Україні потрібне здорове покоління!

Роман Лобай, голова опікунської ради дитячої лікарні “ОХМАТДИТ”, президент ГО “Принцип свідомості”, – про казкотерапію як метод, спрямований на профілактику різних видів залежності

фото: Юлія Шафранська
Ми так любимо бажати один одному побільше радості! Радість – вона ж у кожного своя: здорові батьки та чемні діти, перший зуб і перший крок маляти, підтримка коханого і розуміння коханої, щасливий шлюб і справжні друзі. Велика радість і те, що син чи чоловік повернулися із неспокійного Донбасу живі та неушкоджені. Радість – це й коли яскраво світить сонце, голубе небо, чарівно співають птахи і ось-ось настане довгоочікувана весна. І ще стільки всього теплого та гарного. 
А чи запитуєте ви своїх діточок, що для них справжня радість? Можливо, це просте, але таке важливе запитання. Що, ніколи їх про це не питали? А дарма! Хутчіш це зробіть, і самі здивуєтеся, що маленькі красені та красуні вважають справжньою радістю і чим малеча насправді так щиро вміє тішитися. Та й самі спробуйте відповісти, що для вас сьогодні є найбільшою радістю в житті… Це не дрібниці, насправді це важливо, бо це наш духовний стан, наш настрій. 
Звідкіля це запитання? З досить цікавого проекту – казкотерапії, який “Львівська Пошта”, підсумовуючи 2016 рік, заслужено назвала “Проект року” в соціальному житті Львова. 
Нагадаємо, що торік у львівських дитсадках і школах уперше в Україні успішно запровадили новий креативний метод виховання – казкотерапію, спрямований на профілактику нарко- , алко- і комп’ютерної залежності та виховання почуття міри в дітей. Новацію втілюють у життя в межах проекту “НеЗалежнаКраїна”, який реалізовує громадська організація “Принцип свідомості” та благодійний фонд “Шлях любові”.
Профілактичний проект реалізують за допомоги трьох терапевтичних казок  – “Казка про втрачену радість”, “Кросівка і Шльопанець” та “ПоМірна казка, або Як Ведмежа міру шукало”, авторами яких є Мірча і Жанна Греку з Молдови. Він охоплює дошкільнят і молодших школярів (п’ять – дев’ять років). Психологи та соціальні педагоги в дитячих садочках Львова разом із малечею читають, малюють, обговорюють та інсценізують ці три казки. 
Казки завжди змінюють світ і несуть добро, а терапевтичні казки мають на меті запобігти узалежнення дітей в майбутньому і сформувати в дитини почуття міри.
Ініціатором реалізації проекту “НеЗалежнаКраїна”, спрямованого на роботу з профілактики адиктивної поведінки та залежностей серед дітей, є Роман Лобай, голова опікунської ради Львівської обласної дитячої  клінічної лікарні “ОХМАТДИТ”, проректор Львівського державного університету фізичної культури ім. І. Боберського, президент ГО “Принцип свідомості” – гість нової рубрики “Львівської Пошти” “Люди, які змінюють Львів”. Наш співрозмовник –  дуже позитивна і яскрава, добра та щира особистість. Енергії та креативних ідей у нього аж через край!
Якщо ми змалку прищеплюватимемо дітям добро, розказуватимемо, що таке радість, почуття міри, вони стануть кращими, добрішими
“Україні потрібне здорове покоління! Казкотерапія – це соціальний проект. Своїх казок ми не продаємо, а лише даруємо діточкам у дитячих садках та школах. Це принципове питання, аналогічне, як і принципове питання, що у наших книжечках не було і не буде піару політичних партій”, – зазначає Роман Лобай. – Чому таке рішення? Бо вважаю, що політики не повинні впливати на виховання дітей. Жодна політична партія не має права доступу до виховання дітей!”
На думку нашого співрозмовника, із різними залежностями варто боротися, здійснюючи профілактику та реабілітацію алкозалежних і наркозалежних. Для цього благодійний фонд “Шлях любові” разом із громадською організацією “Принцип свідомості” створили у Львові перший в Україні безкоштовний консультаційний центр допомоги залежним та їхнім родинам. 
Колись Роман Лобай мріяв стати хірургом. Двічі вступав до Львівського медичного інституту. Не вступив… Хотів стати й священиком, а тепер, як сам каже, лікує душі. Недарма навчався у відомій Трускавецькій школі психотерапії. За фахом він економіст.
