Або гроші, або віник

У Львові батьків школярів поставили перед непростим вибором

Початок осені завжди меланхолійний, бо так шкода прощатися з літом, забувати теплі сонячні дні. У вересні треба задуматися, чи є добра парасоля, модні гумовці, дощовики, треба поступово готуватися до холодів, утеплювати свої помешкання та переживати, чи вийдуть субсидії на оплату опалення. Але це не єдині проблеми на початку вересня. Фінансовою бездонною ямою для батьків на початку навчального року стає школа. Треба здати на те і се: то зошитів бракує, то фіранки замінити, то ще й підручників держава не дала, шкільні обіди платні, а тут ще й технічній робітниці за прибирання класу треба доплатити! І хтось з батьків одразу витягує гроші та здає у ту казну без дна, а того, хто протестує, зневажають і вважають білою вороною. 
У перші дні на початку навчального року резонансною подією став прецедент у одній з львівських шкіл, де під час зборів батькам першокласників повідомили, що вони мають чергувати у класному приміщенні після уроків. Все було б добре, якби школа не наймала на роботу технічних працівниць, якби держава не платила гроші за те, що прибиральниці слідкують за чистотою у перших-сьомих класах, але чому прибирати клас повинні батьки? Це питання не риторичне. Виявляється, що у зв’язку з тим, що у прибиральниць низькі зарплати, то батьки мають доглядати класне приміщення, а якщо ж не мають можливості почергувати у конкретний день, тоді домовляються з прибиральницею і платять їй 50 гривень.
Про цю історію “Пошта” довідалася із Facebook. Мама першокласниці залишила там допис: “Мій перший досвід зі школою, як мами, (бо я 6 років працювала в приватній школі), такий, що переводжу дитину до іншої школи. Все би нічого, але добило, те що батьки мають скласти графік чергування в класі. Якщо якась мама не може чергувати в свій день, то може домовитися з прибиральницею, і та за 50 гривень у цей день прибере. Я запитую, а що ж входить в посадові обов’язки прибиральниці? Вчитель відповідає, що прибирання коридорів і класів. Але прибиральниці платять малу зарплату, тому треба прибирати батькам. Мораль байки: батьки роблять роботу прибиральниці, а якщо вони не хочуть її робити, то мають заплатити прибиральниці, щоб вона за вас зробила свою роботу! І у нас батьки не поставили жодного запитання ні з навчального процесу, ні з організаційного. Єдине питання батьків було: а по скільки збирати? У мене були запитання щодо організації навчального процесу та інших моментів, тому після зборів усі в один голос сказали, що так на зборах не прийнято себе вести і я надто зухвала. Але всі на лінійках у вишиванках. Усі “втюхують” про патріотизм, якого самі не мають. Усі, геть усі, не зацікавлені міняти систему, бо треба себе змінити...”
Усі одразу підхоплюють нав’язану думку, що реформа, коли першокласники мають писати олівцями, а перевіряти зошити вчителі повинні зеленою ручкою, недосконала і невигідна. І скільки у нас таких “недосконалих” реформ, яким ще у процесі розробки прогнозують не прижитися. І вони справді не приживаються, тому що їх блокують ті, які плачуть перед чиновниками і благають змін. Це ми. Ми боїмося змін, тому що не хочемо вчитися робити щось за новим алгоритмом, ми боїмося говорити те, що нам не до вподоби, бо мовчати і не змінюватися – легше. 

