Коли “маєш право” або “мусиш”…

Знати свої права та обов’язки – чому це рідкість для пересічного львів’янина? І чому містяни – заручники формальності та юридичного незнання?

Кожен із нас має свої права і обов’язки вдома, у навчальних закладах, на роботі, але насамперед ми громадяни, тому маємо права та обов’язки у межах міста, держави і одні перед одними. Але, якщо всім відомо, що до обов’язків вдома відноситься миття посуду чи виніс сміття, а на роботі є право на відпустку, то не завжди львів’яни знають про свої права і обов’язки у середовищах, в які потрапляють щоденно: громадський транспорт чи державні установи. Часто містяни вважають, що хтось порушує їхні права, викликають без жодних підстав поліцію або ж потерпають через обмеження своїх прав, а найчастіше трапляються випадки, коли містяни ігнорують свої обов’язки. До слова, за даними Патрульної поліції Львова, є 30-40% викликів, які не мають жодного стосунку до їхньої компетенції. Виникає питання – чому львів’яни юридично неграмотні, чому жителі нашого міста не обізнані зі своїми правами та обов’язками?

Незнання як причина?

Мешканці нашого міста здебільшого не знають своїх прав і не вміють їх відстоювати, а про обов’язки годі й казати! Оксана Жолнович, адвокат, доцент кафедри соціального права, зазначає, що насправді, українці не дуже переймаються ні своїми суспільними правами, ані обов’язками.
“Думаю, що необізнаність великої кількості містян із своїми обов’язками має об’єктивне походження. Більша частина дорослого населення навчалася в школі зовсім інших правил і принципів. На жаль, ми вчили радянські закони та правила. Навіть ті діти, що опановували науку на зорі нашої незалежності, також не можуть похвалитися вибудуваною у їхній свідомості цілісною картиною прав та обов’язків. Наше законодавство змінюється чи не щороку. Суцільні інновації та низький рівень життя, який змушує українців весь час витрачати на заробляння хліба, просто не залишає часу на самоосвіту та громадську активність”, – акцентує “Пошті” співрозмовниця.
Львів’яни зізнаються, що готові звертатися до юристів тільки тоді, коли є якась реальна проблема
З її слів, багато містян часто не знають, звідки брати необхідну їм інформацію. “У нас практично немає відкритих безкоштовних курсів громадської активності. Навчання та тренінги з цієї тематики почали ширитися переважно в останні два-три роки. Та й то вони більше спрямовані на схід нашої держави”, – зауважує адвокат. До слова, чимало львів’ян зізнаються, що готові звертатися до юристів тільки тоді, коли є якась реальна проблема. Немає правової культури і закордонної практики, щоб кожен мав свого юриста, з яким можна проконсультуватися. Оксана Жолнович виокремила дві групи, які права має знати пересічний львів’янин. 

Львів’янин & влада

Перша група, на думку адвоката, – права у взаємовідносинах із місцевою владою, тобто обраними депутатами і мером, які покликані захищати наші з вами інтереси. 
“Тут мова йде про те, як ми можемо формувати місцеву політику та впливати на ухвалення рішень місцевою владою. Уже на початку закону Про місцеве самоврядування містяться статті, що присвячені громаді – об’єднанню мешканців певної території. Вони можуть ініціювати місцеві референдуми, загальні збори та подавати в органи влади місцеві ініціативи. Однак, для проведення місцевого референдуму немає закону, порядок проведення загальних зборів має бути закріплений у статуті міста, якого теж немає”, – зазначає співрозмовниця.  
На її думку, найбільш реальним на сьогодні способом донести свої ідеї та бажання до ради є – електронні петиції. Це місцева ініціатива, або, як її ще можна назвати колективне звернення громадян, зареєстрована на сайті міської ради, яка повинна назбирати певну кількість голосів підтримки містян, перш ніж її розглянуть на сесії міської ради.
Важливе місце серед прав на управління мали б посідати громадські слухання
Оксана Жолнович ділиться інформацією про громадський бюджет: “Цікавою новелою також є громадський бюджет. Це можливість жителям самостійно розподілити частину видатків на певні потреби міста. Охочі мають подати на конкурс свій проект, який підтриманий підписами інших мешканців. За проекти голосують, і переможці отримують фінансування”. 
Зі слів співрозмовниці, важливе місце серед прав на управління мали б посідати громадські слухання. Порядок проведення таких слухань поки що на законодавчому рівні прописаний лише для обговорення проектів будівництва, та й то з певними прогалинами. Віднедавна затверджений тимчасовий порядок проведення громадських обговорень і Львівською міською радою. Так, що варто спробувати цей інструмент впливу громади.
“Жителі нашого міста також можуть створювати, так звані, органи самоорганізації населення. Є окремий закон, який надає можливість це робити. Враховуючи те, що наше місто поділене на райони, однак не має районних рад, ОСН могли б ефективно вирішувати проблеми місцевого рівня. Дієвими могли б бути навіть вуличні чи квартальні комітети. Знаю міста, де такі органи діють досить успішно”, – розповідає адвокат. 
Кожен із нас повинен дбайливо ставитися до своєї власності, зокрема спільного під’їзду, двору, вулиці
На думку Оксани Жолнович, крім колективних форм впливу на прийняття рішень органами місцевої влади, українці можуть користуватися і індивідуальними інструментами. Такими, зокрема, є запити і звернення. Запит оформляється відповідно до Закону Про доступ до публічної інформації і містить вимогу про надання публічної інформації з будь-яких питань місцевого та всеукраїнського рівня. Цим законом для громадян відкрито дуже багато можливостей отримувати відомості про бюджети, витрати, документи та проекти, які можуть вплинути на їхнє життя чи інтереси.
Звернення подається відповідно до Закону Про звернення громадян і, як правило, містить конкретне прохання про вирішення якоїсь проблеми. Воно може бути у вигляді заяви, скарги чи пропозиції.
“Усі ці заходи можна використовувати окремо, а можна поєднувати в цілі адвокаційні компанії. Думаю, львів’янам ще тільки належить навчитися ефективно відстоювати свої права через добре продумані та організовані адвокаційні компанії”, – додає співрозмовниця. 

