“Спокуси” на львівських зупинках

Міські зупинки давно вже не тільки зупинки, а й місця торгівлі, реклами, пошуку квартири чи роботи. “Пошта” довідалась, чи не загубили сучасні львівські зупинки громадського транспорту свою основну функцію

фото: Олег Огородник
Чекаючи на громадський транспорт, львів`яни на зупинках можуть не тільки посидіти на лавочці, але й прикупити собі солодощів, соняшникового насіння, поповнити рахунок мобільного чи навіть придбати теплого светра або… кошеня. Чи спокуситись на привабливу рекламу - купити модну модель нового телефону. На зупинках можна також і житло знайти, і роботу, чи дізнатись з оголошень про якісь суперефективні курси англійської. Зрештою, традиційно на зупинках громадського транспорту у місті Лева працюють газетні кіоски. Були часи, коли у місцях очікування транспорту були автомати, в яких можна було придбати квиток на проїзд у трамваї чи тролейбусі. І буккросинг тут свого часу працював, та недовго… Словом, зупинки у нас багатофункціональні, можна тут знайти все, що душа забажає.
Та, на жаль, є все, але не завжди те, що насправді має бути на зупинці. Адже на львівських зупинках і справді часто-густо поламані лавочки, або ж їх взагалі нема. Відсутні також і павільйони – дізнатись, що цей квадратний метр служить зупинкою можна лише із встановленого дорожнього знаку. Кіоски на зупинках пізніми вечорами приваблюють доволі таки різний контингент людей – і місцевих п’яничок також. Коли ви втомленими повертаєтесь додому з роботи чи з навчання, то компанія на лавочці із такими сусідами напідпитку не завжди з приємних. Також павільйони зупинок частенько настільки обліплені різноманітною рекламою, що й годі саму зупинку розгледіти. Ми не звикли цьому придавати надмірну увагу і дарма, адже за кордоном зупинки більш креативні. Може, такі колись у місті Лева будуть…
“У Галицькому районі Львова встановлено близько 80 зупинок. Не всі вони обладнані павільйонами, цьому заважає центральна частина міста. Звичайно, що хотілося б, щоб зупинки у середмісті більше відповідали стилю старої частини міста, та на це не завжди вистачає фінансів”, – зазначив “Пошті” заступник голови Галицької райадміністрації Львова Андрій Зозуля. 
До слова, впродовж минулого тижня у Львові відбулися два неприємні інциденти: на зупинці громадського транспорту по вул. Митрополита Андрея частина скляного даху впала на двох жінок, які сиділи на лавці; на перехресті Андрея Шептицького і вул. С. Бандери загорілася зупинка громадського транспорту. 

Зупинки за шаблоном

Цьогоріч на початку серпня  виконавчий комітет Львівської міськради затвердив нові ескізи типового вигляду павільйонів, які встановлюють на зупинках громадського транспорту. Згідно з рішенням виконкому, вигляд павільйонів на зупинках громадського транспорту має відповідати одному з трьох затверджених ескізів, інформує прес-служба міськради.
“Усі варіанти відповідають стандартам європейської якості”, – зазначила директор департаменту економічної політики міськради Ірина Кулинич і додала, що такі зупинки слугуватимуть щонайменше 10 років.
Усі три варіанти зупинки мають однакові габарити – довжина 4 м, ширина 1,7 м, висота 2,68 м. У всіх трьох варіантах обов’язковим є накриття, стінки з трьох боків та лавки. Проте в різних варіантах елементи конструкції можуть бути виготовлені з різних матеріалів.
Перший варіант передбачає, що замість скла на одній зі стінок павільйону буде встановлений рекламний сітілайт. Дах такого павільйону має бути виготовлений з тонованого гартованого скла із захисною плівко, а лавка – з кольорового пластику.
У другому і третьому варіантах встановлення рекламних конструкцій не передбачено. Всі стінки в них мають бути виготовлені з безпечного гартованого скла, а дах – з тонованого полікарбонату. Проте другий варіант передбачає лавку з дерева, а третій – з кольорового пластику. 
Додамо, що типовий вигляд павільйонів на зупинках транспорту мерія затверджує не вперше. Рішенням виконкому від 11 травня 2012 року, до якого і внесли сьогодні зміни, був передбачений лише один ескіз павільйону, подібний на нинішній перший варіант. Цей павільйон мав трохи меншу ширину – 3,97 м.
Відповідальними за приведення зупинок у відповідність до затверджених ескізів визначені районні адміністрації.

