Дороговкази від Владики у цитатах

.

“Я є звичайна людина, одна з багатьох. Моя мрія бути Людиною. Я би дуже хотів бачити, щоб багато осіб бажали бути Людиною, собою. Бо бути Людиною, то є великий Божий дар”

“Щоб не змарнувати шансу, треба працювати. Перестати красти, брати і давати хабарі, не горнути гроші для себе, а працювати для суспільства. Хочемо жити в нормальній державі – працюймо над тим, щоб законослухняність стала нормою поведінки для всіх громадян”.

“Як людині подолати страх? Бути свідомою своєї гідності, яка мене підносить понад той страх. Ти можеш мене переслідувати, морально чи фізично, але я є людина. Василь Симоненко, один із шестидесятників, писав свідомо вірші, за які його могли заарештувати, але переборов страх, відчув у собі внутрішню силу і гідність: я – Людина”.

“Ми маємо віддавати – давати у світ добро, милосердя, любов. Я бачу кожну професію як служіння. Лікар, учитель, письменник, робітник і навіть політик – то служіння іншим. Тільки тоді, коли ми віддаємо, стаємо багатшими. Треба формувати в людях розуміння служіння”.

“Ви дуже сильні, якщо бажаєте добра, якщо стараєтеся, якщо гуртуєтеся, якщо намагаєтеся спільно творити добро, жити чесно, жити творчо. Заради радості, яку можемо так принести Богові і ближньому, варто трудитися, жертвувати свій час і свої зусилля”.

“Нам бракує старання допомагати один одному. Чи не було б добре заохочувати до того громадян?! Погляньте навколо себе: чи нема поряд людини, яка голодна? Якщо ви маєте хоча б маленьку владу, якщо ви – підприємець, вмієте щось організувати, ви можете допомогти. Ми не сміємо бути байдужими до того, що діється з іншими людьми”.

“Ніхто так не шанує нашої свободи, як Бог. Але ми не маємо відваги бути вільними. Бо бути вільними – це бути відповідальними”.

“Справді, важливо знати, що тебе люблять. Але що є любов? Любов – то робити добро ближньому, бажати добра ближньому, любити самим. Любити – це дуже гарна річ, але набагато важливіше є бути свідомим, що я є любленим. Ісус Христос сказав, яка найважливіша заповідь: любити Бога всіма силами і любити ближнього як самого себе. Коли я шаную себе як Божій твір, як Божу дитину, то я тим самим занаставлений шанувати кожну іншу людину в моїй державі, хто б вона не була. Бо вона так само, як і я, є Божа дитина”.

“Багато хто думає, що мир – то відсутність війни. Але мир є це дещо більше. Мир – ще й добрі стосунки між людьми, коли ми не брешемо один одному, не шукаємо вигоду, не бажаємо зла. Мир треба нести кожного дня, кожного дня треба налагоджувати контакти між людьми, шукати доброго спілкування”.

“Якщо знайдеться достатня кількість людей, чия віра в свободу виявиться справжньою і твердою, – віра ця неодмінно знайде відклик у серцях багатьох із тих, кому розбудовувати Україну майбутнього”.

“Лідер – це людина, яка хоче більшого, яка знає, чим обдарована, яка виступає рушієм позитивних процесів і пробуджує в оточуючих бажання досягати своїх цілей. У нас же досі багато хто, кого ми хочемо бачити лідерами, бажають бути багатими. І це погано”.

“Ми мусимо бути того свідомі, що в нашому народі є група людей, для яких найважливіша їхня власна вигода. Яка на це може бути ефективна відповідь? Серед нас дуже багато добрих людей. Але замало бути добрим – треба чинити добро. Якщо хочете жити в нормальній державі, передати її дітям і внукам – чинімо добро”.

“Коли людина думає, мовляв, “я не довіряю йому”, то насправді вона думає про самого себе: і мені вірити не можна, і я обману. Недовіра до інших починається з недовіри до себе і своєї здатності поважати іншого”.

“Ми, українці, маємо відстоювати свої права, боронити свій народ. Але ми не маємо будувати наше ставлення до Росії на основі ненависті. Мир означає любити один одного. Мир – то не є відсутність боротьби”.

