Львів’яни, поспішайте повільно!

Куди містяни постійно мчать, забуваючи про Правила дорожнього руху, чи п’яних водіїв злякали нові штрафи та як привчають у школах дітей берегти своє життя на дорогах

фото: Олег Огородник
Як часто ви спостерігаєте картину, коли до пішохідного переходу або ж світлофора декілька метрів, а якась львівська пані/панночка чи поважний пан намагаються перейти декілька смуг дороги не у відведеному для цього місці? А що робити з жінками, які, переходячи дорогу, поперед себе пхають візочок, а ще за руку ведуть дитину?! Люди, які зненацька стрімголов вибігають на проїжджу частину з-за автомобілів, теж вас лякають?! 
А як вам гучна музика з салону автомобіля чи той факт, що водій захоплено говорить по телефону? Страхаєтеся час від часу автівки, що пролетіла повз вас зі швидкістю 180+, та ще й водій не зважив на червону барву світлофора? А може, ваші знайомі принципово забувають пристебнутися чи роблять це вже тоді, коли бачать патрульну поліцію… теж іноді непристебнуту.
Щодня ми стаємо свідками таких дій або самі буваємо активними порушниками Правил дорожнього руху. Зізнаймося чесно, ну то ж так далеко буває обходити, ноги втомляться йти зайвих декілька метрів, у підземний перехід не хочеться спускатися, можна перейти чотири смуги дороги і так, а на червоне світло взагалі можна сміливо прошмигнути, а якщо швидко перебігти дорогу, а ще взяти з собою дитину, то ж нічого не станеться. Ваше щастя, якщо нічого не трапиться, але ж безпека це не швидкість чи економія часу, це – життя! І чорно-біла смуга на дорозі може врятувати від дуже чорних наслідків, а якщо намагатися помічати барви світлофора, то можна й надалі тішитися своїм кольоровим життям.

Куди так швидко мчать львів’яни?

