Відеокамери: і як безпека, і як поміч

“Пошта” поцікавилася, яка ефективність встановлених відеокамер у Львові, у скільки це обходиться місту та чи справді відеофіксація – це безпека

фото: Марічка Ільїна
На питанні безпеки акцентують на різних рівнях: національному, регіональному і, зрештою, особистому. У час мобільності та новітніх технологій захистити себе можна не тільки зброєю, високим муром чи ґратами на вікнах. Камери спостереження на фасадах багатоповерхівок, у приватних секторах чи у закладах нашого міста не є рідкістю і частково гарантують безпечний сон. 
На сьогодні також популярні відеореєстратори в автомобілях, бо це не стільки безпека, скільки можливість довести свою невинність або підтвердити вину. Усілякими способами наше місто намагається зробити безпечним центр Львова, встановлюючи камери спостереження, мотивуючи це тим, що тут масові заходи, тому що тут туристи. А яка ж ситуація у віддалених районах Львова, що робити пересічним львів’янам, коли чекати на своїй вулиці свята – встановлення камери спостереження?
У Львові вже є маленьке коло відеокамер, але лише у центральній частині міста
Як писала “Пошта”, у Центрі безпеки міста, що на вулиці Зеленій, 9, провели ремонтні роботи та відкрили новий кабінет, площею близько 40 кв. м, де й опрацьовують зображення з понад 120 камер відеоспостереження, встановлених по місту. 
Серед встановлених камер 53 знаходяться в центрі міста, 8 – на території ЛКП “Збиранка”, решта – у лікарні швидкої медичної допомоги, 8-ій клінічній лікарні, Першій клінічній лікарні імені Князя Лева, а також камери СБУ та Нацполіції. Загалом до кінця року мають встановити ще 20 камер, а плани до 2020 року – 1500 відеокамер по місту. 

Відеореєстратор і “кінці у воду”

Безпека в місті – важлива умова успішного та щасливого життя для усіх мешканців. Щоправда, всюди є ті, хто шукає легкої наживи через крадіжки, пограбування, шахрайські телефонні чи інтернет-схеми, тому про особисту безпеку і комфорт варто дбати кожному й мати окремі можливості для захисту будь-де: вдома, на вулиці, в парку, в транспорті чи в інших громадських місцях. 
“Минає рік з того часу як у жовтні зі мною трапилась неприємна історія. Повертаючись з роботи, зупинився неподалік автобусної станції, аби передати деякі речі до родичів у район. Спокійно зачинив автомобіль, підійшов до автобуса, передав водієві пакунок та повернувся назад (все відбулося впродовж 20-30 секунд). Авто було зачинене, тому, нічого не підозрюючи, поїхав далі у супермаркет і коли потрібно було забрати портфель, то в салоні авто його вже не було. Звичайно, перші відчуття дуже гнітючі, адже починаєш згадувати, де був, де міг залишити чи загубити, аж потім усвідомлюєш, що це могла бути крадіжка, але як? Авто було ж постійно на сигналізації!!!”, – поділився своїм неприємним досвідом львів’янин Валентин.
Чоловік продовжив історію, що через деякий час йому зателефонували та повідомили, що знайшли сумку: “Сюжет розповіді був такий, наче з якоїсь чорної машини викинули біля ринку сумку, в якій були мої документи, візитка, в якій і побачили номер телефону. Співрозмовник погодився віддати сумку, але із застереженням – “щоб без міліції” та з умовою зустрічі неподалік ринку. Вже на місці (біля ринку), зателефонувавши на цей номер, почув зовсім інші голоси, особливий тон розмови, насичений жаргонно-тюремною лексикою та вимоги розповісти пін-код платіжних карток і викуп за тисячі доларів моїх документів та речей, які були в портфелі”.