Біотуалети як один із елементів зупинки

Олександр Шутюк, працівник департаменту розвитку Львівської міськради, наголосив, що зупинка громадського транспорту розрахована насамперед на те, щоб люди чекали на автобуси, тролейбуси чи трамваї.
Перед релігійними святами на зупинці можна купити вербу, яблука, віночки для освячення, навіть ялинки, гірлянди, і кошики
“Вона повинна мати накриття, захист від дощу чи вітру, вона має слугувати також захистом від сонця, має мати місце, де людина, потенційний пасажир, зможе присісти. Також має бути розміщена табличка з назвою зупинки і розклад, які маршрути ходять, а також, мабуть, карта міста. В ідеалі мало б бути табло, яке показує, коли прибуде певний транспорт, скільки часу його чекати. У цивілізованих країнах ще стоїть автомат, де можна купити квиток, у нас такі автомати стояли, але вони не прижилися. Якщо велика зупинка, то там, мабуть, має бути газетний кіоск. Біотуалети – це також добра річ, але вони не обов`язково мають бути прив`язані до зупинок. Вони потрібні на кінцевих зупинках, де водії зупиняються і де справді багато людей”, – додав співрозмовник. 
З його слів, зупинки у місті Лева повинні відповідати місцю, де вони встановлені. “Загалом нові зупинки, які встановлюють у Львові, використовують у багатьох містах світу. Зупинки у центральній частині міста як і у всьому Львові мають відповідати часу, коли вони зроблені, – зауважує Олександр Шутюк. – У Парижі чи будь-якому місті Європи зупинки, смітники і лавки є в одному стилі. У Німеччині в центрі міста чи на околицях все зроблено в одному стилі”.

Зупинка як візитка міста чи села

Львівські ж архітектори розповіли “Пошті”, якими насправді повинні бути зупинки старовинного міста Лева.
“Будь-яке місто має бути комфортним для проживання, а всі його об’єкти загального користування – зручними та органічними. Зараз дуже часто автобусні зупинки функціонально – не зупинки, а радше торгові точки з символічними навісами, де нерідко увесь простір займають кіоски. Хоча, якщо задуматись, то кіоски на зупинках – це і справді зручно, адже, чекаючи на свою маршрутку, ви маєте змогу швиденько придбати “свіжу” газету чи пляшку води у спеку, а не бродити в пошуках найближчої крамниці. Тим паче, коли поспішаєте! Але все повинно бути в міру, а не так, що маленька зупинка, ніде й голці впасти, зате працює купа кіосків – тоді це вже не зупинка, а якийсь базар. На деяких таких навіть лавочки не облаштовані”, – зазначив у розмові з “Поштою” архітектор Сергій Гарасимчук. Зі слів співрозмовника, зупинка повинна не псувати атмосферу міста, а навпаки – доповнювати її. 
“Зупинка – це мала архітектурна форма, а тому в місті, зокрема, і у Львові, вона повинна гармонійно вписуватись в середовище і доповнювати її відповідним стилем і функціональністю. Також, вважаю, на зупинках громадського транспорту обов’язково повинне бути відведене спеціальне місце для оголошень. Це дуже важливо, бо самі ж знаєте, як в нас часто-густо зупинки заліплені різноманітною рекламою і оголошеннями, а це неестетично. Звісно гарно, коли зупинки цікаво оформлені за останніми архітектурними тенденціями, а не, коли  на місці зупинок встановлені металопластикові коробки, накриті металопрофелем – тоді це банально, - зауважує архітектор. - До прикладу, в радянські часи районні центри і села наввипередки креативно оформлювали зупинки. Адже зупинка для них була своєрідною візитною карткою. Люди, що проходили чи проїжджали повз могли не запам’ятати назву села, але точно запам’ятовували візерунки на тамтешній зупинці, навіть фотографувались там. Зараз по сільській зупинці також можна одразу зрозуміти: чи це село застрягло в СРСР, чи таки живе в незалежній Україні”. Він також каже, що в українському законодавстві прописані норми облаштування зупинок.
“Діють чіткі стандарти облаштування зупинок, де визначені усі параметри, відстані, де прописана наявність смітників, лавиць тощо. Здебільшого в нашому місті, встановлюючи зупинки, нехтують цими стандартами. До дизайну підходять не сучасно, ніхто не шукає архітектурних форм, а купують стандартні готові зупинки з заводів або фірм, ніхто не думає над композицією. У результаті вони виглядають дешево та бідно. А хотілося б, щоб і львівські зупинки відповідали атмосфері міста, мали якусь родзинку, вражали, аби за ними оглядались, аби їх запам’ятовували, як частинку колоритного Львова”, - наголосив Сергій Гарасимчук.

