Похід у гори: без права на помилку!

Мандрівники та рятувальники – про важливі меседжі щодо правил безпеки зимових мандрів горами, власний досвід та яких помилок найчастіше припускаються туристи

“Під час свого першого зимового походу ми з групою сходили на гору Плай (1323 метри), що на хребті Боржава у Карпатах. У день святого Миколая розпочали сходження близько 05.00. На вулиці була непроглядна ніч, тому ліхтарики стали в пригоді. Стежка, якою ми рухалися, на полонині та в лісі була переплетена слідами хижих звірів – кабанів і вовків. До занедбаної сироварні, що розташована в підніжжі Плаю, дісталися швидко. Зимовий світанок крізь морозні хмари зустрічали вже біля вершини”, – ділиться досвідом Данило Решетов, студент і мандрівник.
“Температура повітря – мінус 18 градусів. Сильні пориви вітру. На привалі вирішили випити чаю і перекусити. Трапеза затягнулася на 15 хвилин, і через такий довгий привал я страшенно змерз у ноги та в долоні, пальці стали нерухомі. На моїй не пристосованій до гір зимовій куртці поламалася “блискавка”…
Зваживши усі за і проти, я все-таки не спромігся покинути сходження на вершину, хоча розум цього вимагав. Так робити категорично не можна. 15 хвилин пробіжки з присіданням і віджиманням урятували ситуацію. Тіло вдалося відігріти і продовжити похід. Ми таки зійшли на гору Плай, де перед нами постав неймовірний засніжений хребет і заледеніла метеостанція. Пам’ятаючи попередній досвід, довгого привалу не влаштовували. Зробивши кілька знімків, щасливо зійшли до залізничної станції. Після цього походу я ще не раз робив зимові сходження і двічі мандрував суворою Норвегією”, – розповідає турист.
Походи в гори – це виклик, а зимові сходження на вершини й поготів. Там немає права на помилку. Кожен повинен серйозно ставитися, готуватися до походу, щоб гори приносили задоволення і приємні спогади, а не сумні наслідки. Для зимового походу в гори необхідно знати певні правила і тонкощі. То як мандрувати взимку безпечно та комфортно? “Львівська Пошта” розповідає правила безпеки і кілька історій про гірські мандри взимку.

фото: skrypshot.com (Eugene Skrypko)

Ідеш у гори – належно підготуйся!

Активний гірський відпочинок вимагає від кожного туриста відповідальності та готовності. Фізична підготовка і витривалість – обов’язкові для мандрівника, що збирається в зимовий похід. Окрім цього, необхідно мати хорошу матеріальну базу: відповідне спорядження, одяг, взуття, техніку, аптечку. Усе це повинне відповідати кількості днів, яку плануєте провести в горах.
Спорядження має бути зручним, легким та функціональним, одяг – захищати від вітру і вологи, взуття – надійним. Експерти наголошують: важливо взяти у наплічник запасний комплект одягу і кілька пар шкарпеток! Аптечка – це річ, без якої вирушати в гори не можна. У ній мають бути персональні медичні засоби, еластичний бинт, знеболювальне, антисептик, термоковдра та хімічні грілки. Сірники і сухий спирт необхідні, щоб розкласти вогнище. Ці речі варто зберігати в герметичному пакеті. З техніки у пригоді стане мобільний телефон, GPS-навігатор і портативна батарея, оскільки електронні пристрої швидше розряджаються від низьких температур. Якщо плануєте ночувати в горах, подбайте про добротний спальний мішок, товстий килимок для сну, намет і туристичний пальник.
“Зі собою варто взяти: теплі водонепроникні штани, куртку, яку не продуватиме вітер, флісовий светр, шапку, баф, обов’язково рукавиці, кілька пар шкарпеток. Бажано мати спеціальні бахіли, які захищатимуть ноги від снігу. Якщо сніг ще не вкрився льодом, снігоступи також не будуть зайвими, – пояснює Данило Решетов. – Полегшать сходження й трекінгові палиці. Крім того, знадобляться ніж, компас, трос паракорд, сигнальний вогонь або свисток. Не раджу брати в похід спиртне”.
Не можна вирушати в похід самому, будь-якої пори року, застерігають рятувальники. Туристична група повинна налічувати як мінімум дві або три людини. В ній повинні бути досвідчені туристи або інструктор, який добре знає місцевість і має розвинуті туристичні навики. Пересуватися в горах заборонено у темну пору доби, в туман і під час сильних снігопадів, адже саме в таких умовах найлегше заблукати.

Зв’язок із рятувальниками: чому це важливо?

