“Все, що мені вдалося зробити, це насамперед завдяки команді”

Валерій Веремчук, депутат Львівської міської ради, – про відповідальність, як з географа став політиком та як зробити Львів комфортним для життя

фото: Олег Огородник
Відповідальні, порядні, професіонали, патріоти – саме такими мають бути політики. Ці чотири важливі критерії, на яких наголошував в одному з інтерв’ю “Львівській Пошті” директор Агентства моделювання ситуацій Віталій Бала, закарбувалися в пам’яті. Песиміст скаже, що немає таких в Україні, оптиміст – що такі ще будуть…
Насправді такі є у нашому рідному Львові. І це не голосна заява і аж ніяк не піар – це факт. Географ за фахом, політик за покликанням, який дуже добре знається на господарці Львова. Його рідним містом є Нововолинськ Волинської області (там він народився у 1979 році). Втім місто Лева стало його другим рідним містом. Тут він навчався на географічному факультеті Франкового вишу, опісля вступив в аспірантуру на кафедрі політології філософського факультету. Він депутат вже третьої поспіль каденції Львівської міськради, якого “Львівська Пошта” знає як найактивнішого та небайдужого до вирішення проблем Львова. Він серед тих, котрі належно контролюють якість виконання робіт бюджетним коштом.
Депутат, політик, громадський активіст та волонтер –  це про гостя нашої рубрики “Люди, які змінюють Львів” Валерія Веремчука. Він керівник фракції “Народний контроль” у Львівській міськраді, член депутатської комісії фінансів та планування бюджету, керівник “Народної Самооборони” Львівщини. До його думки та аргументованих зауважень щодо вирішення проблем у місті дослухаються, він гуртує однодумців, завдяки принциповості є авторитетом серед колег, до нього звертаються за порадами…
З листопада 2013-ого Валерій Веремчук був координатором Центру відправки на Євромайдан, комендантом Центру розміщення “майданівців” у “КиївЕкспоПлазі”, де допоміг забезпечити проживання та належні умови тисячам учасників Майдану. Був одним із співорганізаторів Комітету Майдану Львівщини. Співорганізатор найбільшого на заході України волонтерського Центру забезпечення військових. З квітня 2014-го й досі волонтери Центру здійснюють пошук, доставку і передачу амуніції, оптичних приладів, автотранспорту, запчастин, продуктів харчування та медикаментів для бійців на фронт.
Комфортне життя в місті залежить і від бажання людей працювати, гуртуватися
Під керівництвом Валерія Веремчука у рамках ГФ “Народна Самооборона” Львівщини започаткували низку проектів: Центр забезпечення військових, “Народна броня”, Центр допомоги сім’ям учасників АТО, Центр медичного забезпечення, Волонтерський центр, Центр правової підтримки бійців АТО та їх родин, Навчально-вишкільний центр.
Завдяки принциповій позиції Валерія Веремчука та депутатській групі “Народний контроль” були ухвалені важливі рішення, серед яких – обов’язкова участь громади у вирішенні питань щодо їхнього мікрорайону; прозорі рішення щодо формування бюджету – виділені кошти для виконання поточних та капітальних ремонтів за запитами мешканців; напрацьовані рішення щодо виділення ділянки та будівництва житла для учасників АТО.
А ось у час дозвілля наш співрозмовник любить грати в шахи. “Грати в шахи – це хороша можливість аналізувати та прогнозувати. Це важливо в політиці. Донечці також до вподоби шахи. Їй це вдається, бо має логічний тип мислення”, – розповідає Валерій Веремчук.
– Ви закінчили географічний факультет Франкового вишу, втім згодом пішли у політику. Аналогічно, як іще кілька політиків Львівщини. Скажіть, будь ласка, чому так сталося і чи ви про це не шкодуєте?
– Після закінчення географічного факультету в 2002 році (з червоним дипломом. – “Львівська Пошта”) ще навчався в аспірантурі на кафедрі політології філософського факультету. На географічний факультет вступив за співбесідою – школу закінчив із золотою медаллю та був призером обласної олімпіади з географії. Вступив на географічний, хоча хотів іти на економічний факультет. Під час навчання став старостою групи. Напевне, через свою активність та небайдужість. Старостою класу був і в школі.

фото: Фейсбук Валерія Веремчука
– Організаційні здібності у вас вже, як бачимо, багаторічні…
– Щось таке (усміхається). На географічному факультеті також став головою профбюро. Серед моїх функцій був і соціальний захист студентів, зокрема сиріт та напівсиріт. Любомира Мандзій, теперішня начальниця департаменту освіти Львівської ОДА, очолювала в той час профком Франкового вишу. Профбюро – це досвід, знання щодо соціального напрямку, контакти.