Нелегка доля у водіїв та власників авто: то ціни на бензин шалено стрибають, то податки на авто встановляють, а тут ще й з пішоходами треба постійно дорогу ділити. Автомобіль – зручно, комфортно, проте від того, хто за кермом, залежить безпека дорожнього руху і десятки життів навколо. 
Тарас (28 років) з 10-річним водійським стажем зазначив “Пошті”: “Безпека руху на дорогах, особливо в місті, є складною системою, яка залежить від різних обставин і факторів, а кожен учасник дорожнього руху є частиною цієї системи. Найважливіше, щоб кожен водій та пішохід зрозумів рівень відповідальності перед собою та іншими учасниками дорожнього руху. Зволікати чи експериментувати на дорозі не варто, адже реальність є далекою від ігрових симуляторів. Не можу сказати, що з появою нових патрульних поліцейських стало їздити безпечніше чи водії почали їздити обережніше. Навпаки, як прийнято казати “дрібних порушень” стало більше, йдеться не лише про ігнорування водіями правил паркування в центральній частині міста, але й небезпечні маневри під час обгону чи випередження”.  
Львів’янина Сергія (35 років) найбільше бентежить проскакування водіїв на червоний і лише інколи на жовтий, недотримання швидкісного режиму в місті “60+20”, тобто згідно з Правилами дозволяється перевищення максимально допустимої швидкості руху ще на 20 км/год. “У європейських країнах такої норми немає. Куди спішать українці – невідомо? Дорожнє покриття більшості львівських міських магістралей, зокрема вулиці Стрийська, Наукова, Городоцька, Любінська, Зелена, Луганська та інші перебувають у задовільному стані, тому водії дозволяють притиснути педаль акселератора навіть до позначок спідометра поза 100 км/год і зовсім не зважати, що це межі міста. На жаль, одиниці дотримуються дозволеного швидкісного режиму. Сподіваюся, що наші патрульні зовсім скоро отримають необхідне обладнання, радари та камери, які точно фіксуватимуть швидкість. Бо інколи видається, що водії просто випробовують двигуни на потужність та на час розгону до сотні”, – жаліється співрозмовник.
Львів’янин Антон (32 роки) пригадує, що колишні “даішники” зупиняли водіїв тому, що ті не скористалися паском безпеки. “Для тодішньої міліції це був привід “придертися”, а водії вміло відкуповувалися. Спершу ціна “відкупу” становила 50 грн, а згодом – 100 грн. Як на якого потрапиш. І всі давали такий “відкуп”, ще після того їздили декілька тижнів прив’язані. І пристібалися не тому, щоб рятувати своє життя, а тому, що шкода було тих 50-100 грн”, – зізнається співрозмовник.  
Молодий водій Андрій (21 рік) зауважує, що між водіями та пішоходами дуже часто існує конфлікт через надання переваги в русі на регульованих пішохідних переходах. “Буває таке, що сумлінний водій може простояти два-три світлофори, поки поверне направо, бо ж пішоходів настільки багато і переходять вулиці “ланцюжком”, а не групками. Тому дуже часто водії пропихаються, лиш би встигнути на зелений сигнал, а пішоходи відчувають свою перевагу, бо ж у них також зелене і вони не менше поспішають за тих, хто пересуваються в автівках”, – розповідає хлопець. 
Водій Роман (46 років) наголошує, що важлива також взаємна повага пішохода до водія. “Люди дуже часто підійшовши до “зебри” починають впевнену ходу навіть не оглянувшись ні ліворуч, ні праворуч, наче їм байдуже, адже пішохідний перехід це їхня територія і їхнє право. Що в цей момент має робити водій, який з дозволеною та наче безпечною швидкістю наближається до переходу? Якщо дорожнє покриття мокре, або ж обледеніле, загальмувати вчасно не допоможуть жодні сучасні системи блокування гальм, ані найдорожчі зимові шини. Тому потрібно зважати на обставини – швидкість, відстань, погодні умови, а інколи навіть на вік чи досвід водія та пішохода. Насамперед важливий зоровий контакт, коли люди взаємно згоджуються на рівні кінетичного спілкування – міміка, жести, погляд, рух чи сигнал допомагають порозумітись учасникам руху”, – розповідає чоловік. Співрозмовник також зауважив, що часто пішоходи наражають себе на прикрі випадки, коли переходять дорогу в навушниках, а ще гірше – розмовляючи по телефону. “Знаємо, що увага людини розсіюється, а тим більше, коли співрозмовник на іншому кінці лінії розповідає щось цікаве, важливе чи термінове. У той час пішохід у емоціях перебуває на проїжджій частині і зовсім не думає, як безпечно дійти до тротуару навпроти”, – додав наостанок водій Роман. 

Безпека – це про життя!

