Місце, де розуміють і чують бійців

Львівський центр “Фенікс”, який став осередком реабілітації військових, потребує підтримки

фото: Олег Огородник
Понад чотири роки поспіль у Львові працює реабілітаційний центр для бійців “Фенікс”, що на вул. Кульпарківська, 95. Це осередок, де бійців чують, це місце, де вони знаходять розуміння та підтримку. “Фенікс” – це місце, яке збирає та об’єднує львівських волонтерів. Це сильна і гарна команда наполегливих і працьовитих, команда однодумців з надпотужною енергетикою світла та добра. Команда, яка робить усе можливе і неможливе заради допомоги центру реабілітації бійців. Керівником “Феніксу” є волонтер, завідувач відділення психогенних травм №26 Львівської обласної психіатричної лікарні Андрій Посікіра.
До слова, 5 грудня в Україні відзначали День волонтера. Принагідно редакція “Львівської Пошти” вітає всіх Ангелів добра, зокрема і команду “Феніксу”! Дякуємо за вашу місію, за працю, за відданість та добрі серця! Ви потужна сила, ви змінюєте Україну!
“Коли з війни на сході додому почали повертатися наші бійці, виникла потреба створити центр для їхньої реабілітації. Так із однодумцями-волонтерами ми започаткували роботу центру “Фенікс”. Разом із волонтерами своїми силами зробили ремонт у приміщенні на вулиці Кульпарківська, 95, замінили дах і вікна, здійс­нили каналізування… Нас згуртувала ідея допомоги нашим бійцям, за що всім, хто долучився і долучається, щиро вдячний! – розповідає “Львівській Пошті” керівник “Феніксу” Андрій Посікіра. – Нам вдалося забезпечити хлопців, які повернулися з війни, необхідними медикаментами. Вдалося створити у “Феніксі” ту атмосферу, якої вони потребують: тут їх розуміють і чують, що для них украй важливо”.

Відвідувачам центру фахові консультації надають, зокрема, і психологи. Якщо на початках роботи центру зверталися лише бійці, то тепер і їхні дружини. Тут бійцям роблять масажі (що дуже на часі), є спортзал із різними тренажерами. “Є в нас і більярдний стіл, як ми кажемо, “вишенька на торті”, коли хлопці вже пройшли усіх фахівців центру”, – веде далі Андрій Посікіра.
Тут хлопці знайомляться, спілкуються, стають друзями. Тут їм допомагають знайти місце праці після повернення з передової.
“У нашому центрі дружинам бійців пояснюють, як змінилися їхні чоловіки, що вони вже не будуть такими, якими були до війни. Жінки також спілкуються з психологом. Думаю, наша праця дає позитивний результат для цих родин”, – пояснює керівник “Феніксу”. Звісно, бувають і розлучення. Втім у людей починається новий етап життя…
На запитання “Львівської Пошти”, які на кінець 2018-го центр “Фенікс” має потреби, Андрій Посікіра відповідає: “Ми й далі чекаємо, що нам допоможуть із капітальним ремонтом будівлі. Адже робимо все самотужки, силами волонтерів. Вдалося зробити чимало. Ми вдячні всім, хто допоміг і допомагає. В краї­ні триває війна, на східних кордонах – бої. Тому ми тут, у Львові, маємо долучатися і допомагати наших бійцям та їхнім родинам! Це наш обов’язок”.

Живе допомогою реабілітаційному центру іконописець та волонтер Левко Скоп. “Для мене питанням номер один була, є і буде допомога бійцям. Дуже важливим питанням є їхня реабілітація, зокрема психологічна. Велика вдячність Андрієві Посікірі, що створив такий центр у Львові! Він живе цим центром, він згуртував людей, які допомагають “Феніксу” і також живуть цим центром. Це місія. У “Феніксі” чують бійців, їм тут допомагають, – наголошує Левко Скоп. – “Фенікс” є взірцевим прикладом реабілітаційного центру. Це вже велика і дружна родина”.

