Студенти, гуляйте хоч до ранку!

Міністерство освіти запропонувало студентським гуртожиткам скасувати комендантські години та чергування студентів. Однак чи дослухається до цього керівництво студмістечок?

фото: Діана Кормухіна (2)
Студентські роки – незабутні. Кожен із посмішкою згадує недоспані ночі, шпаргалки на модулі та вічні переживання за екзамени. Тоді здавалось, що це все так важливо, серйозно… Тепер залишився лиш спогад про найбільш яскравий, різноманітний та веселий період життя. Та найбільше спогадів про гуртожиток. Як кажуть самі студенти: “Хто не жив у гуртожитку, той не був студентом”. Справді, там завжди своя атмосфера, кожен допомагає один одному, усі живуть, як одна сім’я, а головне – весело і дружньо. Адже як тут не здружитись, якщо разом доводиться ділити кілька нещасних квадратних метрів, оскільки часто в одній маленькій кімнатці тісняться четверо-п’ятеро людей.
Окрім хороших спогадів про гуртожиток, кожен також згадає злісного коменданта, який не любив студентського галасу, змушував чергувати та не впускав до кімнати, коли хтось повертався після опівночі. Звісно, сьогодні не впустити до гуртожитку не мають права. Адже це дім для студента, і ясна річ, що він не ночуватиме на вулиці!
Однак коменданти надалі ведуть журнали запізнень, можуть забрати студентський чи перепустку та навіть пригрозити виселенням. На жаль, ця радянська система досі діє у студентських гуртожитках. Хоч насправді це порушує права та свободи студентів – про це говорять усі, хто мешкає чи мешкав у гуртожитку! Тож цього тижня Міністерство освіти і науки звернулось із листом до керівників вищих навчальних закладів, у якому наголосили, що ніхто не може заборонити студентам повертатись до гуртожитку в будь-який час доби. Зокрема, це регулює закон України “Про освіту”.

Комендантська година порушує права студентів

Міносвіти повідомляє, що працівники гуртожитків не мають права безпідставно виселяти студентів чи залучати їх до примусових робіт, чергувань тощо. У листі також йдеться про те, що фіксування часу приходу студентів, записування причини запізнення у журнал чи написання пояснювальних порушують право на повагу до особистого життя, гарантованого статтею 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
“Повідомляємо про недопустимість встановлення часових обмежень доступу до гуртожитку здобувачів вищої освіти – мешканців гуртожитку”,  – пише МОН. Тож, студенти, можете сміливо використовувати цей лист у дискусіях із комендантами. Особливо у тих випадках, коли вахтери погрожують за спізнення виселити з гуртожитку.

Реалії у студентських гуртожитках

“Мій гуртожиток зачиняється о 23.00. Та студенти можуть потрапити до своєї кімнати будь-коли. Ніхто не стежить, не фіксує запізнення – приходь, коли захочеш”, – каже студент Вроцлавської політехніки Микола.
“Нічого особливого” – скажуть польські студенти, “Оце так” – подумають українські. Справді, за кордоном такого поняття, як комендантська година нема. Іноземним студентам це видається дещо дивним. Адже люди, які повертаються у свої квартири після опівночі, не пишуть пояснювальну. То чому студенти мають пояснювати своє запізнення? Це ж також їх дім, за який вони, до речі, платять гроші. Тим паче, що більшість студентів вже повнолітні.
“Комендантська година у нас діє – до 00.00 потрібно повернутись до гуртожитку. Якщо запізнюємось, то вахтер це фіксує у журнал, де вказуємо причину запізнення. Запізнення не грозить ніяким штрафом чи виселенням із гуртожитку. Максимум – вахтер накричить, і забере перепустку, щоб налякати. Тому не розумію, для чого ці часові обмеження. Стосовно чергувань, то у нас такого немає. Все робить прибиральниця. Однак тут виникає інша проблема – вона все миє однією ганчіркою: туалети, підлоги, кухонні столи. Тобто, можливо, було б добре впровадити студентські чергування, але це потрібно узгоджувати. Одна справа, коли гуртожиток блочного типу, де шестеро-семеро людей між собою домовляються прибирати. Інша справа, коли туалет і кухня на поверсі розраховані для 120 студентів”, – нарікає Марія, студентка Франкового вишу, що мешкає у гуртожитку №4.
Студенти наголошують, що фіксування запізнення ні на що не впливає. Тож для чого це роблять – не зрозуміло.
“Чула про те, що Міносвіти відмінило комендантську годину в гуртожитках. Як це буде на практиці – побачимо згодом. Вважаю, що часові обмеження – це давно застаріла практика. Тим паче, це нічого не змінює – просто записуєшся у журнал. Відчуваєш себе, як в дитячому садочку. Розумію, коли ще контролюють першокурсників. Та у гуртожитку живуть студенти, яким уже більше двадцяти. У такому віці вже дітей бавлять, а не вичитують за запізнення! Стосовно прибирання, то чергувань немає. У нас гуртожиток блочного типу, тож домовляємось між собою”, – розповідає Ірина, студентка Франкового вишу, що мешкає у гуртожитку №3.
Студенти наголошують, що ніяких штрафів за запізнення немає, проте комендант може накричати та пригрозити виселити з гуртожитку. “У нашому гуртожитку запізнення не фіксуються. Єдине, якщо часто запізнюватись, то можна зіпсувати стосунки з комендантом. Пізніше він може накричати, грозити не впустити, забрати перепустку. Насправді впускають всіх. Стосовно чергувань, то у нас такого немає взагалі. Про це дбає прибиральниця”, – каже студентка НУ “Львівська політехніка” Юлія, що мешкає у гуртожитку №1.
“У колегіумі Українського католицького університету з понеділка по четвер студенти мають прийти до 11.00 вечора, а з п’ятниці по неділю – до опівночі. Виходити можна з 06.00. Якщо приходимо пізніше, то просто записуємося в зошит, – каже Анастасія, студентка факультету наук про здоров’я УКУ. –  Думаю, що все ж варто відмінити ці часові обмеження. Та не у всіх гуртожитках. Загалом все впирається в рівень вихованості студентів. Усі ми люди, причини запізнень бувають різні. Якщо студент добирається до гуртожитку з іншого міста або ж запізнюється через роботу – це одна справа. Та якщо студент цим зловживає просто так – то все ж варто контро­лювати цей процес”.