“Шановні громадяни! Перш ніж вирушити у похід, рятувальники радять зареєструвати свій туристичний маршрут в регіональному підрозділі рятувальної служби. Ця процедура дуже проста та не займає багато часу. Крім того, реєстрація є безкоштовною. Це можна зробити за 10 днів до походу. Представник туристичної групи повинен повідомити оперативного чергового відповідної аварійно-рятувальної служби про похід, вказати його тривалість, маршрут та склад групи!” – закликає сайт ДСНС.
Саме рятувальники стежитимуть за вашим безпечним пересуванням у горах, телефонуючи вам у домовлений час. У випадку надзвичайної ситуації допомогу вам нададуть оперативніше, адже знатимуть приблизне місцеперебування вашої туристичної групи. Крім того, рятувальна служба повідомить вас про погодні умови на маршруті та про небезпеку сходження лавини. Гірський рятувальник – це ангел-охоронець туриста.
Завжди сповіщайте родичів та друзів про свою мандрівку: маршрут, день початку і кінця сходження. У разі надзвичайної ситуації це допоможе рятувальникам зекономити дорогоцінний час для порятунку.

фото: skrypshot.com (Eugene Skrypko)

Оцінюймо свої сили!

Вибирати надто складні маршрути чи вирушати в похід під час несприятливих погодних умов, особливо початківцям, нерозумно. Така мандрівка не принесе задоволення, а навпаки – стрес чи, борони боже, фатальні наслідки.
У зимовому сходженні на вершину, щоби вирахувати середню швидкість пересування групи, потрібно звичну швидкість пересування поділити як мінімум на два. Варто прислухатись до організму: краще пройти менше і почуватися добре, аніж більше і відчути знесилення.
“Гори не пробачають помилок. Самовпевненість може коштувати життя! А це надто дорога плата за ризик і адреналін. Потрібно адекватно оцінювати свої сили, враховувати складність пересування снігом і сильні морозяні вітри. Якщо сумніваєтесь у своїх можливостях –  відмовтеся від спроби. Нічого поганого в цьому немає! Ще матимете нагоду підкорити вершину”, –  радить Данило Решетов.
Дбайте про власну безпеку в горах, дотримуйтесь простих правил. У випадку надзвичайної

20 років гірського зимового туризму: що змінилося?

“Уперше я вирушила в зимовий похід горами на пластовому вишколі “Говерляна” у 2016-ому. Маршрут для нас вибрали не дуже складний – як на два дні. Тоді 40 учасників походу підкорили вершину Кукул (1539 метрів). З погодними умовами нам дуже пощастило, адже обійшлося без снігопадів, щоправда, дошкуляв 20-градусний мороз, а вночі ставало ще холодніше. Група була велика, проте кожен мав досвід мандрів, і наші провідники добре знали місцевість. З метою безпеки всю команду зареєстрували у рятувальників. І коли один із учасників сходження почав погано почуватися, вони оперативно прибули на вказане місце.
Ідучи в гори у зимову пору, обов’язково потрібно виходити на маршрут щонайраніше. Під час мандрівки нам забороняли надовго зупинятися для відпочинку. До того ж під час кількахвилинного перепочинку не можна було навіть присісти, щоб не переохолодитися. До вечора вдалося дістатися колиби і розкласти багаття, яке є в зимових горах – єдине справжнє джерело тепла. Мандрувати горами взимку значно важче, аніж влітку”, – розповідає про своє перше зимове сходження на вершину Марія Серафин, студентка, учасниця Національної скаутської організації “Пласт”. І зазначає: труднощі зимових мандрів – це перш за все холодна ночівля та висока ймовірність заблукати, адже орієнтуватися на місцевості дуже складно. Тому важливо іти в похід з досвідченим гідом, який добре знає не лише маршрут, а й тонкощі життя в горах у холодну пору року.
“Через лютий мороз замерзало все: вологі серветки, консерви, зубна паста тощо. Пальник із газовим балоном розігрівав сніг лише до температури близько 30 градусів, тому наш чай був ледь теплий. Коли ж увечері в більшому казанку ми намагалися топити сніг, тала вода одразу замерзала. Рятував нас лише справжній вогонь, – додає пластунка. – Та все ж зимові гори дуже красиві. Вночі за добрих погодних умов – справжня карта зоряного неба. Навіть у темну пору доби можна милуватися засніженими краєвидами”.
“Перший зимовий похід у своєму житті я здійснила в лютому 1992-го. Тоді з невеликою групою ми сходили на гору Яйко-Ілемське (1680 метрів), що в масиві Горгани. Було мінус 15 удень день і ще холодніше вночі. Рятувала відсутність опадів. Хоч всі десять учасників походу були досить юні, кожен був обізнаним у гірському туризмі, підготовлений фізично і морально. Попередньо ми зустрічалися і слухали настанови альпіністів, які підкорювали вершини Кавказу, Тянь-Шаню і Паміру. Один із них став нашим гідом у першому зимовому гірському поході. Читав нам лекції про альпінізм, особисто перевіряв, як ми зібралися в похід, з точністю до грама важив продукти і рахував калорії.
Сходити на вершину взимку складно, адже сніг, покритий кіркою, не дає можливості зручно пересуватися. А коли ця кірка ще й провалюється, то поготів. Цей перший зимовий похід у Горганах мав свою особливість – повністю безлісу дорогу – від підніжжя до вершини, що створювало високу ймовірність сходження лавини.
Тоді до місця ночівлі ми не дісталися, заночували під дерев’яним накриттям, яке поставили пастухи. Переночували успішно, без паніки, підсушили взуття і погрілися біля багаття. Наступної ночі відпочивали в будиночку лісника під самим Яйком-Ілемським, де відновили сили”, – ділиться першим досвідом зимового походу львів’янка Дана Лабінська.
Мандрівниця пригадує, що підводило в ті роки спорядження. Воно було важким і незручним. Наплічник “Ярмак”, ватний спальник, непрактичні берці, які жахливо натирали ноги, – все це ускладнювало будь-який похід в гори, особливо зимовий. Замість термобілизни надягали вовняні светри і легінці, а замість теплих лижних курток – болоньєві спортивні костюми, додає вона.
“Спиртні напої в усіх мандрах були заборонений. Кожен із нас розумів, що в екстремальних умовах алкоголь – наш ворог. Єдине, що серед усіх наших речей мало відсоток спирту, це антисептик у аптечці. Важливо, щоб сім’я і друзі знали, що ви в поході. Ми завжди повідомляли про це близьких.
Людина не може йти без підготовки в гори, особливо зимової пори. Для походу необхідно мати хоча б трохи теоретичних знань і практичних навичок. Без такої бази не варто вирушати в гори, ще й без гіда, ще й узимку. Це не проста прогулянка – тут завжди є частка ризику. Мандри – справа серйозна!” – резюмує Дана Лабінська.

