Їду вчитися у Європу!

“Пошта” дізнавалася, чому українці обирають закордонні виші та чи планують повертатися додому після здобуття іноземного диплома

Сьогодні чимало українських абітурієнтів марять освітою за кордоном. Навчання у одному з вишів України чотири, п’ять чи шість років не завжди гарантуватиме працевлаштування за фахом та достойну заробітну плату. Окрім цього, дипломи наших ВНЗ майже не визнають у Європі…
“Українські студенти, їдучи за кордон, прагнуть здобути хороший рівень освіти та стипендіальне забезпечення. За ці кошти можна жити та навіть заощаджувати. Натомість українська освіта сьогодні надати таких умов для наших студентів не може… Тому українці за наявності вибору обирають освіту за кордоном. Найчастіше їдуть навчатися до Польщі, – розповідає “Пошті” Роман Яцикович, керівник студентського відділу ЛНУ ім. І. Франка. – За кордоном створені певні умови навчального процесу, однак якість викладання у нас і в них майже не відрізняється. Бо український навчальний процес та професура теж дуже сильні. Однак немає достатнього матеріального та технічного забезпечення. Багато молодих людей після закінчення закордонних вишів все ж повертаються на батьківщину. Тому що із закордонним дипломом в Україні є більше можливостей реалізувати себе”.

Олеся, студентка Університету Палацького в Чехії, розповіла “Пошті”, що вступити до іноземного ВНЗ її спонукало певне розчарування в українській системі освіти:
“Хотіла порівняти, наскільки український рівень недотягує до європейського. Що стосується навчання, то Чехія та Німеччина – єдині країни Європейського Союзу, де освіта абсолютно безкоштовна. Однак в моєму університеті такого поняття, як стипендія за хороші досягнення у навчанні, немає, незважаючи на те, що це державний університет. Проте існує соціальна стипендія, розрахована на іноземців та студентів, котрі живуть в університетських гуртожитках. Ціни на житло дуже різняться: наприклад, середня вартість проживання в гуртожитку становить 2500 чеських крон (2625 гривень) на місяць. Умови проживання дуже хороші: всюди ремонт, доступні пральні машини, сушильні, кімнати для занять музикою, спортивні зали та їдальня”.
Тобто порівнювати з гуртожитками львівських вишів – беззмістовно. Зі слів Олесі, ціни на їжу такі ж, як в Україні. На полицях супермаркетів не лежать протерміновані продукти чи гнилі фрукти, як це часто буває в українських.
Основна проблема українських вишів – мізерне фінансування, хабарництво, рівень викладання, котрий за якістю сягає радянських часів
“За півтора року навчання за кордоном конкретних недоліків для себе не знайшла. Однак переваги значні: по-перше, незамінна можливість вивчити мову, бо пари ведуть іноземною. По-друге, колосальний досвід: вивчення  мови, спілкування з людьми, розширення власних рамок, боротьба з комплексами і саморозвиток”, – каже студентка чеського вишу.
І наголошує, що повертатись до України наразі не збирається. Поки є можливість, буде старатися реалізувати себе за кордоном. Зрештою, повернутись завжди зможе.
Олег Ільків, студент Вроцлавської політехніки, розповів “Пошті”, що рівень викладання закордоном набагато вищий, аніж в Україні:
“Навчаються за європейськими стандартами і системою ECTS. З явних переваг – фінансова доступність, географічне положення, присутність перспектив після закінчення  вишу”.