Містянин як споживач формального?

Адвокат Оксана Жолнович виокремлює другу велику групу прав мешканців міста становлять права на послуги, які забезпечують охорону здоров’я, освіту, доступність, транспорт та комфортне житло.
“Якщо у першій групі забезпечення прав громадян, вони ще в якісь більшій мірі регламентовані законодавством, то права в цій сфері майже не використовуються жителями. У нас існують формальні батьківські комітети і ради та майже ніде немає затверджених положень про їхню діяльність. Дуже часто ми у сфері освіти зустрічаємося з платними послугами, але не вміємо їх правильно оформити, щоб потім мати можливість вимагати результату”, – зауважує співрозмовниця. 
Найбільш реальним на сьогодні способом донести свої ідеї та бажання до ради є електронні петиції
Оксана Жолнович ділиться також власним досвідом: “Я, наприклад, зрозуміла, що за нашого стану економіки, якісну освіту наша держава дітям не в змозі забезпечити. Тому, доплачувати за різні види освітніх послуг – очевидно необхідність. Разом з тим, це стимулюватиме і кращий ринок таких послуг. Не секрет, що приватні навчальні установи більше зацікавлені в якості своїх послуг і задоволенні клієнтів, оскільки від цього залежить їхній прибуток. Сплачуючи у “фонди школи, класу” ми досить часто даємо суми не набагато менші, ніж в приватних установах, проте ніяк не можемо контролювати результат отриманих послуг. Саме тому, батькам просто необхідно об’єднуватися у справжні дієві батьківські ради, затверджувати положення про їхню діяльність, створювати благодійні фонди при школах, через які контролювати закупівлі за пожертви”. 
На думку адвоката, прозорості фінансування також сприятиме електронна система публічних закупівель Prozorro. Використовуючи цю систему, а також закон про доступ до публічної інформації можна буде прослідкувати за коштами, які виділяються на садочки і школи та перевірити потребу у зборах тих чи інших пожертв.
Діти, що опановували науку на зорі нашої незалежності,  не можуть похвалитися вибудуваною у їхній свідомості цілісною картиною прав та обов’язків
Оксана Жолнович зауважує, що приблизно схожа ситуація і в медицині. “Однак, є підприємливі лікарі, які вже заснували свої благодійні фонди і просто змушують пацієнтів перераховувати туди кошти. У цій ситуації хочу наголосити, що благодійна пожертва – є добровільною справою жертводавця і не може вимагатися. У такому випадку, можливо, краще розглянути офіційно платні лікарні – хоч договір буде та прописана відповідальність лікарів”, – акцентує співрозмовниця. 
“Серед обов’язків, які передбачені нашою Конституцією та законами хочу відзначити один: “Власність зобов’язує”. Це означає, що кожен з нас повинен дбайливо ставитися до своєї власності, зокрема спільного під’їзду, двору, вулиці. Бо це спільна наша з вами власність. Також бути відповідальними за домашніх утриманців і хоч би декілька годин в тиждень присвячувати соціальним проектам – на благо міста, громади чи якихось груп. Саме з таких невеликих волонтерських дій сформується стала висока культура взаємодії і співжиття в місті, яка буде нормою і правилом для наших дітей”, – додає наостанок Оксана Жолнович.