Під час навчання на географічному факультеті моя внутрішня енергія затягнула мене в активну громадську діяльність. Завдяки колегам з факультету познайомився із Фондом “Молода Україна”, який на той час очолював парламентар Юрій Криворучко. Тому ще в студентські роки входив у активне громадсько-політичне життя Львова та області і мені це подобалося. В ті роки фонд дуже якісно працював зі студентською молоддю, організовував табори і походи, зокрема в Карпати. На початку 2000-го почали створювати Молодий Народний Рух.
Про те, що пішов у політику, не шкодую, навпаки – аби мати більше знань. Тому й обрав навчання в аспірантурі на кафедрі політології. Згодом щораз більше втягувався у практичну політику. Зокрема, в 2003-ому став заступником керівника штабу Ющенка на Сихові – відповідав за агітаційну кампанію.
З 2006 року – учасник семінарів та тренінгів Інституту політичної освіти, закінчив і Українську школу політичних студій. З 2010-го стажувався та вивчав досвід роботи Європарламенту, а також законодавчих органів та органів місцевого самоврядування провідних країн ЄС та США. Маю теоретичні й практичні навики.
– Ви казали, що хотіли навчатися на економічному факультеті. Згодом стали підприємцем, а тепер ви член постійної депутатської комісії з питань фінансів та планування бюджету.
– Підприємцем став, бо є родина, потрібно заробляти гроші.
– З географа – в політики… То був збіг обставин чи результат практики спілкування зі студентами-географами, які також сьогодні в політиці, зокрема з Олександром Ганущиним, Андрієм Корнатом та іншими?
– Особистих амбіцій та думки про політику в студентські роки у мене не було. Коли став студентом, було одне бажання – гарно вчитися, щоби здобути якісні знання і мати стипендію. Так, коло спілкування з Олександром Ганущиним і братами Корнатами дало поштовх до політики. Саме вони зауважили мої певні організаційні здібності. Ось відтоді й знаємося… Спершу була громадська діяльність, потім – молодіжна політика, тепер – міська політика.
Львів не лише для туристів, а насамперед для нас – людей, які тут живуть і працюють
– Ви максималіст по життю? Маю на увазі те, що якщо щось робите, то робите якісно.
– Всі справи, за які беруся, стараюся робити максимально добре, якісно, з великою вимогливістю насамперед до себе і лише потім до тих, що поряд.
– Знаю вас багато років. Ви дуже відповідальний, що важливо для політика.
– Відповідальність – це дійсно важливо. Мене так вчили батьки, за що їм дуже вдячний!
– Кому ви хотіли б подякувати за життєві настанови? Кого маєте за приклад в політиці?
– На географічному факультеті (спеціальність “Географ – геоморфолог, викладач”“Львівська Пошта”) запам’яталися і вплинули на моє формування, зокрема, викладач геології Андрій Боніфатійович Богуцький – батько Олександра Богуцького. На той час заступник декана Микола Миколайович Назарук – батько Юрка Назарука з “Фесту”. Вдячний їм за науку та життєві настанови!
А щодо політики, то коли вступив до НРУ, познайомився з багатьма сильними і достойними людьми. Мав можливість знатися і спілкуватися з братами Горинями – Миколою та Богданом. Це особистості! Також багато було людей з районів області, які творили НРУ і протистояли радянській системі. Чимало знань дав мені безпосередньо Андрій Корнат… Протестний і незламний дух передався, коли була Помаранчева революція, а згодом Революція Гідності.
– Як бачимо, в підході до вирішення міських проблем у вас є загострене почуття справедливості. Це, напевно, закладене батьками?
– Так. Це виховання у тому числі, і це добре. Цього вчу і своїх дітей.
– Політика, даруйте, це досить часто бруд, багато бруду. Чи важко зберегти в політиці порядність?
– Ні, неважко. Просто так треба жити і цього щодня дотримуватися. Залежно від того, з якими мотивами і що ти робиш. Політика є брудною, коли люди приходять з брудними думками і брудними руками. Коли в політику йтимуть люди, метою яких не буде вкрасти, а навпаки – змінювати життя людей в місті, області чи селі на краще, тоді буде якісний результат, тоді суспільство зміниться.
– Чи хтось відмовляв вас від того, щоб ви йшли в політику?
– Спершу мама відмовляла. А дружина завжди підтримувала. Ми з нею були однокурсниками. Вона бачила, що мені це цікаво. Друзів небагато пішло в політику.

– Чи багато у вас справжніх друзів? Друзів, які радітимуть з ваших успіхів, а не просто звертатимуться до вас тоді, коли матимуть проблеми?