Батьки схвалюють контроль

“У гуртожитках Львівської політехніки немає комендантської години вже п’ять років. Студентів завжди впускають до гуртожитку. Жодних записів ніхто не робить”, – каже “Львівській Пошті” директор студмістечка Львівської політехніки Ігор Гельжинський.
Та у гуртожитках університету Франка все ж час приходу фіксується. Все з ціллю безпеки, каже директор студмістечка Франкового вишу Мирон Микита.
“Комендантської години у гуртожитках Франкового університету немає. До 23.00 впускають відвідувачів, а студенти, які проживають у гуртожитку, можуть потрапити до кімнати у будь-який час. Єдине, що час приходу студентів фіксується, і записується причина запізнення. Це робиться виключно задля безпеки студентів. Очевидно, тепер це ліквідуємо. Хоч насправді нічого поганого у цьому не бачу, і, на мій погляд, це аж ніяк не ущемляє права студентів. Батьки лише дякували за те, що повідомляли, коли їхня дитина десь пропадає ночами”, – запевняє “Львівську Пошту” Мирон Микита.
Окрім дискусій між студентами та комендантами, не менш важливою є проблема поселення у гуртожиток. Щороку кількість вступників до львівських вишів збільшується. Відповідно зростає чисельність претендентів на місце у студентських гуртожитках. Та не у всіх вищих навчальних закладах є місце для проживання студентів.
“Цього року поселили усіх студентів, які потребували житло. Звісно, наші гуртожитки трішки “перенаселені”. Згідно з нормами у кімнаті має бути дві людини, але у наших гуртожитках ці норми не дотримані. Та вже розпочали будівництво нового гуртожитку. Здамо об’єкт у 2019-ому. Його будують у студмістечку на вулиці Відкритій, поряд із гуртожитком №10. Однак, думаю, будівництво цього гуртожитку лише частково вирішить проблему з перенаселенням студентів”, – каже Ігор Гельжинський.
“Цього року для 33% наших студентів не вистачило місця у гуртожитках. Однак їх розселили у гуртожитки інших вишів – аграрного, комерційної академії тощо. До того ж, зараз проходить реконструкція нового шестиповерхового гуртожитку, що на вулиці Пасічній. До кінця року завершимо реконструкцію, і у 2018-ому закуплятимемо обладнання. Окрім цього, маємо ще один проект на будівництво дев’ятиповерхового гуртожитку. Все впирається у фінансування. Думаю, що будівництво цих двох гуртожитків вирішило б проблему з поселенням”, – каже Мирон Микита.

Руслан Сагановський, студентський мер Львова:
– Ще з 2009-го були різні рішення про скасування комендантської години. Зараз кожен виш самостійно вирішує: встановлювати обмеження по часі у своїх гуртожитках чи ні. Зокрема, лист, який цього тижня розіслали від Міносвіти у виші несе лише рекомендаційний характер. Тобто студенти, у разі виникнення конфлікту з вахтерами, можуть на нього опиратися. Цим рекомендаційним листом також закликають скасувати будь-які примусові роботи, чергування за участі студентів. Вважаю, що це питання потрібно покласти на відповідальність адміністрації ВНЗ. Адже завдання студентів насамперед – вчитися, а тоді вже все інше. Хоча, звісно, вони мають бути також дисципліновані. А от чергування та примусові роботи – це пережитки радянських часів. Якщо говорити про львівські виші, то кожен університет сьогодні має свій розпорядок, свої правила щодо відвідування гуртожитків. Десь працює комендантська година, десь – ні. Наприклад, у Франковому університеті немає комендантської години. Якщо студент запізнився, то він записує причину запізнення і пояснює, де він був. Це носить більш застережний характер для батьків або, щоб у випадку виникнення надзвичайної ситуації, мати інформацію про перебування студента. Звичайно, були звернення студентів із наріканнями на комендантську годину. Іноді, через порушення студентом комендантської години, вахтери грозили виселенням із гуртожитку. Та звісно, що це перебільшення. Адже коли це питання піднімали на вищому рівні, то про такі радикальні наслідки й мови не було. До того ж, сьогодні багато студентів працює, відповідно повертаються до гуртожитку пізно. Також деякі студенти запізнюються, бо на вихідних добираються з дому, з інших регіонів. Тому, переконаний, що не потрібно вводити жодних часових обмежень для студентів. Звичайно, якщо студент систематично повертається пізно, то варто бодай поцікавитись чому. Зрештою, часові обмеження не повинні, як на мене, бути єдиною турботою керівництва студентських містечок. Адже у львівських студентських гуртожитках сьогодні є й інші проблеми. По-перше, вони потребують регулярного забезпечення водопостачання та загалом покращення умов проживання. Насправді це глобальна проблема більшості ВНЗ України. По-друге, деякі львівські виші не можуть забезпечити усіх своїх студентів місцем у гуртожитку. Щороку кількість студентів у місті лише збільшується. Тобто потрібно оновлювати старі гуртожитки та будувати нові.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
1.6365 / 4.47MB / SQL:{query_count}