Крім того, студент зазначив “Пошті”, що ціни на навчання різняться. Якщо вчишся за картою поляка чи маєш стале перебування, тоді навчання у державних вишах Польщі безкоштовне. В іншому випадку – платне.
“В моєму університеті плата за рік навчання коливається від трьох тисяч євро до чотирьох тисяч євро на рік (вартість залежить від обраного факультету). Що стосується житла, то іноземний студент має право претендувати на місце у гуртожитку. Ціна становить близько 400 злотих на місяць. Однак не варто порівнювати вартість проживання у гуртожитках львівських ВНЗ. Бо стан гуртожитків українських та польських вишів, як кажуть, небо і земля. На їжу на місяць доведеться відкласти до 600 злотих. А що стосується переваг та недоліків, то переваг, звісно, набагато більше!”
Український студент приходить в аудиторію, і йому читають таку “єресь”, яка не потрібна ні в Україні, ні за кордоном, ні викладачеві, ні студентові
Зі слів студента вроцлавського вишу, в Польщі все-таки вищий рівень освіти, сучасніші університети та лабораторії, рівень викладання крокує в ногу з тенденціями та завжди оновлюється. Можна брати участь у різних студентських програмах обміну. І ще одне – абсолютна відсутність корупції.
“Загалом вважаю, що основна проблема українських вишів – мізерне фінансування, хабарництво, матеріал викладання, котрий за якістю сягає радянських часів. Більшість викладачів не є прикладом для наслідування. На жаль, наш диплом не цінується ніде, окрім, власне, України. Поки що планую рухатись уперед і підкорювати нові вершини. Хочу виїхати до Америки, адже Польща також має свої недоліки. Та не заперечую свого повернення до України у випадку, якщо буде можливість працювати за фахом і отримувати за це гідну заробітну плату”, – веде далі Олег Ільків.

Вероніка, студентка університету ім. Г. Гайне в Німеччині, розповіла, що довго вагалася, чи варто вступати до закордонного вишу, однак політичні події в нашій державі стали певним імпульсом до цього кроку:
“Дуже важливим є те, що в німецьких університетах все справедливо. Ніколи не було враження, що оцінку поставили нечесно чи когось “завалили”, як це роблять в українських вишах. Оцінки ставлять виключно за знання! У Німеччині дуже багато вчаться. Студенти розуміють, навіщо обрали ту чи ту спеціальність. І якщо студент розчарувався у виборі професії, то легко може змінити напрям. В університетах студенти вільні в своїх рішеннях, обирають предмети, курси, змінюють спеціальність, тобто складають план самостійно”.
Тобто жоден викладач не бігатиме за студентом і не впрошуватиме. Всім байдуже – кожен сам за себе. Оця свобода і вільні рішення дуже відрізняють німецький виш від українського.
Студентка німецького вишу наголошує, що там дуже велику увагу приділяють плагіату: перевіряють кожну курсову, кожну контрольну. Тобто якщо студент не вказав автора, то першим кроком буде штраф, а другим – відрахування. До плагіату надзвичайно серйозне ставлення.
“У Німеччині студент повинен сплатити соціальний внесок – 280 євро. Вартість проживання в гуртожитку становить 230 євро на місяць. Витрати на їжу – 150-200 євро. Страховка, 90 євро на місяць, обов’язкова. І податок на інформацію 17,5 євро на те, щоб існувало громадське телебачення Німеччини, навіть якщо у тебе немає телевізора”, – пояснює Вероніка. Дівчина наразі вагається, чи повертатися в Україну. “Якщо будуть перспективи та робоче місце, можливо, повернуся. Але судячи з того, що сьогодні відбувається в Україні, сумніваюся в цьому... Роботи мало, до того ж вона низькооплачувана”, – резюмує співрозмовниця “Пошти”.