фото: Олег Огородник
Зі слів чоловіка, у той вечір було ще декілька дзвінків з розмовами про переказ коштів на картку, викуп документів та інше. “Закінчилось все тим, що на умови шахраїв я не погоджувався, вони вимкнули телефон і більше не вмикали, – пригадує співрозмовник. – Тоді крім грошей я втратив паспорт громадянина України, закордонний паспорт з багаторічною шенгенською візою, технічний паспорт на автомобіль, посвідчення водія та інші документи, тому цей стрес забезпечив безсонну ніч та переживання впродовж наступних днів з надією, що хтось таки подзвонить чи підкинуть кудись хоча б документи”.
Львів`янин Валентин також пригадав події того зловісного вечора річної давнини: “Повернувшись додому в той вечір, згадав про відеореєстратор, який був увімкнений у автомобілі весь день. Переписав відео на комп’ютер і уважно почав переглядати всі файли. Крадіжка стала очевидною, адже реєстратор записав чітко час і місце, коли автомобіль відкрився за відсутності водія і після цього чоловік у синій куртці з моєю сумкою прямує по вулиці вже перед автомобілем”. 
Співрозмовник розповів “Пошті”, що обличчя крадія не було видно, далі зловмисник заховався за припаркований навпроти мікроавтобус та зник з поля зору. “Звичайно рух на вулиці в цей час був дуже інтенсивний, тому визначити, в який автомобіль сів чоловік з викраденою сумкою, було складно. Проте, більш детально оглянувши запис, зауважив, що декілька разів мене обганяло та об’їжджало чорне авто. Можливо, це й було пов’язано зі скануванням сигналізації, а може – випадковість, щоправда зрозуміло, що працювала організована група осіб, які вдало знайшли час, щоб зісканувати радіосигнал системи блокування дверних замків автомобіля, а потім впродовж 20 секунд зробити свою справу”, – припустив такий варіант львів’янин. Наступного дня Валентин вирішив написати заяву до міліції, адже чув про випадки, коли на викрадені паспорти оформляли кредити, або ж певні зобов’язання чи фінансові афери. Коли заяву зареєстрували в єдиному реєстрі досудових розслідувань, тоді й документи, зокрема, й паспорт вважається недійсним.
“У таких випадках раджу звертатись із заявою в правоохоронні органи, або ще краще викликати поліцію на місце виявлення крадіжки. Усі відео з реєстратора передав правоохоронцям до справи. Спочатку вони зацікавились, сказали, що уважно вивчатимуть, перевірять вуличні камери спостереження, прослідкують за поміченими на реєстраторі автомобілями та доведуть справу до кінця, але минув рік з того часу і ніхто нічого не знайшов і не повернув. Як то кажуть: “кінці у воду!” – розпачливо зауважив співрозмовник. 
Впродовж місяця чоловік неодноразово заходив у бюро знахідок зі сподіванням, що хоч якісь документи підкинуть та повернуть, але даремно. “Далі розпочав процес відновлення всіх документів – насамперед паспорта. Процедура досить тривала, адже крім затрачених коштів на відновлення та виготовлення нових документів і деяких дублікатів, довелось не один день простояти в “справжніх чергах”, очікувати на бланки, приходити саме в прийомні дні та години, а ще… спілкуватися з людьми в тих таки чергах, які пережили подібні ситуації, – наостанок додає Валентин. – Після цього випадку зрозумів, що про власну безпеку кожен має дбати самостійно”.