“Якщо не можемо зовсім відмовитися від старого…”

Розв’язкою усього інциденту стало те, що відбудуться збори усіх вчителів початкових класів Львова з повторним інструктажем, зазначила у розмові мама першокласниці. “Це будуть збори не тільки стосовно повторення обов’язків технічних працівників, але й щодо нововведень. Коли нам сказали платити 50 гривень з мами, то всі автоматично погодилися. З боку батьків не було ані запитань, ані зауважень щодо навчального процесу. Мені було дивно, що так багато новинок, а ніхто з батьків не цікавиться нюансами, не ставить запитань”, – дивується жінка. 
Львів’янка розповідає, що вражена не тільки ставленням батьків до навчального процесу дітей, але й ігноруванням нововведень з боку вчителів: “Вчителька повідомила, що є нововведення, але вони так робити не будуть, тому що попередні правила давали добрі результати, ми до них звикли, всі батьки схвально похитали головами і “поагакали”. Я одна спитала, чи справді люди зацікавлені, щоб в країні відбувалися будь-які реформи. Чому ми не усвідомлюємо, що самі маємо втілювати реформи, без нас вони не відбудуться. Я запропонувала шукати наближену до реформи форму, якщо ми зовсім не можемо відмовитися від того старого”.

Зі слів співрозмовниці, їй сказали, що простий олівець буде два тижні, а потім знову буде чорнильна ручка, зелена паста буде тільки два тижні, далі знову буде червона, домашнє завдання не задавати, але ж вчителька пояснює, що “повторение – мать учения”, тому будуть завдання. “Виходить, що у школі для звітності роблять все як має бути, але насправді роблять по-своєму. Жодна мама не мала заперечень, тільки постійно запитували, по скільки ж здавати грошей. Коли почалася тема обговорення грошей, то всі нормально погодилися на названі суми”, – обурюється мама першокласниці.
  Жінка також поділилася досвідом, що у приватній школі такого нема, там є оплата за місяць, тому батьків більше нічого не цікавить. Відповідно приватна школа забезпечує комфорт як учням, так і їхнім батькам. “Ми перевели дитину у 35-ту середню загальноосвітню школу східних мов і бойових мистецтв з українською мовою навчання. Школі надали фінансову самостійність, треба насправді багато чого ремонтувати, але питань з додатковими оплатами послуг прибиральниць не було”, – коментує львів’янка. 
“Солідарних батьків зі мною не було, навпаки моя поведінка викликала у всіх обурення і вважалася неприйнятною. У мене були звичайні питання стосовно навчального процесу, організаційні моменти хотіла з’ясувати. Мене це здивувало, тому що був досвід із садочком, де ми ставили тисячі запитань і чули тисячі відповідей. Були активні і батьки, і вихователі”. 
Поспілкувавшись з дирек­тором департаменту гуманітарної політики ЛМР, “Пош­ті” стало відомо, що завдяки спільним зусиллям  ініціювали знову нараду для працівників молодшої школи, щоб “для тих, хто не зрозумів з першого разу, пояснити ще раз”. Також пройдуть загальні збори батьків Львова, що ініціює ГО “Батьківська рада Львівщини”. До слова, усі нарікання, порушення і скарги приходять їм, тому ця громадська організація фіксує усі порушення. 