Анастасія Леухіна, голова атестаційної комісії Національної поліції України, член експертної ради з реформування МВС, у своєму блозі на “Українській правді. Життя” розмістила допис, де порушила актуальну тему не тільки для Києва, але й для будь-якого міста нашої країни. Чому у нас немає культури пристібатися паском безпеки? І чому ті, які вчать нас дотримуватися Правил дорожнього руху, самі їх порушують?
“Вдома мене чекає 10-річний син. Він засмучений. Його щойно підвезли патрульні додому пізно ввечері через нерозторопну маму, яка забула документи вдома. “Мамо, мені збрехали. Твої нові патрульні мені збрехали. Ми запитали у них, чому вони їдуть в машині непристебнутими, і вони почали молоти якусь нісенітницю про те, що їм закон забороняє пристібатися. Але ж це не так”, – починає свою історію Анастасія Леухіна. 
Голова атестаційної комісії Національної поліції пояснює, що “насправді за Правилами вони можуть не пристібатися, але це супере­чить їх внутрішнім рекомендаціям і здоровому глузду. Пункт ПДР може робити для них виняток, але фізика його робити не буде. Їх тіла в бронежилетах за рахунок ваги будуть влітати в лобове скло ще з більшою швидкістю. Ну і обманювати дітей, перекручуючи правила, – це зовсім не те, чого ми їх вчили”.
Анастасія Леухіна зауважує, що штраф більше лякає і змушує водіїв пристебнутися, а насправді мало хто робить це заради безпеки: “Паски безпеки у нас в суспільстві в цілому, так і всередині патрульної поліції зокрема – це цивілізаційна межа між минулим і майбутнім. Водії кажуть, що не будуть пристібатися, поки їх за це не штрафують. Патрульні не звертають увагу на таке “дрібне порушення”, та й самі часто не пристібаються. Думають, що через власну важливість, але насправді – від ліні і переконання, що паски – це для слабаків”.
Частина водіїв застібають паски безпеки лише, щоб не бути оштрафованим. “Починаючи з 1981 року кількість пристебнутих водіїв на дорогах зросла з 11% до 85% в 2010 році. Згідно з недавнім польовим дослідженням Vision Zero в Івано-Франківську, кількість пристебнутих водіїв на вулицях українського міста становить не більше 15% – на рівні 30-річної давності розвитку американського суспільства. Якщо порівняти статистику смертності звичайних водіїв і поліцейських в США, то в більшій частині летальних випадків і звичайні водії, і поліцейські не були пристебнуті. Тобто закони фізики однакові для всіх незалежно від обов’язковості або рекомендаційного характеру Правил дорожнього руху”, – порівнює український і американський досвід жінка у своєму блозі. 
Зі слів голови атестаційної комісії Національної поліції, щодня в Україні в ДТП гине 11 осіб, а 86 – отримують травми. Пристебнуті паски знижують ризик смерті на 45%, а серйозних травм – на 50%. За рік в Україні гине близько 4000 людей, з них більш ніж 2000 – перебуваючи в автомобілях. “Якщо йти за цією логікою, то щороку ми можемо врятувати близько 1000 осіб від смерті і 10000 – від травм, просто створюючи культуру користування пасками безпеки”, – переконана Анастасія Леухіна.
“Це багато людських життів, які губляться в основному через дурощі, бо “ремінь тисне” або “все одно не штрафують”, “я – хороший водій” або “та скільки тут проїхати”. Поліція в цілому, а патрульна – зокрема, повинні стати флагманом безпеки дорожнього руху. А безпека – це не про штрафи і не про соціальну справедливість. Безпека – це про життя. Найчеснішим і простим способом донести це до ще первісного суспільства українських водіїв – пристібатися самим. Тому, що паски рятують життя, а життя – це найцінніше, що у нас є”, – додає наостанок голова атестаційної комісії Національної поліції.

Штрафи збільшили, а порушень не менше…

Цього тижня у Патрульній поліції Львова відбувся “круглий стіл”, де правоохоронці та представники громадськості обговорили проблемні питання щодо безпеки на дорогах Львова та Львівщини. Та про це вже роками говорять… Кількість транспорту на дорогах міста збільшується, зростає кількість аварій, в яких гинуть люди. До слова, через перевищення швидкості від початку роботи патрульної поліції у Львові загинуло 109 осіб, травмовано майже 800 осіб, повідомляють у прес-службі Патрульної поліції Львова. 
З 12 серпня в Україні і, зокрема на Львівщині, стартував місячник з безпеки дорожнього руху. Під час цього заходу працівниками поліції будуть проводитимуть рейди, здійснюватиметься комплекс заходів, які мають на меті стабілізувати ситуацію аварійності на дорогах,  організовуватимуть і профілактичні роботи серед пішоходів. Захід триватиме до 12 вересня.
“Цього разу свою увагу зосереджуємо навколо територій поблизу навчальних закладів (перевірятимемо наявність дорожніх знаків чи пішохідних переходів)”, – каже “Пошті” Роман Вахула, т.в.о. начальника сектора безпеки дорожнього руху Управління патрульної поліції у м. Львові.
Учасниками дорожнього руху є всі і кожен зокрема: пішоходи, водії громадського транспорту, власники автівок, таксисти, мотоциклісти, велосипедисти, їх чимало, тож від автопригоди не застрахований ніхто. Одне із нагальних питань, яке довший час ніхто не порушував – нетверезі водії, які дозволяють собі сідати за кермо, зокрема, йдеться про штрафи, які їх не лякали. В області за час роботи патрульної поліції Львова на нетверезих водіїв склали 2754 протоколи. Та від часу, коли збільшили суму штрафу, правоохоронці кажуть, що “цифри трагічних випадків і надалі залишаються великими”… 