фото: art-of-life.com.ua

Вершини, які варто підкорити цієї зими

• Гора Плай (1323 м). Полонина Боржава ідеально підійде для одноденного походу. Починається маршрут із смт Воловець, що в Закарпатській області. Протяжність маршруту – 7 км.
• Гора Темнатик (1343 м). Розташована на тому ж хребті. Починати сходження на вершину треба з Воловця. Протяжність маршруту – 9 км.
• Гора Параска (1268 м). Розташована в масиві Сколівські Бескиди неподалік міста Сколе. Цей маршрут складніший, бо його протяжність становить 20 км від Сколого.
• Гора Пікуй (1408 м). Найвища вершина Львівської області. Стрімкий підйом може дещо ускладнити сходження. Протяжність маршруту зі села Біласовиця – 10 км.
• Гора Хом’як (1542 м). Вершина, що входить до Горганського масиву. Дорога на гору пролягає крізь ліси та мальовничі полонини. Протяжність маршруту – 13,5 км.

Запорука вдалого сходження на гору – готовність і безпека

Володимир Яворівський, рятувальник, досвідчений мандрівник, – про туристичні походи в гори: підготовку, правила безпеки та дії в кризових ситуаціях

Володимир Яворівський – рятувальник з 15-річним досвідом, співзасновник громадської Гірської оперативно-рятувальної служби, досвідчений мандрівник, що підкорив вершини Карпат, Татрів, Кавказу та Альп. Працівник Державної служби України з надзвичайних ситуацій поділився з “Львівською Поштою” професійними порадами про зимові мандри.
– Володимире, розкажіть, будь ласка, що варто зробити кожному туристові перед зимовим походом у гори?
– Перед будь-яким походом, незалежно від пори року, туристичним групам варто зареєструватися в рятувальній службі. Ця послуга абсолютно безкоштовна. Ви можете звернутися до рятувальників з ДСНС або ж до громадських рятувальних служб. Під час реєстрації потрібно вказати маршрут походу, кількість учасників сходження на гору, керівника групи тощо.
Коли звертаєтесь до державної служби, варто уточнити, які рятувальні пункти будуть найближчими до прокладеного маршруту. Це дасть змогу проконсультуватися з місцевими рятувальниками щодо погодних умов, лавинної небезпеки, нюансів спорядження тощо. Завдяки простій процедурі реєстрації туристичної групи рятувальники з вами контактуватимуть і у випадку, якщо ніхто не виходитиме на зв’язок, вирушать на пошуки.
– Зимові мандри мають свою специфіку. Як саме треба готуватися до сходження на гору?
– Найперше бути підготовленим фізично, витривалим, адже зимовий похід значно складніший за літній. Не забувайте про правильне спорядження! Якщо вирушаєте в зимовий похід у місцевість, де немає лавинної небезпеки, варто мати гірськолижний зимовий одяг, якісне взуття, туристичні бахіли. У пригоді стануть ліхтарик та сірники. Запас їжі потрібно брати на кілька днів, навіть якщо похід запланований лише на один день. Варто подбати й про хорошу аптечку, в яку, окрім базових речей, входить термоковдра.
Якщо ж сходження відбудеться в місцевості, де є лавинна небезпека, спорядження буде відрізнятися. Базовий комплект для такої мандрівки – лавинні датчики (зонди і лопати). Таке спорядження коштує чимало, але саме воно дозволить туристичній групі урятувати своїх колег після сходження лавини.