– Так, справжні друзі є, і я щиро тішуся з цього.
– Що особисто для вас означає мандат депутата Львівської міськради?
– Вже 11 років поспіль я є депутатом міськради. Працюю в третій каденції. Мені цікава робота в міськраді, бо Львів треба змінювати – і він таки змінюється. Не так швидко, а все ж … Ще багато праці попереду! Бачу реалізацію конкретних проектів, які запланували і здійснюють у Львові. Люблю працю на результат. У першій своїй каденції, як наймолодший депутат міськради, був секретарем постійної комісії молодіжної політики, спорту та оздоровлення. Тоді зайнявся питанням дитячих майданчиків. Нині їх у Львові, на щастя,  багато – оновлені й чимало нових. Діти задоволені, батьки щасливі! Пригадую, як ми разом із друзями – активістами Молодого Народного Руху зробили першу фотобазу всіх дитячих майданчиків Львова. Проект облаштування 135 дитячих та спортивних ігрових майданчиків вдалося реалізувати. То був хороший результат!
– А що вдалося зробити в другій каденції, де ви працювали в депутатській комісії інженерного господарства, транспорту та зв’язку? Ви добре обізнані з господаркою Львова, знаєте, чим живе і дихає місто, проблеми каналізування і транспорту…
– Так, за цю каденцію я докладно вивчив економіку кожного (!) комунального підприємства Львова. Знаю всі недоліки і можливості їх розвитку. Створив і очолив контрольну комісію з перевірки діяльності комунального АТП №1, яка знайшла значні порушення та зловживання на підприємстві. Тоді спільно з депутатами ми виявили, що гроші, на жаль, не доходять до міської казни, як купують автобуси, які потім не виїздять з автопарку, як порушують права водіїв… Наслідком нашої ревізії було кримінальне провадження. Згодом у АТП №1 замінили керівника. І що найголовніше, політику господарки там змінили! Адже головне для містян – їздити в якісному транспорті! І щоб коштів ніхто не розкрадав! Як бачимо, контроль був, є і буде важливий. Зараз працюю в комісії з питань фінансів та планування бюджету, очолюю фракцію “Народного контролю”. У нашій фракції всі депутати, окрім мене, стали депутатами вперше.
Волонтерська діяльність розпочалася ще з Революції Гідності, триває досі і триватиме до перемоги!
– І тут стала в пригоді ваша педагогічна роль з географічного факультету.
– Саме так. Тішуся за нашу команду, яка за час депутатства вже має добрий вишкіл, працює якісно, реально займається покращенням життя львів’ян. Мої колеги з фракції дуже швидко навчилися, радію за здобутки кожного з них у конкретних справах. Це і концепція роздільного сортування сміття, і робота на окрузі в Рясному. До слова, Рясне змінюється: там останнім часом зроблено більше, аніж за всі попередні роки. У нашій фракції є люди, які прийшли з хорошою мотивацією якісних змін у місті. Нам це вдається! Робимо акцент на енергозбереження. Невдовзі на даху школи №68 у Львові запрацює сонячна станція, яка продукуватиме енергію.
– Ви народилися в Нововолинську. Утім маєте бачення потреби змін та мислення корінного львів’янина. Львів для вас став другим рідним містом.
– Тут я став студентом, вже 20 років мешкаю у Львові. Дуже люблю Львів! Мої троє дітей уже львів’яни. Львів для мене комфортний. Та його можна зробити ще кращим. Це місто дає можливість розвиватися. Тут хороший потенціал – було б бажання! Є потенціал в економіці, потенціал у дозвіллі. Комфортне життя в місті залежить і від бажання людей працювати, гуртуватися. А завдання влади – дати можливість для розвитку, створити такі умови, аби люди в своєму рідному місті хотіли жити, працювати, створювати сім’ї, народжувати дітей.
– Які, на вашу думку, проблеми Львова нині є найнагальнішими. Що сьогодні насамперед варто змінити у Львові, аби містянам було комфортно жити?
– Звісно, питання громадського транспорту дуже нагальне, гостре, особливо зараз. Львів’яни заслуговують їздити в нових, комфортних та чистих автобусах. Графік руху потребує щонайшвидшого покращення, бо людям вже уривається терпець… Сміттєва проблема нікуди не поділася, мільйони з міського бюджету ми передаємо області, аби вона займалася цим питанням! Проблемним і болючим залишається для батьків питання садочків – у них катастрофічно бракує місць. Потрібно його вирішувати. Особливо гостро це питання стоїть у спальних районах. Будинки в місті ростуть як гриби після дощу, а садочків нема… На жаль, у нас велика увага приділяється середмістю, тоді як райони потребують не меншої уваги. Будемо виправляти ситуацію! Львів для містян – не лише для туристів! Певен, що місто повинне ефективніше використовувати свої ресурси, щоби покращити ситуацію, бо далеко не всім львів’янам сьогодні комфортно. Транспорт, медицина, освіта потребують серйозних фінансових вкладень і змін.