“Я скажу, чого нам не вистачає. У нас сила-силенна політиків. Подумати тільки – більше 200 зареєстрованих партій! Політики є, а ось державних мужів – немає. Не видно де Голлів, де Гаспері, Шуманів. Їх немає. І не тільки у нас. Великих особистостей, мислителів сьогодні не видно в усьому світі”.

“Свобода – це можливість робити добро. Ми люди, і ми вільні. А це значить, що ми маємо право робити добро. Звичайно, ми можемо помилятися, але основний сенс свободи – людина не має права чинити зло. Натомість незалежність – це свобода від зовнішніх впливів. Незалежність – це не сваволя. Незалежність – це політичне поняття. Отже, у наші часи цілій державі, цілому народу випала нагода діяти задля власного блага. І відтепер людина просто зобов’язана бути творчою, патріотичною, свідомим християнином – громадянином своєї держави”.

“Еліта – це не просто ті люди, які вміють побачити проблему і знайти швидко рішення. Це люди, які вміють дивитися далеко вперед. Треба дивитися далі, значно далі вперед, щоб розуміти наслідки власних рішень. Той, хто дивиться далеко, насамперед зберігає головне – людську гідність”.

“Мусимо вчити наших людей не підтримувати корупцію. Я сміюся, коли чую про великі державні програми, про законодавчу боротьбу з корупцією. Все це сміх! Що таке корупція? Це гріх. А жоден гріх законом не поборете. Це треба виховувати”.



“Ми маємо щось лише тоді, коли прагнемо до чогось величного і чистого. Ми будемо пропащими, якщо думатимемо лише про задоволення власних потреб”.

“Ми дійшли до того, що людина дивиться на іншу людину як на ворога. Так багато насильства на телебаченні, що людина звикає до нього, думає, що так має бути. Коли нашим богом стає гріш, ми можемо дуже багато зробити, і це дуже небезпечно”.

“Щоб потішити матір, ми приносимо їй квіти. А як зробити приємне Богові? Відповідь є в Євангелії від Матея, 25: Ісус каже: що зробите для голодних, бідних, хворих – те зробите для мене”.

“Бог випробовує нас через різні обставини. Якщо ми поставимо Його на першому місці, житимемо за Його законами і будемо Йому довіряти, то можемо мати оправдану надію на Його поміч”.

“Мир – це коли ми створюємо позитивну атмосферу, в якій починаємо свідомо шанувати інших, любити їх, бажати і робити їм добро. Мир – то не є те, що ми робимо, а те, що одержуємо від Бога”.

“Нам усім треба любов. А тим, хто живе без мами і без батька, – найбільше. Сироти, як кожна дитина, потребують любови, а не тільки дарунків до Святого Миколая чи Різдва Христового”.

“Молодь хоче чогось постійного і вартісного. Молодь хоче солідних, тривалих цінностей – сім’ю, дружбу, довіру, любов, щирість… Цього їм бракує, саме це треба давати. Молоді люди готові діяти, але їм важко себе знайти”.

“Зараз ініціативу можна проявляти вільно, але має бути готовність узяти на себе відповідальність. Не треба вказувати молоді, що робити, вона розбереться сама. Важним є виховати в ній правильні цінності і дати правильні орієнтири”.

“Пам’ятайте, що любов – то основа всього у світі. Будуймо оази любові”.

“Робіть добро не тільки ви самі один одному, але старайтеся також других до цього заохотити”.

“Важко щось самому осягнути. Бувають моменти, коли це вдається, але рідко. Коли ж ми обмінюємося думками і досвідами, спільно плануємо – стаємо далеко сильнішими і кращими”.

“Тільки тоді, коли ми стараємося щось зробити, щоб цілий нарід, місто чи село могли зростати, життя стає направду кращим”.
“Корупцію можна направити лише тоді, коли ми зрозуміємо, що корупція – це є злочин проти Божого порядку, це є гріх”.

“Справді політичне думання, державне, – думання, щоби на довгий час, далеко наперед забезпечити загальне благо усіх громадян”.