Дев’ять із десяти людей виживають після цього, якщо їх відкопають за 10-12 хвилин! Через декілька годин перебування під снігом виживає лиш одна людина із десяти! Для того, щоб знати, як діяти під час сходження лавини, варто відвідати короткі лавинні курси, де вас навчать працювати з вищезгаданим спорядженням і визначати лавинну небезпеку.
– Коли туристична група потрапляє у надзвичайну ситуацію в місцевості без мобільного зв’язку, як можна викликати рятувальників?
– Все-таки потрібно шукати мобільний зв’язок. Адже якщо ви надішлете рятувальним службам свої координати, пошуки пришвидшаться. Нещодавно у мережі представили мобільний додаток “Саморятівник”. Завдяки йому навіть без мережі мобільного зв’язку можна надіслати екстрене повідомлення кільком людям. Сучасні технології допомагають нам краще зорієнтуватися на місцевості та підтримувати зв’язок.
– Яких помилок найчастіше припускаються туристи при сходженні на гору, зокрема зимовому?
– Часто помилкою є поганий вибір спорядження та одягу. Потрібно розуміти, що завжди треба брати зі собою запасний комплект одягу. Люди вважають, що алкоголь зігріє їх у мороз – це помилка, бо вживання спиртного в цьому випадку матиме зворотний ефект. Ще однією поширеною помилкою туристів є переоцінювання своїх можливостей. Наприклад, нещодавні пошуки чоловіка  на Закарпатті були зумовлені тим, що мандрівник не розрахував своїх сил і заблукав. Коли не впізнаєте місцевості – краще вертайте назад. Пам’ятайте, що найкоротший шлях – той, який ви знаєте!
Розмовляла Дзвенислава Сіра

Ігор Курус, головний фахівець прес-служби ГУ ДСНС України у Львівській області:
– Перед тим, як вирушити взимку у гори, треба ретельно підготуватися. Людина має бути в належному фізичному стані, щоб могла подолати необхідну відстань, витримати суворі погодні умови. Погода в горах буває дуже мінливою, тож потрібно дізнатися прогнози метеорологів щодо тієї місцевості, в яку вирушаєте. Якщо оголошене штормове попередження або різке погіршення погодних умов, в жодному разі не варто вирушати в мандрівку. Перед сходженням на гору варто зареєструватися в пошуково-рятувальному відділенні, надати свій маршрут руху. А після мандрівки повідомити рятувальників про прибуття на кінцеву точку маршруту. Вирушати в похід необхідно з гідом – людиною, яка добре знає місцевість і часто ходить у гори. Мандрувати горами варто групами. Одяг і спорядження повинні відповідати погодним умовам і меті походу. Зокрема, одяг повинен захищати від вітру, вологи та холоду. Взуття має бути також відповідне: вільне і зручне. Можна взяти зі собою кілька пар якісних теплих шкарпеток. Про надзвичайну ситуацію під час походу варто негайно повідомити рятувальників. Якщо є мобільний зв’язок, зателефонувати на номери 101 або 112. За відсутності мобільного зв’язку – подавати сигнали підручними засобами: ліхтариком, гучномовцем, сигнальними вогнями. Коли мандрівник не виходить на зв’язок, його рідні мають дати про це знати рятувальникам, і ті, своєю чергою, вирушать на пошуки. Під час руху не можна відхилятися від прокладеного і затвердженого в рятувальників маршруту. З початку 2019-го підрозділами ДСНС в горах було урятовано 61 особу.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
9.7947 / 4.27MB / SQL:{query_count}