Позитив щасливих діточок додає сил та енергії рухатися далі
В 2015 році у Львівській обласній дитячій клінічній лікарні “ОХМАТДИТ” створили опікунську раду, до якої входить 21 особа. Зокрема, голова Львівської облдержадміністрації Олег Синютка, парламентарі Оксана Юринець, Дмитро Добродомов та Андрій Антонищак, представники бізнесу та громадськості. Цей орган допомагає медзакладу, залучає інвестиції та контролює його роботу. Роман Лобай як голова опікунської ради також надає дитячій лікарні всебічну підтримку, зокрема й щодо ремонтів (як співзасновник фірми, яка спеціалізується на ремонті та реставрації архітектурних об’єктів).
Є його особистий вклад і в розвиток першого в Україні Центру дитячої малоінвазивної хірургії під керівництвом відомого лікаря Андрія Дворакевича. Це досить потужний крок у майбутнє розвитку хірургії та медицини загалом. Як уже писала “Пошта”, сучасні технології дозволяють здійснювати хірургічне втручання без розрізу, з мінімумом больових відчуттів, відсутністю рубців і швидкою реабілітацією. 
Роман Лобай хоче, аби в ОХМАТДИТі працював психолог – як з дітьми, так і з дорослими. “Кажу особливо про психологічний стан батьків, які стоять перед операційною, коли їхній дитині роблять операцію. З цією кризовою ситуацією потрібно працювати психологічно”, – каже співрозмовник. 
Він певен, що дрібниці також мають значення. “Якщо ми не будемо звертати увагу на дрібниці, то великі речі взагалі не матимуть значення. З дрібниць складається пазл. Якщо ми неправильно складемо цей пазл, то й картинки не буде. В нашому житті нічого не буває просто так. Кожна зустріч, яку посилає нам Бог, позитивна вона чи негативна, дає нам науку. Ми хочемо вчитися на чужих помилках, але ми ніколи не навчимося на чужих помилках, бо ми їх не пережили! Коли ми переживаємо різні ситуації, лише тоді розуміємо і страхуємо себе, що те чи інше робити не можна, бо можна обпектися!” – наголошує Роман Лобай.
На запитання “Пошти”, що в житті його заряджає найбільше, відповідає лаконічно, але щиро: дитячі усмішки. “Коли ти приїздиш у дитячий садочок і кожна дитина після прочитання казки вихователем щось малює та радіє – це так тішить! Позитив щасливих діточок додає сил та енергії рухатися далі”, – каже Роман Лобай.
Є особистий вклад Романа Лобая і в розвиток першого в Україні Центру дитячої малоінвазивної хірургії під керівництвом відомого лікаря Андрія Дворакевича
Він вважає, що лідерство – це добре, що від кожного з нас залежить, яким буде місто і країна, в якій живемо. “Певен, якщо буду показувати, що ось я це роблю і мені це вдається, то, можливо, інші братимуть позитивний приклад”, – зазначає співрозмовник. 
Роман Лобай  каже, що у Львові можна реалізуватися, якщо маєш бажання. Свого часу він у 24 роки мав можливість поїхати реалізовуватися до Києва, але не зробив цього. І не жалкує. “У Львові все рідне! Тут у мене є змога спілкуватися з близькими людьми, тут найсмачніша кава, тут наше, львівське повітря, тут є те, чого, на мою думку, нема в столиці, – затишку”, – наголошує він.
– Проект казкотерапія розрахований на виховання здорового покоління. Адже здорові діти – це здорова нація, а здорова нація – це сильна держава! Ви згодні з цим?
– Звичайно. Як гарно, коли люди усміхаються. Коли я вперше прочитав казку “Про втрачену радість”, то задумався. Це найкраща казка. Я так перейнявся нею! Дорослі її читають – і світ їм відкривається по-іншому. Казкотерапія – це можливість донести до дітей інформацію у зрозумілій та звичній для них формі, а саме у вигляді читання казок. У наших казках – невеликі доступні тексти, яскраві та гарні малюнки. І дітям це подобається. 
Через збільшення кількості та “молодшання” в українському суспільстві людей із алкогольною та наркотичною залежностями важливо, аби про профілактику цих проблем говорили на всіх рівнях. 
Ці казки, написані психологами, діють на рівні підсвідомості. Тобто в них ми не говоримо, з чим боремося, з якою залежністю, а лише робимо так, аби дитина самостійно робила правильні висновки.
До слова, відповідно до результатів дослідження, підлітки починають вживати наркотики через страх, а точніше через те, щоб його подолати, заглушити. З цієї ж причини вживають і спиртні напої.

фото: Богдан Головко (2)
– Скажіть, будь ласка, чи були моменти, коли ви шкодували з приводу започаткування цього проекту?