“Якщо ми є самі причиною нашої невдачі, треба вдаритися в груди: “Боже, прости мені і поможи!”. Якщо причиною є обставини, треба себе запитати: чому? Бо може це бути Божа наука для нас”.

“Якби нам геть усе вдавалося – ми стали б дуже горді і забули про Бога: “Я все вмію, я все можу”. Коли є невдачі, бачимо, що не все на світі нам належить. Невдача помагає зрозуміти наші немочі. Інколи треба попрацювати, а інколи покірно признатися, що я не є всемогучий, всезнаючий”.

“Перший засіб зберегти віру – просити Бога, щоб нам допоміг її зберегти. Другий – шукати помочі в людей, до яких маємо довір’я і яких бачимо, що вони справді віруючі”.

“Якщо виникають якісь сумніви щодо віри – не треба боятися. Сумніви – це є нагода і запрошення знайти відповідь”.



Настанови Владики Любомира підприємцям

Блаженніший Любомир Гузар, Архиєпископ-емерит УГКЦ, був особливою людиною для України та світу, а ще його життя та думки є цінними та повчальними для бізнесу. Львівська бізнес-школа УКУ опублікувала настанови Владики Любомира для підприємців, що зібрані у книзі “Де скарб Твій. Бесіди Любомира Гузара з підприємцями”, інформує lvbs.com.ua.
1. Багатим треба вміти бути... Кожен мусить виробити свій ідеал, яким він хоче бути: чи хоче блистіти своїми діамантами, чи хоче блистіти своїми чеснотами.
2. Робіть те, що робите, добре і чесно, тоді будете успішними. Україна потребує багатих і чесних людей.
3. Кожен, хто береться до підприємництва, – незалежно від величини – повинен думати не лише про бізнес, а й про себе як творчий елемент економічного світу і про своїх працівників.
4. Бути багатим не є гріхом, і я впевнений, що небо для багатих не закрите, якщо вони пам’ятають, що багатство – це Божий дар.
5. Не треба шукати швидких легких доходів, а думати далеко, на перспективу.
6. Аристотель казав, що гроші не роблять нас щасливими, гроші заспокоюють нерви.
7. Ви всі як підприємці можете стати місіонерами, щоб очищувати, робити прозорими, зрозумілими, чесними і справедливими правила гри в бізнесі.
8. Християнський патріотизм – це означає любити свій народ, бути вірним йому до смерті, бути готовим віддати за нього своє життя. Але не можна, згідно з поняттям християнського патріотизму, ненавидіти якийсь інший народ – це противиться Божому закону.
9. Бути політиком, державним мужем – це означає думати категоріями служіння. Влада потрібна, конечна, вона насправді від Бога, одначе її треба виконувати по-Божому.
8. Зміни завжди болючі, і ми їх боїмося, маємо певні упередження щодо них. Але не треба боятися, потрібно зціпити зуби і працювати. Без праці, не використовуючи ті дари, що Бог нам дав, нічого не станеться, ніхто нам нічого не подарує.
9. Ми можемо любити інших лише при умові, що усвідомимо, хто ми є.