Позитивом для міста та його мешканців, вважаю, є реалізація проектів коштом громадського бюджету. Це дуже хороша і важлива ініціатива!  Активні й креативні містяни в цьому якнайкраще переконалися. Ідея та думки людей завдяки коштам бюджету мають шанси реалізуватися. Що більше, вже реалізовуються. Так змінюється Львів, так люди бачать, що потрібно бути активними й небайдужими, гуртуватися задля змін. Головне бажання змін!

фото: Фейсбук Валерія Веремчука
– Як працюється вам із міським головою Андрієм Садовим. З одного боку, ви критикуєте роботу його підлеглих, а з другого, є речі, які підтримуєте.
– Те, що зроблене в інтересах Львова, підтримуємо і будемо підтримувати. Якщо міський голова і його команда здійснюють проекти, роблять справи, потрібні місту, в яких обходиться без зловживань, це добре. Тут ми однодумці. В протилежному випадку будемо аргументовано й справедливо критикувати, пропонувати свої шляхи вирішення проблеми. Неефективні, шкідливі, протизаконні речі, звісно, підтримувати не будемо! Ми – за інтереси міста, львів’ян та якісну господарку! Якщо посадовці, скажімо, управління комунальної власності вдаються до неефективних чи злочинних дій, будемо про це говорити, звертатимемося в правоохоронні органи. Попри те, що команда Садового зробила для міста, є багато змарнованих можливостей. Особливо це стосується мільйонів, які ми втратили після Грибовицької трагедії… Ці гроші могли б піти на розвиток освіти й медицини, а не просто на вивезення сміття…
– Чи чує вас Андрій Садовий, чи дослухається до аргументованих зауважень щодо проблем у Львові?
– Якщо брати до уваги його рішення і кадрові перестановки, то напевно чує, дослухається, але… не відразу. У багатьох питаннях бачить, що наші аргументи є дійсно справедливими й чіткими.
– Ви завше про ті чи ті проблеми Львова говорите прямо, чітко, критично. Але це може комусь не подобатися…
– Якщо є проблема, її потрібно не замовчувати, а озвучувати і вирішувати. Намагаюся робити це без особистих образ. Якщо вже кажу, то кажу прямо, що посадовці зробили неправильно і як це можна виправити. Мої слова завжди аргументовані!
Позитивом для міста та його мешканців, вважаю, є реалізація проектів коштом громадського бюджету. Це дуже хороша і важлива ініціатива!
– У 2020-ому на нас чекають вибори міського голови Львова. Ви конкурент чи наступник Садового?
– Як мені відомо, він не планує йти на наступні вибори міського голови Львова. Натомість вважаю, що місто стало заручником того, що наш мер має великі політичні амбіції…
– Але все-таки скажіть, чи маєте бажання балотуватися на міського голову Львова?
– Бажання просто обійняти цю посаду не маю. Є бажання зреалізувати низку проектів, які нині потрібні Львову. Люди не дуже розрізняють, що може депутат чи мер. Їм потрібне комфортне, затишне і безпечне місто. Маю амбіцію запровадити у Львові правильні зміни задля розвитку міста, задля розвитку всіх районів, а не лише одного. Сьогодні ще зарано говорити про вибори мера… Має бути довіра та підтримка містян, хороша і професійна команда.
Певен, що місто має бути відкритішим для львів’ян. Зокрема, соціальний акцент вкрай важливий для людей. Кажу про медицину та освіту, бо з цим ми стикаємося щодня. Бо Львів не лише для туристів, а насамперед для нас – людей, які тут живуть і працюють. Скажімо, ми своїми волонтерськими зусиллями допомагаємо медзакладам міста. Завдяки міжнародним фондам з Німеччини та Австрії нам вдалося завезти ліжка та меблі в ОХМАТДИТ, пологові будинки на Джамбула і Мечникова.
– Скажіть, будь ласка, яке ваше одне з найбільших випробувань у Львові?