Ростислав Слав’юк, завідувач кафедри банківської справи Львівського інституту банківської справи, професор, доктор економічних наук:
– Українські абітурієнти обирають освіту за кордоном з різних міркувань. Наприклад, хлопці частіше їдуть туди на навчання, аби не потрапити до армії. Також часто польська освіта значно дешевша порівняно з українською. Багато українців виїжджають на заробітки до Польщі. Тому краще одразу здобути польську освіту і мати змогу влаштуватися на роботу менеджером чи маркетологом. Одна річ перебирати картоплю чи цибулю, а друга – отримати освіту та влаштуватися на гідну роботу за кордоном. Якщо оцінювати освіту в Польщі чи в інших країнах Східної Європи, то можна сказати, що їхня освіта зробила великий крок вперед. Важливий момент, що у Польщі на бакалавра потрібно вчитися три роки, а в Україні – чотири. Після бакалаврату в Польщі є можливість одразу влаштуватися на хорошу, високооплачувану роботу. А в Україні роботодавці шукають переважно магістрів. Тобто тепер, щоб здобути вищу освіту в Україні, потрібно вчитися понад п’ять років. Вступна кампанія для українців у Польщі дуже проста: подаєш документи, оплачуєш навчання і вчишся. Тобто ніяких вступних іспитів чи зовнішнього незалежного оцінювання немає! І це суттєво, бо не потрібно переживати, нервувати і платити гроші за репетиторів. Є й варіант безкоштовного навчання для українців у Польщі – карта поляка. До речі, в усіх польських вишах на дипломі присутня емблема ЄС. А це означає, що студент з таким дипломом спокійно приїжджає в будь-яку країну Європи, здає документи у відділ кадрів і має роботу. Тим паче, що нині в Польщі є проблема кваліфікованих кадрів, бо частина талановитих поляків виїхали до Європи. Українська освіта потребує термінового реформування. По-перше, в нас потрібно ліквідувати як мінімум 200 ВНЗ. По-друге, викладачам варто підвищити заробітну плату хоча б до польського рівня – до 20 тисяч гривень на місяць і збільшити фінансування тих вишів, що залишаться. За чотири роки українські бакалаври вивчають майже 60 предметів, а в Польщі вони опановують не більш ніж 30 дисциплін. Кількість предметів та навантаження у студентів там у рази менше. Тому з навчальних планів усіх українських ВНЗ потрібно вилучити половину предметів, які нікому взагалі не потрібні, – ті предмети, які студенти повинні зубрити. А залишити лише ті, що потрібні для вищої освіти. Тобто треба скоротити 60 предметів до 30-ти. Бо сьогодні студент приходить в аудиторію, і йому там читають таку “єресь”, яка не потрібна ні в Україні, ні за кордоном, ні викладачеві, ні студентові. Так склалося…. Також варто забрати всю паперову роботу: протоколи, дозволи, плани, звіти. Це збереглося в нас ще з радянських часів, і сьогодні нікому не потрібне. Це пережитки минулого!
Руслан Сагановський, студентський мер Львова:
– Студенти обирають освіту за кордоном з міркувань стабільності. Тобто студент має гарантії, що після закінчення чужоземного вишу у нього з’явиться можливість працювати за спеціальністю та отримувати високу заробітну плату. Сьогодні економічна та соціальна ситуація в Україні не найкраща. Наша держава не дає ніяких гарантій, що після закінчення українського університету наш громадянин знайде гідну роботу. Є студенти, які повертаються на батьківщину після одержання закордонного диплома, а є й такі, що залишаються жити та працювати на чужині. Повертаються наші студенти додому з сімейних і патріотичних міркувань. І намагаються влаштуватися на роботу із закордонним дипломом. Однак у нашій державі роботодавцям не завжди важливо, якого вишу у вас диплом. Тобто заробітна плата не залежить від того, який ВНЗ закінчив працівник. Все залежить лише від багажу знань та досвіду. Сьогодні найперспективніша сфера в Україні – IT, яка потужно розвивається і має перспективи. У інших сферах – проблеми… Тому українці сьогодні спрямовують свій вектор на зарубіжжя. На мій погляд, наша система освіти потребує потужного реформування. Варто почати з покращення економічної та соціальної ситуації в країні. Зокрема, важливою є проблема нашої освіти – корупція. Зараз я студент четвертого курсу факультету міжнародних відносин. Однак якщо б я був абітурієнтом, то не змінив би свого вибору – все одно вступив би до українського вишу. Звісно, є бажання поїхати за кордон та отримати додатковий досвід закордонного зразка, та лише з перспективою повернутися на батьківщину.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.7478 / 4.49MB / SQL:{query_count}