Розпис зупинок: тепер вже історія?

За часів СРСР на автобусних зупинках відточували свою майстерність майбутні дизайнери (хоч цього слова тоді не вживали), захищаючи на їхньому оформленні дипломні проекти. Студенти-оформлювачі та інші автори залишили на художніх кам’яних полотнах та мозаїчних панночок, зображення здобутків радянської влади, робочих, селян та лісорубів на тлі худоби, сільгосптехніки, агропейзажів тощо.
Особливо популярно було на теренах Львівщини оздоблювати зупинки мозаїкою. У наш час ця “зупинкова” творчість викликає захоплення в іноземців, що розуміються на мистецтві. Так, німецький мандрівник Крістофф Брумме, подорожуючи колишнім СРСР, записав у своєму електронному щоденнику: “Мистецтво майстрів мозаїки в Україні охоплює багато шкіл і стилістичні напрями – експресіоністські й натуралістичні, соцарт і поп. Кожен твір мистецтва унікальний, копіювання залишається долею західних культур… Тепер мета мого життя: я хочу добитися того, щоб сто найгарніших автобусних зупинок України та Росії були взяті під захист ЮНЕСКО”. Німець навіть почав втілювати цю мрію. Після його запису у німецькій газеті “Frankfurter Allgemeine Zeitung” була надрукована стаття про мальовничі зупинки України.
У Парижі чи будь-якому місті Європи зупинки, смітники і лавки є в одному стилі
На жаль, те, що оцінили за кордоном, не надто цінять вдома. Малюнки на сільських зупинках часто просто замальовують під час ремонту. Та й самі будівлі, буває, руйнуються або ж замінюються на сучасні – з погляду минулого простенькі і безликі. Щоправда, у Львові ще сьогодні можна знайти розмальовані зупинки, але вже тепер популярними графіті. До прикладу, зупинка “Головна пошта” під накриттям.