– Жодного! Якби я не був упевнений в його успіху та ефективності, то й не починав би. Насправді в казкотерапію вкладено досить багато коштів, на реалізацію цього проекту і далі потрібне чимале фінансування. Не все так легко і просто, але ми працюємо, зокрема й за кордоном, аби проект мав продовження. Діти щасливі, батьки щасливі… Щонеділі ходжу до катедри. І ось під час однієї меси священик розповідає мені історію, як на Тернопільщині під час хресної ходи до нього підійшов колишній наркозалежний з реабілітаційного центру і розповів свою життєву історію. Говорив про те, як став наркоманом, як пішов з дому, як мама згодом продала квартиру, як він повернувся додому і хвора мама дала йому поїсти, як розповідала йому про його дитинство… Згодом цей чоловік почав лікуватися в реабілітаційному центрі. 
У Львові можна реалізуватися, якщо маєш бажання
Почувши цю історію, я запитав себе: чи хочу, аби було багато батьків, які так страждатимуть через те, що їхні діти вживають наркотики? Ні, не хочу! І все, що зможу, зроблю, аби цього не було. Напевне Бог не просто так дав мені послухати цю розповідь священика. 
– А як узагалі виникла ідея проекту?
– Вся історія розпочалася весною 2016-го. У квітні ми познайомилися з автором казки Мірчею Греку, а вже у червні надрукували казки. Пілотний проект казкотерапії розпочали в липні у одному з дитячих садочків на Левандівці. Дітям дуже сподобалися ці казки! До речі, досить активним у нашому проекті став Залізничний район Львова. 
Що є зараз насправді у родинах? Більшість батьків “сидять” у айфонах, ноутбуках, телевізорах. Вони не спілкуються, не бавляться з дітьми, не читають їм казок… 
Запам’ятався один хлопчик з дитячого садка. Коли ми запитали, що вдома роблять його батьки, дитина відповіла: “Мама щодня дивиться російські серіали, а тато бавиться в танчики на комп’ютері”. Ось такі сумні реалії… 
Але ж спілкування із сином чи донькою ще ніхто не скасовував! Насправді дитина щодня потребує уваги, розмови. Тішуся, коли діти, яким ми в садочку подарували наші казки, приходять до батьків і просять прочитати їх ще і ще раз. Тато, мама і дитина сідають та разом читають казочки. Це ж так гарно, коли всі в родинному колі читають, спілкуються. Хіба це не радість?
 
– Так, ваші казочки вже досить відомі у Львові. Чи плануєте в цьому році розширювати свою діяльність у області?
– Думаю, що так. Це потрібно робити. Вважаю, що ми маємо бути присутні в Червонограді, Великих Мостах, в тих містах області, де є проблема з поширенням наркоманії. 
Загалом у наших планах, окрім Львова, охопити казкотерапією ще кілька міст України – Одесу, Київ, Дніпро і Харків. Чому саме їх? Бо це різні частини України. 
Є такий гарний вислів – вода й камінь точить, тому крок за кроком будемо працювати. Вкладаємо власні кошти, шукаємо різні гранти – як за кордоном, так і в Україні. Зокрема, це стосується фінансування проекту казкотерапії з Європи. Та й у Львові тих, що можуть допомогти в реалізації проекту, запрошуємо до співпраці.
Профілактика залежностей – це системна робота. У Європі вже створені конкретні структури, які займаються цим. До прикладу, Агенція протидії наркотикам. А в нас наразі відсутня системна робота, в різних містах є різні структури, які роблять щось своє. Досвід Європи свідчить, що профілактика – найкращий спосіб запобігання наркозалежності.
– Чому казкотерапією охоплені лише діти п’яти – дев’яти років?
– Бо інколи марно розповідати підліткові про небезпеку наркотиків, якщо неправильні постулати були впроваджені у його свідомість задовго до того. Відтак цю інформацію хочемо донести до молодших дітей. П’ять – дев’ять років – це вік дитини, коли ще можна правильно вплинути на її розвиток як особистості. Вважаю, що якщо ми змалку прищеплюватимемо дітям добро, розказуватимемо, що таке радість, почуття міри, вони стануть кращими, добрішими.
Казки завжди змінюють світ, а терапевтичні казки мають на меті запобігти узалежнення дітей в майбутньому
Діти саме в цьому віці намагаються створювати собі героїв. А ми казками та малюночками в цих книжечках подаємо їх їм, показуємо, який герой є справжнім та позитивним, а який ні, які вчинки є правильними, а які ні. Власне у віці п’ять – дев’ять років дітям цікаво дивитися на малюнки в книжках, вони тоді ще живуть якимось магічним світом, ще вірять у різних казкових героїв, сприймають їх на рівні довіри. 
– Скажіть як психолог, чи потрібно щодня читати дітям казки?