Волонтерить у центрі “Фенікс” і студентка Українського католицького університету, пластунка Наталя Дунай. “Щоразу, коли приходжу в центр “Фенікс”, відчуваю якусь особливу атмосферу – атмосферу добра і дружби. Всі люди, задіяні в його роботі, вкладають свою енергію. Тут збираються неймовірні люди, які роблять усе, аби центр працював і надавав фахову допомогу в реабілітації бійців”, – каже дівчина.
Співрозмовниця певна, що держава мала б допомагати таким центрам, адже реабілітація бійців на часі. Натомість наразі про все дбають тільки волонтери. “Державі потрібно більше уваги приділяти реабілітаційним центрам, зокрема розвитку центру “Фенікс”, адже дуже важливою є соціальна адаптація тих, що повернулися з війни”, – вважає Наталя Дунай.
Зі слів співрозмовниці, на п’ятий рік війни нема тісного зв’язку між суспільством і ветеранами. Зокрема, варто частіше організовувати, проводити спільні заходи. “Цю ситуацію треба виправляти. Кожна людина може поставити собі запитання: а що я можу зробити для бійців, чим їм допомогти? Можна стати волонтером і так допомагати”, – додає студентка УКУ.

“У центр “Фенікс” я потрапила завдяки волонтерці Марії Петришин. “Фенікс” є ковточком повітря для бійців та їхніх родин. Тут вони озвучують свої проблеми та отримують фахову психологічну допомогу. Велика повага Андрієві Посікірі, який створив у Львові такий реабілітаційний центр! З руїн постав такий потрібний у час війни заклад. Тут стільки праці вкладено, стільки ремонтних робіт виконано! Андрій згуртував небайдужих та ініціативних людей. Він є авторитетом для бійців та всіх нас”, – зазначає Олександра Юрченко, викладачка Франкового вишу, волонтерка. Саме в центрі “Фенікс” пані Олександра познайомилася з атовцем-переселенцем, вдівцем, батьком 10-річного Єгорчика, які тепер вже стали її родиною.
Як писала в жовтні 2018-го “Львівська Пошта”, свою лепту в допомогу центру “Фенікс” внесли відомі жінки України, які у рамках проекту “Ангели надії” малювали на ґонтах ангеликів. Ініціатива започаткована народним депутатом Оксаною Юринець у співпраці з волонтерами та відомим художником-іконописцем Левком Скопом.
Зокрема, в парламентському Комітеті з питань європейської інтеграції малювали ангелів дружина Президента України Марина Порошенко, парламентарі Оксана Юринець, Марія Іонова і Ганна Гопко, а також громадські діячі та волонтери.

Відтак на благодійному аукціоні в Києві від продажу 18 ґонт зібрали 92 500 грн на потреби центру “Фенікс”. Найбільшу суму (55 тис. грн) – за ангелика на ґонті авторства Марини Порошенко. “Завдяки акції в Києві ми на всю Україну сказали, що у Львові є реабілітаційний центр “Фенікс”, колектив якого допомагає нашим захисникам, і йому потрібна допомога”, –  зазначав у жовтні “Львівській Пошті” іконописець і волонтер Левко Скоп.
Фото: Олег Огородник, центр “Фенікс”,
прес-служба Президента України


До 23 грудня у Львові в домініканському соборі (вул. Музейна,1) триватиме благодійна виставка-продаж робіт іконописця Левка Скопа, відомих художників і учасників  проекту “Ангели надії”. Кошти від продажу ікон скерують на розвиток центру “Фенікс”. Виставка-продаж працює у понеділок – суботу з 11.00 до 17.00, у неділю – з 13.00 до 17.00. 
Отож, маєте унікальну можливість побачити і придбати ікони на ґонтах з дрогобицької церкви святого Юрія (кінець XV століття) відомого художника Левка Скопа – волонтера, який не раз бував на передовій і своєю творчістю та коштами, отриманими від продажу робіт, підтримує армію України!