– Одразу в пам’яті виринає лютий 2014-ого… Кажу про так звану Ніч гніву і те, що було після неї… То був складний, відповідальний іспит. До Львова були заслані люди… Було непросто, але безпеку Львова ми забезпечили. Моя роль як керівника “Народної Самооборони” Львівщини полягала в тому, аби Львів не розграбували, аби в місті не допустити хаосу, мародерства. Тоді мені телефонували всі – від найбільших олігархів, які боялися, що спалять їхні будинки, до генералів СБУ та МВС, які розуміли, що в “Народної Самооборони” була сила зупинити хаос… Наші цілодобові патрулювання задля безпеки містян були важливі. Добре, що були однодумці та патріоти поруч! Нам допомогла наша енергетика, взаємна підтримка та довіра людей. У тих спільних патрулюваннях львів’яни довели, що можуть гуртуватися, за що їм вдячний.
Стараюся завше вчитися, вчитися нового з позитивним досвідом. Цікаво переймати досвід, як ті чи ті зміни здійснили, скажімо, в європейських містах
– Чим для вас є порядність? Її, на жаль, так мало сьогодні серед людей…
– Передусім чесність, відповідальність за слова і вчинки. Пообіцяв зробити – зроби.
– Побутує думка, що сьогодні все вирішують гроші, що все можна за них купити. А як вважаєте ви?
– Це штамп, який чомусь засів у головах людей. Дійсно, на щастя, не все можна купити за гроші. Порядність, патріотизм, професійність ніколи не купиш за гроші! Повагу, довіру і любов за гроші не купиш! Ми вже двічі бачили перемогу цінностей та свідомості людей, а не грошей. Кажу про дві революції.
– Що ви вкладаєте в поняття багатства і чим багатий сьогодні Валерій Веремчук?
– Звісно, найбільше моє багатство – сім’я, здоров’я моїх найрідніших.  А також довіра людей та підтримка друзів. Все, що мені вдалося зробити, насамперед завдяки команді. Щиро вдячний усім, хто поруч! Завдяки довірі людей до волонтерів, зокрема до Центру забезпечення військових, вдалося дуже багато зробити для бійців, які тримають для нас небо на сході України. З 2014-ого під час поїздок на фронт збираємо, веземо і передаємо все необхідне для військових – від одягу, взуття, їжі до оптики та автомобілів. Волонтерська діяльність розпочалася ще з Революції Гідності, триває досі і триватиме до перемоги! Також продовжує свою роботу Центр допомоги сім’ям учасників АТО.
– Депутат Львівської міської ради, політик, громадський діяч, волонтер –  ким почуваєтеся найбільше?
– Хотілося б думати, що я хороша людина, яка якісно робить будь-яку справу, за яку береться. Стараюся бути максимально відповідальним. Щасливий, що займаюся справою, яка мені подобається, в яку щиру вірю.
– Ви людина, яка постійно в русі. Що додає вам енергетики, позитиву, натхнення до праці?
– Передусім я вимогливий до себе, а вже потім до інших. Звісно, команда та однодумці дають натхнення постійно йти вперед. Стараюся завше вчитися, вчитися нового з позитивним досвідом. Цікаво переймати досвід, як ті чи ті зміни здійснили, скажімо, в європейських містах. Важливими є й комунікація, спілкування з ефективними людьми. А найголовнішим, звісно, позитивом та енергетикою є підтримка родини – коханої дружини та любов трьох діточок!
Розмовляла Ірина Цицак
Ксенія Клим, журналіст, головний редактор ТРК “Львів”, волонтер:
– Валерій Веремчук – надзвичайно порядна, чесна і принципова людина. А ще він досить відповідальний і толерантний. Все це разом для сучасного політикуму – рідкість. Патріотизм та професійність – це також його риси. Валерій справами довів, що хоче і може змінювати наш рідний Львів на краще! Важливою є його небайдужість до вирішення проблем Львова. Особисто добре знайома з ним із тих часів, коли ми почали разом із групою волонтерів їздити з 2014-го на фронт до наших бійців. Не було таких справ, які б він не вирішив. За яку б зі справ не взявся, береться дуже відповідально і вирішує якісно. Власне за це довіряю йому. Поруч із ним хороша команда – принципові, працьовиті та чесні люди.
Оксана Дащаківська, політолог:
– Наше знайомство з Валерієм пов’язане із самоорганізацією студентів у Франковому виші. Я представляла факультет філософський, а Валерій географічний. Що вразило вже тоді – вміння спілкуватися на рівних. І це не панібратство – це вміння поважати іншого. Крім того, Валерій дуже добре виставляє кордони: є цінності та правила, які непорушні. Це те, що визначає його шлях. Валерій намагається до всього підходити стратегічно, вміє будувати коаліції для досягнення цілей. Якби таких політиків, як він, було більше – ми мали б іншу якість життя.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
1.2983 / 4.61MB / SQL:{query_count}