фото: Олег Огородник
Як писала “Пошта”, 7 липня нардепи  ухвалили зміни до Кодексу про адміністративні правопорушення, що передбачають посилення відповідальності за керування автомобілем у стані алкогольного, наркотичного сп’яніння або під впливом лікарських засобів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згодом ці зміни підписав Президент. 
Ці зміни передбачають, якщо водія зупиняють у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції уперше, то штраф для нього складе 10 200  гривень. До того ж його позбавлять водійських прав на рік. Якщо цей водій у стані сп’яніння попадеться вдруге впродовж двох років, то він буде змушений заплатити штраф у розмірі 20 400 гривень і позбудеться прав на три роки. Третій раз впродовж п’яти років означатиме штраф 40 800 гривень і позбавлення прав на 10 років. 
Та станом на 17 серпня, поліцейські повідомили, що від того часу, коли збільшили штраф, на дорогах області патрульними було оформлено 153 протоколи. Наразі справи передані до суду і чекають розгляду.
“Штрафи збільшили, та не зменшилось нетверезих водіїв на дорогах міста. За останніми даними, після того, як збільшили розмір штрафу, вже оформлено 153 протоколи за керування авто у нетверезому стані. Бачимо, що сума штрафу не сильно налякала водіїв”, – розповів Максим Підболячний, т.в.о. заступника начальника управління патрульної поліції у м. Львові.
На запитання “Пошти”, що надалі потрібно робити, щоб зменшити кількість водіїв-п’яниць, які наражають на небезпеку не лише себе, а й інших, Максим Підболячний каже, що “потрібно розширювати правове поле”.
“Важливо, щоб у цьому напрямку була консолідація сил населення на різному рівні. Тут потрібно йти не у глибину, а у ширину, не обмежуватись тільки одним штрафом. Доречним було б прийняти зміни до закону “Про Національну поліцію”,  доповнити підставу зупинки водія, назвемо її “продув”. Якщо екіпаж має у наявності спеціальний технічний засіб фіксації стану алкогольного сп’яніння, то мав би право без попередження зупинити і перевірити водія на наявність алкоголю в організмі. Так є у Європі. Не збільшили відповідальність за залишення місця ДТП водієм, за не зупинку на вимогу інспектора... Зрозуміло, нетверезий водій краще авто залишить і втече, а завтра скаже, що був у шоковому стані”, – каже Максим Підболячний. 

Порушують усі!