– З дітьми потрібно щодня спілкуватися: і казки читати, і про різні серйозні речі говорити. Чоловіки та жінки повинні бути свідомі того, що якщо вони хочуть народити дитину, то мають присвятити її вихованню багато часу. Звісно, коли мовиться про відповідальне батьківство. А нині найбільшою проблемою українського суспільства є те, що батьки не мають часу виховувати дітей. Чому? Через свою неорганізованість. Дитина в батьків повинна завжди стояти у пункті “важливо і терміново”. Адже як виховаємо сина чи доньку, так і складеться їхнє подальше життя. Якщо з правильними акцентами говоритимемо про небезпеку залежностей, розповідатимемо про їх ризики для здоров’я, то діти дослухаються до наших слів. Якщо будемо на власному прикладі щодня показувати важливість здорового способу життя, то й діти копіюватимуть нашу поведінку. Як мама з татом спілкуються, так і дитина поводитиметься.
На жаль, різні залежності – це біда і багатих, і бідних. Наркоманія чи алкозалежність жертв не вибирає… У вживанні алкоголю люди бачать найлегший шлях втекти від реальності. Однак це не порятунок, а задурманення свідомості! 
– Знаю, що ви задіяні в багатьох проектах, що, ясна річ, потребує, чималих витрат енергії. Скажіть, будь ласка, як поповнюєте її запаси, що додає вам сил?
– Коли бачу, що своїми діями я допоміг комусь іншому, що людина щиро усміхається, то дуже радію з цього. Тому коли закінчується один проект, розпочинаю інший. Найбільшим досягненням в своєму житті вважаю працю в ОХМАТДИТі, адже саме в цій лікарні було прооперовано тисячі дітей. Свого часу, коли в медзакладі робили ремонт, жив у ньому півроку. Всі чомусь думали, що я інтерн, а я організовував будівельні роботи, тому особливо пишаюся Центром дитячої малоінвазивної хірургії під керівництвом відомого лікаря Андрія Дворакевича. Це дуже якісний центр! Стільки душі, стільки праці вкладено у нього!
Розмовляла
Ірина Цицак

P.S. У консультаційний центр допомоги залежним та їхнім родинам можна звернутися, зателефонувавши на номери: 0 800 300 121 (в межах України дзвінки безкоштовні) або (032) 242-12-21. Безкоштовний прийом проводять за адресою: м. Львів, вул. Шота Руставелі, 7, кабінет 220.

Мар’яна Возниця, головний лікар Львівської обласної дитячої лікарні “ОХМАТДИТ”:
– Я знала про Романа Лобая давно, бо саме ця людина створила разом із дитячим хірургом Андрієм Дворакевичем в нашій лікарні Центр дитячої малоінвазивної хірургії. Проте ми не були знайомі особисто. З часу, відколи наше знайомство відбулося, ця людина мені більше ніж допомагає в лікарні. Одного разу я вже сказала, що сама маю надлишок енергії і гіперактивність (в доброму сенсі цього слова), дуже люблю та поважаю людей, за якими мені треба напружитися, щоби встигнути. І Роман саме такий. Він молода успішна людина, яка зробила багато добра, а ще більше має в планах. Допомога дітям, робота з молоддю у формуванні справжніх цінностей, здорового та активного способу життя – ось пріоритети Романа Лобая. Він є головою опікунської ради в лікарні ОХМАТДИТ, і це для нас велика честь. Бо велика лікарня – це велика команда, велика відповідальність у основній цілі, а саме в допомозі дітям швидше одужати. Роман не знає відповіді “ні”, завжди готовий допомогти, має великий авторитет серед працівників лікарні. Він справжній і дуже щирий. Маю за велику честь знати його! Певна, що в майбутньому нас об’єднає ще багато добрих справ.
Євген Приступа, ректор Львівського державного університету фізичної культури ім. І. Боберського:
– Проректор з адміністративно-господарської роботи нашого навчального закладу Роман Лобай сильний тим, що молодий, діловий і результативний. Результати його ефективної роботи (а він уже шість років на цій посаді) видно, щойно прийдеш у наш виш. Певен, що майбутнє належить українській молоді! Роман Лобай уже завершує реконструкцію омріяного нами стадіону. Цей спортивний об’єкт буде не тільки для університету, а й для Львова та України в цілому. Це унікальна будова. Також розроблені проекти будівництва басейну та ігрового залу – того, чого вже багато років потребує наше місто. З огляду на молодість і настирливість дай Боже Романові Лобаю й ці проекти добре виконати! Він виконавчий і роботящий, це тішить. Серед особистих рис характеру мені імпонує його впертість, він завше має свою точку зору, його часом важко переконати. Це особистість, яка, як то кажуть, має хребет. І це хороша риса.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.8393 / 4.56MB / SQL:{query_count}