Коли камера несе важливу інформацію

У Facebook-спільноті ГО “Варта-1” користувачі щоденно завантажують десятки відеозаписів, які є доказами тих чи інших правопорушень. Відеореєстратор, приватна камера чи навіть мобільний телефон можуть стати доказом вини чи невинності. І львів`яни, як бачимо, активно “включаються” у ці процеси. 
Ігор Зінкевич, голова ГО “Варта-1”, депутат Львівської міськради розповів “Пошті”, що інформація-відеозаписів постійно з’являється. “Якщо когось обікрали, чи сталася бійка, чи навіть стояв автомобіль, а з нього щось викрали, то люди завжди стараються шукати, чи є поблизу камера, чи зафіксувала вона якусь інформацію. Коли є певні дані, тоді легше працювати”, – переконаний співрозмовник. 
Прийшов час встановлювати відеокамери не тільки у середмісті, але й  у спальних районах Львова, зокрема на території навчальних закладів. Це дуже важливо і пріоритетно, щоби наші діти були у безпеці
На його думку, збільшення кількості камер забезпечує безпеку у центрі міста: “Разом з поліцією розроблена чітка програма, яка має опрацьовувати таку інформацію. За кордоном завдяки відеокамерам супроводжують злочинця або ж взагалі слідкують за будь-якими подіями. Тобто все діє за алгоритмом: камера за камерою, слідство за слідством – так триває викривальний процес”.  Зі його слів, у Львові зроблено маленьке коло відеокамер, але тільки у центральній частині міста. 
“Хочеться, аби у нас в майбутньому зробилося таке велике коло, яке складатиметься з маленьких, а ці відповідно можуть між собою співпрацювати у часі. Тобто, слідкувати, куди ж пересувався вкрадений автомобіль, в яку сторону попрямував грабіжник”, – зауважує Ігор Зінкевич. 
Голова ГО “Варта-1” розповів, що фактично камери стоять на забезпеченні міста, а якщо б ця камера належала поліції, то будь-яка поломка означала б потребу звертатися до Києва, щоб звідтам виділили гроші. Якщо камера належить місту, то, зі слів активіста, депутатським корпусом є розуміння того, що це є потрібно, тоді депутати можуть виділяти додаткові кошти на оновлення, профілактику, на ремонти. І це все працює швидше. Але, як зазначив Ігор Зінкевич, поліція повноцінно користується такою інформацією, тому що це той безпосередній орган, який може вести кримінальне та адміністративне впровадження. 
Магістральні вулиці, наприклад, Личаківська, Чорновола, Городоцька, Стрийська, Зелена мають бути облаштовані камерами відеоспостереження кожні півкілометра
“Власники приватних камер без проблем надають правоохоронцям свої записи. Якщо є спірні речі, то ми виставляємо запис з відеофіксатора, який дає можливість зрозуміти, що ж насправді відбувалося. Поки немає сперечань, поки є реальний факт події, поки нормально працює слідство і каже, що хтось щось хоче оскаржити, зробити винним, то до того моменту ми не вмішуємося, а якщо є суперечки, тоді треба допомагати, – акцентує увагу співрозмовник. – Можна пригадати ситуацію зі зникненням Тараса Познякова, який із пасажирами “блаблакару” їхав у столицю. Саме тоді в інтернет завантажили найбільше приватних відео з камер спостереження. Тобто люди включаються, розуміють, що є проблема, потреба. Людина власне тим і вирізняється, що має співчуття, тому фактично з того моменту вона по-іншому сприймає ситуацію. Декого, хто ще сумнівається, чи ділитися записом, спонукають оприлюднювати відео вже виставлені записи”.
Ігор Зінкевич наостанок розповів про закордонний приклад, де система відеофіксації складається з трьох кіл: центральна частина, середня частина і зовнішня частина виїзду з міста, тобто вже загально крайня частина. 
До слова, на думку депутата, магістральні вулиці, наприклад, Личаківська, Чорновола, Городоцька, Стрийська, Зелена мають бути облаштовані камерами відеоспостереження кожні півкілометра. 

Відеонагляд – це безпека

“Відеонагляд у місті це насамперед безпека, це передбачення, відслідковування подій. Це доказ, як все відбувалося посекундно, – вважає Юрій Діль, керівник ЛКП “Муніципальна дружина”. – Є десятки відеороликів, які передані до Національної поліції, до людей, в яких щось викрали. Трапляються випадки, коли без відео важко зрозуміти, хто порушив правила або ж створив ДТП. Відеокамера з одного боку служить як доказ, а з другого – це захист. Дрібні злодії, не знаючи, що у місті ведеться відеонагляд, можуть через свою “необережність” потрапити у запис, а це доказова база і розшук”. 
 З його слів, у деяких районах Львова МВС встановлювало попередньо камери спостереження чи то до якихось проектів, чи то до Євро-2012. Діють камери спостереження на Сихові, у районі автовокзалу, залізничного вокзалу, район “Арени-Львів”, аеропорту, також сторона виїзду до Києва. 
“Ми маємо камери і обертові, і стаціонарні, які раніше встановлювалися, тому ми їх по черзі відновлюємо, а тоді підключаємо до загальної системи”, – розповів Юрій Діль.