За круглим столом учасники заходу намагались дійти висновку, як зменшити автопригоди на дорогах Львівщини, бо ж попередження не діють і штрафи не завжди лякають… Світлана Гірняк, командир батальйону патрульної поліції Львова каже, що важливо, коли до співпраці долучаються перехожі.
“Спочатку ми працювали на попередження. Пізніше дійшли висновку, що наші люди починають розуміти, коли конкретно порушника притягуєш до відповідальності. Неодноразово бачимо порушників-пішоходів, підходиш до нього, а вони обурюються, чому не попереджуємо… Хоча маємо ще одну проблему з туристами. Вони теж собі час від часу дозволяють порушувати Правила дорожнього руху. Позитивний момент, коли громадяни співпрацюють з нами. Бували випадки, коли перехожі спостерігали, що водій виходить у нетверезому стані із закладу харчування і сідає за кермо, вони діяли на випередження. Тож одразу телефонуйте на 102, нам легше буде відпрацювати той чи інший автомобіль із нетверезим водієм”, – розповідає Світлана Гірняк. 
Зі слів Сергій Партики, таксиста, громадського діяча, вирішувати проблему дорожньо-транспортних пригод кожен повинен на своєму місці. 
“У Львові є до 5 тис. людей, які займаються таксуванням, з яких менше 3%  працюють легально. Всі інші – це порушники, які щодня їздять містом. У міськраді маємо робочу групу з таксоперевезень та активність таксистів до змін невелика. Зауважу, якби таксисти були професіоналами, вони б теж могли виконувати функцію співпраці з поліцією і брати участь у різних соціальних проектах.., щоб розуміти, у нас до 5 тис. людей, які щодня таксують, щодня комунікують із своїми клієнтами, у цьому напрямку має бути системна робота, робота однодумців. Тут питання у зараженні вірусом думання, а не ігнорування…”, – запевняє Сергій Партика. 
Зі свого боку правоохоронці зауважують, що найбільшими порушниками на дорогах Львова є водії маршруток. За час роботи патрульної поліції складено 1119 адмінматеріалів на водіїв автобусів, з них 246 за порушення вимог знаків, 209 за скоєні ДТП, 20 за керування у нетверезому стані. Серед основних порушень правоохоронці виокремлюють проїзд на заборонений сигнал світлофора, користування телефоном під час руху, порушення правил зупинки під час посадки-висадки пасажирів та порушення розмітки на проїзній частині. 
“Розуміємо, що водіями громадського транспорту працюють далеко не найбільш забезпечені люди, та якщо після штрафування таксисти почали більш-менш правильно паркуватись, то на водіїв маршруток штрафи ще не впливають. По-перше, повороту у них немає, по-друге, проїзд на червоне світло для них дозволений, по-третє, зупиняються де хочуть. Щодо водіїв-таксистів, ми їх довший період не зупиняли, допоки справа не дійшла до абсурдних ситуацій. Зі свого досвіду скажу: один водій-таксист за одну зміну додумався здійснити п’ять однакових порушень, після моїх попереджень він лише сміявся”, – зазначив Андрій Пушкар, командир батальйону патрульної поліції Львова. 
А ось Максим Підболячний планує у майбутньому впровадити “план”, який би допоміг швидше фіксувати водіїв-порушників маршруток: “Маю план, сподіваюся руки до нього дійдуть – щоб періодично два патрульні сідали у громадський транспорт і протягом усього робочого дня фіксували усі порушення”.

Увага! Діти на дорозі! 