Чекав на трамвай, а купив насіння і в’язаний светр

Зупинки громадського транспорту служать львів`янам не тільки як місце, де вони  можуть почекати автобус,тролейбус чи трамвай - деякі містяни використовують зупинку як бізнес-точку. 
Люди  не запам’ятовували назву села, але точно запам’ятовували візерунки на тамтешній зупинці, навіть фотографувались там
На зупинці біля ринку “Добробут” щоденно можна зустріти літніх жінок, які здають в оренду своє житло. Старші пані пропонують свої квартири зазвичай студентам, знижують ціну, оскільки молодим людям доведеться жити з господинею. Це альтернатива пошукам житла без маклерів, а також значна економія. Проте не кожна така бабуся врятує від посередників і забезпечить справді потрібні умови.  
Водій Богдан одного разу знайшов на тій зупинці львівську пані, яка погодилася взяти його до себе “на квартиру”. Просила платити за комунальні послуги і всього кілька сотень гривень за оренду кімнати. Коли хлопець привозив з дому багато продуктів і пригощав жінку, то вона відмовлялася брати у нього гроші за оренду. А ще щодня на Богдана чекала смачна і безплатна вечеря. Натомість випускниця Франкового університету Катя орендує кімнату у такої пані, яка не дозволяє вмикати ввечері світло, також не можна мити посуд без її дозволу, а ще митися у гарячій воді. За такі умови дівчина платить щомісяця 1500 грн.
На зупинці біля кінотеатру ім. О. Довженка, що на Сихові, певна монополія, там навіть немає, де присісти, оскільки там завжди чекають на свій транспорт люди з навколишніх сіл. Однієї лавки замало, а коли стати під накриття, то можна довідатися новини не одного села. Ще на цю зупинку час від часу сходяться люди, щоб продати кошеня чи цуценя. Якщо брати до уваги сихівські зупинки, то не можна пропустити місце для очікування громадського транспорту біля ринку “Іскра”, адже стихійна торгівля провадиться майже під ногами майбутніх пасажирів. Перед релігійними святами майже на зупинці можна купити вербу, яблука, віночки для освячення, навіть ялинки, гірлянди, і кошики. Як то кажуть, чим багаті, то і продають.
По сільській зупинці також можна одразу зрозуміти: чи це село застрягло в СРСР, чи таки живе в незалежній Україні
Напроти оперного театру поряд із зупинкою жінка пропонує купити у неї повітряний рис або солодкі трубочки. Чекаючи у центрі міста на свій транспорт, не один спокуситься на солодощі буквально “під носом”. Також поряд можна поповнити рахунок мобільного телефону, оскільки хлопець привертає увагу у своєму спеціальному костюмі-трапеції. А продаж квітів на зупинках взагалі не дивина і це сприймають за норму у нашому місті. 
На зупинку на вул. Медової Печери поблизу студмістечка Франкового вишу у певні дні приходить жінка з великими торбами, у яких є чималий асортимент товарів. Увесь товар пані розставляє на одну з лавок зупинки. До слова, зупинка на цій вулиці ще не оновлена, але дуже простора, тому коли певні природні катаклізми, то під накриття вміщається чимало людей, тай є де присісти (лавки там широкі, тому люди можуть присідати з двох боків). Жінка розкладає на зупинці свій товар: пакети для сміття, поліетиленові пакети, губки до миття посуду та ще різні дрібниці. Ціна всього цього товару однакова – 15 грн (можна, певно, навіть і вивіску вчепити “Все по 15”). Асортимент товарів змінюється відповідно до пір року. Так от, наприклад, на початку літа була довга рожева сукня, яку “продавчиня” вивісила на вітрину своєї “точки” (так званою вітриною слугує стовпець, на якому тримається накриття). На днях там з`явилися в`язані речі (светри, камізельки). Неодноразово на цій зупинці зустрічаються місцеві чоловіки, щоб поскаржитися на жінок або відсвяткувати якусь подію, тому люди, які чекають на маршрутку, вже звикли до веселих чоловіків з плящиною у руках.
Не дивина, коли на зупинках громадського транспорту продають соняшникове насіння чи смажений арахіс. Деякі люди також привозять із сіл молочні продукти, м`ясо і розкладають поблизу зупинок. Містяни таким способом навіть пробують позбуватися старих книжок. Загалом жителі Львова та області керуються принципом, що на кожен товар є свій купець, тому і продають все що можуть і там, де можуть це робити, а хтось зможе це купити. 

В Європі зупинки миють  “аж до дир”

Львів`янин Ярослав розповів, що у Перемишлі бачив, як відмивали зупинку громадського транспорту. “Приїхала спеціальна служба, яка слідкує за чистотою громадських зупинок. Вони настільки ретельно відмивали вже чисту (на наш український погляд) зупинку та скляну стінку, що здавалось, що це переддень якогось свята, або ось-ось має проїхати президентський кортеж. З розмови з працівниками клінінгової компанії вдалось дізнатись, що їм не можна халтурити, бо є “контроля” – ще одна служба, яка їх щодня перевіряє. І як тільки їм поставлять незадовільну оцінку за “відмивання зупинки”, то система автоматично звільняє їх з роботи. Тобто людський фактор практично відсутній і “домовитись” на ще один шанс, або спробу “то вже останній раз таке було” не вдасться”, – поділився враженнями співрозмовник. 
Також Ярослав має досвід чекати транспорт на зупинках у Вроцлаві. “У Вроцлаві зручно, бо всі трамваї – новенькі фірми. Біля кожної зупинки акуратний автомат, де можна придбати тимчасовий, одноразовий чи пільговий квиток на транспорт. Дуже чітко дотримуються графіку. Міські автобуси також вчасно приїжджають. Тобто можна свій час розрахувати з точністю навіть не до хвилин, а до секунд. А не чекати годинами на вечірню маршрутку чи стояти у вранішніх транспортних чергах. Місця зупинки у місті чітко визначені. На кожній є інформація про номери маршрутів, які через неї проходять та графік руху. Якщо в маршруті заплановані зміни, то на інформаційному стенді про це повідомляють. Автобуси їздять відповідно до визначеного графіку і, зазвичай, не спізнюються. Тому й на зупинках ніколи не буває більше 1-2 автобусів одночасно. Інколи затримки в русі виникають через затори та аварії. Ці проблеми намагаються вирішувати окремими смугами руху для громадського транспорту”, – розповів хлопець. 