Щоб усі були задоволені

Богданна Проців, директор львівської спеціалізованої школи №81 з поглибленим вивченням англійської мови ім. П. Сагайдачного, розповіла “Пошті”, що прибиральниці слідкують за чистотою у кабінетах від першого до сьомого класу включно, згідно з чинним законодавством. “Півставки прибиральниці – це 250 квадратних метрів горизонтальної поверхні без площі панелей і без вікон. Якщо прибиральниці мають доглядати певну площу, а до площі підлоги примикають вікна, двері, панелі чи стіни, то вони не враховуються у тих 250 квадратів. Але зрозуміло, що працівниця має обов’язок помити ці вікна і панелі, тому що вона закріплена за певною територією і ці об’єкти також повинні бути чистими”, – розповідає педагог. 
Зі слів співрозмовниці, кількість прибиральниць обраховується відповідно до площі, що використовують діти. Цю площу ділять на метри, то виходить кількість ставок прибиральниць. За кожною працівницею складається перелік робіт, визначаться площа прибирання (класи, частина коридору), які затверджуються на рівні директора. “Площа прибирання входить до тарифікації, а це є та річ, яка дає можливість визначити кількість ставок прибиральниць. Якщо є друга зміна, то це ще додатково додається, враховується група продовженого дня. Це, як на мене, процедура проста, тільки клопітка, тому що кількість прибиральниць залежить від площі. Якщо прибиральниці слідкують за чистотою у туалетних приміщеннях, то їм ще додатково йде плата за використання дезінфікуючих розчинів. Середня заплата прибиральниць залежить від багатьох факторів, стажу у тому числі”, – зазначає Богданна Проців. 
За кожною працівницею, зі слів директорки, закріплене класне приміщення, де є стаціонарне навчання дітей. Починаючи з восьмого класу і до одинадцятого, класи доглядає учнівський колектив і батьківський комітет. “Там самі учні прибирають клас і вже є інше питання, чи вони роблять це самостійно, чи шукають інші способи, хто ж прибере класне приміщення. Часто батьки зізнаються, що їм легше когось попросити, щоб зробили це замість них. Але це інша ситуація, оскільки ніхто до нічого не змушує, але від першого до сьомого класу включно однозначно приміщення доглядають прибиральниці. Діти після уроків йдуть додому, то працівниця робить вологе прибирання, щоб на наступний ранок школярі зайшли у чистий і свіжий кабінет”, – пояснила співрозмовниця.  
Богданна Проців розповідає про ще інші сценарії, хто ж може прибирати класи старшокласників: “Якщо батьки не хочуть, щоб прибирали діти-старшокласники, то у такому випадку когось просять: це може бути прибиральниця, одна з мам, яка погоджується доглядати клас. А є батьки, що самі все прибирають за своїх дітей. Батьківська громада виходить з того, хто чим може допомогти школі: хтось прибирає, хтось ремонтує. Все це благодійна допомога від батьків. Але до восьмого класу прибиранням займаються відповідні працівники, а от згодом до прибирання класу залучаються учні”. З її слів, школярі мають обов’язково брати участь у прибиранні класного приміщення, а батьки іноді переймають їхні навантаження, допомагають своїм дітям. 
“Будучи вчителем і маючи досвід бути класним керівником, домовлялася у свій час з дітьми та батьками про прибирання класного приміщення. Ми приходили, перевдягалися у відповідний одяг і разом прибирали: мили шафи, підлогу, пастували, діти завжди танцювали на підлозі, щоб добре її натерти. Всі були задоволені, і не траплялося жодного прикрого інциденту”, – ділиться наостанок спогадами директор школи.
Галина Слічна, директор департаменту гуманітарної політики Львівської міськради:
– Найперше були скарги, що вчитель на батьківських зборах сказав, що клас техпрацівники не прибирають. Відповідно класний керівник хотіла, аби батьки влаштовували чергування, а це категорично заборонено. В обрахунок площ для прибирання входять також і класні приміщення. Насамперед про цей випадок проінформували начальника відділу освіти у Личаківському районі, вона через мікрофон чула розмову, яка відбувається у моєму кабінеті. Директор школи, наскільки мені відомо, станом на вечір вівторка про такі речі взагалі не був поінформований. Дали доручення начальнику відділу освіти зібрати батьківські збори учнів перших класів для того, щоб роз’яснити батькам їхні права і їхні обов’язки, тому що ця ситуація виходить за межі здорового глузду. Наступне питання, яке стосувалося парт у два перші класи – ці парти закуплять, батькам нема потреби