аби наші гості могли повністю зануритися в епоху розквіту палацу та відчути себе його мешканцями. Старт туристичного сезону плануємо на кінець липня, хоча епідеміологічна ситуація може внести свої корективи.
Ганна Гаврилів, засновниця благодійного фонду «Спадщина.UA»
– Поморянський замок радо чекає вас у гості наприкінці липня. Готуємо екскурсії давнім містом, куштування локальної кухні та дитячу анімацію. Сьогодні робимо толоки задля впорядкування території призамкового парку, будемо раді будь-якій підтримці. А разом із тартаківською громадою готуємо низку «родзинок» для туристів: нічне освітлення фасаду, реставрацію кованої в’їзної брами, а також виготовлення комплекту костюмів початку ХХ століття, які планують використовувати і для театралізованих дійств на території пам’ятки, і для переодягання відвідувачів, аби наші гості могли повністю зануритися в епоху розквіту палацу та відчути себе його мешканцями. Старт туристичного сезону плануємо на кінець липня, хоча епідеміологічна ситуація може внести свої корективи.
Іван Щурко, архітектор, краєзнавець
– Поступ у збереженні пам’яток є. Але не завдяки, а всупереч державній політиці, роботі пам’ятко-охоронних установ та економічним обставинам. Чому він таки є? Хоч дуже поволі, але на Львівщині утворилось середовище активістів, які цікавляться долею історичних об’єктів. Крім того, є скромний відсоток людей, які готові підтримувати пам’ятки фінансово. Наприклад, це ті проєкти, до яких долучився – «Сокіл» у Бібрці. Треба зазначити й те, що карантин посилив увагу наших людей до нашої історичної спадщини. Та хотілося би більше уваги від чиновників, інвесторів та архітекторів, які працюють із історичними об’єктами. Основна проблема у тому, що такі об’єкти не мають ефективного власника чи користувача. Держава часом каже, що вона є власником певного об’єкту, а згодом з’ясовується, що на нього немає жодного документу. Так розвиток історичного об’єкту «зависає у повітрі» – ніхто по суті не є її власником. А якщо він і є, то не розуміє, яка саме відповідальність лягає на нього, що він повинен робити, щоб зберегти те, що маємо.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
12.0881 / 4.32MB / SQL:{query_count}