Не зупинка, а витвір мистецтва

У всьому світі навіть до створення та встановлення зупинки підходять креативно. Відтак, можна побачити і зупинки у вигляді фруктів, будинків, машин, йдеться на demilked.com

Футбольна зупинка у Бразилії. Зупинки у вигляді Футбольних воріт були встановлені в Сан-Паулу, Бразилії для реклами Кубку світу, спонсором став популярний напій у Бразилії.

Автобусна зупинка Yosemite Falls. Екологічна, міцна і красива зупинка Yosemite Falls ідеально підходить для красивого гірського ландшафту навкруги.

Зупинка Гамак. Можна гарно відпочити поки чекаєте автобус. 

Зупинка як лист бетону. Ця мінімалістська автобусна зупинка, яка виглядає як один лист білого бетону, була спроектована архітектором Хусто Гарсія Рубіо. Знаходиться вона в іспанському місті Касар-де-Касерес (Casar de Caceres). 

Зупинка Шкільний Автобус. Незвичайний «Шкільний автобус», автобусна зупинка США.


Ілько Лемко, львовознавець, екскурсовод
– Більшість зупинок громадського транспорту у сучасному Львові залишилася ще з давніших часів. Але деякі з них переносили чи взагалі ліквідовували. Останніми роками спостерігаємо за тенденцією збільшення кількості зупинок. Наприклад, трамвай №6 колись їхав з головного вокзалу, зупинявся вище цирку, а наступну зупинку мав аж на початку вул. Богдана Хмельницького. Зараз на цій відстані трамвай зупиняється ще двічі. Колись зупинки були накриті, але мали зовсім інакший вигляд, проте завжди були “дашки”, навіть із польських часів. Місце для очікування громадського транспорту не було архітектурною спорудою, оскільки це були стовпи, накриті бляхою чи якимось шифером, і під тим накриттям ставили лавочки. Зараз є нові скляні і прозорі зупинки, колись такого не було, але тоді біля кожної зупинки були каси, у яких продавали квитки або талони на проїзд (але це востаннє було 20 років тому). Більше нічого на зупинках не продавали, могли поблизу бути ще газетні кіоски. Торгівлі на зупинках громадського транспорту не було. До появи маршруток (з`явились вони у 90-их роках ХХ століття) львів`яни користувалися громадським, міським транспортом, звичайними міськими автобусами. Вони строго зупинялися у спеціально відведених на це місцях, не можна було “махнути рукою” і зупинити транспорт не на зупинці. Такий транспорт ніколи не зупинявся поза зупинкою, нікого не підбирав і нікого не висаджував. Мода на таке з`явилася з появою приватних маршруток. У 50-60-их роках ХХ століття зупинки у Львові були облаштовані посередині вулиці, на так званих острівцях. Втім, у 1972 році сталася наймасштабніша аварія в історії львівського трамваю. До аварії на лініях львівського трамваю, колії якого розташовувалися посередині проїжджої частини, були зупинки, розміщені на острівцях безпеки посередині проїжджої частини (безпосередньо біля колії). Вони були загороджені бордюром і гарантували безпеку пасажирам, які чекали там на трамвай. Вранці 10 січня 1972-го вулицею Городоцькою спускався переповнений трамвай. Проте на середині спуску, поблизу Львівського цирку, водій заснула і вагон став некерованим. Коли він досягнув перехрестя вулиць Городоцької та Шевченка, то зійшов з рейок, протаранив людей, що стояли на зупинці-острівці, і врізався в будівлю школи (сьогодні – Львівська правнича гімназія). Загинуло 27 осіб. Увечері цього ж дня про подію повідомив “Голос Америки”. Радянська преса замовчувала факт трагедії. Взагалі тоді, у Радянському Союзі, літаки не падали, потяги не сходили з рейок, не було ніяких аварій – все ідеально. Якщо б хтось про це наважився написати, розказати, то одразу сів би за ґрати на 10 років. Всі мусили дотримуватися девізу, що в ідеальному суспільстві все ідеальне. Наслідком аварії стала ліквідація зупинок-острівців посеред проїжджої частини у 1971 році, а також обмеження швидкості руху вагонів на спусках. Останніми роками відновили ці острівці, але зупинок там немає.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.7480 / 4.6MB / SQL:{query_count}