їх купувати. Це питання до вчителя, який про це просив, тому директор школи матиме відповідну розмову з педагогом. Директор взагалі не здогадувався, що щось подібне могло відбуватися на батьківських зборах, до того ж він попередньо мав розмову з усіма вчителями школи. Зрештою, якщо мене не влаштовує заробітна плата або умови, в яких я працюю, то я думаю про те, що я змінюю роботу. У прибиральниць орієнтовна заробітна плата – 1600 гривень укладу. Ціную працю прибиральників, але сумніваюся, що вони є на робочому місці упродовж усіх восьми робочих годин. Розумію, що можна ефективно і продуктивно зробити свою роботу у першій половині дня і ніхто не змушує їх бути до 18.00. У мене вже немає дітей-школярів, але мені ніколи не говорили, що треба домовитися із прибиральницею, аби вона доглянула клас. Батьки насправді, якщо хотіли чимось допомогти школі, то самі активно до того долучались. Знаю багато шкіл, де батьки беруть активну участь у покращенні умов у класі, але керує цим процесом бажання батьків. З восьмого класу мої син і донька брали участь у організованому самостійному прибиранні класу, а до того класні приміщення прибирали виключно технічні працівники.
Зоряна Довганик, в.о. начальника управління освіти Львівської міськради:
– Подібні випадки – це неправомірні дії керівника класу. Ніхто ні за що у державній школі не повинен доплачувати. За кожним класом є закріплена прибиральниця, яка доглядає клас, а перед тим отримала свої 250 квадратних метрів площі, а це і стіни, і панелі, і підлога, і вікна – все це входить у посадові обов’язки прибиральника шкільних приміщень. Трапляються випадки, коли старші класи (з восьмого до одинадцятого класу) прибирають самостійно свої кабінети, тоді на клас не передбачається прибиральника. Такі школярі вважаються вже дорослими і можуть самостійно прибирати класне приміщення. Від першого до сьомого класу однозначно приміщення прибирають виключно технічні працівники. Прибиральниця миє сходи, витирає пилюку, підмітає і миє підлоги, стіни, вікна і рами, очищує урни, миє їх дезінфікуючими розчинами, збирає сміття і виносить його до встановленого місця. Але це не мають робити ані батьки, ані учні. Звичайно, учнів молодших класів можуть попросити трохи поприбирати за собою, винести сміття, оскільки така мінімальна праця тільки йде на користь. Але щось більше – це не обов’язок дітей, а обов’язок прибиральника. Звичайно, ми прийдемо у навчальний заклад і візьмемо пояснення, як так сталося, що батьків зобов’язують прибирати класні приміщення. Керівник навчального закладу повинен відповідати за такі дії. Перш за все повинен провести роз’яснювальну роботу, тому що у кожного з нас є посадовий уклад. І коли людина йде працювати прибиральницею, вона чітко знає, що за певну площу вона отримуватиме конкретну заробітну плату. Якщо людині не подобається робота, то вона не повинна себе змушувати цього виконувати. Треба чітко розуміти, те, що нам пропонують, те ми і будемо отримувати. Батьки не зобов’язані, не можуть і не повинні доплачувати за роботу прибиральниці. Виходить так, що у державному закладі дають приватні гроші для його утримання. Це нонсенс! За мою практику ще не було подібних випадків, щоб зобов’язували батьків платити за послуги технічного працівника. Бувало, що після ремонту треба поприбирати, то батьків просили прийти і допомогти приготувати клас до нового навчального року. Але щоб під час навчального року батьки встановлювали чергування і прибирали у класі – такого бути не може. Прибиральниця має посадовий уклад, до того ще й індексацію, яка залежить від стажу роботи. Це неприпустимо, щоб батьки кожного дня доплачували прибиральниці по 50 гривень за її роботу. Як ми можемо побороти у нашій країні корупцію, якщо візит до лікаря – корупція, до вчителя з коробкою цукерків – корупція, то чому доплата прибиральниці – це не корупція? Звичайно, що це корупція. Я, як мама, у школі буваю дуже рідко, тому що завжди зайнята, а прийти і прибрати клас не можу не тому що я не хочу, а тому, що фізично не встигаю. Приходжу в такій годині, коли двері школи вже зачинені. Якщо довелося б оплачувати щотижня по 50 гривень, то я б так само піднімала це питання. Сьогодні і 10 гривень – це гроші, якщо йде мова про наші гроші. Ми можемо витрачати їх тільки за власним бажанням на ті речі, які ми хочемо, тому що ці кошти ми самі заробляємо.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.8694 / 4.52MB / SQL:{query_count}