Бюро безкоштовної правової допомоги: куди звертатися на Львівщині 

На Львівщині з початком осені запрацювали 24 бюро правової допомоги. Ці бюро є мережею точок активного поширення правової інформації та доступу до правових консультацій на рівні територіальних громад та соціально вразливих суспільних груп. Бюро правової допомоги є самостійними відділами місцевих центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги. Основними завданнями Бюро правової допомоги є: правопросвітництво у територіальних громадах; надання безоплатної первинної правової допомоги; забезпечення доступу до безоплатної вторинної правової допомоги; надання безоплатної вторинної правової допомоги (крім захисту); забезпечення доступу до електронних сервісів Міністерства юстиції. 
Отож, мешканці малих міст та сіл Львівщини мають змогу отримати безоплатну правову допомогу за наступними адресами.
Відділи Першого львівського місцевого центру з надання БВПД:
– Пустомитівське бюро правової допомоги (вул. Грушевського, 4);
– Перемишлянське бюро правової допомоги (вул. Привокзальна, 3а);
– Яворівське бюро правової допомоги (вул. Львівська, 2);
– Новояворівське бюро правової допомоги (вул. Січових Стріль­ців, 5).
Відділи Другого львівського місцевого центру з надання БВПД:
– Городоцьке бюро правової допомоги (вул. Львівська, 1 а);
– Жовківське бюро правової допомоги (вул. Запорізька, 4);
– Рава-Руське бюро правової допомоги (вул. Ярослава Мудрого, 8).
Відділи Буського місцевого центру з надання БВПД:
– Бродівське бюро правової допомоги (вул. Щурата, 8);
– Кам’янка-Бузьке бюро правової допомоги (вул. Ярослава Мудрого, 17б);
– Золочівське бюро правової допомоги (вул. Валова, 4);
– Радехівське бюро правової допомоги (вул. Відродження, 7).
Відділи Самбірського місцевого центру з надання БВПД:
– Мостиське бюро правової допомоги (вул. Галицька, 7);
– Рудківське бюро правової допомоги (на пл. Відродження, 23);
– Старосамбірське бюро правової допомоги (вул. Данила Галицького, 88);
– Турківське бюро правової допомоги (на майдані Шевченка, 26-б).
Відділи Стрийського місцевого центру з надання БВПД:
–  Бориславське бюро правової допомоги (вул. Адама Міцкевича, 64);
– Дрогобицьке бюро правової допомоги (вул. Лесі Українки, 70);
– Миколаївське бюро правової допомоги (вул. Чайковського, 18);
– Новороздільське бюро правової допомоги (просп. Шевченка, 21);
–  Жидачівське бюро правової допомоги (вул. Маркіяна Шашкевича, 28);
–  Трускавецьке бюро правової допомоги (вул. Данилишиних, 62);
–  Сколівське бюро правової допомоги (майдан Незалежності, 15).
Відділи Червоноградського місцевого центру з надання БВПД:
–  Сокальське бюро правової допомоги (вул. Адама Міцкевича, 5);
–  Соснівське бюро правової допомоги (вул. Галицька, 3а).
Бюро правової допомоги здійснює особистий прийом та облік осіб, які звертаються для отримання безоплатної первинної правової допомоги та безоплатної вторинної правової допомоги, роз'яснює положення законодавства у сфері безоплатної правової допомоги та порядок отримання такої допомоги; розглядає звернення осіб про надання безоплатної первинної правової допомоги протягом п'яти календарних днів з дня надходження зазначеного звернення; надає правову інформацію, консультації і роз'яснення з правових питань; забезпечує складення заяв, скарг та інших документів правового характеру; забезпечує роботу мобільних консультаційних пунктів; забезпечує відвідування осіб, зокрема одиноких, похилого віку, з обмеженими фізичними можливостями за місцем їх перебування з метою надання зазначеним особам безоплатної правової допомоги; забезпечує розвиток мережі дистанційних пунктів доступу до безоплатної правової допомоги та їх функціонування на постійній основі; забезпечує прийом заяв про надання безоплатної вторинної правової допомоги, їх реєстрацію та передання до відділу організації надання безоплатної вторинної правової допомоги та роботи з адвокатами місцевого центру на паперових та/або електронних носіях, надає допомогу у складанні таких заяв; здійснює представництво інтересів осіб, визначених пунктами 1, 2, 8-12 частини першої статті 14 Закону України “Про безоплатну правову допомогу”, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами та/або складення документів процесуального характеру, – згідно з наказом відповідного місцевого центру про надання безоплатної вторинної правової допомоги та на підставі довіреності, виданої особою, яка звернулася за наданням безоплатної вторинної правової допомоги, забезпечує посвідчення зазначеної довіреності; забезпечує надання доступу до комп'ютерів з відповідним програмним забезпеченням, за допомогою яких особа може отримати доступ до електронних сервісів Міністерства юстиції; надає консультації, роз'яснює правила пошуку та порядок отримання відомостей із зазначених сервісів.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.7522 / 4.5MB / SQL:{query_count}