Марія Петришин, волонтерка:
– Реабілітаційний центр “Фенікс” – це місце у Львові, де можуть зібратися бійці та волонтери. Зараз бійцям, які повернулися з війни, пройшли крізь пекло, бачили смерть своїх побратимів, потрібна реабілітація. “Фенікс” – це місце, де бійці можуть знайти розуміння. Це місце, куди вони приходять за порадою, підтримкою, лікуванням. Це місце, де хлопці можуть поспілкуватися зі своїми побратимами і волонтерами. У “Феніксі” бійцям надають якісну психологічну допомогу. Дуже помічні для хлопців є масажі, які робить Андрій Посікіра. Задля фізичної реабілітації в центрі багато тренажерів. Зокрема, за гроші з проекту “Ангели надії” придбали унікальний тренажер – терапевтичний комплекс Бубновського, який передбачений саме для реабілітації. Дякуємо волонтерці Уляні Дейнеці, яка взяла на себе транспортні витрати і привезла нам цей тренажер до Львова! Під час арт-терапії, яку я проводжу в центрі, ми разом із хлопцями малюємо, ліпимо з глини, проводимо різні асоціативні ігри, багато спілкуємося. Все це допомагає їм зняти стрес. Цим хлопцям дуже потрібне спілкування. Їм так важливо, аби їх чули і розуміли! До Різдва у “Феніксі” готуємо з волонтерами вертепне дійство – 9 січня його побачать бійці та їхні родини. У січні цей вертеп завітає в Дім Франка. Зібрані кошти передамо на потреби центру “Фенікс”.
Мирослава Дейнега, волонтерка:
– Добре, що у “Феніксі” бійці гуртуються, отримують психологічну та фізичну реабілітацію. Хлопці радіють, що про них не забувають, їх тут чують і розуміють. Людям, які пройшли війну, дуже потрібне спілкування! Тішуся, що до центру вже привезли тренажер – терапевтичний комплекс Бубновського, який придбали за гроші, виручені під час благодійного аукціону в Києві. Одного з “Ангеликів надії” в парламенті малювала і я. Певна, що такі реабілітаційні центри, як “Фенікс”, дуже потрібні в Україні! “Фенікс” є прикладом роботи. Дякую волонтерці Марії Петришин, що познайомила мене з волонтерами центру! Тепер також підтримую і допомагаю “Феніксу”. Андрій Посікіра, Марія Петришин і Лев Скоп – великі молодці, що допомагають бійцям і популяризують роботу центру.
Оксана Юринець, парламентар:
– Центр “Фенікс” – яскравий приклад того, що виходить, коли небайдужих людей об’єднує одна мета. Ми познайомилися з Андрієм Посікірою на одному з перших особистих прийомів громадян. Тоді це була тільки ідея, а зараз вже великий і надзвичайно важливий проект. Чому важливий? Є кілька моментів. По-перше, це волонтерська ініціатива. Треба розуміти, що люди, які поставили собі за мету допомагати військовим, котрі пройшли війну, роблять це не з комерційного інтересу, не з метою піару, а через небайдужість та реальне переживання за долю хлопців і дівчат. Пам’ятаю, коли ми перші кілька разів приїжджали з моєю командою до центру, це була напівзанедбана будівля, голі стіни, обшарпані кімнати. Але крок за кроком “Фенікс” став найактивнішим осередком реабілітації бійців, місцем, де гуртуються волонтери і люди, яким болить війна. Буквально днями до “Феніксу” привезли останній тренажер, придбаний завдяки коштам, вирученим від проекту “Ангели надії”. Мало яка ініціатива може заангажувати дружину Президента України, але нам це вдалося! На благодійному аукціоні під час продажу намальованих ангеликів ми змогли виручити рекордні 92,5 тисячі гривень. Усі кошти передали “Феніксу”, і тепер хлопці мають сучасні тренажери, на яких воліли проходити реабілітацію. Щоби переконатися, чи їм це важливо, варто було глянути в їхні очі, повні сліз, коли обладнання прибуло до центру. Намагаємося підтримувати “Фенікс” за кожної нагоди. Зараз, наприклад, надіслали звернення до уряду про виділення 400 тисяч гривень на потреби осередку. Думаємо над тим, як зробити для хлопців і дівчат реабілітаційний майданчик просто неба. Дуже сподіваюся, що в майбутньому потреба у таких центрах відпаде сама собою, але поки Україна веде боротьбу з ворогом, мусимо розуміти, що необхідність існування таких центрів нікуди не зникне. І обов’язок кожного – за можливості долучитися до допомоги тим, що тримали чи тримають для нас небо!
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.7639 / 4.5MB / SQL:{query_count}