На жаль, часто серед потерпілих у автопригодах є діти. Зокрема, цьогорічний резонансний летальний випадок, коли у Львові під колесами маршрутки на пішому переході опинилася 5-річна дівчинка. Патрульні повідомляють, що кількість потерпілих на дорогах серед дітей зросла. За неповний рік роботи поліції у області зафіксовано 120 ДТП за участю дітей, 93 з них із потерпілими, 100 травмовано, 3 загиблих…
Тож, щоб привернути увагу суспільства до теми дорожньо-транспортного травматизму, зокрема дитячого, на Львівщині поліцейські вже традиційно відвідають школи та дитсадки, аби нагадати малечі “дорожню абетку”.
“Приблизно півроку, як у школах працюють наші шкільні офіцери. Також по трасах, де у нас розміщено три пости, наші патрульні працюють у превентивному напрямку. Наприклад, звертаємо увагу водіям за не пристебнутий пасок безпеки і за дітей, які сидять на передньому кріслі. За це не штрафуємо, а пояснюємо. Не секрет, що орієнтовно 80% водіїв їздять без пристебнутого паска безпеки. В один день ми провели так звану операцію “ремінь”: кожен, кого ми зупиняли, був фактично без паска. А от наступного дня вже не було кого зупиняти за таке порушення, інформація швидко розповсюджується”, – розповів Андрій Пушкар.
Роман Гранківський, т.в.о. начальника Управління превентивної діяльності ГУ НП у Львівській області і сам підтвердив, що насправді робота з дітьми щодо вивчення Правил дорожнього руху ведеться ще з садочка.
“У мене діти мають п’ять і десять років. Час від часу гуляю містом з дітьми, вони уже знають, що означає той чи інший дорожній знак. І я їх не вчив, бо відверто кажучи, не маю часу. Звичайно, це робота вихователів і не тільки. Але як водій автівки скажу, що має бути державна програма безпеки на дорогах. Ми одними нарядами, які їздять містом, ситуацію не змінимо. Потрібна відеофіксація порушень на трасах або на вулицях міста, де можливе перевищення швидкості руху авто. Поставити відповідні датчики і фіксувати, документувати. У нас так є, якщо не контролюється, то значить дозволено. Має бути автоматична фіксація, для цього потрібно, щоб органи місцевого самоврядування обличчям обернулись до цієї проблеми і  вкладали у це гроші”, – резюмує Роман Гранківський.
Дмитро Гудима, адвокат, доцент юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка:
– Насправді, будь-яка оцінка залежить від зразка для порівняння. Мабуть, не буду далеким від істини, ствердивши, що немає держав, в яких Правила дорожнього руху не порушуються. Ці Правила містять нормативні приписи, які є зразком поведінки учасників дорожнього руху. І одна з проблем, вирішенню якої повинна сприяти держава, – це забезпечення однакового застосування вказаних Правил через виховання в учасників дорожнього руху поваги один до одного. Засобом такого забезпечення є, зокрема, виконання державою функції з притягнення до відповідальності тих учасників дорожнього руху (як водіїв, так і пішоходів!), хто такої поваги не виявляє. Звісно, дивлячись на те, як організований дорожній рух у Західній Європі, то може видаватися, що безпека руху в Україні далека від рівня цієї безпеки у сусідів з ЄС. Зрештою, не треба далеко їздити: навіть організація дорожнього руху у Білорусі виглядає кращою, ніж у нас. Проте за цими спостереженнями не можна належно оцінити культуру дотримання Правил дорожнього руху водіями. Чим гірше організований дорожній рух, чим гірший стан доріг, їх освітлення, тим більше ДТП може бути. І справа не лише у тому, що певні водії порушують ті чи інші Правила дорожнього руху. Якщо порівнювати культуру дотримання Правил дорожнього руху у різних країнах світу, то, вочевидь, в Україні, зокрема у Львові, така культура не є на найнижчому рівні. Причому з року у рік завдяки організації велодоріжок і пішохідних переходів, покращенню стану доріг, їх освітленню, встановленню дорожніх знаків, оновленню дорожньої розмітки стан регулювання дорожнього руху покращується. Через такі “матеріальні засоби виховання” учасників цього руху зменшуються об’єктивні загрози виникнення дорожньо-транспортних пригод. Але навіть за найкращої організації дорожнього руху завжди знайдуться ті, чия культура поведінки дозволятиме їм – чи то як водіям, чи то як пішоходам – порушувати Правила дорожнього руху. Ще не ознайомлений з офіційною інформацією про кількість водіїв, яких уже притягнули за останній час до відповідальності за новими правилами, а також не проводив порівняння з аналогічною інформацією за попередні місяці та роки. Для