Керівник ЛКП “Муніципальна дружина” переконаний, що камери неодноразово допомагають у розкритті злочинів або ж у встановленні підозрюваних осіб.
“17 вересня відбулася велика бійка на Площі Ринок, а потім було важко зрозуміти, хто цю колотнечу розпочав, як воно все відбувалося. Зразу прибігають з адвокатами, а на відео чітко видно, хто став ініціатором тієї бійки. Цього місяця сталася аварія на перехресті проспекту Свободи і Дорошенка, декілька аварій на вулиці Городоцькій, але відразу є доказова база, як це все відбувалося. Це зауважують відеооператори і у нас є зв’язок з Національною поліцією. У вересні також знайшли трьох дітей завдяки відеонагляду. Коли проходять масові заходи у центрі міста, то ми обов’язково встановлюємо там камери. Це безпечно, і, на щастя, таку річ розуміють і організатори, і учасника дійства”, – співрозмовник на прикладах пояснює важливість відеокамер. 
Складність у їх встановленні, на думку, Юрія Діля, опирається на процес виділення коштів, а камери не є дешеві, так само дороговартісні бокси і відповідне волокно, щоб ця камера могла функціонувати. Відповідно тут потрібна підтримка депутатського корпусу міськради і самої громади. 
Львів’яни часто діляться своїми приватними відео у соцмережах, коли хочуть довести чиюсь або свою правоту
“Чим більше ми будемо мати відеокамер, нововстановлених чи відновлених, тим збільшиться наша безпека. Тим більше, коли ми говоримо про безпеку у контексті війни. Ми є практично воротами до Європи між країнами СНГ, відповідно мусимо слідкувати за безпекою, а тим більше, що місто туристичне”, – переконаний керівник ЛКП “Муніципальна дружина”.
З його слів, цього року відеокамери встановлено на сміттєзвалищі із термографами, завдяки яким можна міряти температуру. Якщо є нагрівання запалювання чи нагрівання, то термограф видає картинку на перший план, тоді наглядачі можуть повідомити таку інформацію у ДСНС або до патрульної поліції, до керівників ЛКП “Збиранка”. “Важливо, що торік виділяли кошти, і цього року не обділили центр збереження даних. Є досить гнучка система підключення камер. Навіть якщо хтось з підприємців має бажання підключитись до ситуативного центру, що там цю камеру бачили і могли її записувати. До слова, Чернігів запозичив нашу практику встановлення відеокамер”, – відповів на запитання “Пошти” Юрій Діль.
З патрульною поліцією, зі слів співрозмовника, співпрацюють постійно і цілодобово як по системі відеомоніторингу, так по примусовій евакуації транспортних засобів. 
“Де наші повноваження закінчуються як муніципальної дружини, то починається робота поліції”, – зауважує керівник ЛКП.  До слова, ЛКП “Муніципальна дружина” відповідає у місті за благоустрій. “У нас добре налагоджена співпраця з керівником Патрульної поліції Львова Антоном Пузиревським, проводимо спільні наради. При потребі чи у разі запитів ми надаємо поліції будь-які записи, Головне правління Національної поліції (на вул. Григоренка) має так само доступ до цих камер”, – додає наостанок Юрій Діль. 
Валерій Веремчук, депутат Львівської міськради, член комісії фінансів та планування бюджету:
– Історія встановлення камер спостереження у Львові бере свій початок із буремних часів Майдану, коли з вулиць зникла міліція. Я був одним із ініціаторів ідеї – щоб у місті було максимально безпечно. Тоді, якщо пригадати, були різні ситуації: вибухонебезпечні предмети, автомобілі з невідомими людьми, які несли загрозу різних терактів. Ми досі живемо у часи війни, тому безпека – це один із найосновніших акцентів, на який маємо звертати нашу увагу. У всьому світі безпека досягається зокрема за допомогою камер відеоспостереження. Зараз вже діє міський моніторинговий центр під упорядкуванням ЛКП “Муніципальна дружина”. Усі камери спостереження підключають у моніторинговому центрі, і за ними постійно слідкують працівники. Якщо вони бачать небезпечні речі, підозрілих людей, то тісно співпрацюють з правоохоронними органами, щоби не допустити загрози для львів`ян чи гостей нашого міста. Але насправді прийшов час встановлювати камери не тільки у середмісті, але й у спальних районах Львова і насамперед на територіях навчальних закладів. Це дуже важливо і пріоритетно, щоби наші діти були у безпеці. Кошти для встановлення камер можуть бути з декількох джерел. По-перше, що стосується загальноміських просторів і закладів, наприклад, освітніх закладів, то це кошти з бюджету. Ми спершу ініціювали виділення суми у розмірі п’яти мільйонів гривень. По-друге, активно будують багатоповерхівки у Львові, забудовники конкурують за покупця, за клієнта та мають їх зацікавлювати, тому що люди, які купують квартиру, хочуть жити у безпеці і знати, що їх не обкрадуть, що все буде під відеонаглядом. Встановлення камер спостереження – рішення забудовників, тому відповідно і кошти їхні. По-третє, у центрі міста чи взагалі там, де є офіси фірм, заклади, магазини, підприємці встановлюють камери відеонагляду, аби також працювати і приймати своїх клієнтів у безпечних умовах. Взагалі, камери є різні і за функціональністю, і за ціною. Якщо найбільш високоякісна камера з радіусом обертання 360 градусів, з чіткою роздільною здатністю у радіусі 50-100 метрів, то її ціна близько 20 тис. гривень. Є звичайно місця, де не потрібно настільки якісної і дорогої камери, тому ціна такої може бути і 5 тис. гривень. Все залежить від потреби, завдання тієї камери, що вона має бачити, на яку відстань і на який кут. Тому і ціна різна. Львів’яни часто діляться своїми приватними відео у соцмережах, коли хочуть довести чиюсь або свою правоту. Завдяки таким відео можна з`ясувати обставини ДТП, можна зрозуміти, хто правий, а кого треба карати.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.9090 / 4.55MB / SQL:{query_count}