Десять тез Любомира Гузара про дітей, батьків і дисципліну

“Як часто ми замислюємося над тим, чи щасливі наші діти, наскільки їм затишно та спокійно з нами? Діти потребують уваги та любові, а особливо підлітки. Адже в цей час вони починають критично мислити та добре розрізняти те, що будує гарні стосунки між людьми, і те, що робить їх байдужими”, – казав Любомир Гузар, інформує dyvensvit.org.
Власне, створити належну атмосферу любові і є завданням батьків. Хто ж, як не ми, закладе фундамент для подальшого щасливого життя наших дітей.
1. Батьки мусять ставитися до своєї дитини як до людини, тобто дати їй відчути, що вона людина. Завдання, безумовно, дуже складне, але, знехтувавши його, можна поставити дитину на фальшивий шлях.
2. Необхідний елемент – це виховувати дитину в атмосфері тепла і мудрої любові. Діти, які цього не одержали, – це ті, що в той чи той спосіб тікають з дому і блукають вулицями наших міст.
3. Нещаслива та дитина, між батьком і матір’ю якої є постійна незгода та непорозуміння, а ще гірше, коли батьки знущаються з дитини – як у фізичному, так і в моральному плані.
4. Батьки, закохані в гроші, можуть навіть свідомо передати дітям свій матеріалістичний світогляд.
5. Передавання позитивних чи негативних цінностей відбувається природним шляхом: що батьки думають, про що говорять, як поводяться – формує їхню дитину.
6. Безумовно, дитина має відчути, що її люблять, але батьківська любов повинна бути, наважуюся сказати, мудрою.
7. Розпещена дитина раніше чи пізніше почуватиметься нещасною, тому що не завжди зможе отримувати все так легко, як їй це вдавалося в дитинстві.
8. Батько й мати, творячи атмосферу любові, повинні дати відчути дитині її гідність і гідність інших людей – старших і таких самих, як вона, дітей.
9. Дисципліні повинні підпорядковуватися всі члени сім’ї, передусім батьки: на все є свій час і щодо всього певна позиція.
10. Кожну дитину належить виховувати в дусі бажання робити добро іншим, чи батькам, чи товаришам, чи братам і сестрам.

Десять фактів про Блаженнішого Любомира

1. Любомир Гузар народився 1933 року у Львові, де закінчив народну школу і перший клас гімназії. У 1944 році сім’я була змушена покинути Україну. Спочатку його родина проживала в Європі, а в 1949 році переїхала до США. Навчався у Стемфорді та Вашингтоні. 30 березня 1958 року був висвячений на священика. Викладав, душпастирював і навчався у США. У 1969-ому переїхав до Риму для продовженим богословських студій, які завершив докторатом з богослов’я в 1972-ому. Тоді ж вступив до монастиря Святого Теодора (монахів Студійського уставу) в Ґроттаферраті (Італія). У 1973 – 1984 роках викладав у Папському місійному університеті “Урбаніана” в Римі.
Любомир Гузар прожив у США 20 років, у Італії – 24 роки, інформує hromadske.ua. Після 46 років еміграції в 1993-ому повернувся в Україну та оселився біля Львова. “Мені стали сльози в очах. Я був на рідній землі”, – так описував свої враження від повернення Блаженніший Любомир. Втім отримати українське громадянство йому вдалося вже на посаді глави УГКЦ у 2001 році.
2. Він спілкувався українською, польською, німецькою, англійською та італійською мовами, хоча скромно зізнавався, що знає більше.
3. Був пластуном: належав до куреня “Червона калина”, де його називали Братчик Любко. На честь висвячення друзі-пластуни подарували йому чашку, яку попросили освятити нью-йоркського римо-католицького єпископа.
4. У 1977 році таємно, без згоди Папи, Йосиф Сліпий висвятив Любомира Гузара на Верховного Архиєпископа. Впродовж 19 років він чекав підтвердження свого статусу єпископа.
5. Після смерті Папи Івана Павла II у 2005 році Любомир Гузар став одним із кандидатів на Ватиканський престол (з-поміж 16 інших).
6. Любомир Гузар очолював Українську греко-католицьку церкву десять років (2001 – 2011). За цей час йому вдалося чи не найважливіше – перенести престол УГКЦ до Києва, фактично зробивши Церкву всеукраїнською, поступово стираючи асоціації виключно із Західною Україною, а також просуваючи її на схід. Він також став першим в історії УГКЦ Патріархом, який зрікся престолу.
7. До останніх днів Любомир Гузар мешкав у семінарії в селі Княжичі біля Києва. Туди щодня приїздили різні люди, щоб порадитись або просто послухати його.
8. Втративши зір, він не міг писати, але надиктовував тексти, які виходили як колонки в різних українських виданнях. Він також є автором чотирьох книг.
9. Якось під час інтерв’ю, коли Блаженніший уже був незрячим, один із журналістів запитав його: “Навіщо вам годинник, ви ж не бачите?”. “А той дзиґарок (годинник) говорить”, – відповів він.
10. Щодня о 20.00 Любомир Гузар вмикав Радіо Свобода, щоби послухати підсумки дня та дізнатись останні новини.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.7464 / 4.52MB / SQL:{query_count}