того, щоби зробити аргументовані висновки про ефективність або неефективність дії норм права, має пройти певний час. І менш ніж один місяць часу дії Закону “Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо посилення відповідальності за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції” – навряд чи достатній строк для визначення такої ефективності. Можливо, через деякий час за результатами аналізу узагальненої статистичної інформації і можна би було зробити висновок про те, що доцільно встановити правила, за якими у водіїв, які у стані сп’яніння сідають за кермо, “забирати права”. Але потрібно пам’ятати, що загроза покарання “лякає” не всіх потенційних порушників Правил дорожнього руху. Не буде 100-відсоткового результату і у випадку запровадження позбавлення права керування транспортними засобами як єдиного стягнення за керування авто у стані сп’яніння. Зрештою, прямого зв’язку між кількістю правопорушень, вчинених на дорозі п’яними водіями, і зростанням штрафів немає. Причини того, що деякі водії дозволяють собі вживати алкоголь перед тим, як сісти за кермо авто, криються, зокрема, в особливостях відносин, що склалися між людьми в Україні в умовах “дикого капіталізму” та “покривання” органами правопорядку тих, хто цей порядок порушує. Але зміни у роботі цих органів, які ми зараз спостерігаємо, можуть дати позитивний результат, у тому числі і щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.
Богдана Проців, директор львівської спеціалізованої школи №81 з поглибленим вивченням англійської мови ім. П. Сагайдачного:
– Школа вчить дітей правил безпеки на дорозі, починаючи з першого класу. По-перше, на це виділено виховні години, де кожен класний керівник має відповідну інформацію, яку можна подати дітям певного віку. Проводимо інтерактивні бесіди з дітьми, також проектну роботу. По-друге, обов’язково зустрічаємося з представниками дорожньої поліції. Люди, які безпосередньо працюють на дорозі, можуть доступно пояснити дітям, чим загрожує порушення правил безпеки на вулиці. Діти дуже люблять зустрічатися з представниками патрульної служби, адже вони приходять у відповідній амуніції, мають усі необхідні речі з собою. Також учні ставлять їм багато запитань, відповідно отримують ґрунтовні відповіді і, зрештою, розуміють увесь процес. Щоразу перед канікулами (осінні, зимові, різдвяні, великодні, основні чи додаткові) у нас відбуваються бесіди з дітьми про те, як вони повинні поводитись на дорозі. Звичайно, що на уроках і на виховних годинах викроюємо час, щоб нагадати, особливо меншим нашим учням, як переходити дорогу, що таке “зебра”, світлофор, які обов’язки накладаються на велосипедиста. Біля нашої школи є і світлофор, і “зебра”, тому проводимо певні рейди з учнями 5-6 класів. Діти мають відповідні палиці, які самі виготовляємо, стаємо на переході і рахуємо машини, які порушують правила. Тобто таким способом ми пояснюємо, що “зебра” чи світлофор не гарантують безпеку. Також це пояснює, що перш ніж ступити на “зебру”, треба подивитися в кожну сторону, щоб бути впевненим, що ніхто в заборонений спосіб не наїде на перехід. Діти середніх класів все це фіксують, ми згодом такі дані передаємо до відповідних органів. Робимо також фотографії і ознайомлюємо з результатами інші класи. Учнівський парламент робить лекторську групу, в яку входять старшокласники, якi проводять з дітьми молодших класів інтерактивні ігри з метою безпеки на дорозі. Там хтось може виконувати роль світлофора, хтось пішохода, а діти, як відомо, люблять так бавитися, разом із тим слухати і запам’ятовувати. Також нам завжди допомагає інтернет, адже завантажуємо різні ролики, фільми для дітей, які згодом їм транслюємо. У нашій школі є тижні безпеки життєдіяльності, що включають розмови, інтерактивні ігри у цьому напрямку. Ми дуже за це хвилюємося, оскільки наша школа розташована у такому місці, де водії постійно порушують Правила дорожнього руху. Тому ми, як школа, як педагогічний колектив, поставили собі за мету постійно над цим працювати, щоб діти були у безпеці. Вісім років тому у нас був випадок, коли дівчинка, не порушуючи жодних Правил, переходила ввечері дорогу по “зебрі”, а її на смерть збила машина. Похорон цієї дитини був важким уроком для наших дітей. Вони зрозуміли, що навіть якщо ти знаєш всі правила, то не можеш убезпечити себе від трагедії, якщо не будеш зайвий раз обережний.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.7738 / 4.66MB / SQL:{query_count}